Війни і санкції зазвичай призводять до значного перерозподілу власності через націоналізацію, конфіскацію і, нерідко, криміналізацію. Сьогоднішня росія не є винятком. У країні відбувається радикальний перерозподіл власності, про який мало хто говорить. Так само, як агресивна війна кремля в Україні посилює контроль президента владіміра путіна над суспільством, вона завдає серйозної шкоди економічній ефективності, оскільки міжнародні санкції все сильніше б'ють по енергетиці, банківській справі, озброєннях та інших ключових галузях промисловості.
До вторгнення росії в Україну в лютому минулого року, сукупні прямі іноземні інвестиції в країну становили близько 500 мільярдів доларів. Але більша частина цих інвестицій надходила від західних компаній, які відтоді заявили про свій намір покинути рф. За словами Джеффрі А. Зонненфельда з Єльського університету, понад 1000 підприємств оголосили, що вони скорочують свою діяльність в росії. І це більше навіть, аніж вимагають санкції. Активи вартістю в сотні мільярдів доларів виставлені на продаж, і хоча зміна власників буде поступовою та непрозорою, природа трансформації зрозуміла.
Найбільша частка іноземної власності припадає на вуглеводневий сектор. Більшість впливових транснаціональних гравців галузі були присутні в країні через партнерства з державними компаніями, як-от "роснефть" і "газпром". Наприклад, BP володіє 19,75% акцій "роснефти", які раніше оцінювалися у 14 мільярдів доларів, і залишається незрозумілим, яким чином вона позбавлятиметься цієї частки. Ймовірно, "роснефть" врешті-решт придбає акції за копійки у рублях.
Аналогічно Exxon мала велике спільне підприємство з "роснефтью" на Сахаліні, але, схоже, право власності на нього перейшло до російського уряду. Раніше компанія оцінювала свою частку у понад 4 мільярди доларів, проте і досі не з'ясовано, чи запропонувала "роснефть" якусь компенсацію. Ми знаємо, що частка Shell у сахалінському проєкті з "газпромом" була фактично конфіскована без компенсації.
Французька транснаціональна компанія TotalEnergies, інвестувавши у "новатек", який контролюється двома друзями путіна, Геннадієм Тимченком і Леонідом Міхельсоном, і його величезний завод з виробництва скрапленого природного газу на Ямалі в Арктичному морі, стала останньою великою західною енергетичною компанією, яка заявила, що залишить ринок. Наразі вона цього не зробила, але списала 3,7 мільярда доларів своїх інвестицій у "новатек" і, ймовірно, домовиться на умовах, вигідних для Тимченка і Міхельсона.
Тим часом дві великі енергосервісні компанії Halliburton і Baker Hughes заявляють, що вже залишили росію. Схоже, вони продали свої місцеві дочірні компанії їхнім російським топменеджерам, що є звичайною практикою. Важко сказати, які з цих угод можуть бути анульовані, якщо західні санкції скасують. Натомість компанія Schlumberger вирішила залишитися, лише призупинивши нові інвестиції та впровадження технологій (зареєстрована на острові Кюрасао, Королівство Нідерланди, Schlumberger Limited – компанія з обслуговування нафтових родовищ, яка має офіси у Парижі, Г'юстоні, Лондоні та Гаазі. Ось хто продовжує допомагати видобувати газ і нафту для росії – iPress).
Хоча великі російські банки потрапили під санкції, більшість малих – ні, що створило можливості для арбітражу. Але будь-які зміни у власності банків, швидше за все, відбуватимуться обережніше, оскільки Центральний банк росії, який, схоже, має великий вплив на путіна, побоюється дестабілізації банківського сектору.
Невирішена справа стосується Володимира Потаніна, одного з перших олігархів 1990-х, який багато років тому продав свій "росбанк" французькому фінансовому конгломерату Société Générale. Після вторгнення путіна Société Générale захотів вийти з ринку. Тож Потанін (який ще не був під санкціями) викупив "росбанк" із величезною знижкою, заплативши лише 500 мільйонів євро (545 мільйонів доларів), тоді як Société Générale списав 3,1 мільярда євро через продаж. Потім Потанін (який зрештою потрапив під санкції) розвернувся і купив 35% "Тінькофф Банку" у його засновника Олега Тінькова після того, як останній публічно розкритикував війну, а пізніше посварився з путіним. За оцінкою Тінькова, продані ним акції коштували вдесятеро більше, ніж заплатив за них Потанін.
Окрім російської держави, найважливішими бенефіціарами цього перерозподілу, ймовірно, є головні друзі путіна із санкт-петербурга – брати Юрій і Михайло Ковальчуки, брати Аркадій і Борис Ротенберги та Геннадій Тимченко. Юрій Ковальчук, відомий як банкір і найближчий радник путіна, володіє більшістю російських телеканалів і придбав більшу частину російського інтернету, купивши mail.ru у Алішера Усманова – олігарха, близького до путіна (але, вочевидь, недостатньо близького).
Аналогічним чином відбувається перерозподіл деяких інших галузей, які переважно належать олігархам, від тих, хто виїхав з росії або дистанціювався від путіна, до тих, хто залишається лояльним до нього. Не випадково, що ті, хто залишився в росії, і які входять до оточення путіна, як правило, є тими, хто, ймовірно, буде заарештований, якщо виїде за кордон.
Серед тих, хто виїхав з росії, десятки тисяч чудових IT-спеціалістів, яких відчайдушно потребує оборонна промисловість. Насправді, багато росіян емігрували до сусідніх країн. Так, Вірменія очікує, що зростання її ВВП у 2023 році становитиме колосальні 13%. На відміну від нафтових родовищ, це капітал, який путін не може націоналізувати або захопити.
Звісно, путін використав цю ситуацію, щоб ще більше збагатитися. Нещодавно Financial Times повідомила, що "російський суд виніс рішення про конфіскацію розкішного готельного комплексу, що належить мільярдерові Олегу Дерипасці, одному з небагатьох олігархів, які критикували війну". Ці активи оцінюються в 1 мільярд доларів, і тепер вони, по суті, передані очільнику кремля судом, рішення якого він, зрештою, контролює.
Нарешті, російське багатство також перерозподіляється на Заході. російські компанії змушені продавати свої дочірні підприємства або ж їм загрожує націоналізація, як це сталося з газосховищами "газпрому" та нафтопереробним заводом "роснефти" в Німеччині, а також нафтопереробним заводом "лукойлу" на Сицилії.
Як би не відбувався цей перерозподіл у росії, вже зараз зрозуміло, що величезні статки будуть сконцентровані в руках держави та найближчих до путіна друзів і злочинців, тоді як у іноземців та емігрантів – будуть експропрійовані. Проте кремль, схоже, нікуди не поспішає. Досі він використовував перерозподіл як покарання за нелояльність. Але це не завадило путіну відкрито захоплювати власність для себе.
Джерело: Project Syndicate
