У червні 2021 року, лише після п'яти місяців перебування на посаді прем'єр-міністра Естонії, Кая Каллас увійшла до штаб-квартири Європейської Ради, щоб протистояти найвпливовішому лідеру Європи, пише європейська редакція видання Politico.
У той час як заголовки ЗМІ попереджали про концентрацію російських військ на кордоні з Україною, тодішня канцлерка Німеччини Ангела Меркель хотіла запросити путіна на майбутній саміт лідерів Європейського Союзу в Брюсселі. Цю ідею підтримав президент Франції Еммануель Макрон, і Меркель мала намір проштовхнути її під час засідання Європейської ради в Брюсселі.
Втім, як зауважує Politico, Каллас не погоджувалася.
"Саміт про що?" – запитала вона публічно, наголосивши, що путіну не можна довіряти, і його не можна ані запрошувати, ані заспокоювати. "Для чого це потрібно?" – повторила Каллас, яка могла розраховувати на підтримку лише кількох інших східноєвропейських країн.
Меркель, не в змозі здійснити свій план без згоди хоча б одного зі своїх колег-лідерів, відступила. Коли німецька канцлерка вийшла з кімнати, Макрон не міг повірити, що нова лідерка маленької країни ЄС наважиться принизити Меркель, яка на той час була головним гравцем у блоці.
Як зазначає Politico, за словами одного з дипломатів, французький президент повернувся до Каллас і, натякаючи на те, що вона може зіткнутися з негативною реакцією, запитав: "Ви все ще будете прем'єр-міністеркою завтра?"
Три роки по тому Меркель довелося поступитися місцем, а Каллас отримала підвищення, нагадує видання. 1 грудня Каллас стала верховним представником ЄС із закордонних справ і політики безпеки, що зробило її головним дипломатом блоку.
Номінована в червні її колегами-лідерами ЄС, зокрема Макроном, Каллас матиме багато роботи. Мало того, що вона вступає на посаду в період історичних геополітичних потрясінь, так ще й сама робота є такою, на якій її попередники намагалися залишити свій слід.
Її портфоліо вимагатиме від неї збалансувати інтереси 27 країн ЄС, кожна з яких традиційно має право вето в питаннях зовнішньої політики. Маючи репутацію одного з найзапекліших європейських яструбів по відношенню до росії, Каллас, яка відмовилася давати інтерв'ю для цієї статті, повинна буде подолати поширене упередження, що вона стане керівником зовнішньої політики, який займатиметься одним питанням.
"Якщо ви запитаєте Каллас, де знаходиться Африка, вона, можливо, скаже вам, що це на південь від росії", – пожартував один високопоставлений європейський дипломат на початку цього року.
Однак естонський бренд має одну важливу перевагу: очікування низькі. Дуже низькі. Жосеп Боррель, який залишає посаду, є старіючим іспанським соціалістом, який провів більшу частину свого перебування на посаді в суперечці зі своїм босом, президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн. Колишній міністр закордонних справ, який схильний стріляти від стегна, Боррель запам'ятається як своєю пристрастю (наприклад, у засудженні нападів Ізраїлю на Газу), так і своїми помилками, зокрема, пресконференцією в москві, де він мовчки стояв, коли очільник російського МЗС виголошував пропагандистські промови і описував ЄС як "ненадійного партнера".
Помічники десятьох нинішніх і колишніх міністрів закордонних справ ЄС, які анонімно спілкувалися з Politico, висловили сподівання щодо призначення Каллас, відзначивши вплив, який вона мала на світовій арені як прем'єр-міністерка Естонії, країни з населенням 1,4 мільйона осіб, затиснутої між росією і Балтійським морем.
За часів Борреля дипломати ЄС скаржилися на те, що зустрічі 27 міністрів закордонних справ ЄС були довгими, дискурсивними або проходили за сценарієм. Каллас, за словами високопосадовця, проситиме міністрів приходити на зустрічі зі свіжими ідеями, заохочуватиме спонтанну розмову і зосередиться на стратегічних питаннях.
"Каллас буде ковтком свіжого повітря", – зазначив міністр закордонних справ однієї із західноєвропейських країн.
Повітря свободи. Політика у неї в крові
"Дихай повітрям свободи", – сказав Каллас батько у 1988 році. Як зазначає Politico, родині дозволили виїхати з Естонії на канікули до Східного Берліна. Звідти, де вони стояли біля Бранденбурзьких воріт, що позначали кордон окупованої Радянським Союзом Європи, можна було побачити Західний Берлін.
Патріотизм і політична непокора течуть у крові Каллас. Її прадід, Едуард Алвер, був командувачем Ліги оборони Естонії, яка вела боротьбу проти радянської Червоної армії під час Війни за незалежність Естонії 1918-1920 років. Після окупації Естонії Радянським Союзом під час Другої світової війни її дідусь був відправлений до табору для військовополонених. Її матір, тоді шестимісячну дитину, депортували до Сибіру.
Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році батько Каллас, Сіім Каллас, став міністром закордонних справ 1995 року, потім прем'єр-міністром 2002-го, а 2004-го, коли Естонія вступила до ЄС, був призначений першим в історії Таллінна єврокомісаром. Він обіймав цю посаду протягом десяти років.
Спочатку Каллас прагнула триматися подалі від політики. В інтерв'ю Politico Уло Каллас, її старший брат, згадував про це: "Вирішальним моментом і для мене, і для Кайї було те, що ми обидвоє хотіли побудувати власну кар'єру, а не покладатися на батька"
Кая Каллас спеціалізувалася на конкурентному праві – галузі, в якій на той час, як і в багатьох інших, домінували чоловіки. Але "вона завжди вливалася в колектив і відчувала себе на рівних", – каже Стен Луїга, юрист, який вперше зустрів Каллас, коли вона прийшла у його фірму стажером у 1990-х роках. Пізніше вони стали партнерами в іншій фірмі. "Вона була дуже енергійною. Я не пам'ятаю, щоб коли-небудь бачив її втомленою або виснаженою", – додав він.
Незважаючи на її успіх як юриста, тим, хто її знав, було зрозуміло, що Каллас прагне чогось іншого. "Я пам'ятаю, як вона була на піку своєї кар'єри і сказала: "Я не відчуваю себе задоволеною і хочу займатися чимось зовсім іншим", – розповідає її брат. У той час вона захоплювалася гольфом, і однією з її думок було: "Можливо, я хочу поїхати і стати кедді для гольфу на деякий час в Австралії".
Однак принада політики виявилася привабливішою за пляж Бонді-Біч. У 2011 році Каллас була обрана спочатку до парламенту Естонії, а у 2014-му – до Європейського парламенту.
"Життя партнера в юридичній фірмі таке: ти заробляєш гроші, час стає оплачуваними годинами, – розповів Луїга. – Я думаю, що такі речі не дуже її мотивували. Вона хотіла мати більший вплив".
Яструб супроти росії. Антипод Трампа
Цей ідеалізм, пише Politico, на додачу до її непохитної відданості цінностям демократії та відкритості, робить Каллас антиподом реалістичної, сильної політики, яку втілює наступний президент Сполучених Штатів Дональд Трамп (чому журналісти вирішили, що Трамп – це про реалізм і сильну політику, не зрозуміло – iPress). Але саме інша людина, путін, є її головним політичним супротивником і, як це не парадоксально, її найбільшим політичним активом.
Поки західноєвропейські лідери були стурбовані тим, що спровокували російського президента, Каллас, підтримавши Україну після його повномасштабного вторгнення у 2022 році, невпинно закликала їх до відповідальності.
"путін прийде, щоб випробувати нас, і так, нам доведеться чинити опір", – заявила Каллас в Європейському парламенті у 2022 році, через два тижні після вторгнення російських військ в Україну. "У нас є певний досвід у відносинах з росією, яким ми намагаємося поділитися з Європейським Союзом відтоді, як приєдналися до нього", – наголосила вона.
У широко розповсюдженому відео, знятому 2022 року на Мюнхенській конференції з безпеки, вона менш ніж за хвилину розкрила переговорну тактику кремля: "По-перше, вимагайте максимум... По-друге, висувайте ультиматуми. І по-третє, не поступайтеся в переговорах ні на сантиметр, тому що на Заході завжди знайдуться люди, які вам щось запропонують".
Politico підкреслює, що під керівництвом Каллас Естонія підштовхувала Євросоюз до встановлення кількісних цілей у своїй підтримці Києва. Це включало в себе підтримку цілі ЄС щодо надання Україні одного мільйона боєприпасів і виділення заморожених російських активів на відновлення України. Естонія також витрачає понад 3% ВВП на оборону з початку війни – значно більше, ніж ціль НАТО у 2%, і виділяє 0,25% ВВП виключно на допомогу Києву.
"Я хотіла, щоб Естонія показала приклад, – написала Каллас у листі до членів Європейського парламенту перед слуханнями щодо її кандидатури. – Імперіалістична мрія росії ніколи не вмирала".
кремль це помітив. У квітні 2023 року він оголосив Каллас у розшук, формально через рішення її уряду демонтувати військові пам'ятники радянської епохи. Це був перший випадок, коли лідер ЄС потрапив до чорного списку, в якому також фігурував президент України Володимир Зеленський. "Це ще один доказ того, що я роблю правильні речі. Тепер кремль сподівається, що цей крок допоможе змусити мене та інших замовкнути, але це не так", – написала тоді Каллас на X.
"Глибоко стурбований" ЄС. Проте Каллас вже проявила різку позицію стосовно росії
Politico зауважує, що перед Каллас стоїть наступна проблема. Коли політикиня очолювала Естонію, вона могла вільно висловлювати свою думку. Як верховний представник, Каллас керуватиме Європейською службою зовнішніх справ, дипломатичним крилом блоку, а це роль, яка на практиці має більше обмежень, ніж реальних повноважень.
Технічно верховний представник Євросоюзу із закордонних справ навіть не відповідає за зовнішню політику. Щоб сформулювати офіційну позицію ЄС, наголошує Politiсо, вона повинна отримати підписи всіх національних урядів, включно з лідерами, які мають протилежні погляди на путіна, як, наприклад, прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан.
"Високі представники не завжди були помітними, ефективними чи впливовими, – дипломатично висловився колишній міністр закордонних справ Данії Джеппе Кофод. – Це залежить не лише від особистостей, але й від того, скільки простору вони отримують від 27 країн-членів".
Як наслідок, заяви ЄС зазвичай вихолощуються до рівня слабкості, якщо не до неактуальності, як зазначає популярний акаунт на X, @ISEUConcerned, який веде облік випадків, коли верховний представник або інші зовнішньополітичні чиновники реагують на далеку трагедію із "занепокоєнням".
"Нам іноді не вистачає м'язів", – визнав Кофод, і додав, що "важко завжди сприймати себе дуже серйозно, коли у вас є держави-члени, які мають власний зовнішньополітичний порядок денний на стороні".
Протистояння на саміті НАТО в липні свідчить про те, що Каллас – дипломат вона чи ні – не добиратиме слів, коли зустрінеться із симпатиками росії. Коли військовий альянс збирався у Вашингтоні, Орбан вже опинився в центрі уваги через поїздку до москви. Підливаючи масла у вогонь, він заявив присутнім лідерам, серед яких був і Зеленський, що Україна ніколи не повинна стати членом Альянсу.
За словами одного з присутніх, це був "дуже брутальний" момент.
Наступною виступала Каллас. "Вона відмовилася від заздалегідь підготовленої промови. Вона прямо відповіла Орбану, сказавши, наскільки він помиляється, і що історія і факти свідчать про те, що метою НАТО є уникнення воєн, а не провокування конфлікту", – згадує дипломат.
Після Каллас кілька інших лідерів наслідували її приклад, відкинувши підготовлені їхніми співробітниками промови і виступили проти Орбана.
"Вона буде готова, і у неї є всі навички і всі знання, необхідні для цієї роботи", – заявив міністр оборони Естонії Ханно Певкур, який працював разом із Каллас більшу частину її прем'єрства. Він зазначив, що Каллас є першим високопоставленим представником, який був прем'єр-міністром.
Politico підкреслює, що у свій перший тиждень на посаді Каллас вже взяла більш яструбиний тон, ніж її попередник, натякнувши, що вона може застосувати санкції проти членів дружньої до москви правлячої партії Грузії, якщо вони розганятимуть демонстрантів, які протестують проти сфальсифікованих виборів.
Вона також змінила тональність щодо конфлікту в Україні, наголошує Politico, відвідавши Київ під час своєї першої поїздки як верховний представник і написавши у соціальних мережах, що "Європейський Союз хоче, щоб Україна перемогла у цій війні".
Виклики попереду. В Європі немає єдності ані щодо росії, ані щодо Китаю
Politico вважає, що для Каллас ця робота виявилася дуже вчасною: саме тоді, коли її популярність на батьківщині почала спадати. Естонська економіка щойно вийшла з дворічної рецесії і є однією з найгірших у Європі. Її Естонська партія реформ, яка рік тому впевнено лідирувала на виборах, відтоді була витіснена головною опозиційною партією.
Місцеві критики Каллас висміюють її як справжню "золоту дитину" впливових батьків, відірвану від боротьби простих естонців. Здається, це презирство взаємне: Каллас назвала висвітлення в ЗМІ ділових зв'язків свого чоловіка з росією "полюванням на відьом".
За кордоном Каллас залишається улюбленицею ЗМІ, зачаровуючи багатьох репортерів своїм поєднанням неприкрашеної прямої мови і великої любові до літератури (ті, хто її знає, не здивуються, почувши, як вона цитує Вінстона Черчилля, Давида Бен-Гуріона і Платона під час слухань у комісаріаті).
"Але як довго триватиме її міжнародний медовий місяць, коли путін продовжує випробовувати Європу на витривалість і солідарність?" – риторично запитує Politico.
Видання підкреслює, що країни ЄС також мають глибокі розбіжності в інших ключових геостратегічних питаннях – не лише Угорщина Орбана вносить свої корективи в роботу єдиного фронту. В останній суперечці з Китаєм щодо електромобілів саме Німеччина захистила Пекін від Франції та Італії.
На Близькому Сході Іспанія, Ірландія та Словенія розійшлися з рештою ЄС, визнавши палестинську державність, тоді як Німеччина, Фінляндія та Чехія, серед інших, все ще торгують зброєю з Ізраїлем.
Дехто вже критикує Каллас за те, що вона одразу вирішила замінити Стефано Санніно, державного службовця на чолі ЄСЗС, замість того, щоб покластися на італійського ветерана, який добре знається на цій справі.
"Кілька країн-членів Євросоюзу були дуже роздратовані цим рішенням, – сказав один із дипломатів ЄС про звільнення Санніно. – Ви ж не дозволяєте пілоту зійти з корабля, коли новий екіпаж має керувати ним у штормових водах".
Втім, як наголошує Politico, ще є найбільший слон у кімнаті: Дональд Трамп. У єврократів свіжі спогади про те, як перша адміністрація Трампа знищила запропоновану торговельну угоду. Цього разу побоювання стосуються України, оскільки Трамп, схоже, прагне отримати вигоду від швидкої мирної угоди (ймовірно, на умовах, вигідних для росії).
Пропонуючи поглянути на те, як вона працюватиме з наступною американською адміністрацією, Каллас сказала під час слухань, що "якщо Сполучені Штати турбуються про Китай, то їм варто було б спочатку потурбуватися про росію". Пізніше вона додала: "Якщо ми подивимося на історію, то ізоляціонізм ніколи не приносив користь Америці".
"Світ у вогні. Тому ми повинні триматися разом", – наголосила вона під час того ж слухання.
Джерело: Politico
