Поки лідери збираються на саміт НАТО 24-26 червня 2025 року, один факт стає очевидним: росія ескалує свою війну проти України з безкарністю, а Захід ще не зміг сформувати відповідь, яка відповідала б масштабу загрози. Ультиматум про припинення вогню був зустрінутий кремлівським зухвальством і західним мовчанням. Масштабні санкції так і не з'явилися. Обіцяна повітряна оборона надходить повільно, якщо взагалі надходить.
Ситуація більше не є стійкою. Ця заява – підписана парламентарями, чиновниками, експертами та громадянами з усього демократичного світу – закликає до дій, які відповідають нашим цінностям, нашим словам і нашій силі.
Порожні ультиматуми, жодних дій
30-денне безумовне припинення вогню було запропоновано Україною та ключовими західними лідерами. росія відмовилася, продовжуючи свій наступ без пауз. Обіцяна відповідь – спільні масштабні санкції – так і не з'явилася. В результаті, довіра до Заходу підривається. Коли ми погрожуємо і нічого не робимо, ми виглядаємо слабкими – ми є слабкими.
Ця невдача у виконанні підбурює москву та деморалізує не лише Україну, але й усіх тих, хто все ще вірить у міжнародний порядок, заснований на правилах. Слова повинні щось означати. Або вони не означають нічого.
Слабкі санкції та половинчасте виконання
Після 17 раундів санкцій ЄС лазівки залишаються широко відкритими. російський тіньовий нафтовий флот плаває без перешкод. Стратегічні сектори ледь заторкнуті. Виконання непослідовне. І все ж ЄС та G7 представляють понад половину світового ВВП. Немає виправдання для нерішучості, і, безумовно, жодного для самозаспокоєння.
Санкції працюють лише тоді, коли вони є всеосяжними, виконуваними та сталими. Законодавці по всій Європі закликали до жорсткіших дій (наприклад, націлювання на весь тіньовий флот та російський банківський сектор), визнаючи, що путін реагує на тиск, а не на переконання. Ми закликаємо наших трансатлантичних партнерів робити те саме без затримок.
Повітряний терор та відсутність повітряної оборони
З 12 травня, дати, коли було запропоновано припинення вогню, Україна зазнала понад 21 000 повітряних атак: 4000 дронів "Шахед", 10 000 бомб, сотні ракет. Лише 1 червня росія запустила 472 дрони – найбільший рій на сьогодні. За три дні травня 600 дронів та десятки ракет вразили понад 30 міст.
Це систематичний терор, націлений на цивільних, критичну інфраструктуру та електромережі – розроблений для залякування українського населення і примусу до капітуляції. І це триває значною мірою тому, що Україні все ще бракує достатньої повітряної оборони.
Так, союзники поставили деякі сучасні системи, і ми визнаємо ці внески. Але надто мало і надто повільно. Прохання України про більше повітряної оборони – більше батарей Patriot та SAMP/T, більше ракет-перехоплювачів, більше сучасних винищувачів – не були задоволені в необхідному масштабі чи швидкості. Багато країн ЄС володіють цими системами, але вагаються, посилаючись на власні потреби. Це неприйнятно.
Кожен день без адекватної повітряної оборони робить Захід співучасником людських втрат.
Прогрес України до членства в ЄС
Україна заслужила своє місце за столом ЄС. Попри війну, вона продовжувала працювати над зміцненням інституцій, приведенням законів у відповідність до стандартів Європейського Союзу та залученням громадянського суспільства. Демократичні реформи, від правосуддя та боротьби з корупцією до економічної трансформації, тривають, і вони відображають прихильність цінностям, за які бореться Україна.
Європейська комісія визнала цей прогрес, і до кінця 2024 року лідери ЄС погодилися відкрити переговори. Україна завершила процес скринінгу в більшості кластерів і готова рухатися вперед.
Однак, постійне вето Угорщини запобігло формальному відкриттю переговорних кластерів ЄС з Україною. Це ганебна перешкода для європейського майбутнього України. Ми закликаємо всіх лідерів Євросоюзу знайти спосіб негайно відкрити переговорні кластери з Україною там, де є консенсус, і Україна відповідає критеріям. Єдина перешкода для переговорів України з ЄС – це політична інерція в самому ЄС, тому настав час усунути цю перешкоду.
Своєю чергою ми закликаємо Україну залишатися на цьому курсі – захищати свободу медіа, залучати всі політичні партії та представників до процесів, захищати та зміцнювати громадянське суспільство, просувати прозорість.
Україна та НАТО: стратегічна реальність
Україну не можна залишати осторонь. 16 років після обіцянки НАТО, що Україна "стане членом". Настав час зробити цей шлях реальним. Ми вітаємо сильну підтримку парламентів по всій Європі – від Балтійських держав до Німеччини та Польщі, які закликають до чіткої дорожньої карти та відкидають розпливчасті запевнення.
Це не про негайне членство, а про довіру. НАТО повинно викласти прозорі, поетапні кроки до вступу та чітко зазначити, що тимчасові гарантії не є заміною повноцінного членства. Інтеграція України в НАТО зміцнить нашу колективну безпеку.
Захід повинен поєднати слова з діями
Більше недостатньо хвалитися єдністю чи економічною силою. Україна платить ціну за західну нерішучість, отримуючи лише достатню підтримку, щоб утримати лінію, але недостатню, щоб перемогти. Аналітики справедливо констатували, що цей підхід "повільного крапання" пролонгував війну, підбадьорив росію та коштував незліченних життів.
Захід має переваги – економічні, військові, стратегічні. Але йому бракувало політичної волі для їх повного використання. Це повинно змінитися. Санкції проти росії з реальною силою. Конфіскація активів російського Центрального банку. Постачання зброї та систем повітряної оборони, яких потребує Україна. Припинення затримок у її інтеграції до ЄС та НАТО. І не залишайте сумнівів: ми стоїмо з Україною не лише словом, але й ділом.
Ця війна визначить нашу епоху. Нехай нас судять не за те, скільки ми сказали, а за те, що ми зробили, коли це мало найбільше значення.
Міхаель Рот, колишній голова Комітету закордонних справ, Німеччина
Др. Аура Сабадус, журналістка, асоційована співробітниця RUSI, стипендіатка-резидентка Програми демократичної стійкості в CEPA, Велика Британія
Пауліс Саударґас, член Європарламенту, Литва
Вірґініюс Сінкевічюс, заступник голови Комітету з транспорту та туризму, член Європарламенту, Литва
Саара-Софія Сірен, членкиня парламенту, Фінляндія
Роман Сон, голова Центру прямої ініціативи для України, Нідерланди
Марі-Аґнес Штрак Ціммераман, голова Комітету з безпеки та оборони, членкиня Європарламенту, Німеччина
Віллі Совндал, член Європарламенту, Данія
Пітер Талі, голова Комітету у справах Європейського Союзу, Естонія
Ріго Террас, заступник голови Комітету з безпеки та оборони, член Європарламенту, Естонія
Том Таґендат, член парламенту, Велика Британія
Себастіян Тинлинен, член Європарламенту, Фінляндія
Аурелійс Верига, член Європарламенту, Литва
Юріс Вілумс, секретар Комітету закордонних справ, Латвія
Вероніка Вречьонова, голова Комітету з сільського господарства та розвитку сільських районів, членкиня Європарламенту, Чехія
Іван Вуковіч, голова Комітету європейської інтеграції, Чорногорія
Борис Вржесневський, член парламенту (2004-2019), голова Канадської парламентської асоціації НАТО, Канада
Лючія Яр, заступниця голови Комітету з бюджету, членкиня Європарламенту, Словаччина
Томаш Жеховський, член Європарламенту, Чехія
Йосип Зіссельс, співпрезидент Асоціації єврейських організацій та громад України
Роберта Зіле, віцепрезидент Європарламенту, Латвія
Дайніус Жалімас, член Європарламенту, колишній президент Конституційного суду Литви, Литва
Міхаель Галер, член Європарламенту, Німеччина
Карл Ґершман, президент-засновник Національного фонду демократії, США
Аріана Гіц, директор Міжнародного центру прямої ініціативи для України, Канада
Михайло Гончар, президент Центру стратегії XXI, головний редактор журналу "Чорноморська безпека", Україна
Барт Гроотуіс, член Європарламенту, Нідерланди
Домагой Гайдковіч, колишній голова Комітету європейських справ, Хорватія
Др. Олена Галушка, Міжнародний центр перемоги України, Центр протидії корупції, Україна
Пабло Гіспан, член Конгресу депутатів, голова групи EPP у Раді Європи, Іспанія
Бен Годжес, генерал-лейтенант армії США у відставці, колишній командувач армії США в Європі, США
Ганна Гопко, колишня голова Комітету закордонних справ, співзасновниця Міжнародного центру перемоги України, мережа ANTS, Україна
Микола Грицкошан, Центр американо-українських відносин (CUSUR), Україна
Іварс Іябс, член Європарламенту, Латвія
Раса Юкнявічєне, членкиня Європарламенту, колишня міністерка оборони, Литва
Лауринас Касчюнас, заступник голови Комітету національної безпеки та оборони, Литва
Іванна Климпуш-Цинцадзе, голова Комітету з інтеграції України до ЄС, Україна
Міхал Кобоско, член Європарламенту, колишній голова Комітету ЄС Польського сейму, Польща
Маркус Колґа, голова Канадської ради Центральної та Східної Європи, Канада
Ондрей Колар, член Європарламенту, Чехія
Юкка Копра, член парламенту, Фінляндія
Віола фон Крамон-Таубадел, колишня членкиня Європарламенту, Німеччина
Ондрей Крутілек, член Європарламенту, Чехія
Мер’я Киллонен, членкиня Європарламенту, Фінляндія
Райніер ван Ланщот, член Європарламенту, Нідерланди
Даніель Лорер, член Комітету закордонних справ, Болгарія
Едвард Лукас, старший співробітник та старший радник Центру аналізу європейської політики, Велика Британія
Керстін Лунгрен, третя заступниця спікера Рікстагу, Швеція
Людас Мажиліс, член Європарламенту, Литва
Олександр Мережко, голова Комітету закордонних справ, Україна
Марко Міхкельсон, голова Комітету закордонних справ, Естонія
Антоніо Мілошоскі, заступник спікера парламенту, Північна Македонія
Олександр Моцик, колишній посол України в США, Польщі, Туреччині, професор, Україна
Інара Мурнієце, голова Комітету закордонних справ, Латвія
Сара Нанні, членкиня парламенту, Німеччина
Домінік Обергофер, член парламенту, Австрія
Володимир Огризко, колишній міністр закордонних справ (2007-2009), Україна
Урмас Пает, заступник голови Комітету закордонних справ, член Європарламенту, Естонія
Кароліна Партанен, членкиня парламенту, Фінляндія
Жигімантас Павіліоніс, заступник голови Комітету закордонних справ, Литва
Фредерік Петі, заступник голови Комітету європейських справ, Франція
Марія Попова, асоційована професорка політичних наук, Університет Маꥳлла, Канада
Рейніс Познакс, член Європарламенту, Латвія
Лія Квартапелле, заступниця голови Комітету закордонних справ, Італія
Хейккі Аутто, голова Комітету оборони, Фінляндія
Петрас Аустревічюс, член Європарламенту, Литва
Дан Барна, член Європарламенту, Румунія
Павел Бартошек, голова Комітету закордонних справ, Ісландія
Дерк Босвійк, член Комітету закордонних справ, Нідерланди
Гельмут Брандштаттер, член Європарламенту, Австрія
Маргарета Седерфельт, колишня президентка ПА ОБСЄ, голова Шведської делегації до МПС, Помірна партія, Швеція
Едмундус Сепурітіс, голова Комітету європейських справ, Латвія
Іна Косеру, голова Комітету закордонних справ та ЄС, Молдова
Марк Демесмаекер, колишній МЄП, заступник мера м. Галле, почесний сенатор, Бельгія
Вейт Денглер, член парламенту, Австрія
Ян Фарскі, член Європарламенту, Чехія
