Автор статті, кореспондент Марк Беннетс висвітлює події в країнах колишнього СРСР, але більш спеціалізується на росії, яку він об'їздив з репортажами до самого Сибіру. Остання його аналітична стаття у The Times вийшла на початку грудня і стосувалася Віктора Бута. На російському сайті "ІноЗМІ.ру" йдеться, що він живе у москві понад 20 років, є співатором путівників "10 місць, які треба відвідати у санкт-петербурзі" та "Самотня планета" по росії, а також кількох книг про путіна та опозицію.
Загадка про те, хто ж підірвав трубопроводи "Північного потоку", лежить на дні Балтійського моря, в холодних водах біля данського острова Борнхольм, недалеко від південного узбережжя Швеції, пише Беннетс у The Times.
Автор нагадує, що саме тут наприкінці вересня потужні вибухи розірвали підводні газопроводи "Північний потік-1" і "Північний потік-2", що вели від росії до Німеччини. Це була безпрецедентна атака на європейську енергетичну інфраструктуру.
Беннетс відзначає, що три вибухи, котрі розірвали сталеві та бетонні армовані труби "Північного потоку", мали всі ознаки серії зухвалих операцій, здійснених в Європі агентами кремля ще до вторгнення росії в Україну.
Журналіст звертає увагу, що українська сторона відразу ж заявила, що це справа рук росії, але західні країни поводять себе значно обережніше, і досі не висунули рф офіційних звинувачень. Попри те, що підозри, що саме кремль підірвав трубопроводи як акт гібридної війни, поширюються.
Хто замовник і виконавець теракту – наразі велике питання ХХІ століття. Кому ж заважали трубопроводи, що коштували близько 20 мільярдів доларів, будувалися понад 15 років, і могли б прив'язати Європу до російського газу на десятиліття…
Звісно, російські представники як завжди заявляють, що "не все так однозначно". Це ж традиційно в російському стилі: вказати на багатьох, щоб заплутати сліди. І ось Беннетс цитує російського аналітика Сєргєя Вакулєнка, називаючи його "незалежним". "У цій таємниці є аспекти – як у романі Агати Крісті – де майже кожен учасник або має мотив, або вигоду від результату", – написав Вакуленко для аналітичного центру Карнегі, і цю цитату подає Беннетс у The Times.
Поза тим, iPress сумнівається, що людину, яка до лютого 2022 року очолювала департамент стратегії та інновацій газпромнєфті можна вважати незалежною. Ще більше сумнівів, чи можна загалом поважному виданню безоціночно цитувати центр Карнегі, адже торік його директора Дмітрія Трєніна, колишнього співробітника гру, Шведська королівська академія військових наук виключила з числа зовнішніх співробітників за активну підтримку російської війни проти України.
Втім, Беннетс у The Times висловлює подив, що за чотири місяці, протягом яких були проведені розслідування Данією, Німеччиною та Швецією, так і не названо публічно, хто несе відповідальність за вибухи. У листопаді Служба державної безпеки Швеції оголосила, що виявила сліди вибухівки, але без подробиць.
Мовчання навколо розслідування, в якому для встановлення фактів використовувалися підводні датчики, підводні човни і супутникові знімки, як пише журналіст у британському виданні, породило чутки і поодинокі звинувачення у приховуванні інформації, а також занепокоєння через непрозорість розслідування.
Далі він цитує німецьких політиків. "Вважаю, що під час війни, ці делікатні розслідування вимагають секретності, – заявив газеті Tagesspiegel Костянтин фон Ноц, голова парламентського комітету Німеччини, який здійснює нагляд за розвідувальними службами. – Але в правовій державі громадськість має право знати, що сталося насправді. Федеральний уряд повинен якнайшвидше припинити мовчанку, забезпечити прозорість або, принаймні, представити правдоподібну версію подій".
"Якщо цього не буде зроблено, це може призвести до появи небезпечних теорій змови і "безумних спекуляцій", – попередив Родеріх Кізеветтер, заступник голови комітету Бундестагу.
Далі Беннетс переходить до анонимів. "Аналітики також зазначили, що важливо визначити, яким чином була здійснена атака, оскільки інші об'єкти критичної інфраструктури також можуть опинитися під загрозою поки триває війна в Україні. Інші аналітики висловлюють здивування, що слідство й досі не надало жодної інформації про можливих виконавців чи замовників".
Таке собі анонімне нагнітання, яке закінчується позицією путіна: "кремль вперто заперечує будь-які припущення про те, що це він міг націлитися на власні трубопроводи, і називає звинувачення "дурними і абсурдними". І деякі західні чиновники, схоже, погоджуються з цим". Так, німецьке розслідування поки що не просунулося, оскільки офіційні особи ще не знайшли жодних переконливих доказів. Однак Беннетс чомусь трактує це так, що вони схиляються до версій про те, що вибух здійснила західна держава з метою звинуватити в ньому росію.
Він згадує, що 23 представники дипломатичних і розвідувальних служб з дев'яти різних західних країн нещодавно заявили Washington Post, що вони ще не володіють доказами, які б пов'язували рф із цією атакою. "Деякі з них заявили, що не вірять у причетність росії", – пише Беннетс.
Дивина та й годі. Але ця заява виглядає дещо інакше, якщо згадати, що у грудні в Німеччині ув'язнили співробітника служби зовнішньої розвідки (BND), який працював на російську розвідку. Не виключено, що так сталося лише тому, що це загрожувало особисто Шольцу. Та й загалом, у ФРН зараз викривається багато фактів, які залишаються поза увагою The Times, а відтак зацитована заява спецслужб про непричетність росії виглядає, м'яко кажучи, однобоко.
Читайте по темі: Німецька корупція вбиває українців. Потоки російського газу і грошей обплутали як павутиння німецьку державу – Washington Post
путінська шобла в Німеччині. Спецрепортаж про промоутерів руського міра – Reuters
Далі подаються дві точки зору. "Дехто сумнівається, адже навіщо москві підривати трубопроводи, коли кремль інвестував мільярди в будівництво "Північного потоку", основним акціонером якого є газпром – російський енергетичний гігант, – заявляє Марк Беннетс. – Проєкт забезпечив москві стабільний потік доходів, збільшивши енергетичну залежність Європи від росії. Після початку війни "Газпром" відключив "Північний потік-1", що сприйнялося як спроба тиску на європейських союзників Києва. "Північний потік-2", будівництво якого було завершено у 2021 році, так і не запустили в експлуатацію".
Однак росія могла й підірвати свій власний трубопровід, щоб посіяти нестабільність у Європі, зазначається у статті.
На користь цієї версії цитується Симона Тальяп'єтра, експертка з енергетичної політики аналітичного центру Bruegel у Брюсселі, яка вважає, що підрив трубопроводу може бути результатом внутрішньої боротьби у самій росії, де його вважають одним із головних досягнень країни після розпаду Радянського Союзу. Чи важко знайти експерта, який пов'яже підрив із спецслужбами рф та путіним особисто? Звісно, ні. Але на користь цієї версії цитується чи не найнейтральніша позиція.
А ось щодо інших версій, які розганяє у західній пресі саме кремль, то тут автор знаходить колишнього німецького спецслужбовця, ігноруючи його можливу заангажованість і навіть не згадуючи про таку можливість.
"Август Ганнінг, колишній директор Служби зовнішньої розвідки Німеччини, наприкінці минулого року стверджував, що, окрім росії, у виведенні з ладу газопроводів могли бути зацікавлені й інші країни. Він назвав США, Україну, Польщу і Велику Британію. Ці чотири країни, а також країни Балтії виступали проти "Північного потоку-2" через побоювання, що укорінення кремля у сфері постачання енергоносіїв посилить політичний вплив росії в Європі. І це в той час, коли відносини між москвою і Заходом перебувають на найнижчому рівні з часів Холодної війни, – аргументує Беннетс.
Завершує ж він статтю прямими звинуваченнями, що кальковані з позиції Кремля, яка, як і більшість міжнародних зовнішньополітичних заяв росії, притомному співтовариству здається маячнею та відвертим хамством. Але не автору The Times. "Однак росія не стидається шукати винних. У жовтні москва звинуватила у вибухах Королівський військово-морський флот Великої Британії. Британське міністерство оборони заявило, що москва "поширює брехливі заяви епічного масштабу", щоб відволікти своїх громадян від невдач своєї армії на полях битв в Україні", - пише Беннетс.
І завершує свою статтю загалом у найкращих традиціях кремля: перекручуючи вже слова Байдена і нав'язуючи читачеві його, автора, власний (або російських спецслужб) меседж. "А для декого – коментарі президента Байдена за два тижні до початку війни в Україні роблять головним підозрюваним Вашингтон. "Якщо росія нападе, тобто танки або війська знову перетнуть кордон України, "Північного потоку-2" більше не буде", – сказав Байден. На уточнююче запитання, що саме він має на увазі, президент США відповів: "Я вам обіцяю. Ми це зможемо".
Насамкінець зазначимо, що переклад цієї статті вийшов на сторінках російського сайту "ІноЗМІ.ру", де публікуються інформаційні вкиди кремля, що виходять на шпальтах іноземної преси. Причому супроводжують текст Беннетса посилання на наступні матеріали:
"Чи був у Швеції мотив підірвати "Північний потік"?" у німецькій Die Welt.
"Чи є докази, що "Північний потік" підірвали Британія і США?" у American Thinker, яке пов'язують із трампістами; воно неодноразово було викрито у поширенні дезінформації на замовлення кремля.
"Чи не Америка часом (або її агенти) підірвали "Північні потоки" – у тому ж American Thinker.
Жахливо, що цей перелік вчора поповнила британська The Times.
