Два тижні тому Натан Гілл, колишній депутат Європарламенту та екслідер партії Reform UK Найджела Фаража в Уелльсі, визнав себе винним за вісьмома пунктами звинувачення у хабарництві. Гілл зізнався, що отримував фінансові заохочення за виступи та заяви, які просували інтереси путіна в Україні, від Олега Волошина, якого уряд США описує як "пішака ФСБ". Гілл буде засуджений у листопаді.
У п'ятницю, під час передвиборчої кампанії в Карфіллі, де партія Reform сподівається здобути мандат на довиборах до Сенедду (національної асамблеї Уельсу) пізніше цього місяця, Фараж опинився в нетиповій ситуації: перед незручними запитаннями. У відповідь на запитання журналістів BBC він сказав, що був "шокований". За його словами, Гілл був "богобоязним християнином".
У репортажі BBC йдеться: "На запитання, чи знав він про проросійські заяви Гілла, Фараж відповів: "Я нічого про це не знав".
Справедливості заради, можна зрозуміти розгубленість Фаража. Прокремлівські виступи Гілла майже не відрізнити від промов чималої кількості інших політиків з UKIP, Brexit Party чи тепер Reform, включно із самим Найджелом Фаражем. Наприклад, у Європарламенті 2014 року Фараж назвав народне повстання в Україні проти проросійського уряду "державним переворотом". І навіть після повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022-му він продовжував твердити про відповідальність ЄС за "дратування російського ведмедя".
Немає жодних підстав вважати, що Фараж отримував гроші з російських джерел. Мета інша: вказати на відсутність журналістської цікавості щодо тривалої ідеологічної співпраці між партією Reform/UKIP та урядом путіна. І цей брак уваги медіа триває навіть тепер, коли є тверді докази фінансового каналу від кремля до британського політика Гілла, тоді як уряд Великої Британії неодноразово відмовлявся реагувати на докази багаторічної кампанії росії з проникнення та впливу на політику Великої Британії.
Навіть найпобіжніший огляд фактів показує, що Гілл був частиною значно ширшої мережі, відповідальної за підрив і дестабілізацію демократій на двох континентах. Я доволі пізно повернулася додому того дня, коли у лютому з'явилася новина про звинувачення проти Гілла, і мені вистачило кількох хвилин онлайн-пошуку за кухонним столом, щоб побачити, наскільки тісно він пов'язаний з операціями російської розвідки проти уряду США та по всій Європі.
На той момент Гіллу було висунуто звинувачення, і діяли обмеження на висвітлення справи. Я опублікувала в інтернеті лише одне фото Фаража з дружиною українського політика Олега Волошина і на цьому зупинилася.
Проте тепер ці факти можна оприлюднити. Факти про людину, якій разом із Гіллом висунули звинувачення: Волошина, який, як тепер визнає Гілл, платив йому за проросійські заяви.
Волошин – це не якийсь дрібний гравець. У повідомленнях WhatsApp, оприлюднених у суді, розкрито роль Гілла у просуванні "мирного плану" для України, розробленого одним із найближчих соратників путіна. Минулого тижня видання Byline Times простежило ці зв'язки та зустрічі Фаража з дружиною Волошина в Європейському парламенті.
The Nerve може розкрити, що Волошин також тісно пов'язаний зі спробами дестабілізувати США.
У 2022 році уряд США наклав санкції на Волошина. В обвинувальному акті зазначено, що він "співпрацював із російськими агентами, щоб підірвати авторитет українських урядовців і виступав на користь росії". Але далі йдеться ще більше: "Волошин також співпрацював із... Костянтином Килимником, громадянином росії, пов'язаним із російською розвідкою, проти якого запроваджені санкції за спроби вплинути на президентські вибори в США 2020 року, з метою координації передачі інформації для впливу на вибори в США за вказівкою росії".
Колишній народний депутат від забороненої в Україні ОПЗЖ Олег Волошин. Фото: УНІАН
З 2016 року, коли я почала розслідувати зв'язки росії з ключовими політичними фігурами в США та Великій Британії, у моїй голові сформувався цілий всесвіт, схожий на всесвіт Marvel із взаємопов'язаних персонажів. Дивно, як часто деякі з них знову виринають. Костянтин Килимник – один із таких.
Після запровадження санкцій проти Килимника в 2021 році уряд США оголосив винагороду у $250 000 за інформацію, що призведе до його арешту. На той момент він вже повернувся до москви. І ось у 2025 році він з'являється знову, за два кроки від мого рідного міста Кардіфф в Уельсі, очевидно, ідеологічно солідарний з людиною, яка, як тепер відомо, підкупила британського політика.
Адже до того, як стати депутатом Європарламенту, Натан Гілл був членом Сенедду, національної асамблеї Уельсу. У 2016 році партія UKIP (Партія незалежності Сполученого Королівства) неочікувано виборола сім місць. І я відвідала Кардіфф, щоб дослідити, як політична партія, що базується на англійському націоналізмі, змогла так різко прорватися в Уельсі.
Я намагалася взяти інтерв'ю у Гілла, але він відмовився зі мною розмовляти. Він проігнорував кілька електронних листів. Через кілька місяців я розпочала розслідування щодо Брекзіту, Трампа та компанії з обробки данних Cambridge Analytica. Я не могла уявити, що через дев'ять років Гілл і та історія зіткнуться впритул.
Важко переоцінити роль Килимника у численних американських розслідуваннях стосунків Трампа з кремлем. Це не спекуляції: все це викладено у звіті Сенатського комітету з розвідки за 2020 рік. Там детально описано, як штаб Трампа передав конфіденційні дані опитувань агенту російської розвідки Костянтину Килимнику. А дані походили з Cambridge Analytica.
Це були дані, які могли стати життєво важливим активом для будь-якої онлайн-кампанії впливу. 2019 року я брала участь у панельній дискусії в Лос-Анджелесі з Адамом Шифом, сенатором-демократом від Каліфорнії, який тоді очолював Комітет Палати представників з розвідки. Він назвав передачу даних зі штабу Трампа Килимнику найвагомішим доказом змови між кампанією Трампа та кремлем.
Зусилля Шифа з викриття ролі росії у дестабілізації американських виборів тепер зробили його мішенню Трампа. Нещодавно The Washington Post повідомила, що він побоюється можливого висунення обвинувачень у сфабрикованому шахрайстві з іпотекою вже за кілька тижнів. Президент вважає його одним із головних учасників так званої "російської підстави" – так Трамп називає численні докази втручання росії в політику США.
Трохи вище за нього в списку ворогів президента знаходиться Джеймс Комі, колишній директор ФБР, якого Трамп звільнив у 2017 році, коли той проводив розслідування втручання росії у вибори. Минулого тижня Америка була шокована появою Комі в суді за звинуваченнями у наданні неправдивих свідчень Конгресу та перешкоджанні правосуддю.
Комі – державний службовець, який з великою доброчесністю намагався захищати верховенство права. Більшість фактів, які ми знаємо про інформаційну війну росії проти Заходу, ми дізналися завдяки тому, що уряд США зробив те, чого так і не спромігся уряд Великої Британії: роками проводив офіційні розслідування російських розвідувальних мереж, які неодноразово намагалися дестабілізувати вибори.
Джеймс Комі.
Обвинувачення Комі – один із наймоторошніших вчинків адміністрації Трампа на цей момент. Це підтвердило те, чого багато хто боявся: Міністерство юстиції, схоже, перетворюється на контрольовану Трампом зброю для розправи з ворогами та зведення старих рахунків.
Тим, хто живе у Великій Британії, це може здаватися суто американською проблемою. Але це не так. Я відчуваю це, мабуть, сильніше за інших, оскільки не лише писала про ймовірні російські зв'язки у політиці Британії, а й сама це пережила, включаючи судовий процес у Високому суді.
Мої американські друзі – журналісти та науковці, які публікували розслідувальні статті про зв'язки Трампа з росією, налякані. Вони готують запасні плани на випадок, якщо їм доведеться виїхати. Дехто вже виїхав.
Ці слова "російська містифікація" не обмежуються Америкою. Як і багато іншого, вони поширилися і тут. У своїй промові на конференції партії Reform торік Фараж згадав мене як "журналістку Guardian" і "російську містифікацію" в одному реченні.
Я не можу перебільшити терміновість ситуації, в якій ми зараз перебуваємо. І екзистенційну загрозу бездіяльності зараз. Два тижні тому колишня глава MI5 заявила, що Велика Британія, можливо, вже перебуває у стані війни з росією. Еліза Меннінгем-Буллер – настільки стримана й авторитетна фігура, наскільки це взагалі можливо, описує це як "війну іншого типу", але все ж війну. "Ворожість, кібератаки, фізичні напади, розвідувальна діяльність – масштабні".
Натан Гілл – це не післямова до незначного епізоду новітньої британської історії. Він є ключем до розуміння масштабу та витонченості загрози проти нас – мережі проросійських агентів, яка простягається не лише через Атлантику, а й по всій Європі.
Мережі, на яку уряд і розвідувальні служби Великої Британії свідомо закривають очі. Про це йдеться у висновках депутатів парламентського Комітету з розвідки та безпеки в їхній довгоочікувані "Доповіді про росію" 2020 року. Уряд "свідомо уникав пошуку доказів", заявив член комітету Стюарт Гозі.
Говорити вголос, діяти, не заплющувати очей. Це може мати наслідки. Подивіться на Джеймса Комі. Але цього тижня він стояв у суді з гідністю. Що б не сталося далі, він знає, що виконував свою роботу. І якими б страшними не були прийдешні місяці та роки, це все, що лишається робити й нам.
Нам просто потрібно, щоб наш уряд зробив те саме.
Джерело: The Nerve
