Не кажіть, що я не попереджав: я дивак та ще й ботанік. Я вже неодноразово про це говорив, щоб не було сумнівів ...і тому, наприклад, не можу не посміхатися, коли натикаюся на заголовок чергової чудової статті в мейнстримних ЗМІ про те, що у відповідь на повторні російські порушення повітряного простору кількох членів НАТО в Балтії "НАТО має вчинити так, як турки в 2015 році".
Можна стверджувати, що частково я згоден зі "справжнім меседжем", який транслюють журналісти, експерти й редактори, що пишуть і публікують такі рядки. Так, росіян треба змусити зупинитися. Якщо потрібно, силовим способом. Бо жодних інших "сигналів" вони не розуміють і не сприймають серйозно.
Та, з мого погляду, їх слід зупиняти "з інших причин".
Наприклад: через їхню недбалість. Недбалість, яка призводить до того, що, скажімо, екіпажі їхніх МіГ-31 неправильно програмують свої навігаційні системи, а потім порушують повітряний простір НАТО... і це на додачу до того, що вони ставлять під загрозу життя сотень людей, які комфортно сидять у салонах різних цивільних авіалайнерів, що пролітають над Балтійським морем.
Ще один мій аргумент такий: пробачте, але той "турецький приклад" просто невдалий. Тому що те, що сталося 24 листопада 2015 року над північно-західною Сирією/південно-центральною Туреччиною, розгорталося зовсім інакше, ніж думає більшість. Бо спричинила це та сама російська недбалість, як і теперішнє порушення повітряного простору НАТО трьома МіГ-31.
Так, і про "передісторію"?
Зверніть увагу, що тоді, у жовтні-листопаді 2015 року, мені замовили доволі довге/велике "дослідження" про певний тип літака на службі в певних повітряних силах. У подробиці щодо цих ПС і типу літака не вдаватимуся: безпека контакту завжди має пріоритет. Додам лише, що цілком випадково сталося так, що я перебував на зв'язку з однією з осіб, яка була щось на кшталт "безпосередньо залученої". Власне, в момент збиття російського Су-24 ми з ним якраз обмінювалися електронними листами. І так вийшло, що я "спостерігав те збиття наживо", так би мовити, щонайменше за кілька хвилин до того, як у соцмережах з'явилися будь-які відео чи інші дані.
...а фото та відео наслідків того "інциденту" навряд чи могли бути драматичнішими: сіро-блакитний Су-24 (кодова назва НАТО "Fencer") метеором прошив блакитне небо, лишаючи за собою довгий шлейф палаючого гасу. Кабіна пілота вже була порожня, коли літак завалився на бік і врізався у буро-коричневий гірський ландшафт північної Сирії поблизу турецького кордону...
Більшої драми від збитого винищувача годі і уявити.
Не дивно, що збиття здійняло неабиякий переполох серед усіх помітних експертів на "Заході". Тим паче, коли з'ясувалося, що літак був російським: дехто злякався, що став свідком "початку Третьої світової війни". Навіть за тиждень шок не минав: у поєднанні з помилковими оцінками, упередженнями проти Туреччини (і/або її президента) та потоком фейкових зведень із москви, на "Заході" це зайшло так далеко, що зробило нездатними до розумних висновків навіть досвідчених і шанованих військових та спричинило майже параліч серед осіб, які приймають рішення.
Хоча, по суті, все було елементарно.
Все почалося у вересні-жовтні 2015 року із серії провокаційних порушень турецького повітряного простору російськими винищувачами та БпЛА, що базувалися в Сирії. Як заведено, Анкара висловила протест. Коли з москви не надійшло відповіді, а екіпаж російського винищувача Су-30СМ не лише знову порушив повітряний простір Туреччини, але й націлив свій радар на турецький винищувач F-16, що перехоплював, Анкара пригрозила застосуванням збройної сили.
Перехоплювач Су-30СМ ВКС знятий під час польоту на великій висоті на північ від міста Алеппо 2 жовтня 2015 року. Зверніть увагу на озброєння: ракети "повітря-повітря" ближнього бою Р-73 (на кінцівках крил та зовнішніх підкрильних пілонах) і ракети середньої дальності Р-27 (на внутрішніх підкрильних пілонах і, ймовірно, між моторними гондолами теж).
Це таки викликало реакцію росії: 15 жовтня 2015 року заступник командувача Повітряно-космічних сил росії (ВКС) приїхав до Туреччини на зустріч із турецькими колегами. Домовилися, що росія повідомлятиме щонайменше за 12 годин про будь-який політ літаків ВКС поблизу турецько-сирійського кордону. Також створили гарячу лінію, якою турки могли б попереджати російських військових, якщо їхні літаки підходять надто близько до кордону.
Такі спеціальні заходи були потрібні насамперед тому, що обладнання літаків ВКС було "принаймні надто слабким для експедиційних операцій", що відбуваються далеко від повітряного простору рф. Звісно, тоді Москва вихвалялася "просунутим, надсучасним" озброєнням і обладнанням, розгорнутим у Сирії. І, звісно, такі надповажні, "остаточно авторитетні" західні експерти, як, наприклад, колишній інспектор Бундесверу, публічно висловили свою "повну згоду": мовляв, російське оснащення турбогіперсучасне...
Насправді ж, скажімо, маса розгорнутих там Су-24М не була оснащена жодними з удосконалених навігаційно-прицільних систем, якими росіяни тоді вихвалялися. Наприклад, SVP-24. Жодних модернізацій перед відправкою до Сирії вони не отримали: літали в тій конфігурації, у якій сходили з конвеєра подекуди ще в 1970-х...
Не дивно, що їхні штатні радіостанції не могли моніторити жодну з аварійних радіочастот (121,5 і 243 МГц), що використовуються у світі. Для цього потрібен був би додатковий модуль, який росіяни так і не спромоглися встановити.
І це ще не все. Застаріла авігаційно-прицільна система Су-24 (цей бомбардувальник зі змінною геометрією крила був спочатку розроблений для бомбардування тилових цілей НАТО в [Західній] Німеччині, країнах Бенілюксу та Франції у Третій світовій війні) мала схильність перетворювати літак на "цеглину з крилами", щойно починалася атака. Щоб застарілий комп'ютер розрахував момент застосування зброї, літак мусив летіти максимально прямолінійно, і це протягом цілої хвилини/60 секунд перед скиданням зброї...
Найголовніше: російсько-турецька домовленість, що вимагала від ВКС у Сирії завчасно оголошувати операції поблизу турецького кордону, протрималася заледве місяць. 23 листопада штаб росіян на авіабазі "Хмеймім", південніше Латакії, не повідомив про виліт двох своїх Су-24 на наступний ранок.
Су-24М ВКС у польоті над північною Латакією 16 жовтня 2015 року на своїй "стандартній" швидкості та висоті: лише 400 км/год і приблизно 6 000 м.
Турецькі ВПС виявили два літаки Су-24 відразу після зльоту з авіабази "Хмеймім" (якщо не раніше) і відстежували їх під час наближення до кордону. Як це часто буває, транспондери системи "свій-чужий" (IFF) на двох Су-24М були вимкнені.
До речі: це було щось на кшталт "єдиної схожості з російськими практиками польотів над Балтійським морем". Там росіяни запускали свої військові літаки з вимкненими IFF-транспондерами у повітряний простір, заповнений цивільними авіалайнерами. Дійшло до того, що НАТО погрожувало відкрити вогонь іще задовго до 2015 року... Однак турки (і розрахунки радарів НАТО в Туреччині) не були звиклі до таких практик...
...і от два "невідомі" літаки полетіли до турецького кордону. Поки вони це робили, ВПС Туреччини передали десять попереджень на стандартних аварійних частотах. Звісно, реакції не було: екіпажі Су-24 не могли їх почути, тоді як штаб на авіабазі "Хмеймім" цим не переймався. Навіть тоді турецькі тактичні командири діяли обережно: зателефонували до штабу в Анкарі і пояснили ситуацію. Два невідомі літаки наближаються, зв'язку з ними немає, росіяни про польоти не повідомляли.
Логічний висновок турків не мав дивувати: ці два літаки могли належати лише ВПС Сирійської Арабської Республіки – службі, яку навіть колишні її офіцери зневажливо називають "асадівськими ВПС". У Туреччини було чимало рахунків до армії Асада: не лише те, що в червні 2012 року "асадисти" збили турецький RF-4E Phantom II у міжнародному повітряному просторі, а й те, що згодом вони неодноразово порушували турецький повітряний простір і почали обстрілювати Туреччину ракетами. До 2016 року це призвело до загибелі щонайменше семи турецьких цивільних.
Зрештою, два літаки ВПС Туреччини F-16C, що несли бойове патрулювання в районі Адани, були направлені на перехоплення. Вони прибули запізно, аби наздогнати росіян, коли ті перетнули турецький повітряний простір і звернули на південь. Однак після першого порушення повітряного простору Туреччини два російські Су-24 зробили віраж на 360 градусів і повернулися, щоб повторити порушення: перший із них знову зайшов у турецький повітряний простір, скинувши при цьому бомби вільного падіння/некеровані бомби на цілі, розташовані дуже близько до кордону.Саме в цей момент головний F-16 уже був на дистанції ураження, а Boeing E-7 ВПС Туреччини надав координати цілі (див. "спільне наведення на ціль"). Не вмикаючи радар свого літака, турецький пілот випустив одну AIM-120C, і то по другому Су-24, оскільки його ціль була далеко поза межами зони видимості, летячи майже перпендикулярно й "проти Сонця" щодо нього. Жодних шансів побачити "Сушку" у льотчика F-16 не було.
...так само як не було шансів у російського екіпажу виявити загрозу до активації головки самонаведення AIM-120C, а тоді було вже запізно.
Лише згодом, коли оприлюднили кадри турецької телевізійної групи з місця події, з'ясувалося: ракета AIM-120C вразила російський, а не сирійський літак.
Ще один "кумедний" аспект: дехто згодом нарікав на "надто охочих до спускового гачка" турків. Мовляв, два Су-24 перелетіли "лише над вкрай вузьким виступом турецької території, пробувши всього 17 секунд у турецькому повітряному просторі. Чого галас?"
Інші ж (зло)вживали саме цими 17 секундами, аби дорікати туркам: нісенітниця, мовляв, що два літаки витратили б 17 секунд, аби пролетіти отой вузький у два кілометри шматок турецької землі...
Радарний трек ВПС Туреччини, що зображує маршрут двох Су-24 ВКС, коли ті порушили турецький повітряний простір, зробили віраж на 360 градусів і, принаймні перший з них, знову порушили повітряний простір Туреччини.
...і тут я мушу повернутися до застарілої навігаційно-прицільної системи Су-24М, аби пояснити причини. Оскільки система була настільки застарілою, а росіяни робили все можливе, аби уникнути будь-якого вогню із землі від сирійських повстанців, було ухвалено рішення (і віддано постійний наказ) виконувати бомбардування Су-24 ВКС дуже повільно й доволі високо: на швидкостях 380-400 км/год і на висотах близько 6 000 метрів. Летіти швидше означало б зробити їхні і без того неточні удари ще менш точними (зауважте: хоча у жовтні-листопаді 2015 року "тупоголові командири" в москві твердили щось на кшталт "1 бомба = 1 знищена ціль", насправді їхня "норма влучань" була приблизно "1 влучання на 100 скинутих бомб").
Результат був простий: так, двом російським Су-24М справді знадобилося 17-18 секунд, щоб пролетіти ці 2 000 метрів турецького повітряного простору, але лише тому, що їхні навігаційно-прицільні системи були настільки гіпертурбосуперсучасні, що вони летіли зі швидкістю всього 400 км/год...
...так, і навіщо я вам усе це пояснюю?
Тому що помилково думати, ніби 24 листопада 2015 року туркам набридли росіяни і тому вони відкрили вогонь. Ні. Вони відкрили вогонь і збили той Су-24 саме тому, що довіряли росіянам: вони вірили, що росіяни дотримаються домовленостей, були переконані, що росіяни ніколи-ніколи не будуть настільки недбалими, аби забути повідомити про свій політ, і були впевнені, що стріляють по асадистам.
Це підтвердив сам Ердоган, коли через кілька днів заявив приблизно таке (переказую по пам'яті): "Ми не знали, що це був російський літак, інакше не віддавали б наказ відкривати вогонь".
Ба більше, після того, як турки збили російські Су-24, всі члени НАТО телефонували до Анкари, а не до москви: дзвонили Ердогану & Co KG GesmbH AG, щоб спитати, чи він не зовсім з'їхав з глузду або не "завівся" на провокацію "Третьої світової", щоб стріляти по росіянах. Туреччину, яку вже "ненавиділи через Ердогана", НАТО підвів: залишив наодинці, "вільною" для того, щоб Пудінг штовхав її чоботом, як заманеться. Бо "святий" газ Пудінга і продаж йому лімузинів Mercedes та телевізорів виявилися важливішими, ніж той "ісламіст, пов'язаний з Аль-Каїдою, у Анкарі".
...і саме тому брати збиття російського Су-24 турками 24 листопада 2015 року як "приклад того, як НАТО має діяти, якщо росіяни й далі порушуватимуть повітряний простір НАТО над Балтикою"... мухухахахаха!"
Вибачте, не можу більше стримуватися: так, це повна маячня.
