"Лондонський міст впав". Останній протокол королеви Великої Британії оновлювався востаннє під час пандемії коронавірусу
Значення правління Єлизавети II для Великої Британії важко переоцінити, адже королева правила країною рекордні 70 років. Її смерть змусила скорботи всю націю і очікувано стала масштабною та історичною подією.
Зліва направо: принц Вільям, герцог Глостерський, король Чарльз III, принц Гаррі, принцеса Анна та Тімоті Лоуренс йдуть за труною королеви Єлизавети. Фото АР
Ще у далекому 1960 році у Великій Британії був розроблений протокол дій у разі смерті королеви. Цей протокол для королеви у разі її смерті мав назву "Лондонський міст" та оновлювався щороку, а останні зміни було внесено під час пандемії коронавірусу. У плані детально розписано порядок дій уряду, армії, ЗМІ, англіканської церкви та лондонського транспорту з моменту смерті королеви, а також погодинно розписано все що має відбуватись з метою того, щоб кожна людина змогла висловити співчуття і супроводжувати королеву в інший світ.
Кодова назва операції всередині країни – "D-Day" ("Death Day" - "День смерті") при цьому кожен наступний день позначений як "D+1", "D+2"… до дня похорону "D+10" - на 11 день після смерті. І саме кодовою фразою "London Bridge is down" особистий секретар королеви 8 вересня повідомив прем'єр-міністра Великої Британії Ліз Трасс про смерть Єлизавети ІІ.
Державний похорон відбувається у Вестмінстерському абатстві. Труна королеви поміщена у Меморіальному склепі короля Георга VI. Рівно опівдні по всій країні пройшла хвилина мовчання, а 19 вересня оголошено днем національної жалоби. Жалобні процесії відбуваються у Лондоні та Віндзорі. Траур по Єлизаветі II у Великій Британії триватиме місяць від дня її смерті. Весь цей час її портрет із жалобною стрічкою буде розміщений на всіх державних будівлях.
Труна зі свинцю та англійського дубу. Щоб всі встигли попрощатися
Останній прихісток Королеви виготовлений за технологією, при якій внутрішня частина виготовляється з деревини та покривається свинцем, а потім ця частина ще додатково розміщується у зовнішній труні, виготовленій з англійського дуба. Саме свинець дозволяє зберігати людське тіло настільки довго, наскільки це необхідно для того щоб провести всі необхідні церемонії перед похованням.
Фото: АР
Традиція виготовлення свинцевих трун для монарших осіб існує вже багато століть і виникла вона задовго до винайдення сучасних методів бальзамування тіл. Свинцева оболонка перешкоджає попаданню всередину вологи та кисню, що сприяє підтримці вакуумної атмосфери та уповільнює процес розкладання тіла. Саме тому усі церемонії прощання з монархом відбуваються із закритою труною.
Більше того, прощання та похорон у закритій труні, це традиція, яка поширюється не тільки на членів королівської родини, а і на звичайних громадян. Відсутність або наявність відкритої труни не пов'язана з обставинами смерті, а є лише даниною традиції чи особистою перевагою померлого та його близьких.
Згідно з традицією, королівські труни виготовляються з добре витриманого дуба, що ріс на території маєтку Сандрінгем. Труна оснащена спеціальними мідними кріпленнями для корони, держави і скіпетра, а свинцеве облицювання робить її настільки важкою (понад 245 кг), що потрібно вісім чоловік замість традиційних шести для того, щоб перенести її.
Труна королеви Єлизавети II була виготовлена понад 30 років тому. І за ці роки змінила декількох зберігачів (поховальних компаній). У 2018 році, в інтерв'ю виданню The Times, керівник похоронної агенції Leverton&Sons Ендрю Левертон розповів, що труну для Королеви виготовили задовго до її смерті тому, що такий виріб неможливо зробити за один-два дні, а також через те, що в наш час для виготовлення трун майже не використовують англійський дуб бо він коштує шалених грошей і останні двадцять років трунарі працюють із американськими породами дерева.
Колискова шотландських повстанців. Музику обрала Королева
Королева Єлизавета II виявила бажання, щоб її поховали у каплиці Святого Георгія у Віндзорському замку поряд з її батьком і чоловіком, герцогом Единбурзьким (помер у квітні 2021 року) під звуки волинки - культової шотландської мелодії 19-го століття "Пісня Skye Boat".
Skye Boat Song – це колискова шотландських повстанців, традиційна шотландська пісня, що оповідає про життя бунтівника-якобіта, що бився з англійськими солдатами та який втік на острів Скай, щоб уникнути захоплення урядовими військами після поразки у битві при Каллодені у 1746 році. Ця пісня у 2014 році також стала саундтреком до історичного драматичного серіалу "Чужинка".
Королева була відома своєю любов'ю до волинки та Шотландії і саме тому за її бажанням оркестр Massed Pipes and Drums шотландського та ірландського полків виконає пісню Skye Boat Song коли похоронна процесія наблизиться до воріт Віндзорського замку.
Тричі постукали і просили не відлітати. Королівським бджолам офіційно повідомили про смерть Єлизавети ІІ
Через смерть королеви Єлизавети ІІ весь світ дізнався про ще одну давню традицію англійців - повідомляти бджолам, що їхній господар помер: "You have to tell the bees".
79-річний королівський бджоляр Джон Чеппел, що опікувався бджолами її Величності понад 15 років (п’ять вуликів на території Букінгемського палацу та два вулики біля Кларенс-хаус), повідомив комахам про смерть королеви Великобританії Єлизавети II. Згідно із давньою традицією він пов’язав на вулики чорні стрічки та закликав комах добре ставитися до нового господаря.
"Я маю тричі постукати до кожного вулика і повідомити: "Господиня померла, але ви не маєте відлітати. Новий господар буде добре ставитись до вас". Особисто для мене було великою честю допомагати Королеві, і я сподіваюся, що тепер так само добре зможу робити те саме для Короля", - розповів Джон Чеппел журналісту газети The Daily Mail.
Photo: John Chapple
В основі цієї традиції лежить повір'я про те, що якщо не повідомити бджіл про зміну власника, то вони можуть перестати носити мед, покинути вулик або навіть загинути. Цікаво, що цей звичай насправді є не лише суто англійським або монаршим. Так, це повір’я найбільш відоме в Великій Британії, тут навіть існує усталена форма за якою пасічники звертаються до своїх підопічних: "Honeybees, honeybees, hear what I say. Your master [name] has now passed away". Проте такий самий звичай існує і в Ірландії, Уельсі, Німеччині, Нідерландах, Франції, Швейцарії, Богемії та Сполучених Штатах. Більше того, у традиціях багатьох європейських країн прийнято розповідати бджолам не лише про смерть господаря, а й про важливі події в житті, наприклад, про народження дітей та онуків, про одруження членів родини. В Україні цей звичай теж має неабияке поширення, зокрема, на Гуцульщині та Галичині. У християнській культурі навіть є двоє святих, які опікуються та відповідають за бджіл - Зосим і Саватій.
"Sing me a song of a lass that is gone
Say, could that lass be I?
Merry of soul, she sailed on a day
Over the sea to Skye…"
