"Сьогодні голова Об'єднаного комітету начальників штабів генерал Марк Міллі передає кермо влади своєму наступнику. Важко було б знайти більш нестабільний час для такої заміни – адже наразі Захід демонструє, що у нього закінчується зброя і терпіння щодо України", – пише американське видання Politico.
Авторка статті Лара Селігман зазначає, що Міллі як головний військовий радник президента США оцінював кожне важливе рішення в українській війні – від того, яку зброю надіслати Києву, до того, як найкраще тренувати українські війська. Він мав давні стосунки з українським генералом Валерієм Залужним, командувачем Збройних сил України, а також з іншими начальниками оборонних відомств по всьому світу. Він і міністр оборони Ллойд Остін, колишній чотиризірковий генерал, очолили процес згуртування Заходу для підтримки України сучасним озброєнням і технікою.
Втім, як вірно зауважує Politico, до завершення війни ще далеко, і Міллі залишає своєму наступнику, генералу ВПС США Сі Кью Брауну, цілу низку викликів. У той час як українські війська намагаються прорвати оборону росіян до настання зими, у Вашингтоні та Європі зростає відчуття, що Захід, можливо, втомився від цієї боротьби. На Капітолійському пагорбі критично налаштовані республіканці виступають проти надання додаткової допомоги; по інший бік Атлантики Польща нещодавно заявила, що не може надавати Україні зброю в короткостроковій перспективі, а французькі офіційні особи натякнули, що їхня країна також незабаром дійде до цієї межі.
Видання зазначає, що Браун буде змушений ходити по тому самому канату з високими ставками, що і Міллі протягом 19 місяців війни, балансуючи між тим, щоб допомогти Україні відтіснити російські війська, і тим, щоб не втягнути американських військових у повномасштабний конфлікт або розв'язати ядерну війну. Водночас йому доведеться і надалі зважувати запити Києва на все більш сучасне озброєння з огляду на скорочення арсеналу Міністерства оборони і слабку промислову базу Америки.
Politico наголошує, що особистості обох генералів кардинально відрізняються: Міллі – колишній хокеїст, а Браун – спокійний тактик, котрий піддає сумнівам те, як саме може змінитися динаміка військових дій. Що не викликає сумнівів, так це масштабність завдання, що стоїть перед ними.
За словами старшого радника Центру стратегічних і міжнародних досліджень Марка Канчіана, зміна гвардії в Пентагоні відбувається в момент, який може стати "поворотним пунктом" для конфлікту. "Якщо контрнаступ зазнає невдачі, або якщо контрнаступ не зможе серйозно прорвати російську оборону, я думаю, побоювання, що війна триватиме вічно, посиляться", – говорить експерт.
Хоча Міллі та Остіна критикували за затримки в затвердженні озброєнь, зазначає видання, українські чиновники оптимістично налаштовані, вважаючи, що Браун виступатиме за надання більш сучасного озброєння. За словами радника українського уряду, який побажав залишитися анонімним, у Києва склалося позитивне враження про Брауна. Він зауважив, що Браун і його другий заступник у ВПС генерал Девід Олвін, якого призначили на місце Брауна, зі самого початку були послідовними прихильниками надання Україні сучасних безпілотників і винищувачів F-16.
А це питання все ще залишається проблемним. Хоча Байден схвалив навчання українських пілотів на F-16 у серпні, Вашингтон досі не дав добро на передачу Україні БПЛА дальнього радіусу дії Gray Eagle, які Київ просив для розвідки і нанесення ударів "повітря-земля".
На думку Politico, зараз, коли війна вступає в нову фазу, всі погляди будуть прикуті до Брауна: як він впорається з майбутніми завданнями. "Міллі був у завидному становищі: він розпоряджався великими запасами озброєнь і мав потужну політичну підтримку, що полегшувало його завдання, – сказав Канчіан. – Браун має менше ресурсів і меншу політичну підтримку".
Зсув червоних ліній. Намагання не провокувати путіна дорого обійшлися
"Робота, яку залишає Міллі і яку виконуватиме Браун, вимагає балансування між нагальними запитами із Києва і власними оборонними потребами Америки вдома", – зауважує видання.
Після російського вторгнення в лютому 2022 року критики в адміністрації та поза нею стверджують, що Пентагон надто повільно дає зелене світло на надання терміново необхідної зброї Україні. На їх думку, Міллі і Остін мають тенденцію спочатку стверджувати, що запитувана зброя занадто складна, вимагає тривалої підготовки або може спровокувати путіна, а потім, після тижнів невиправданих зволікань, все ж таки схвалюють її надання.
"Це розчаровує адміністрацію. Ми говоримо про систему озброєнь, і через кілька тижнів або місяців вони постачаються", – цитує Politico сенатора Ліндсі Грема (республіканця). За його словами, в Пентагоні панувала думка, що "все йшло до Третьої світової війни".
Один із високопосадовців адміністрації заявив виданню, що Державний департамент і Пентагон рухаються з різною швидкістю, виходячи з різних точок зору. "Державний департамент дивиться на можливості, а Міністерство оборони – на загрози", – сказав цей високопосадовець. – Люди в Міноборони кажуть, що вони повинні думати про всі "за" і "проти" кожного рішення щодо озброєнь, і що ця відповідальність лежить на них самих".
Як нагадує Politico, тактичні ракетні комплекси великої дальності або ATACMS, які президент Джо Байден погодився відправити в Україну минулого тижня після більш ніж річних дебатів, є останнім прикладом. Пентагон спочатку чинив опір відправці ракет, оскільки у власному арсеналі США не було жодної вільної.
Американські урядовці визнають, що керівництво Пентагону застосовує виважений підхід до оцінки потреб України на полі бою в контексті ширшого конфлікту. Але Міллі та інші керівники Міноборони часто кажуть, що їхнім першочерговим завданням завжди було надати Києву те, що йому необхідно для ведення бойових дій.
Politico пише, що попри галас навколо ATACMS, винищувачів і тому подібних речей, Міллі виходив з позиції щодо України: "Чого ви потребуєте найбільше?" "Це те, чого вони хотіли. І це те, що ми їм дали", – наголосив генерал.
Як зауважує видання, між Міллі та Остіном була певна "хімія відносин" і довіра. На першому засіданні української групи 26 квітня 2022 року Міллі і Остін закликали своїх міжнародних колег надіслати всі боєприпаси і артилерійські засоби, які вони можуть надати, в тому числі вперше артилерію стандарту НАТО, як-от гаубиці M777.
"Ця дискусія стала основою для остаточного рішення адміністрації Байдена відправити американську високомобільну артилерійську ракетну систему M142, оснащену керованими ракетами", – зазначила виданню Селеста Волландер, помічниця міністра оборони США з міжнародних справ. – Але Остін рекомендував Вашингтону відправити HIMARS тільки після того, як Пентагон завершить всебічну оцінку того, яку роль відіграватиме нова зброя у боротьбі, як навчити українців ефективно нею користуватися, і чи достатньо її запасів мають Сполучені Штати".
У той час законодавці та посадовці адміністрації були розчаровані, що Пентагон занадто довго розглядав питання про надання дозволу на відправку HIMARS в Україну. Затримка відправки HIMARS на поле бою, яка спочатку вважалася занадто ескалаційною, зробила війну "більш руйнівною, – зазначив Грем. – Ця ідея не провокувати путіна і дозволити йому нахабніти через нерішучість з нашого боку зробила війну дорожчою".
Але представники Міноборони заперечують це, переконуючи, що військові лідери свідомо вирішили надати Україні додаткові можливості не лише для того, щоб гарантувати, що сили Києва зможуть їх ефективно використовувати, але й для того, щоб уникнути цілком реальної перспективи більш широкого конфлікту з ядерною державою.
"Єдине, про що я думав і думаю щодня – це управління ескалацією, – зауважив Міллі. – Справа в тому, що росія є ядерною державою. Крапля, і вона здатна знищити людство. З цим не варто гратися".
Попереду важкий шлях. Треба забезпечити підготовку, розвідку і військову допомогу
"Відправка HIMARS в Україну була першою з багатьох червоних ліній (самонавіяних – iPress), які адміністрація Байдена врешті-решт перетнула. Кожного разу американські чиновники наполягали на тому, що не схвалять зброю, доки не робили навпаки: система протиракетної оборони Patriot у грудні, танки M1 Abrams у січні, винищувачі F-16 у травні і, нарешті, ATACMS минулого тижня", – зауважує Politico.
Сьогодні американські чиновники все ще побоюються ескалації конфлікту, зазначає видання, але вони все більше зосереджуються на тому, щоб Пентагон мав достатньо зброї у власних запасах для захисту від інших непередбачуваних ситуацій.
"Якби почалася війна на Корейському півострові або війна великих держав між США і росією чи США і Китаєм, рівень споживання зашкалював би, – сказав Міллі під час виступу в Комітеті з питань Збройних сил Палати представників Конгресу США навесні цього року. – Тому я занепокоєний... Нам треба ще багато чого зробити, щоб забезпечити готовність наших запасів до реальних непередбачуваних ситуацій".
Politico переконане, що Брауну на посаді голови доведеться долати ті ж самі виклики, і він добре підготовлений до цього. Коли росія вторглася до Криму 2014 року, він керував стратегічним стримуванням і ядерною інтеграцією Військово-повітряних сил на авіабазі Рамштайн у Німеччині. Як начальник штабу ВПС, він підтримував американське командування в Європі, яке працювало над врегулюванням конфлікту, і налагоджував відносини зі своїми колегами на континенті.
"Він проактивно продумував сфери, в яких вони могли б нас підтримати, і це було надзвичайно корисно для мене", – сказав генерал-лейтенант у відставці Джеффрі Гарріган, який командував Повітряними силами США в Європі та Африці з травня 2020 року по червень 2022 року.
Тим часом, наголошує Politico, його досвід пілота F-16 стане в нагоді, коли цієї осені Захід почне навчати українців керувати й обслуговувати ці винищувачі у США та в Європі.
Але Брауну й Остіну все одно доведеться орієнтуватися на список побажань Києва щодо озброєнь у той час, коли політична підтримка війни з боку Заходу може зменшитися через майбутні вибори, скорочення запасів і внутрішню політику.
США та їхні союзники вже багато в чому виконали цей список бажань, і зброя, яку колись вважали неможливою – винищувачі F-16, системи ППО Patriot, танки Leopard і Abrams – вже прибули або перебувають у дорозі. Але відправка цієї зброї – лише перший крок у більш складній задачі, що включає побудову міцних, довгострокових відносин як з українськими військовими, так і з оборонною промисловістю, яку Київ прагне налагодити.
Видання прогнозує, що Брауну доведеться лавірувати між можливим і ймовірним, зважуючи політичні реалії по обидва боки Атлантики, оскільки війна триває.
"Військовий виклик, з яким зіткнеться генерал Браун, полягає в тому, як забезпечити підготовку, розвідку і військову допомогу, щоб спробувати змінити баланс на користь України, і чи можливо це?" – цитує Politico старшого віцепрезидента Центру стратегічних і міжнародних досліджень Сета Джонса.
Джерело: Politico
