Новий місяць, ще один кабель. Тепер серйозних пошкоджень зазнав канал передачі даних між Латвією та Швецією. Один із можливих винуватців, суховантаж під мальтійським прапором Vezhen, був супроводжений у шведські води. Шведська прокуратура розпочала розслідування "саботажу за обтяжуючих обставин". Фотографія, на якій зображений пошкоджений якір, посилює підозри.
Питань багато: два інших кораблі також перебувають під пильною увагою. Але цей інцидент слідує за кількома епізодами, коли росія продемонструвала, що може безкарно саботувати підводну інфраструктуру країн НАТО. У 2023 році Newnew Polar Bear зійшло з рук пошкодження газопроводу. Німеччина не змогла впоратися з Yi Peng 3 після його катастрофічного перетягування якоря в жовтні 2024-го, яке пошкодило силові кабелі й кабелі передачі даних.
Ситуація змінилась, коли Фінляндія застосувала сили спеціального призначення для захоплення Eagle S після того, як цей корабель перерізав кабель на Різдво. Тоді союзники по НАТО у Балтійському регіоні поспішили створити новий проєкт під назвою "Балтійський вартовий", який об'єднує повітряні, військово-морські, берегові й електронні ресурси для моніторингу Балтійського моря і, як вони стверджують, для запобігання будь-яким подальшим порушенням. Остання атака свідчить про те, що реакція росії полягала не в тому, щоб відступити, а в тому, щоб спробувати ще раз: це нагадування про те, що відновлення довіри потребує часу і пов'язане з ризиком. Краще не втратити її взагалі.
Але саме так Захід і робив протягом десятиліть, коли не зміг рішуче відреагувати на російську агресію в усіх сферах: кіберпросторі, на суші, на морі та в повітрі. Наприклад, рейс із Лондона до Вільнюса на початку цього місяця був змушений здійснити посадку у Варшаві після того, як його GPS-навігація була порушена. Експерти звинувачують у цьому операції радіоелектронної боротьби в російському ексклаві Калінінграді. Згідно з повідомленням Barents Observer, на Крайній Півночі росія не просто глушить сигнали супутникової навігації, але й підробляє їх. Це може збити з курсу необережні літаки. Комерційні авіалайнери тепер вживають додаткових заходів обережності під час польотів поблизу норвезько-російського кордону.
Саботаж – це лише поверхнева сторона цієї агресії. Її краще розглядати як психологічну війну. Втручання в роботу авіації, наприклад, може означати, що західний літак (можливо, навіть з пасажирами, які цікавлять кремль) буде змушений приземлитися в росії чи білорусі. Разом з атаками на фізичну інфраструктуру ці трюки, реальні чи загрозливі, підривають впевненість усіх громадян у тому, що влада контролює безпеку повсякденного життя. Навіть якщо вони не призводять до реальних порушень, атаки спонукають до контрзаходів, які коштують часу, нервів і грошей. Відволікання осіб, які приймають рішення, вже є перемогою.
Атаки спрацьовують через дірки у західній системі. Вона працює на довірі: ніхто не думав, що морське дно стане полем битви. Її також пронизує жадібність. Скорочення витрат і ухилення від сплати податків у міжнародному судноплавстві створюють для зловмисників широкі можливості для приховування.
Вони також підкреслюють роз'єднаність, нестабільність і різну схильність до ризику. Деякі країни справедливо вважають цю агресію екзистенційною загрозою своєму суверенітету і свободі. Вони хочуть реагувати швидко і рішуче. Інші здригаються перед складними рішеннями. Вони вважають за краще вичікувати, вимагати більше розслідувань, проводити більше консультацій, замовляти дослідження майбутніх варіантів і вмовляти себе та союзників нічого не робити. Якщо ми вирішимо ці ментальні проблеми, то практичні елементи необхідної відповіді – військові, правові, економічні й політичні – стануть на свої місця.
Поки що ознаки є позитивними. Латвія і Швеція діяли зі зразковою оперативністю, тісно консультуючись зі своїми фінськими, естонськими та іншими союзниками. Наступним випробуванням стане реакція решти Європи. Деякі дипломати потягнуться до свого добре відпрацьованого лексикону з ретельно вивіреними виразами "серйозного" і "глибокого" занепокоєння, пишномовною риторикою про "неприйнятну поведінку" і намагатимуться досягти консенсусу, хоч би яким слабким він не був. Інші вимагатимуть дій.
Джерело: CEPA