Одним із найнебезпечніших наслідків російського вторгнення в Україну стала поява Ірану як загрози для східного флангу НАТО. Події минулого тижня свідчать про те, що росія та Іран лише зміцнюють свої двосторонні відносини.
"Шахеди", Су-35, ракетна програма. Іран і росія зміцнюють зв'язки від Каспію до Брянська
По-перше, "сліди" Ірану простежуються у всіх російських бойових операціях. Міністерство оборони Великої Британії повідомило, що російські військові почали запускати з Брянська залпи баражуючих боєприпасів ("Шахедів" – iPress) іранського виробництва. Це свідчить про те, що Іран розвиває свій підривний військовий потенціал на ширшому театрі військових дій. російські пускові майданчики для операцій із застосуванням "Шахед-136" і "Шахед-131" раніше були розташовані на іншому березі Азовського моря в Краснодарі. Крім того, Тегеран зараз бере активну участь в інфраструктурних проєктах на Волзі.
По-друге, директор ЦРУ Вільям Бернс цього тижня заявив, що росія пропонує допомогти іранцям з їхньою ракетною програмою в обмін на військову допомогу Тегерану в Україні, повторивши висновки аналізу Hudson Institue щодо того, що Іран отримує в обмін на свої послуги.
Іран вже уклав вигідну угоду на постачання винищувачів Су-35, що посилює контроль над повітряним простором. Список побажань Тегерана потенційно може включати реактивні двигуни для надзвукових протикорабельних ракет морського базування, авіаційні двигуни РД-250 для посилення міжконтинентальних балістичних ракет (за прикладом Північної Кореї), а також технології крилатих ракет наземного базування з ефективною дальністю польоту понад 2000 кілометрів (1240 миль).
У звіті від 15 лютого ми звернули увагу на іранський проєкт заводу з виробництва безпілотників у росії й дійшли висновку, що спільне виробництво там баражуючих боєприпасів може бути лише верхівкою айсберга. Участь у цьому проєкті відомого військового вченого Корпусу вартових ісламської революції, бригадного генерала Абдолли Мехрабі свідчить про це. У світлі оцінок директора Бернса цілком ймовірно, що завод може також сприяти поглибленню військової співпраці у сфері ракетних технологій.
Боротьба за Бахмут триває. Але втрати можуть зашкодити майбутньому наступу
Цього тижня президент Володимир Зеленський підтвердив рішучість Києва захищати Бахмут, незважаючи на зростаючі втрати української армії та постійне просування російських підрозділів.
Президент Зеленський сміливо заявив, що віддав наказ про додаткове підкріплення для захисту міста. Моніторинг відкритих джерел також свідчить про те, що головнокомандувач Збройних сил України генерал Валерій Залужний та начальник Сухопутних військ генерал Олександр Сирський підтримують це рішення.
Хоча політичні міркування диктують необхідність подальшої оборони оточеного міста, з військової точки зору втрата Бахмута не буде катастрофічною. Так, міністр оборони США Ллойд Остін заявив, що відхід українських військ з Бахмута не означатиме значної поразки, оскільки місто має переважно символічне значення. Деякі експерти розцінили коментарі Остіна як пропозицію тактичного відходу.
Рішення Києва утримати лінію фронту в Бахмуті будь-якою ціною нагадує сталеву рішучість спартанців у битві при Фермопілах, що запам'яталася з культового класичного фільму "300". Однак у тій битві військова стратегія спартанського царя Леоніда вимагала утримувати топографічно вигідну оборонну позицію з мінімальними витратами сил, незважаючи ні на що, завдаючи при цьому максимальних втрат супротивнику – перському війську.
На жаль, рішучість може бути єдиною спільною рисою спартанців та українців, оскільки битва за Бахмут не є сприятливою для захисників з точки зору геометрії поля бою або вимог до формування сил. Наразі російські війська загрожують українським лініям комунікацій. Підрозділи "вагнера" за підтримки російських повітряно-десантних військ проникли на тактичну глибину міста, загрожуючи з флангів шляхам постачання Збройних сил України. Що ще важливіше, ситуація вимагає постійного підкріплення, яке розтягує обмежені сили Києва. Є дані, що в районі Бахмута воюють елітні українські підрозділи, як-от 93-тя механізована бригада і 5-й штурмовий полк.
Битва загрожує подальшим виснаженням українських сил і збільшенням їхніх втрат. Такий результат, незалежно від того, хто триматиме Бахмут, коли музика замовкне, може поставити під загрозу довгоочікувану контрнаступальну кампанію України.
В Україні розігрується чеченська інтрига. Поразка росії в Україні може відкрити скриньку Пандори в Ічкерії
У чеченського лідера рамзана кадирова можуть бути серйозні проблеми з нирками. Згідно з останніми повідомленнями, він отримує серйозне нефрологічне лікування від іноземної медичної команди, і його ситуація може бути небезпечною для життя. Дійсно, останні фотографії кадирова демонструють роздуте, набрякле обличчя, що наводить на припущення, що він міг бути отруєний або, можливо, страждає від системних проблем зі здоров'ям. Коли його молодший син замість нього нещодавно поїхав на коротку зустріч із владіміром путіним, чутки про Рамзана розгорілися ще більше.
Проблеми зі здоров'ям кадирова підкреслюють, що війна може розпалити ще один регіональний конфлікт, який вже давно тліє: громадянську війну в Чечні. Поряд із долею керівництва російських силовиків, а саме радянської розвідувальної еліти, результат внутрішньочеченського конфлікту, що розгортається в Україні, визначатиме післявоєнний статус-кво на Північному Кавказі.
Ця громадянська війна ведеться проросійським і антиросійським таборами. З проросійського боку в бойових діях беруть активну участь загони кадирова. Ці загартовані бійці брали участь у критичних епізодах конфлікту, таких як битва за Маріуполь. Деякі розвіддані навіть припускають, що чеченські кілерські загони полювали на президента Зеленського на початкових етапах війни.
Проти прокремлівських бойовиків кадирова разом з українськими військами воюють кілька антиросійських чеченських батальйонів. Ці чеченські бойові формування вже деякий час зближуються між собою. Зокрема, Ахмад Закаєв, ветеран російсько-чеченських воєн 1990-х років і голова чеченського уряду у вигнанні, є піонером у спробах зібрати досвідчених чеченських бійців в Україні.
Ця антипутінська чеченська присутність у війні завойовує схвалення українських законодавців. Наприкінці 2022 року український парламент ухвалив резолюцію про визнання Чеченської Республіки Ічкерія "тимчасово окупованою" росією.
Ці махінації підкреслюють, що війна, яка триває, стосується не лише України, але й наслідків розпаду Радянського Союзу близько 30 років тому. Статус-кво в Чечні залежить від залізного правління кадирова, що спирається на підтримку путіна. Вирішальна поразка росії в Україні може відкрити скриньку Пандори на Північному Кавказі, прискоривши те, що в попередній публікації Hudson Institute було справедливо названо "остаточним розпадом Радянського Союзу".
Розумні крила в дії. JDAM-ER для українських Повітряних сил
Згідно з повідомленнями цього тижня, нещодавній пакет військової допомоги США вартістю 1,85 мільярда доларів включає в себе високоточні авіаційні боєприпаси JDAM-ER виробництва компанії Boeing.
Об'єднані боєприпаси прямого удару (JDAM) оснащені пакетами наведення, що складаються з GPS і INS (внутрішньої навігаційної системи). Пакет наведення перетворює "сліпі" в іншому випадку авіаційні бомби на дуже точну зброю варіанту "вистрілив і забув". Модифікація ER (збільшеної дальності) має всі вищезгадані переваги, але з більшою дальністю польоту завдяки крилатій конструкції авіабомби. Boeing повідомляє, що крилатий варіант втричі збільшує дальність польоту оригінальних JDAM, що робить зброю ефективною на відстані понад 40 миль.
Характеристики "вистрілив і забув" є критично важливими для українських ВПС, які здійснюють короткі вильоти, щоб уникнути виявлення. Хоча для них було б небезпечно застосовувати JDAM-ER на середніх висотах через загрози з боку російських винищувачів і систем ППО, українські пілоти можуть обрати варіант "підкидання бомби" – підйом вгору безпосередньо перед тим, як випустити зброю, щоб випустити JDAM з висхідної траєкторії. Це, як свідчать військові настанови щодо застосування JDAM у складних умовах, компенсувало б втрату максимальної ефективної дальності від розгортання на малій висоті. На практиці JDAM-ER дозволить українським засобам повітряного стримування націлюватись на російський тил, використовуючи надійну зброю з меншою вартістю за одиницю, ніж у висококласних ракет.
Разом із протирадарними ракетами AGM-88, які Україна отримала минулого року, Boeing JDAM-ER знаменує собою одне з найважливіших зусиль з оснащення української авіації радянського виробництва західним повітряним озброєнням, яке відповідає стандартам НАТО. Поки що невідомо, які типи літаків (МіГ-29, Су-24 або Су-27) отримають привілей літати з цими високоточними бомбами.
Джерело: Hudson Institute
