Авіаудари Ізраїлю по Ірану вибухнули на світових екранах як публічна демонстрація військової сили, пише Wall Street Journal. За цим стояла менш помітна, але не менш важлива таємна операція Ізраїлю, яка визначила цілі, спрямувала атаки і завдала удару по Ірану зсередини.
Агенти ізраїльської розвідки Моссад діяли в Ірані до і під час перших атак на початку цього місяця, заявили ізраїльські офіційні особи. Як зазначає WSJ, це викриття було актом психологічної війни – хизуванням здатністю Ізраїлю безкарно діяти в межах іранських кордонів і нездатністю Тегерана зупинити його.
Ізраїль виставив напоказ свій тактичний успіх, оприлюднивши зернисте відео з "печаткою" Моссаду, на якому, за його словами, були зображені оперативники й удари БПЛА на території Ірану.
Ще нещодавно такі таємні операції залишалися таємницею, звертає увагу американське видання. Сьогодні воюючі сторони від України до США все частіше транслюють свої тріумфи, а повідомлення посилюються в режимі реального часу соцмережами.
Видання проводить порівняння, згадуючи, що коли Т. Е. Лоуренс хотів розповісти про свої таємні вилазки вглиб османської території під час Першої світової війни, він написав книгу і статті. Ніхто не бачив цих рейдів командос протягом пів століття, аж поки його подвиги не були відтворені у фільмі-блокбастері "Лоуренс Аравійський".
Т. Е. Лоуренс відігравав таємну роль в арабському повстанні проти османського правління під час Першої світової війни.
В наші дні минають лічені години, зауважує WSJ, перш ніж світ побачить бойові кадри останніх атак українських БПЛА на російські військові об'єкти. Ізраїльський підрив вибухівки, закладеної в пейджерах бойовиків "Хезболли", майже в реальному часі транслювався в інтернеті. США протягом останніх років неодноразово надавали соцмережам подробиці, а іноді й зображення, своїх спецоперацій з нанесення ударів по лідерах Ісламської Держави.
Як стверджує американське видання, результатом є значний зсув у веденні війни: битва за часові рамки. Шпигунство і таємні операції у традиційному розумінні ще ніколи не були такими складними. Біометричні дані роблять підробку документів застарілою. Мільярди камер, прикріплених до телефонів, дзеркал заднього виду і дверних дзвінків, готові зафіксувати рухи будь-якого оперативника, який сподівається зачаїтися непомітно. За лічені секунди штучний інтелект може проглянути мільйони фотографій, щоб ідентифікувати обличчя іноземних шпигунів, які діють у полі.
Натомість, вважає WSJ, бойові дії в Україні та на Близькому Сході принесли нову доктрину шпигунства, що випливає зі змін як у цілях, яких прагнуть досягти їхні організатори, так і в способах розповсюдження інформації. Операції, які колись мали б залишатися таємними, тепер мають бути видимими, створювати ефектну оптичну картинку. Вони розгортаються не лише на полі бою, але й у соцмережах, піднімаючи бойовий дух у себе вдома і деморалізуючи ворога, який спостерігає за ними з іншого боку екрану.
"Основна мета таємних операцій часто полягає в тому, щоб показати керівництву противника, що ми його ідентифікували і можемо завдати шкоди елементам, які беруть участь у смертоносній діяльності, – пояснює колишній офіцер американської розвідки Норман Рул. – Ми сподіваємось, що демонстрація цієї здатності стане стримуючим чинником і навіть заохотить супротивника до пошуку дипломатичних рішень". Він додав, що такі операції не проводяться легковажно, бо небезпечні й несуть ризик викриття чутливих джерел і методів, які після компрометації не можуть бути використані у майбутньому.
"Ви не витрачаєте такі критичні сили і засоби заради дешевої політичної перемоги, – пояснює Рул. – Проте, окрім оперативного впливу, ви можете використовувати такі операції для пропаганди, психологічного впливу або дипломатичної вигоди".
Колись таємні операції залишалися секретними ще довго після завершення, або ж їх розголошували випадково. Зусилля союзників зі зламу кодів під час Другої світової війни залишалися майже невідомими протягом трьох десятиліть. Незліченні шпигунські операції часів Холодної війни привернули увагу громадськості лише після розпаду СРСР. Про зусилля Центрального розвідувального управління підняти затонулий радянський підводний човен стало відомо випадково, після пограбування офісу в Лос-Анджелесі, нагадує видання.
Чорні операції, які проводяться таємно, традиційно підживлюються тихою грою сигналів і обману. Однією з причин, чому публікація "Документів Пентагону" стривожила Білий дім у 1971 році, було те, що деяка інформація в них могла бути отримана лише завдяки американському жучку, встановленому в автомобілі Брежнєва, як заявив колишній президент Річард Ніксон 1984 року.
Натомість у 2021 році Джо Байден зробив винятковий крок, оприлюднивши надсекретні розвідувальні дані про плани москви напасти на Україну. Випереджувальне розкриття важко здобутих таємниць не зупинило вторгнення, але вплинуло на сприйняття союзниками США і американської розвідки, яке було заплямоване попередженнями про зброю масового знищення, що призвели до війни в Іраку.
Втім, зауважує WSJ, сьогодні секретність часто не має значення. Майже щотижня атаки українських безпілотників у глибині росії відбуваються за одним і тим же сценарієм: звичайний перехожий дістає телефон, щоб зафіксувати мерехтіння українського дрона на тлі нічного неба, за секунди до того, як він перетворить якусь стратегічну ціль – НПЗ, авіабазу або залізничне депо – на вогняну кулю.
Незабаром ці кадри поширюються соцмережами. З'являються військові аналітики-аматори, які публікують комерційні супутникові фотографії пошкоджень, а потім заяви про відповідальність від українських спецслужб, які прагнуть продемонструвати свої можливості пересічним росіянам.
"Українці чудово планують ці операції, і вони знають, що в наш час кожна атака буде знята на відео, – зазначив Семюель Бендетт, радник з російських досліджень у Центрі військово-морського аналізу в Арлінгтоні. – Вони намагаються спланувати свої атаки так, щоб все більше і більше росіян знали про війну і відчували на собі її вплив".
На думку WSJ, Київ відчуває себе зобов'язаним вести публічну пропагандистську війну проти москви, оскільки він не виграє кінетичну війну. Ізраїль оприлюднює результати своїх шпигунських і таємних операцій проти Ірану та його поплічників, аби переконати іноземні уряди і населення в тому, що Тегеран небезпечний і вразливий.
Комунікаційна війна вирує в умовах інформаційного фрі-файту. Уряди та еліти, які до середини ХХ століття контролювали своє інформаційне середовище, сьогодні намагаються просто орієнтуватися в ньому, пояснює колишній ізраїльський офіцер і науковець з вивчення війни у Королівському коледжі Лондона Офер Фрідман: "Зараз вони намагаються достукатися до своєї цільової аудиторії крізь шум".
Майже вся інформація, як нові доповідні записки, так і архіви, оцифровується, а це означає, що жодна подія не залишиться таємницею від хакерів або публічних політиків, які мають доступ до файлів. Витоки даних дуже сильно впливають на офіцерів розвідки.
Як вважає американське видання, росія все ще пристосовується до цієї нової форми ведення війни. У прифронтових регіонах країни зйомка або публікація чутливих деталей про військові атаки є злочином, що карається штрафами. Навіть поліція і спецслужби країни не змогли зупинити цивільних, які майже інстинктивно дістають свої телефони, коли українські диверсанти наносять удари. Солдати на передовій, порушуючи власні кодекси поведінки, регулярно знімають бойові дії.
Зі свого боку, підкреслює WSJ, росія доклала мінімум зусиль, щоб замести сліди своїх ледь замаскованих таємних операцій в Європі. російське ГРУ неодноразово наймало європейських цивільних через соцмережі для підпалу торгового центру у Варшаві або IKEA в Литві. Коли торік в Іспанії застрелили російського пілота гелікоптера, який перейшов на бік України, російські шефи шпигунських служб не заперечували своєї причетності – вони мало не вихвалялися цим. "Цей зрадник і злочинець став моральним трупом у той самий момент, коли планував свій брудний і страшний злочин", – заявив тоді голова Служби зовнішньої розвідки росії Сєргєй Наришкін в інтерв'ю державним ЗМІ.
Джерело: Wall Street Journal
