Ефективний розгром Україною Чорноморського флоту москви завжди був провідним індикатором того, наскільки дряхлим насправді є рашистський режим. Настав час вивести морську війну України на глобальний рівень.
Стефан Коршак – один із небагатьох журналістів, які рідко розчаровують. У цій чудовій статті він висловив пропозицію, яка збігається з тим, про що я писав ще у 2022 році: швидко посилити військово-морські сили України.
Витіснення москви на узбережжя Чорного моря і значною мірою розрив морських шляхів сполучення з Кримом – це однозначні військові перемоги з потужними стратегічними наслідками. У науковій частині цього тижневого допису ми зануримось у деякі можливості.
Основні тенденції. Зима охопила більшу частину України, поля бою на півночі регулярно вкриваються шаром снігу. Бойові дії переважно коротшають і пристосовуються до погодних умов, тому доводиться частіше пересуватися, користуючись туманами та буревіями.
Хоча москва, як і раніше, здійснює більшу частину наступу, спостерігається зростання кількості заявлених дрібномасштабних українських контратак. Україна може сприймати зусилля противника як такі, що загалом слабшають, а зростаюче використання неброньованої техніки або атаки лише піхоти свідчать про те, що військова машина москви не в змозі задовольнити попит на неї. Ця траєкторія веде до серйозної можливості для України у 2025 році.
Цьогоріч я був одним із небагатьох, хто стверджував, що Україна розпочне контрнаступ, не чекаючи 2025 року. Зрештою, Україна завдала превентивного удару по Курській області, щоб змусити москву перекинути туди стратегічні резерви, гарантуючи, що українцям не потрібно турбуватися про спробу росіян захопити Харків або просунутися до Дніпра з півночі. Ці зусилля показали, в якому жахливому стані насправді перебуває армія орків.
Однак мій прогноз щодо того, що Україна здійснить кілька додаткових хвиль контрнаступу, виявився невірним. Схоже, що Київ знову вирішив зберегти свої сили, наскільки це можливо. Це буде мудрим підходом, якщо стратегічний план полягає в тому, щоб максимально виснажити сили москви перед тим, як перейти у тотальний контрнаступ наступного року.
Але для цього Україна має завдати ворогу рекордних втрат протягом наступних шести місяців. Цього потрібно досягти, не дозволяючи атакам москви виснажити українські сили. Це також передбачає, що американська допомога може бути зменшена, але не припинена.
Щоправда, ситуація сьогодні дуже схожа на минулорічну – тільки тепер європейські та міжнародні поставки 155-мм снарядів можуть бути забезпечені незалежно від того, що робить Америка. Якщо минулої зими хвилі м'яса орків доводилося відбивати переважно за допомогою безпілотників, то зараз українські бригади мають ще більше БПЛА, а також регулярну артилерійську підтримку. Це має велике значення.
Північний театр воєнних дій. У засніженій Курській області повним ходом йде наступ підтримуваних Північною Кореєю рашистів, москва втрачає сотні солдатів, але мало чого досягає. За майже два тижні боїв оркам вдалося просунутися приблизно на п'ять кілометрів у напрямку Малої Локні із заходу і на кілька – з півночі.
Курська область, середина грудня 2024 року, і потенційна еволюція.
Ворог намагався перетнути Псел на східній базі "Вільного Курська" та Снагість на західній стороні. Вони намагаються пройти найкоротшим шляхом до Суджі, яка пропонує найбільше прикриття, але після зачистки Плехового два тижні тому все, що їм вдалося – це змусити українські війська залишити вразливий східний берег Псла. Спроби переправи не увінчалися успіхом.
У Курській області путін, схоже, має намір повернути собі Суджу до інавгурації Трампа. Він, можливо, розглядає можливість оголошення одностороннього припинення вогню – звісно, не маючи справжнього наміру цього робити. путін прагне підштовхнути Трампа до відмови від України, заохочуючи страх перед виснажливим терором Третьої світової війни, який охоплює нових таких завжди нібито мачо американських правих, за винятком тих випадків, коли йдеться про Китай.
Політичне позерство – безглузда причина ризикувати життями. Тому я дуже сподіваюся, що перше, а не друге, пояснює вибір України продовжувати боротьбу в Курській області. Поки що співвідношення обміну, здається, виправдовує цей вибір. Також, ймовірно, легше захищати Суми з плацдарму на Курщині, ніж з українського боку міжнародного кордону. У будь-якому разі, Україна стверджує, що втрати Північної Кореї сягнули 3000 осіб лише за кілька тижнів. Якщо Кім Чен Ин справді серйозно налаштований служити своєму господареві, йому краще вивести набагато більше зерглінгів (обов'язкова відсилка до Starcraft для старших геймерів у натовпі).
Рухаючись на схід, до Харківщини, українці якраз запропонували ідеальний контраст між українським та російським підходами до військової адаптації. Занурені у міфічну історію, яка представляє могутній Радянський Союз, що самотужки переміг Європу, де панували нацисти, завдяки чистій силі волі, путінські генерали-орки сприйняли хворобливе відродження Східного фронту як своєрідне людське жертвоприношення тому дикунському месії, якому поклоняється російська церква. Україна натомість обирає технології.
Подробиць про атаку за допомогою безпілотників під Липцями поки що мало, але це передвісник прийдешніх днів. Плоть і кров завжди будуть потрібні, щоб переконатися, що місце є безпечним, але більша частина роботи зі знищення опору – це робота для дронів, а не для людей.
Східний театр воєнних дій. Покровськ залишається головним об'єктом зимової кампанії путіна. Снігу тут ще не так багато, а атаки орків стають дедалі інтенсивнішими. Українські війська зупинили майже всі, єдиний зафіксований на карті здобуток – невелика ділянка на південь від Покровська за річкою Солоний, навколо села Даченське, яке Україна, ймовірно, не надто намагалася втримати. Орки досі утримують Шевченко, але їм вдалося лише закріпити тут фронт, а не прорватися до Покровська.
Зараз орки використовують оптоволоконні дрони для ведення розвідки на кілька кілометрів у глибині українських позицій, де радіоелектронна боротьба ускладнює роботу безпілотників. На одному з відео, оприлюднених підрозділом орків, видно, як БПЛА загрожує кільком цивільним автомобілям у місті. Це ще один стимул для прискорення розробки ефективних засобів захисту від безпілотників на землі та їхніх перехоплювачів у небі.
Битва за Покровськ може виглядати як набагато більша версія битв за Курахове, Торецьк і Часів Яр – всі вони тривають вже багато місяців, а орки лише починають наближатися до взяття під контроль будь-якої з них після жахливих втрат. Де, схоже, вони справді поставили Україну в погане становище – це сектор на південь від Покровська. Тут Курахове повільно падає, як і очікувалося, але далі на захід дороги на Велику Новосілку небезпечно близькі до того, щоб бути відрізаними. Цілком можливо, що Україна зрештою буде змушена повернутися до місця, де річки Солона, Вовча і Мокрі Яли сходяться поблизу кордону між Запорізькою і Донецькою областями.
Це не було б катастрофою, поки Покровськ утримується, оскільки будь-яка спроба орків розширити фронт на захід ризикує наштовхнутися на контрнаступ. Там, де українські війська минулої зими утримували довгу дугу в передмісті Донецька, тепер московські солдати працюють у безпосередній близькості від українських логістичних центрів. Це не ідеально, але робить будь-які контратаки, до яких вдасться Україна, набагато небезпечнішими.
Якщо зазирнути у 2025 рік, то якщо москва перенапружить свої сили на цій ділянці, природна точка поділу між Південним і Східним театрами воєнних дій стане вразливою. Україна має шанс завдати удару по дузі, що тягнеться з півдня від Гуляйполя на схід, вдаривши по флангу російських сил, які зараз просуваються до Великої Новосілки. Після виснаження резервів росіян, розвал частини навіть одного фронту дозволить Україні прорвати оборону суміжних ділянок, створивши коридор у тил ворога, захищений водними перешкодами.
Генеральний план південного походу України влітку 2025 року після просування москви.
Критично важлива залізнична лінія, що з'єднує Ростов-на-Дону з Кримом, проходить всього в п'ятдесяти кілометрах від Гуляйполя. Якщо щось подібне станеться у травні-червні наступного року, до кількох сотень тисяч окупантів будуть функціонально відрізані від підтримки. Україна зможе перекрити західний фланг коридору, одночасно розширивши його до Азовського узбережжя, в ідеальному сценарії досягнувши Маріуполя до кінця літа. Успіх на цьому рівні зробить вразливою решту Південного театру воєнних дій, а зрештою і Крим.
Це моє найкраще пояснення того, чому Україна продовжує обмежувати ресурси, які вона виділяє на бойові дії у Великій Новосілці та Кураховому. Україна не може втрачати занадто багато життів, просуваючись вперед, але також повинна знищити якомога більше орків у процесі повільного відступу. Складний баланс, і віддача не настане через місяці, якщо взагалі настане.
Доля Курахового майже вирішена, хоча українські війська на цьому фронті змушують орків платити за кожен квартал і поле, навіть частково перебуваючи в оточенні. Українські групи з відкритих джерел, такі як DeepState, висловлюють занепокоєння тим, наскільки контрольовано відбувається відведення українських військ. Оперативне угруповання, що прикриває південний сектор Донбасу, виглядає перевантаженим, зокрема, через це нещодавно було замінено його командувача. Сподіваємося, що незабаром з'являться два окремі корпуси, один з яких проводитиме операції на південь від Покровська, а інший прикриватиме саме місто і північний фланг, що вигинається в напрямку Торецька.
79-та десантно-штурмова, безумовно, хороший підрозділ, але навіть елітні війська можуть так довго контролювати лише вузькі прориви без трагічних наслідків. На південь від Великої Новосілки більше українських солдатів потрапили в полон і були страчені орками без суду і слідства, що свідчить про те, що не всі встигають вчасно втекти, коли позиції доводиться залишати. Я також зауважив, що дві бригади, які були відведені з лінії фронту на початку цього року після значних поразок, 110-та і 31-ша механізовані, опинилися на фронті під Великою Новосілкою.
Можливо, ситуація в обох секторах значно покращилася, але така картина викликає підозри в тому, що командування перекидає проблемні підрозділи в менш важливі райони. Це може створювати слабкі місця, які з часом знаходить і використовує командування орків у цьому секторі. Системна адаптація в машині орків відбувається повільно, але як тільки відбувається, вона швидко масштабується.
Перехід від оперативних угруповань до менших корпусів має компенсувати слабкі сторони окремих бригад, якщо є ветеранські підрозділи, які можуть слугувати взірцем для наслідування. Частина нової 155-ї механізованої бригади, очевидно, знаходиться біля Великої Новосілки, а 32-га і 23-тя механізовані прикривають фланги, але я очікую, що загартовані в боях лідери 72-ї мехбригади опиняться в центрі штабу корпусу, який керуватиме цією групою, якщо місто буде утримуватися.
Зараз головні питання, що визначають, як швидко Україні доведеться відступати на цьому фронті, переважно зводяться до того, наскільки ефективними виявляться спроби орків відрізати Курахове із заходу протягом наступних кількох тижнів. Костянтинопіль зараз перебуває під загрозою з півдня через наступ орків, які досягли річки Сухі Яли в районі Зеленівки. 37-ма бригада морської піхоти та 151-ша механізована бригада зараз прикривають Костянтинопіль, який необхідно утримати, щоб утримати оборону промислового сектору Курахового.
Існує зовнішня ймовірність того, що Україна проведе несподіваний контрнаступ між Великою Новосілкою і Покровськом ще до настання зими. Якщо велика помилка призведе до того, що багато українців опиниться в пастці, політичні вимоги можуть змусити Сирського піти на це.
На північ від Покровська, на Костянтинівському фронті, все ще тривають інтенсивні бої в центрі Торецька та Часового Яру. В центрі боїв за останній – промисловий завод, який орки поки що не можуть захопити. Україна втратила всі багатоповерхівки в центрі Торецька, проте обидві сторони почали просто зносити цілі будівлі, обмежуючи їхню корисність як укриттів. Контроль над кількома териконами та більшою частиною флангів міста, які все ще утримуються на північних околицях, може дозволити Україні вести бойові дії тут протягом тривалого часу. За повідомленнями, співвідношення сил часом сягає 15:1 на користь України.
На Сіверському фронті, вочевидь, спостерігається досить різке зростання кількості атак орків після призначення нового командувача. На карту мало що можна нанести, оскільки, за повідомленнями, вони були розгромлені завдяки міцній обороні, яку тримали досвідчені захисники.
З іншого боку, в Куп'янську, орки утримували плацдарм краще, ніж зазвичай. Виявляється, що той плацдарм, який Україна вважала утримуваним, не є таким, оскільки орки намагалися прорватися до плацдарму, який Україна фактично розгромила. Якщо Дворічна впаде, москва зможе обійти північний фланг оборони Куп'янська, який цього року тримався напрочуд добре.
Донбас-Північ і Харківщина, грудень 2024 року, з пурпуровим кольором шляхів наступу москви 2022 року. 2024 рік був перезавантаженням, яке провалилося з тріском.
москва також утримує свої позиції на березі Осколу на південь від Куп'янська, незважаючи на невелику українську контратаку, що відбулася тут кілька тижнів тому. Загалом, це проникнення, схоже, формує своєрідну стіну, що відгороджує Куп'янськ з півдня, дозволяючи силам орків просуватися на Борову.
Зі стратегічної точки зору, більшість операцій орків тут і на Північному фронті здебільшого є небезпечним відволіканням від важливіших битв. На початку війни я передбачив, що путінський наступ спробує оточити українські сили, які тримають фронт на Донбасі. Я навіть точно спрогнозував, що Ізюм стане ключовою ціллю, а важливість району Великої Новосілки у 2022 році стане очевидною після падіння Мелітополя і Маріуполя.
москва все ще намагається здійснити цей план. Цьогорічна спроба призвела до того, що фокусні точки спроби подвійного оточення змістилися з Костянтинівки та Ізюма – головною метою невдалої Харківської кампанії було їхнє відвоювання – до Куп'янська та Великої Новосілки. Успіх сумнівний, але довести це путіну залишається головним завданням війни. Як показала втеча Асада, режим помирає лише тоді, коли диктатор визнає свою поразку.
Південний театр воєнних дій. Вже кілька місяців ходять чутки про наближення наступу орків на Запоріжжя та Херсон. Хоча обмежені атаки, безумовно, можливі, москві бракує вільних резервів, необхідних для досягнення більшого. Останнім часом Херсон зазнав багато обстрілів, а безпілотники-сафарі орків продовжують вбивати там мирних жителів. Але здатність ворога утримувати достатньо потужне угруповання за річкою, щоб становити серйозну оперативну загрозу, видається вкрай обмеженою.
Повітряна і морська війна. Потужна атака росіян з використанням північнокорейських балістичних ракет вдарила по Києву після того, як великий нафтопереробний завод у Ростові був уражений французькими ракетами SCALP. Більша частина атаки орків була відбита, хоча вціліла боєголовка впала біля будівлі, в якій знаходиться кілька посольств. Цього тижня обидві сторони здійснили чимало рейдів безпілотників, але нічого вражаючого.
Україна також вбила генерала і його помічника у москві, заклавши вибухівку в електросамокат. Цей хлопець відповідав за дозвіл на використання хімічної зброї проти українських військ на передовій, тож жодних втрат для людства не сталося.
Існує ще одна потенційна причина зменшення кількості бомбардувань планерними бомбами, що спостерігається протягом останніх кількох місяців: зношеність планерів літаків. Перевезення важких бомб на високій швидкості з подальшими крутими розворотами, щоб уникнути засідок Patrіot або "Вайперів", створює стрес. Ще один показник системної деградації.
Інше. З огляду на те, що я так багато писав про реформування українських військових інституцій протягом останнього року, я з великим інтересом звернув увагу на нещодавні коментарі генерал-майора Михайла Драпатого, нового командувача Сухопутних військ Збройних сил України. Його акцент на покращенні підготовки офіцерів з управління хаосом, опора на професійний сержантський корпус і забезпечення адаптивності сил на передовій – все це те, що людина на його посаді повинна відстоювати.
Іноді я жартую про те, що працюю безпосередньо на Україну (і зробив би це, якби мене попросили), але завжди бачив свою нескінченно малу роль у цій боротьбі в тому, щоб застосовувати передові наукові знання, яких я навчився, для боротьби з наративами, спрямованими на підрив опору України. Якщо я зроблю свою роботу правильно, ця робота дозволить іншим союзникам України визначити та просувати ефективні аргументи і варіанти політики, які допоможуть забезпечити перемогу.
Драпатий, безумовно, говорить мовою наукової парадигми, яку я використовую для ведення цього блогу – я лише сподіваюся, що він зможе виконати свою роботу. Це завжди є випробуванням. Якщо сержанти, які керують солдатами на полі бою, не можуть використати інсайт, то, ймовірно, він ненадійний. Це одна з причин, чому я намагаюся уникати жаргону, хоча у наукових колах це надає моїм роботам менше авторитетності, яку так багато академіків культивують, щоб ухилитися від складних питань.
Я ні на мить не вірю, що науковий блогер з парою тисяч підписників може якимось чином впливати на вище керівництво України. Багато хто вже розуміє і застосовує відповідну науку. Все, що я можу зробити, – це продовжувати застосовувати загальну теорію, на яку, я впевнений, покладається керівництво України, щоб допомогти стороннім побачити шлях до перемоги. Українські військові об'єднують старшу команду, перевірену у важких боях – те, чого наразі не має жодна інша демократична країна.
Вибачте, західні генерали і адмірали, і я щиро не хочу вас образити, але сувора правда полягає в тому, що ви всі знаєте не так багато, як ви думаєте. Доктрина – це теорія, ефективність на полі бою – найкраща експериментальна перевірка. Це рідкість: ще рідше трапляється війна такого масштабу. Щоразу, коли розгортається конфлікт такого масштабу, попередні припущення руйнуються. Багато життів залежить від того, чи вдасться зробити правильні висновки з того, що сталося в Україні, раніше, ніж це зробить противник. Настав час відкинути всі усталені припущення і переосмислити війну з нуля.
Це не означає, що все повинно змінитися або навіть може змінитися: у військовій справі не існує чарівних рішень або справжніх революцій. Просто ті ж самі основні інгредієнти постійно перепаковуються і застосовуються у різних конфігураціях, поки щось не виявиться адаптивним. Але чесне попередження: якщо Пекін з'ясує, як застосовувати методи ШІ для прогнозування ефективних адаптивних стратегій швидше, ніж ми, ми програли.
Україна має план забезпечення перемоги на полі бою, який розгорнеться протягом 2025 року. Гарантій успіху, на жаль, немає. Але очікуйте більше сюрпризів від України напередодні інтенсивного літа бойових дій на кількох фронтах. Сподіваємось, що війна на морі буде одним із них.
