російська зимова кампанія 2025 року пробуксовує, розмови про припинення вогню залишаються вкрай передчасними. Україна також демонтує воєнну економіку ворога, шматок за шматком.
Цьогорічна зимова кампанія орків помітно сповільнюється, незважаючи на падіння Курахового та Великої Новосілки з початку січня. Хоча погода часто накладає обмеження на використання безпілотників, московські війська, як і раніше, не в змозі систематично користуватися перевагами БПЛА.
Це одна з причин, чому всі спекуляції в пресі про припинення вогню виглядають такими безглуздими. Це стало б великою перемогою путіна, підтвердивши його вибір приносити в жертву цьому безглуздому хрестовому походу до 50 000 тіл щомісяця – половину або більше вбитими чи покаліченими.
Масштаби цієї бійні важко збагнути. Для більшості з нас в англомовному світі, де особистість має значення на певному рівні, тривожно думати про те, як легко державна машина може виправдати знищення частини населення заради такої незначної матеріальної вигоди. Щомісяця російські офіцери приносять у жертву стільки ж своїх людей, скільки Україна втрачає за рік бойових дій – і все це майже без жодної довгострокової військової цінності. Не дивно, що люди вважають за краще вдавати, що цього не відбувається або не торкнеться їх. Але це вже сталося.
Одержимість більшості американських журналістів і політиків зображати Україну приреченою на страждання від нібито вищої російської сили має мало підстав з точки зору матеріальної науки. Це ідеологічна позиція відірвана від критичних фактів так само, як і ігнорування загроз глобального рівня, які можуть призвести до радикальної перебудови всієї світової економіки. Неухильна деградація біосфери, від якої зрештою залежить світова економіка, – це одне. Пандемії – це інше.
Останній штам дикого грипу, який продовжує змінювати види, цілком може розвиватися за тією ж траєкторією, що призвела до пандемії грипу 1918 року. У порівнянні з таким грипом, новий коронавірус – це просто особливо неприємна застуда. Не применшуючи і без того серйозні показники смертності від коронавірусу, поганий штам грипу вб'є здорових людей так само легко, як і людей похилого віку та з ослабленим імунітетом. Дуже цікаво спостерігати за хвилеподібними наслідками такого шоку.
На щастя, незважаючи на припущення балакучих класів, які думають, що вони керують світом – поки якийсь новий вірус не вразить Нью-Йорк і вони не втечуть до сільської місцевості, звинувачуючи Китай – висяча приманка путіна, яка остаточно залякає американських лідерів, що мислять як Віші, принаймні ненавмисно вбиває його жалюгідну імперію. Зараз Україна здійснює інтенсивні рейди вглиб росії, щоб завдати удару по критично важливих економічних вузлах, які москва не може легко захистити або децентралізувати. Атаки московської помсти на Україну зводяться до здебільшого неточних терористичних рейдів. Якби це була середина 2022 року, прогрес України вітався б відомими аналітичними центрами як доказ того, що могутній НАТО, навіть у незначних кількостях, має магічну силу.
На місцях більшість військових операцій москви увійдуть в історію як приклади того, як не треба вести війну. За останні три роки в Україні накопичилося чимало відеоматеріалів, які дозволяють кожному, хто має сміливість, побачити, як це виглядає, коли бюрократія намагається керувати бойовими діями. Немає жодних ознак життєздатної стратегії, яка могла б спрямувати операції, використовуючи кумулятивні тактичні перемоги, на створення кризи, з якою ворог не зможе впоратися. Закидати проблему трупами – це згубний підхід, коли вибуховий дрон коштує менше тисячі доларів. Якщо дев'ять із десяти виходять з ладу, це вигідна угода – м'ясо все одно коштує набору, тренування і транспортування.
Все, до чого вдавався путін у своїй спробі знищити Україну, зазнало невдачі. Навіть залучення допомоги Північної Кореї та Ірану лише продовжило життя його геноциду. Його єдина надія – блефувати, щоб змусити Трампа підштовхнути Україну до припинення вогню, що зніме нагальну потребу в іноземній підтримці Києва і дасть москві простір для відновлення.
Більше про це у геополітичному огляді.
Геополітичний огляд. Війни ніколи не виграються магічним мисленням
Північна Америка. Політичну ситуацію у США сьогодні, мабуть, найкраще можна описати як чорну трагікомедію. Якщо хтось сумнівався, чи дбає Трамп або його команда про Конституцію, то відверта спроба виконавчої влади зазіхнути на повноваження, які вже майже чверть тисячоліття однозначно надаються законодавчій владі, має покласти край усім сумнівам, що залишилися. Хоча його незаконний указ вже скасували після того, як призначений Рейганом суддя дав йому жорсткого ляпаса, шкоди було завдано.
Я абсолютно не проти того, щоб назвати демократичну сторону медалі загрозою для Конституції – багато демократів хочуть тихо погоджуватися з усім, що робить Трамп, знаючи, що зрештою вони знову опиняться при владі й зможуть насолоджуватися перевагами. Так працює бізнес американської політики. Затяті партійці, такі як Алехандра-Окасіо Кортез і Венс, згуртовують маси, зрештою зраджуючи їхню довіру, але завжди можуть уникнути відповідальності, звинувачуючи іншу сторону. Змивай і повторюй кожен виборчий цикл.
Але зараз саме команда Трампа зловживає федеральною владою, тому саме вони заслуговують на безжальну і невпинну критику. Вони – фейкові популісти, клуб, присвячений посиленню влади своїх знаменитостей-CEO. Останні цензурують партійців червоної команди, коли при владі перебуває синя команда, але з радістю змінюють режими, коли цього вимагає час.
Незважаючи на всі розмови про те, що він такий інший і порушує норми, Трамп є лише тінню Обами, а Байден був слабким відлунням Обами – всі вони свідчать про пастку негнучкості, яка зробила федеральний уряд фатально вразливим для колонізації користолюбцями будь-яких партійних переконань. Для цих людей Конституція означає те, що їм потрібно у цей момент. Це влада натовпу, тільки в Америці існує дві коаліції натовпу, кожна з яких використовує ворожість до іншої, щоб виправдати викачування грошей і часу людей.
Ці люди ніколи не будуть захищати американців чи союзників від будь-яких небезпек, зовнішніх чи внутрішніх. Все, що їх цікавить, – це продовження остогидлої гри, доки все не розвалиться. Вся федеральна політика сьогодні полягає в тому, щоб перекласти податковий тягар на якусь іншу групу американців, водночас відмовляючись скорочувати найбільш марнотратний компонент дискреційного бюджету – Пентагон. Ось що таке тарифи: приховані податки. Вони завдадуть шкоди саме тим людям, про яких Трамп наполягає, що піклується найбільше.
Те, що насправді робить Трамп у Білому домі, дуже просто, прямо як з підручника – і ні, не з підручника про Веймарську Німеччину. Устрій США як федерації створює потужний фаєрвол проти відвертої диктатури на кшталт гітлерівської.
Нав'язування фашизму – це не те, про що насправді йдеться. Перший крок до розвалу американської корпорації, захопленої в момент вразливості капіталістом-стерв'ятником, – це посіяти максимум божевілля. Коли люди, яких ви дійсно хочете виштовхнути, втомилися від постійного гасіння пожеж, їх набагато легше позбутися.
Американська федеральна політика більше не має нічого спільного з фактами, реальністю чи здоровим глуздом. Це машина, яка існує для того, щоб підтримувати себе – живий організм за будь-яким розумним визначенням.
Найцікавіше в організмах те, що, складені з різних частин, вони можуть опинитися у ситуації, коли одні, по суті, моритимуть голодом інших. США наразі не перебувають у такому становищі, коли руйнування інституцій вивільнить вільну енергію – натомість груба руйнація федерального уряду, якою б заслуженою вона не була, призведе до чистого хаосу. Якщо люди думають, що різноманітність при наймі на роботу є небезпечною, згадайте той факт, що під час нещодавнього трагічного зіткнення армійського гелікоптера з цивільним літаком під Вашингтоном, два різні джерела даних повідомляють, що гвинтокрил перебував на абсолютно різних висотах.
Розбіжність, ймовірно, зникне, коли з'явиться більше інформації. Але коли складні системи дестабілізуються, наслідки зазвичай спочатку проявляються у збільшенні кількості дивних аварій і збоїв. Кожен, хто працює у професійному світі протягом будь-якого періоду часу, знає, наскільки невидимі домовленості між різними частинами організації в кінцевому підсумку надають їй своєрідну структуру. Втрата співробітника, який випадково керував важливою частиною чогось, що керівництво вищого рівня не до кінця розуміло, вже була скріплена скотчем і дротом, і раптом все виходить з ладу без видимої на те причини.
У Америки є два шляхи: провести планомірну реформу, яка охоплює децентралізацію, або прийти до того ж самого місця, але набагато важчим шляхом. Майже всі американські ЗМІ, а отже, і політики, які використовують їх для комунікації з громадськістю, зараз зосереджені на єдиній меті: зробити вигляд, що цей історичний процес не відбувається. Вони прагнуть ігнорувати природні наслідки, сподіваючись, що найбільш вразливі постраждають і стануть невидимими.
Так само і з американською політикою щодо України. Люди за межами України не чують правдивої історії, тому що це не вигідно. Якщо Україна переможе, світ зміниться, тож краще вдавати, що переговори з путіним – що тупіше, ніж переговори з Усамою бен Ладеном – якимось чином дозволять перезавантажити світ, щоб він став таким, яким був у 2021 році. Дехто в оточенні Трампа наполягає на тому, що неможливо повернути ситуацію до 2013 року, але 2021 чи навіть 2019 рік ознаменували ще менш стабільну рівновагу. Напад на Україну стався тому, що цього хотів путін, його рашистська імперія одержима ідеєю вічної війни з НАТО, і тривалого миру не буде доти, доки вони не зрозуміють (хто б не керував у москві), що не мають жодної надії знищити Україну.
Тож удачі у пошуку підстав для неминучого припинення вогню, яке насправді не вважається перемогою путіна у його порядку денному. На щастя, всі розмови команди Трампа про припинення війни в Україні залишаються порожнім звуком. Келлог, ветеран В'єтнаму, якому Трамп доручив займатися Україною, опинився у безвихідному становищі: Трамп хоче, щоб проблема просто зникла, і путін це знає. Тож путін не збирається поступатися жодною територією і ні на дюйм не відступить у жодному питанні, що має реальне значення. Україна теж не може. Тому будь-яке припинення вогню буде лише поверхневим і, ймовірно, порушуватиметься багато разів протягом декількох днів. москва чекатиме слушного моменту, щоб в односторонньому порядку припинити його раз і назавжди – як це відбувалося з кожним попереднім перемир'ям після 2014 року.
Магічне мислення ще не вигравало війну. Хамас та Ізраїль домовилися про припинення вогню, тому що обидві сторони відчували нагальну потребу змінити свою стратегію. Їхнє протистояння не закінчилося: Ізраїль просто визнав, що не може дозволити собі фізично окупувати Газу до нескінченності й викорінити всі осередки Хамасу, особливо зараз, коли його безперервні бомбардування породили ненависть, яка приноситиме плоди протягом багатьох поколінь, що може вважатися достатньою перемогою для ізраїльських прихильників жорсткої лінії.
Влада є влада, і ті, хто її має, діють передбачувано, щоб утримати її. Більшість розмов команди Трампа про припинення війни в Україні призначені для споживання партійними прихильниками, які не збираються карати свого культового героя, якщо він одного дня вирішить, що путін – поганий чувак, якому не можна довіряти, і почне з ним війну. Трамп сподівається, що демократи почнуть кричати про те, що він спить з путіним, бо це буде витлумачено прихильниками Трампа як припущення, що вони є союзниками путіна. Тоді він зможе виставити Україну як абсолютно партійне питання, що допоможе йому вмити руки за першої ж можливості.
Загалом, щоб отримати фантастичний погляд на нелогічність нинішньої позиції Америки щодо України, ознайомтеся з останньою статтею Стефана Коршака. Чувак дійсно тримає руку на пульсі ситуації. Ніщо в дипломатії не є тим, чим здається.
Наразі перспективи життєздатного припинення вогню залишаються дуже туманними. путін намагається укласти додаткову угоду з Трампом, просуваючи ідею про те, що українська влада буде більш поступливою, якщо її змінити на виборах. Це виглядає зручним каменем спотикання в переговорах, оскільки Україна може сказати, що проведення чесних виборів неможливе без припинення вогню, але вона не може погодитися на нього без надійних гарантій безпеки. Нехай щастить знайти пару сотень тисяч миротворців, готових сидіти між лініями зіткнення протягом невизначеного періоду часу. Або прийняти неокуповану Україну в НАТО до літа.
У кращому випадку може бути якесь тимчасове показове перемир'я на кілька тижнів під час весняної багнюки. Але ще до того, як Україна зможе провести вибори, вона зазнає поразки. путін прагне знищити Україну, а Україна прагне вижити, що означає бути надто міцним горішком, щоб сподіватися на те, що його вдасться розколоти. Між цими позиціями не так багато денного світла.
Загалом, Трамп залишається прихильником України, хоча він, очевидно, не дбає про Україну і не володіє фактами, пляма на його спадщині та удар по його політичному капіталу від краху українського опору в афганському стилі, хоч і малоймовірного, але, ймовірно, змушує його принаймні не саботувати Україну. Він повинен бути в змозі розвести руками і дозволити Європі вести боротьбу, одночасно заохочуючи Україну і Європу купувати якомога більше американського озброєння. Його новий (і тимчасовий) приятель Ілон Маск повинен незабаром зрозуміти, наскільки застарілою є більша частина цієї техніки, і заохочувати відмову від старої бронетехніки на користь того, що, як стверджує Tesla, прагне виробляти. Танку Tesla ніколи не буде, але я б'юся об заклад, що багато власників акцій Tesla були б у захваті від цієї ідеї. Дайте мені кошти, Ілоне, і я майже зроблю це.
Європа. На щастя, поступово формується вкрай необхідна альтернатива американському лідерству. По той бік Атлантики коаліція європейських країн в рамках НАТО продовжує збільшувати обсяги військової допомоги Україні. Масштабні промислові проєкти, покликані відновити колективну здатність Європи вести війну без США, реалізуються і просуваються швидше, ніж будь-що подібне відбувається в Америці, де, як відомо, політика може радикально змінитися за чотири роки.
Американські оборонні компанії добре знають, що замовлення Пентагону визначаються як політикою, так і військовим сенсом. Більшість проєктів часів Холодної війни так і не померли, а їхні прихильники раз за разом зміщують пояснення їхньої необхідності саме з цієї причини. Ця жорсткість значною мірою відповідальна за те, що все, що робить Пентагон, коштує набагато дорожче, ніж мало б коштувати. Це те, що трапляється, коли політико-економічну систему захоплює певний соціальний клас.
Європейські ринки переважно менш прибуткові в короткостроковій перспективі, але більш стабільні. Довгострокові прибутки виявляються такими ж високими або навіть вищими. Нездатність американців до саморефлексії в економічних питаннях є головною вразливістю національної безпеки, про яку ніхто не говорить.
Тим часом витівки Трампа щодо Гренландії та погрози торговельної війни дещо похитнули ринки в Європі. На жаль для порядку денного Трампа і позиції Америки у світі, неможливо сприймати серйозно як союзника чи гаранта безпеки, коли ви публічно чіпляєтеся за такі дурні ідеї, як купівля Гренландії. Так, ніби США вже не можуть отримати доступ і використовувати все, що їм потрібно, за умови, що вони готові заплатити гренландцям належну плату.
Більшість європейських лідерів, схоже, добре усвідомлюють той факт, що московська чума бачить себе замкненою в екзистенціальній боротьбі з їхніми суспільствами. Кампанії саботажу та залякування тривають – це війна, навіть якщо кордони поки що активно не перетинаються. путін робитиме все, що, на його думку, може зійти йому з рук. Тож поки біль від того, що він штовхає інших, не стане сильним, він продовжуватиме танцювати на межі чогось більшого, ніж класична тіньова війна.
Партнерство оборонної промисловості з Україною починає приносити плоди, і це тенденція, яка може не лише відродити європейську оборонну промисловість, але й покласти край будь-яким сподіванням на те, що майбутній режим у москві зможе перемогти Європу чи навіть просто Україну у війні. На даному етапі для Європи це або майбутнє з українською військовою промисловістю на її боці, або з підтримкою москви.
Демократична політика в Європі настільки ж заплутана, як і будь-де, але, незважаючи на те, що путін постійно звертається до ультраправих, використовуючи фальшиві заяви про турботу про традиційні цінності, складність робить колонізацію інститутів складнішою. У США саме той факт, що федеральна бюрократія намагається збалансувати занадто багато конкуруючих структурних інтересів, робить її вразливою до паралічу.
Близький Схід. Хоча перемир'я в Газі та Лівані неминуче буде хитким, поки що воно здебільшого тримається. Ситуація з Іраном продовжує кипіти, але найкращим індикатором американських намірів там є розташування авіаносних бойових груп ВМС США. Якщо дві з них з'являються на відстані удару, будьте напоготові.
Треба віддати належне ізраїльтянам: судячи з усього, дев'яносто ракет Patriot були відправлені до Києва. Вони врятують багато життів.
Сирійці, схоже, на шляху до того, щоб нарешті вирватися з жахливої пастки бути полем битви для інших держав. Поки що повідомляється, що перехідний уряд зобов'язується поважати права меншин. Нібито Дамаск заявив москві, що єдиний спосіб зберегти свої дорогоцінні бази – це видача Асада. Чудова умова, яка майже гарантує, що москва піде, а Європа прийде, як тільки санкції будуть остаточно зняті.
Тихий океан. У Тихоокеанському регіоні наразі досить тихо, оскільки всі чекають, яку дурість Трамп втне наступною. Клієнтелістський стиль сучасної американської політики означає, що кожен боїться потрапити під удар тарифів, тому має стимул поводитися чемно, готуючись до найгіршого. Японія в минулому довела, що вміє це робити. Буде цікаво подивитися, як розвиватимуться відносини Токіо з Вашингтоном.
Серед повільних подій слід відзначити нещодавній запуск Китаєм кількох особливо великих барж. Як на мене, вони викликають набагато більше занепокоєння, ніж ті "мигалки", які випускає КНР, тому що це саме ті нудні, але практичні засоби, які потрібні для утримання плацдарму на Тайвані. Можливий урок, який Пекін може винести зі спостереження за політикою США щодо України, полягає в тому, що можна будувати великі плани, але є вірогідність, що вони не спрацюють так, як очікувалося.
Навіть якщо плацдарм буде утриманий, якщо Пекін зможе закріпитися на Тайвані та погрожувати ядерною ескалацією у відповідь на будь-яку іноземну інтервенцію, яка йому загрожуватиме, довгострокова оборона острову буде під великим питанням. Такий крок є набагато менш імовірним, ніж більш обережні спроби розколоти союзників Тайваню за допомогою морського карантину, який може перерости у військову блокаду.
Але в наші дні небезпечно багато чого виключати. Те, що хтось інший мав би винести з подій, і те, що він насправді дізнався, може кардинально відрізнятися. Виходячи з професійних публікацій, які читаю для американських офіцерів, я не впевнений, що вони ще не усвідомлюють, наскільки сильно дрони можуть зіпсувати їхній день на всіх рівнях – від тактичного до стратегічного.
Це ще одна причина, чому всіма американськими оборонними зобов'язаннями в Тихоокеанському регіоні повинен займатися окремий набір інституцій. Нам вкрай потрібні спеціальні Сили оборони Західного узбережжя з річним бюджетом не менше 200 мільярдів доларів для захисту цієї частини світу. Це просто здоровий глузд. Решта Америки не розуміє Тихого океану і, ймовірно, ніколи не зрозуміє. У географічній близькості дійсно є щось таке, що з часом і за правильних умов може створити нові нації. У цьому Трамп може бути нашим мимовільним союзником.
Заключні коментарі. Боротьба в Україні знову перебуває на такому етапі, коли переважна більшість закордонних засобів масової інформації, на певному рівні, повністю втрачає сенс. Заяви про те, що воля України до опору ламається або що її солдати надто виснажені, щоб воювати, є передчасними. Якби москва мала життєздатну військову стратегію, що спирається на науку і добре розуміє реальний стан справ, Україна дійсно могла б втратити контроль над ситуацією.
Але переконливих доказів того, що це сталося, просто немає. Всупереч заявам минулої осені, українська лінія не зруйнувалася. Це важка робота, і досі існують серйозні проблеми з керівництвом, підготовкою та екіпіровкою. Але характер бойових дій також змінюється: безпілотники заповнюють прогалини, що утворилися через нестачу живої сили. москва проводить гігантський експеримент, щоб побачити, чи може плоть перемогти метал, але у менших масштабах, ніж сто років тому.
Тому я буду дуже, дуже здивований, якщо Трамп отримає припинення вогню в перші 100 або перші 500 днів. Якщо і коли московська імперія почне руйнуватися, то в цьому не буде особливої потреби – поки не настане час вести переговори про виведення українських військ з Курської області, Бєлгорода і Ростова-на-Дону.
Тільки юристи думають, що війна – це битва за сиру територію, що, захопивши кілька сотень квадратних кілометрів тут чи там, ти якось виграв або програв у переговорах. І тому вони завжди шоковані, якщо режим руйнується, коли не вистачає життєво важливих елементів, що його підтримують. путін більше юрист, ніж історик. Майбутнє Асада, найімовірніше, залежить від нього самого. Не дивно, що він, як повідомляється, обмінює повернення Асада в кайданах до Дамаска на більше часу для евакуації московських баз.
Наскільки приємно мати нагадування про власну ймовірну долю під рукою? І ще одне: навіть якщо путін в якийсь момент вирішить, що хоче кинути ядерні кості, щоб запобігти розвалу фронту, і спробує змусити Трампа піти на прямі переговори, його власне військове керівництво, вірогідно, збунтується. Ядерна ескалація після всього цього кровопролиття і стількох безпрецедентних ударів по святій російській землі була б у крайньому випадку марною, божевільний потягне за собою свою розбиту імперію. Страх перед гнівом путіна – це все, що утримує будь-кого від виступу проти нього. Але як тільки виявляється, що імператор оголений, презирство бере гору.
Єдина загроза майбутньому росії походить від москви. Коли справа дійде до штовханини, більш імовірно, що генерал-ізгой підірве ядерну бомбу, щоб покласти край цьому кошмару, ніж вистрілить в НАТО, гарантуючи, що вся країна згорить вщент.
Поразка манить – чи буде Україні нарешті дозволено зібратися з силами, щоб штовхнути путіна за межу? Це може статися у 2025 році.
