Facebook iPress Telegram iPress Twitter iPress search menu

Менталітет війни чи філософія перемоги. Що потрібно зробити українським Збройним силам для перемоги – Ерік Крамер та Пол Шнайдер

Менталітет війни чи філософія перемоги. Що потрібно зробити українським Збройним силам для перемоги – Ерік Крамер та Пол Шнайдер
Фото: Генштаб ЗСУ
Колишні офіцери американського спецназу Ерік Крамер та Пол Шнайдер, які з літа 2022 року тренують українські підрозділи, обговорюють проблеми, що мають Сили оборони України, зокрема: системність навчань військових підрозділів, узгодженість навчальних програм між видами військ, схильність до радянського менталітету багатьох вищих офіцерів, проблеми з логістикою та ремонтом чи відновленням озброєння. Вони дають рекомендації, як можна ці проблеми виправити, щоб українські підрозділи зазнавали менших втрат та проводили успішні операції.

Наші інструктори тренували український підрозділ національної гвардії поблизу молдовського кордону. Коли ми прибули на полігон, український підрозділ вже перебував там, кидаючи ручні гранати у відкритому полі менш ніж за 200 метрів від нас, а потім просто падаючи на землю і спостерігаючи, як вони вибухають без будь-якого укриття. Потім ці солдати приступили до кулеметної підготовки, стріляючи з позицій із лівого валу полігону через весь полігон (не проти упорного стовпа). Наші інструктори проводили тренування по колу приблизно в 150 метрах за полігоном, і снаряди свистіли над нашими головами. Коли ми підійшли до відповідального, він сказав, щоб ми не хвилювалися. Він був українським морським піхотинцем, який пережив Маріуполь, а полігон відповідає стандартам НАТО. Хоробрість і вишкіл українських військовослужбовців не викликає сумнівів, але цей приклад є невеликим індикатором проблем, що стоять на заваді підготовці Збройних сил України – відсутності вкоріненого розуміння того, як проводити одноманітну, послідовну підготовку.

На основі наших тренувань протягом дев'яти місяців з усіма видами Збройних сил України, включно із Сухопутними військами, Прикордонною службою, Національною гвардією, Морською піхотою, Силами спеціальних операцій і Силами територіальної оборони, ми спостерігаємо низку загальних тенденцій: відсутність єдиного командування місією, ефективної підготовки і загальновійськових операцій; несистемне логістичне забезпечення і технічне обслуговування; неналежне використання Сил спеціальних операцій. Ці тенденції підірвали опір України і можуть стати на заваді успіху наступу, що триває.

Як Україна може змінити формулу на свою користь? Відповідь: уніфікована загальновійськова підготовка з акцентом на командуванні місіями від рівня бригади і нижче, яку Збройні сили України можуть досягти за допомогою повторюваної тридцятиденної програми "навчання тренерів". Таку підготовку могли б проводити західні військові інструктори, які працюють за контрактом з українськими військовими ветеранами в Україні. Ця підготовка дасть їм змогу проводити загальновійськові операції і використовувати переваги, які надає надходження сучасної західної військової техніки, і, сподіваємось, дозволить Україні подолати перевагу росії у людських ресурсах.

Хто має право приймати рішення? Відсутність командування місією та брак сержантів

За нашим досвідом, у багатьох підрозділах і штабах Збройних сил України не заохочується особиста ініціатива, не розвивається взаємна довіра і не існує єдиноначальності в управлінні місією. Як нещодавно обговорювали Майкл Кофман і Роб Лі у подкасті Russia Contingency, деякі елементи Збройних сил України мають старий радянський менталітет, згідно з яким більшість рішень приймається на вищому рівні. У нас склалося враження, що серед військових керівників на рівні бригад і нижче молодші офіцери бояться робити помилки. Під час наших тренінгів із польовими офіцерами нас часто запитують, яке покарання передбачене за провал під час виконання місій або прийняття неправильних рішень. Нас також неодноразово запитують на кожному етапі планування або проведення операцій: "Хто має право приймати це рішення?" Вони дивуються, що бойові капітани американських батальйонів (штабні офіцери, які здійснюють нагляд за поточними операціями батальйону) мають право приймати рішення або віддавати накази від імені командира батальйону.

Під час навчань ми неодноразово спостерігали, що процес планування українських військових вимагає окремих наказів для кожної фази операції. Наприклад, батальйон в обороні не може провести контратаку, навіть якщо його атакують. У них немає потенційних резервних завдань, таких як "бути готовими до контратаки", які планують заздалегідь, щоб використати несподівані можливості. Вони повинні чекати наказів. Звичайно, процес планування українських військових базується на місцевій доктрині, і в реальному бою все залежить від командира. Однак ми спостерігаємо, що в офіцерському корпусі української армії відбуваються серйозні зміни. Молоді офіцери усвідомлюють, що вони повинні позбутися старого менталітету, але продовжують стикатися з опором старших офіцерів, прив'язаних до радянської доктрини і централізованого планування. Майкл Кофман і Роб Лі зробили подібні спостереження після своєї останньої дослідницької поїздки до країни.

Тренуючи кожен компонент Збройних сил України, ми постійно спостерігаємо брак досвідченого сержантського складу. Під час навчань часто можна бачити, як польові офіцери бігають, перераховують особовий склад та координують харчування. У Сполучених Штатах на підготовку лише молодшого сержантського складу йдуть роки. Старший сержантський склад на рівні взводу має щонайменше десять років досвіду. В американській армії лейтенанти керують взводами, але їх підготовкою займається взводний сержант, про що йдеться в Defense News. В Україні ж командир взводу одразу після закінчення військової академії повинен керувати взводом і тренувати його. Без ефективного сержантського складу командування місією на рівні роти і нижче майже неможливе, і саме вони несуть безпосередню відповідальність за догляд, наставництво і підготовку солдатів.

Спостерігачі чи учасники. Відсутність ефективної підготовки

Сучасна філософія підготовки Збройних сил України базується на старій радянській моделі. Масштабні навчання на рівні батальйону є зрежисованими та хореографічними. Під час кількох навчань ми були свідками того, як командири рот спостерігали за навчанням здалеку і лише зрідка втручалися. Вони виступали більше як спостерігачі, ніж безпосередні учасники. Ця філософія змінюється і, як зазначається у звіті про російські навчання, це пов'язано з поколінням. Молодші офіцери більш відкриті до західного військового стилю керівництва, тоді як старші офіцери тримаються радянської доктрини. Незважаючи на ці тенденції, ми ще не бачили справжніх загальновійськових навчань, в яких піхота, артилерія і бронетехніка працювали б разом. Синхронізація всіх цих різних елементів для досягнення максимального військового ефекту, уникнення братовбивства і заплутування ворога вимагає багаторазових тренувань на всіх рівнях командування, що дозволяє лідерам робити помилки і відпрацьовувати процеси.

Однією з найважливіших проблем є те, як тренуються українські військові та як створюються навчальні центри для солдатів. У збройних силах кожен рід військ має власні навчальні центри, штати, академії та режими підготовки. Рідко відбувається обмін інструкторами або, наприклад, навчання підрозділів Національної гвардії в одному армійському центрі. Ми напряму запитали наших українських колег, чи можемо ми привезти частину бійців Сил територіальної оборони для тренувань на базі Нацгвардії. Нам відповіли, що це неможливо, бо вони не є нацгвардійцями. Ця система вкрай неефективна. Вона марно витрачає ресурси, а також призводить до того, що рівень компетентності різних служб і підрозділів дуже різниться. Крім того, види Збройних сил України не проводять планування і підготовку на основі єдиної доктрини або тактики, методів і процедур. Як наслідок, коли вони проводять спільні операції, непорозуміння, недовіра і непорозуміння є дуже поширеним явищем.

Як зазначено на цих віртуальних сторінках, існує кілька волонтерських організацій, які проводять підготовку бійців Збройних сил України. Здебільшого ця підготовка зосереджена на базових солдатських навичках на рівні роти або взводу. Навчання є розрізненим і безсистемним, а якість вишколу різниться. НАТО тренує окремі підрозділи і солдатів за межами України. Хоча ця підготовка може бути ефективною і необхідною для певних спеціальних навичок, таких як танкові екіпажі і команди HIMARS, вона відволікає підрозділи і солдатів від лінії фронту на тижні, якщо не місяці. Командири не можуть дозволити собі втрачати підрозділи та солдатів на тривалий час. Згідно з нашими польовими дослідженнями, існують докази цієї нагальної потреби, оскільки більшість підрозділів, які ми тренуємо, відправляються на фронт наступного дня після завершення тренувань. Ми також вважаємо, що зусилля з підготовки за межами України не є послідовними і не використовують єдині програми навчання. Крім того, ці закордонні тренінги дотримуються доктрини країни, що їх проводить. Хоча вони намагаються враховувати українські реалії, багато з них не повністю адаптують свої тренувальні режими до того, як воюють українці, особливо з урахуванням українських доктринальних і правових обмежень на проведення операцій.

Не синхронізовано. Відсутність загальновійськових операцій

Критичною проблемою для Збройних сил України є те, що вони не проводять послідовно загальновійськові операції. Відсутність синхронізованих операцій призводить до більших людських втрат і втрат техніки, а також до невдалих операцій. На основі наших обговорень з українськими командирами рот і нашими власними інструкторами, які воювали у складі Збройних сил України, танки використовуються більше як мобільна артилерія, а не в комбінованих операціях з піхотою, де бронетехніка вступає в бій безпосередньо перед нею. Ми на власні очі бачили прострілені стволи танків (і артилерії) від постійної стрільби на максимальну дальність або надмірного використання без технічного обслуговування чи заміни. Майкл Кофман зробив схожі спостереження. Взаємовідносини між бронею та піхотою мають бути симбіотичними, але це не так. Результатом є те, що піхота буде проводити лобові атаки або діяти у міських умовах без захисту і вогневої потужності танків. Крім того, вогонь артилерії не синхронізований із маневром. Більшість підрозділів не мають прямого зв'язку з артилерією підтримки, тому виникає затримка з викликом вогневих завдань. Нам повідомили, що через проблеми зі зв'язком підрозділи будуть використовувати бігунів для передачі вогневих завдань артилерійським батареям.

Більшість військових операцій не є поетапними і проводяться послідовно. Наприклад, вогонь і маневри плануються окремо від піхотних підрозділів, а піхотні підрозділи – окремо від артилерії, яка їх підтримує. Цей менталітет також поширюється на координацію між суміжними підрозділами, яка або відсутня, або є рідкісною, що призводить до високого рівня братовбивства. Командири підрозділів мають побоювання щодо колабораціоністів і тому не поспішають передавати родинним підрозділам критично важливу інформацію, яка може бути використана проти них.

Ці проблеми ускладнюються ненадійним зв'язком між підрозділами та вищим керівництвом. Збройні сили України мають на озброєнні безліч радіостанцій, які вразливі до глушіння. Крім того, місії батальйонів – це переважно незалежні ротні операції, які не зосереджуються на головних зусиллях у поєднанні з допоміжними. Збройні сили не об'єднують зусилля, тому операції носять фрагментарний і розрізнений характер. Окремі місії не підтримують одна одну, а місії підрозділів нижчого рівня не "вкладаються" в місію вищого рівня. Підтримка також не синхронізована з операціями.

Забезпечення базується на канібалізмі. Спеціальна логістика та технічне обслуговування

Західна допомога має вирішальне значення для оборони України. Однак різноманітність обладнання, яке зараз використовується, призвела до значних проблем із логістикою та технічним обслуговуванням. З нашого досвіду, українські військові "канібалізують" нову техніку для обслуговування вже розгорнутої у польових умовах. Як наслідок, підрозділи на передовій отримують лише невеликий відсоток від того, що надходить до країни. Наприклад, кулемет калібру 50 прибуває в Україну з додатковими стволами, запчастинами, інструкціями та аксесуарами, але коли він потрапляє на Донбас, від нього залишається лише зброя.  

Як писали інші, українські військові покладаються на відео з YouTube, щоб навчитися користуватися новим і незнайомим обладнанням. Крім того, менталітет розподілу поставок в Україні полягає в тому, що ресурси повинні бути використані. Більшість офіцерів постачання батальйонів призначаються і не проходять спеціальної підготовки. У них може бути помічник і деякі транспортні засоби, але все ґрунтується на особистій ініціативі. Забезпечення базується на канібалізмі, важкою і хитрою торгівлею між підрозділами та відновленні на полі бою. Немає постійного потоку ремонтних деталей або системи технічного обслуговування на рівні підрозділу, батальйону, бригади та депо. Кваліфікація ремонтників базується більше на особистих здібностях, а не на освітній підготовці механіків. Курси з технічного обслуговування є в усіх службах, але це не означає, що вони готові до роботи з технічним обслуговуванням.

Таке ставлення до технічного обслуговування відображається на тому, як бронетехніка, механізовані транспортні засоби та артилерія використовуються в бою. Підрозділи захищають ці засоби і використовують танки більше як артилерію, ніж у загальновійськових операціях з піхотою. Механізовані транспортні засоби перевозять солдатів на передову, але у більшості відступають назад, коли потрапляють під обстріл. Ми також бачили, як стволи 155-мм гаубиць, наданих західними країнами, прострілюються через використання на максимальній дальності (з використанням максимальних порохових зарядів), щоб утримати їх поза зоною контрбатарейного вогню. У майбутньому українському контрнаступі ефективне використання цих засобів буде ключем до успіху, а під час наступальних операцій нападник зазвичай втрачає більше танків, автомобілів і артилерії, ніж той, хто обороняється. Це вимагатиме зміни менталітету.

Відсутність скоординованого технічного обслуговування і логістики також позначається на медичному забезпеченні. Медична евакуація та допомога є безсистемними. Досвідчені українські військові медики неодноразово заявляли, що багато хто з евакуйованих міг би вижити, якби вчасно отримав кваліфіковану допомогу. Збройні сили України можуть вирішити цю проблему за допомогою системного логістичного процесу.

ССО швидко виснажуються. Неналежне використання Сил спеціальних операцій

Українські Сили спеціальних операцій (ССО) відрізняються за своїми здібностями, підготовкою та спеціалізацією. На жаль, багато з них використовуються як звичайна піхота. Це нівелює навички, які роблять ці підрозділи спеціалізованими. Через високу інтенсивність бойових дій і постійний російський контрнаступ, підрозділи Сил спеціальних операцій часто сидять в окопах, а не виконують традиційні для них завдання, як-от рейди, розвідка і засідки.

Ці фрагментарні зусилля призводять до високого рівня втрат і відсутності місій ССО, що передбачають несподіванку або непомітність, які можуть підтримувати і формувати операції батальйонів і бригад звичайних сил. Традиційно, ці типи солдатів проходять більшу підготовку і мають меншу вогневу міць, ніж звичайні підрозділи, тому ви втрачаєте цінний актив, на відновлення якого потрібен час. Українські підрозділи спеціального призначення, що складаються з міжнародних добровольців, пропонують свої послуги командирам звичайних підрозділів без прив'язки місії до стратегічної або оперативної мети.

Одним із прикладів такої місії був випадок, коли командир звичайної бригади доповів своєму командуванню про те, що він зайняв село, відбите у росіян. Коли він зрозумів, що його інформація була помилковою і вони зупинилися на досягнутому, він попросив міжнародний підрозділ ССО зайти в окуповане село і сфотографувати український прапор, встановлений на даху будівлі в центрі населеного пункту. Підрозділи Сил спеціальних операцій швидко виснажуються, а тим, хто приходить їм на зміну, бракує підготовки та досвіду для виконання справжніх їхніх завдань.

Як вирішити ці проблеми? Перерозподіл ресурсів і зміна менталітету

Вирішення цих проблем вимагає перерозподілу ресурсів і зміни менталітету. Це, мабуть, важче, ніж виділити більше ресурсів і витратити більше грошей. Ми рекомендуємо централізовано сплановану, виконану на нижчому рівні, синхронізовану навчальну програму, орієнтовану на двадцяти-тридцятиденний тренувальний режим для кожної бригади. Такий підхід відомий як "програма підготовки тренерів" і має на меті створити кадри тренерів, які потім зможуть продовжити підготовку нових українських офіцерів, які пройдуть цикл навчання за цією програмою. Програма навчання повинна бути достатньо гнучкою, щоб вносити корективи відповідно до змін на полі бою та нюансів між підрозділами. Вкрай важливо, щоб ця підготовка відбувалася в Україні, із залученням місцевих та іноземних інструкторів на західному та радянському обладнанні.

Базовим підрозділом Збройних сил України є легкий піхотний батальйон. Програма навчання, орієнтована на це формування, повинна слугувати основою для всієї підготовки і бути організована у вигляді серії десятиденних навчальних курсів, за якими слідують восьмиденні кульмінаційні навчання. Відпрацювання основ солдатської підготовки і планування на рівні батальйону призведе до успіху на полі бою і зменшить втрати. Ця підготовка включатиме десятиденний індивідуальний курс для рядового і сержантського складу та десятиденний курс для командирів рот/взводів. Перший курс буде зосереджено на базовій солдатській підготовці і тактиці легкої піхоти, в той час як сержантський склад акцентуватиме увагу на лідерстві і тиловому забезпеченні. На рівні батальйону курс зосереджуватиметься на наступальних і оборонних операціях роти як у сільській, так і в міській місцевості. Третій десятиденний курс буде присвячено плануванню операцій бригади/батальйону та штабу. Він зосереджуватиметься на основних наступальних та оборонних операціях батальйону, штабних функціях та операціях, а також на дванадцятигодинному і цілодобовому циклі планування.

Процес планування має бути зменшеною версією процесу прийняття військових рішень США/НАТО. Більшість операцій в Україні планується менш ніж за добу або навіть за кілька годин. Українська доктрина, правила і положення також вимагають, щоб командир затверджував кожен крок місії, тому процес, адаптований до українських реалій, є необхідним. Навчання включатимуть планування міських операцій. Будуть розглянуті загальновійськові операції, включаючи інтеграцію вогневих засобів, інженерних підрозділів, безпілотників та бронетехніки. Курс також розвиватиме комунікаційну архітектуру на рівні бригади і батальйону. Крім того, ця підготовка має зосередитися на інтеграції логістичного планування на всіх етапах операції, а також на підготовці логістів із внутрішніх ресурсів. Створення окремого взводу постачання та логістики для кожного батальйону, який включав би спеціальну медичну евакуацію, матиме вирішальне значення.

Кульмінаційним етапом навчання має стати восьмиденний курс колективної підготовки бригади/батальйону/роти, який включатиме загальновійськові вправи, починаючи з планування і закінчуючи залученням рот до дій на полі бою. Ці навчання мають забезпечити "вільну гру", коли кожне рішення має наслідки, а командири і особовий склад повинні пристосовуватися до кожної зміни.

Для українських Сил спеціальних операцій тренування зосереджені на трьох основних місіях: засідка, розвідка та рейд із використанням методу "повзти, йти, бігти". Основна увага приділяється детальному плануванню та виконанню цих трьох місій. Цей курс можна пройти за двадцять п'ять днів. Перші п'ятнадцять днів мають бути присвячені базовій піхотній тактиці, а також медичній, інженерній та нічним операціям. Останні десять днів, на нашу думку, мають бути присвячені плануванню і проведенню операцій.

Вся підготовка повинна включати періодичні подальші візити штабної допомоги на рівні бригад і батальйонів для підвищення кваліфікації та надання порад щодо проведення операцій. Крім того, по всій східній частині України мають бути розміщені мобільні навчальні та ремонтні бригади, які спеціалізуються на системах, що потребують технічних навичок і технічного обслуговування. Вони могли б проводити навчання і технічне обслуговування бронетехніки, бронетранспортерів, протитанкових систем, стрілецької зброї, радіостанцій і переносних зенітно-ракетних комплексів. Команди з підготовки та обслуговування, які тренують окремих солдатів і екіпажі, проводили б навчання в тилу, в районі штабу бригади.

Ми також рекомендуємо програму наставництва для старшого офіцерського складу на рівні Генерального штабу та регіональних командувань. Збройні сили України не мають дивізій, а діють на рівні регіональних командувань. Програма наставництва могла б включати колишніх старших західних офіцерів, які б надавали поради щодо планування і командування місіями.

Ця програма навчання є амбітною, але здійсненною. Наша Група підтримки оборони України протягом п'яти днів ефективно навчила батальйони і штаби швидкому плануванню на основі модифікованої версії процесу прийняття військових рішень. Тренінг включав один день теоретичної підготовки, один день практичних занять під керівництвом офіцерів і три дні вправ із планування під керівництвом слухачів, які включали аналіз місії, розробку плану дій, військові ігри та підготовку наказів.

Довгострокове рішення для навчання включає консолідацію навчальних курсів. Наразі кожен рід військ має власну систему шкіл з усіх питань, включно з бронетехнікою, медициною і роботою з безпілотниками. Така розпорошеність підготовки призводить до неефективності та неузгодженості зусиль. Збройні сили України, незалежно від того, підпорядковані вони Міністерству оборони чи Міністерству внутрішніх справ, повинні призначити конкретну школу/службу, яка б відповідала за кожну конкретну навичку чи систему озброєння. Цей навчальний заклад буде навчати всіх курсантів, незалежно від того, чи вони служать у Сухопутних військах, Прикордонній службі, Національній гвардії, Морській піхоті чи Силах територіальної оборони. Ця зміна вимагатиме культурних зрушень і нагадує Закон Голдуотера-Ніколса 1986 року, який вимагав більшої "єдності" у Збройних силах США. Україна веде екзистенційну боротьбу за своє існування, і міжслужбове суперництво має бути відкладене в сторону заради країни.

Висновок: Треба змінюватися. Україна вела переважно оборонну війну і буде переходити до наступальної. Співвідношення військ у наступі та обороні може становити 3 до 1 (6 до 1 в міських боях). Додайте до цього високоінтенсивні міські операції, і це співвідношення збільшиться. Україна ще не проводила масштабних наступальних операцій у великому місті та не здійснювала форсування великих річок. Обидві ці операції є дуже складними і ресурсо- та людиномісткими, вимагають тісної синхронізації всіх ресурсів, включаючи піхоту, бронетехніку, артилерію, логістику і медичне забезпечення, щоб досягти успіху. Збройні сили України продемонстрували чудові результати, але їм необхідно переорієнтувати свою підготовку і операції на проведення загальновійськових операцій, а також навчитися діяти в нічний час. 

Західна підтримка України має термін дії, який швидко наближається до завершення. Крім того, воля українського народу підтримувати високу кількість жертв є дуже високою, але не безмежною. На боці російських військових багато людей і часу.  Шлях до зміни ситуації на користь України – це проведення загальновійськових операцій і навчань.  Історія неодноразово показувала, як добре підготовлені і належним чином керовані військові можуть перемогти погано підготовлену армію. Найскладніша частина полягає в тому, щоб змінити менталітет вищого керівництва, яке провело десятиліття в радянській системі, на філософію командування місією, яка передбачає гнучкість та ініціативу з розумінням того, що це не призведе до катастрофи чи тюремного ув'язнення, а скоріше до перемоги на полі бою.

Про авторів:

Ерік Крамер є директором та співзасновником Ukraine Defense Support Group, розташованої в Києві, і перебуває в Україні з липня 2022 року, тренуючи Збройні сили України на всіх рівнях підрозділів – від базових солдатських навичок та тактики малих підрозділів до планування та операцій батальйону/бригади. Він – колишній офіцер армійського спецназу, який вийшов у відставку в 2014-му після двадцяти шести років служби за контрактом та рядового складу. Його останнє військове призначення було в Пентагоні на посаді помічника міністра оборони з питань спеціальних операцій та конфліктів низької інтенсивності. Як офіцер спецназу він служив в Афганістані, Боснії, Конго, Іраку та Косово на різних рівнях командування – від командира відділення до командира батальйону.

Пол Шнайдер є другим співзасновником Ukraine Defense Support Group. Він перебуває в Україні вже багато місяців і навчає Збройні сили України тактичним і стратегічним операціям аж до старших інструкторів військових академій України процесу прийняття військових рішень і звичайним бригадним/батальйонним операціям у широкомасштабних бойових діях. Пол – колишній командир американського спецназу, має великий досвід підготовки та бойових дій у різних місцях. Він вийшов у відставку у 2021 році, щоб продовжити гуманітарну діяльність, яка включала евакуацію сотень афганців та громадян США під час виведення американських військ із Афганістану. Після вторгнення росії в Україну на початку 2022-го Пол зголосився допомагати гуманітарним зусиллям в Україні.

Джерело:  War On the Rocks

Макрон хоче керувати зовнішньою політикою Європи. Не всі союзники з цим згодні – Bloomberg
Макрон хоче керувати зовнішньою політикою Європи. Не всі союзники з цим згодні – Bloomberg
Смертельну недбалість путіна неможливо приховати. московська атака зробила його слабшим, ніж будь-коли – Саймон Тісдалл
Смертельну недбалість путіна неможливо приховати. московська атака зробила його слабшим, ніж будь-коли – Саймон Тісдалл
Чи настав час для безпольотної зони в Україні? путін ескалує повітряну війну – бригадний генерал Кевін Райан
Чи настав час для безпольотної зони в Україні? путін ескалує повітряну війну – бригадний генерал Кевін Райан
"Циркони" з суші, відновлені 1,5 та 3 тонні бомби і натиск на Донбасі. Про останню тактику росіян – Том Купер
Франції потрібні країни-однодумці. Макрон-яструб відкриває двері Європи для Великої Британії – Едвард Лукас
Франції потрібні країни-однодумці. Макрон-яструб відкриває двері Європи для Великої Британії – Едвард Лукас
Кілька думок про російський розвідувально-ударний ланцюг. Більшість обстрілів відбувається на основі агентурних даних – Том Купер
Кілька думок про російський розвідувально-ударний ланцюг. Більшість обстрілів відбувається на основі агентурних даних – Том Купер
Війна в Україні після російських виборів. Активізація чи затягування? – Мік Раян
Війна в Україні після російських виборів. Активізація чи затягування? – Мік Раян
Стратегічні повітряні удари можуть вирішити долю війни. За умов стабільності фронту на землі – Філліпс О'Брайен
Стратегічні повітряні удари можуть вирішити долю війни. За умов стабільності фронту на землі – Філліпс О'Брайен