Попит на нафту зростає повільно, тоді як пропозиція збільшується швидше, ніж зазвичай. Це погана новина для путіна, наголошує Ерік Ван Ностранд у колонці для Wall Street Journal.
Попри зусилля Заходу, росія все ще здатна фінансувати свою агресію в Україні, продовжуючи продавати нафту через три роки після вторгнення, констатує автор. Коли почалася війна, залежність світової економіки від обмеженого енергетичного ринку ускладнила роботу Заходу з обмеження доходів путіна. У 2022 році, як зауважує експерт, серйозне скорочення експорту російської нафти зробило б енергоресурси непомірно дорогими для споживачів і бізнесу в усьому світі. Але мінливі ринкові умови спростили ситуацію, наголошує Ван Ностранд. На його думку, настав час прибрати російську нафту з ринку та зменшити військові спроможності кремля.
Досі Захід був змушений погодитися на обмеження ціни на російську нафту з боку "Великої сімки", продовжує Ерік Ван Ностранд. Це рішення, над яким фахівець працював разом із колегами в адміністрації Байдена, не дозволило путіну заробити на російській агресії стільки, скільки він міг би. Ціновий ліміт, зазначає експерт, використовував вплив G7 на морські перевезення, щоб дозволити продаж російської нафти лише за ціною нижче $60 за барель. За словами Ван Ностранда, ідея полягала в тому, щоб зберегти обсяги експорту російської нафти й уникнути збоїв на ринку, водночас обмеживши доходи кремля.
Він стверджує, що обмеження ціни було успішним у перший рік, коли доходи росії впали, тоді як обсяги експорту країни залишалися стабільними. Але згодом ефективність знизилася, оскільки кремль інвестував у нову судноплавну інфраструктуру, щоб обійти обмеження, а західні санкції виявилися непослідовними через побоювання налякати ринки. Ван Ностранд характеризує обмеження ціни як недосконалу, але тонку відповідь на складний компроміс.
Зараз, на його думку, цей компроміс став простішим. Сьогодні нафтові аналітики більше стурбовані надлишком пропозиції, ніж дефіцитом, оскільки видобуток нафти зростає, а попит на неї сповільнюється в усьому світі. Ризик того, що зменшення пропозиції нафти порушить світову економіку, набагато нижчий, підкреслює автор.
За даними Міжнародного енергетичного агентства, загальний попит на нафту зріс приблизно до 2 мільйонів барелів на день у 2022 році й приблизно на стільки ж у 2023-му. Але, як наголошує Ван Ностранд, у 2024 році цей темп знизився вдвічі, до приблизно 900 000 барелів на день; а цьогоріч МЕА очікує лише 700 000 барелів на день нового попиту. Цей зсув експерт пояснює млявим китайським попитои, оскільки зростання Китаю сповільнюється, а його транспортний сектор електрифікується. Тарифи США ще більше знизять попит на енергоносії, як і невизначеність щодо їхнього потенційного впровадження, додає він.
Тим часом пропозиція нафти зростає швидше, ніж зазвичай, значною мірою завдяки збільшенню її видобутку країнами, що не входять до ОПЕК+, продовжує Ван Ностранд. У 2022 році картель ОПЕК+, до якого входять росія та Іран, видобував близько 60% світової нафти. У 2025-му МЕА очікує, що пропозиція з країн, що не входять в ОПЕК+, таких як США і Канада, зросте на 1,3 мільйона барелів на день, що майже вдвічі більше, ніж необхідно для компенсації прогнозованого МЕА збільшення попиту. Світ може дозволити собі втратити частину російських поставок без руйнування ринків, підсумовує експерт.
Цьогоріч економіка вже пройшла важливий тест на стійкість до більш жорстких дій проти російської нафти, зазначає Ван Ностранд. У січні адміністрація Байдена запровадила широкомасштабні санкції, щоб посилити обмеження на видобуток нафти. Автор вказує, що економісти з Brookings дійшли висновку, що це не мало значного впливу на ринок і що залишився простір для подальших санкцій "без будь-якого значного стрибка світових цін на нафту".
Захід має кілька варіантів, як прибрати російську нафту з ринку. За словами експерта, G7 може просто знизити верхню межу ціни. Або вона може заборонити будь-якому бізнесу країн "Великої сімки" обслуговувати торгівлю російською нафтою за будь-якою ціною – по суті, знизивши верхню межу до нуля. Але нова судноплавна інфраструктура, яку росія побудувала, щоб обійти верхню межу ціни, може обмежити ефективність будь-якого з цих підходів, застерігає автор.
Водночас, наголошує Ерік Ван Ностранд, існує і більш сміливий варіант. Захід може накласти санкції на всіх, хто купує російську нафту, використовуючи всю свою міць для скорочення експорту кремля – те, що політики називають вторинними санкціями. На думку автора, ці зусилля могли б очолити США або Євросоюз із Великою Британією могли б зробити цей крок без американської підтримки. Якщо така стратегія вилучить з ринку 2 мільйони барелів на день – лише чверть російського експорту нафти – доходи кремля від продажу нафти впадуть на 20%, а ціни на бензин піднімуться лише на 15 центів за галон, підраховує експерт. Це вигідна угода, стверджує він, адже роздрібні ціни на бензин вже впали на 50 центів за останній рік.
Вторинні санкції відповідатимуть американським та європейським інтересам у ширшому геополітичному контексті, зазначає Ван Ностранд. Китай є одним із найбільших споживачів російських енергоносіїв і отримує вигоду від знижок на російську нафту. Вторинні санкції завадили б Пекіну скористатися цією вигодою, переконаний автор. Вони також збільшили б важелі впливу Заходу на мирні переговори в Україні, які зайшли в глухий кут, додає він.
Вторинні санкції не ліквідують торгівлю російською нафтою; нафтові барони – винахідливі люди, визнає Ерік Ван Ностранд. Але вилучення навіть частини нафти з ринку вдарить по кремлівській скарбниці найболючіше, впевнений експерт.
Обмеження поставок енергоресурсів противнику завжди пов'язане з ризиком. Але сьогоднішня динаміка ринку пропонує найкращу можливість з початку війни притягнути путіна до відповідальності, завершує колонку Ван Ностранд.
Джерело: Wall Street Journal
