Минуло майже 11 місяців відтоді, як російські війська перетнули міжнародний кордон і розпочали вторгнення в Україну. І як багато попередніх воєн, в яких брали участь великі, добре забезпечені ресурсами воюючі сторони, ця війна розділена на низку імпульсів і пауз.
Як я нещодавно писав: "Те, що ми зараз спостерігаємо, є нормальними припливами і відпливами довгої війни".
Наразі війна перебуває в одному з періодів зниження темпів. Це не означає, що вона "низькотемпова" в абсолютному сенсі – це не так. Але порівняно з активністю останніх чотирьох місяців 2022 року, з українськими наступальними операціями в Харкові та Херсоні, обидві сторони ведуть менш масштабну діяльність. Частково це пов'язано з тим, що людям потрібна перерва у бойових діях, щоб обдумати, підкріпитися і відпочити перед тим, як бойові дії почнуться знову. Ніхто не може воювати нескінченно без фізичного та емоційного перепочинку від бою.
Навіть на цьому низькотемповому етапі здійснюється багато військової діяльності. Мабуть, найважливішою з них є планування і підготовка до кампаній, які неминуче розпочнуться у 2023 році Україною і росією.
Заздалегідь зазначу, що моєю метою не є передбачення того, де ці наступальні дії можуть відбутися. Існує багато логічних напрямків, де Україна або росія можуть розпочати наступальні дії 2023-го. Проте дослідження цього питання було б спекулятивним.
Що я хочу дослідити тут, так це спільні риси цих наступальних операцій, де б вони не відбувалися, і незалежно від того, яка сторона може їх проводити. Широка підготовка до них, яка триває і, ймовірно, розпочалась ще у 2022 році, характеризується кількома загальними міркуваннями.
російський контекст. Політичні цілі путіна рідко співпадають із його військовою спроможністю
Контекст цих наступальних дій полягає в тому, що росія втратила ініціативу у цій війні на всіх рівнях. Незважаючи на незначні успіхи навколо Соледара і Бахмута, росія відчайдушно прагне перемоги на полі бою. І хоча вона може здійснювати сплески безпілотних і ракетних атак, навіть вони будуть знижувати свою ефективність, оскільки повітряні та ракетні можливості України покращуються і розширюються.
росії необхідно проводити наступальні операції, щоб захопити територію, яку путін анексував у 2022 році. Але їй також необхідно переконати російську внутрішню аудиторію в цінності спеціальної військової операції та виправдати мобілізацію свого особового складу і промисловості протягом останніх кількох місяців. Водночас, російські військові хочуть поступово виснажити Збройні сили України.
Однак, можливості росії розпочати широкомасштабні наступальні дії в короткостроковій перспективі обмежені. За останні десять місяців вони зазнали значних втрат в особовому складі та техніці. Мобілізаційні заходи, що тривають, не зможуть забезпечити таку ж якість з'єднань і техніки, яка була втрачена. Як відомо будь-якому військовому професіоналу, призвати 150 тисяч нових рядових солдатів – це не те саме, що створити нові загальновійськові з'єднання, здатні планувати і здійснювати наступальні дії.
Однак приплив мобілізованого особового складу дає росії певний потенціал для наступальних дій у 2023 році. Масштаб, тривалість і стійкість цих наступальних дій – з огляду на проблеми з обладнанням, боєприпасами та керівництвом, які були проблематичними протягом останніх кількох місяців – визначатимуть, як ці наступальні дії можуть бути проведені.
Важливо, що росія, схоже, має політичну волю для відновлення наступу. Вона просто не має для цього тих ресурсів, які були у неї в лютому 2022 року. І, як це було від початку війни, політичні цілі путіна рідко збігаються з військовою спроможністю росії їх реалізувати.
Перспективи України. Ніщо так не загартовує солдат, як перемоги на полі бою
Україна починає 2023 рік у набагато кращій військовій формі, ніж росія. Збройні сили України мають динаміку, і вони забезпечуються низкою нової техніки, як-от колісні гарматні системи, танки, бойові машини піхоти, самохідні артилерійські установки та боєприпаси, що дозволяють проводити мобільні наступальні операції.
Українська армія також не стоїть на місці. Вони здобувають перемоги на полі бою. Ніщо так не загартовує солдатські серця та розум, як успіх в операціях. Отже, українські військові знають, як перемагати в сучасних військових операціях, і вони перехопили тактичну і стратегічну ініціативу у росіян. Це важливо, оскільки вони готуються до майбутніх кампаній.
На відміну від рф, Україна також виграла від стабільної когорти керівників на найвищому рівні. В той час, як росія змінює своє військове командування кожні кілька місяців, включаючи призначення генерала гєрасімова минулого тижня, українське вище командування залишається в основному незмінним. Така спадкоємність дозволяє краще вчитися, враховувати уроки в наступних планах і бути впевненим у тому, що досвід і час перебування на посаді приносять впевненість.
Для України такий підхід виявився успішним. Адже Україна перемагає і на полі бою, і в стратегічній боротьбі за глобальний вплив.
Повернімося до підготовки до 2023 року.
У нещодавній статті в The Economist український головнокомандувач генерал Залужний зазначив: "Ми зробили всі розрахунки – скільки нам потрібно танків, артилерії і так далі, і так далі. Це те, на чому зараз потрібно всім сконцентруватися. Нехай пробачать мене солдати в окопах, але зараз важливіше зосередитися на накопиченні ресурсів для більш затяжних і важких боїв, які можуть розпочатися 2023 року".
Кампанії 2023 року. 7 ключових факторів – мета, задум, час, місце, ресурси, адаптація і політика
Генерал Залужний описав, як накопичення ресурсів є важливим елементом підготовки до майбутніх операцій. Але це лише одне з кількох важливих міркувань для вищого військового і політичного керівництва, коли вони завершують своє планування на 2023 рік і розглядають можливість початку наступальних операцій в коротко- і середньостроковій перспективі.
Досліджуючи те, як обидві сторони, ймовірно, думають про майбутні наступальні операції у 2023 році, я буду використовувати наступні сім міркувань: мета, задум, час, місце, ресурси, адаптація і політика.
Мета. Мета має значення на кожному рівні військових зусиль. Кампанії 2023 року матимуть бажану мету. Для росіян вона полягатиме в тому, щоб захопити територію, яка відпорвідає декларації про анексію 2022 року. Частково їхньою метою буде також затягування часу, сподіваючись, що Захід втомиться від війни.
путін намагався забезпечити це своїм наративом про "українську нацистську та натовську загрозу для росії": "Роками західні еліти лицемірно запевняли нас у своїх мирних намірах, у тому числі щодо сприяння вирішенню серйозного конфлікту на Донбасі. Але насправді вони всіляко заохочували неонацистів, які продовжували військові й відверто терористичні дії проти мирного населення в народних республіках Донбасу. Захід брехав нам про мир, готуючись до агресії, а сьогодні вже не соромиться відкрито у цьому зізнаватися і цинічно використовувати Україну та її народ як засіб для ослаблення і розколу росії".
Не очевидно, що послання путіна надали таку ж рішучість російським солдатам, як послання Зеленського його власному народу.
Для України мета дуже чітка і була окреслена президентом Зеленським. Мета України в кампаніях 2023 року – очистити територію України, включаючи Крим, від росіян та звільнити українців на окупованих територіях.
Як зазначив Зеленський у виступі в січні 2023 року, звертаючись до російського президента: "Війна закінчиться тоді, коли ваші солдати або підуть, або ми їх виженемо. Так що нехай забирають унітази, вони їм знадобляться в дорозі, і повертаються додому. За наш кордон 1991 року".
Мета важлива в плануванні. Вона абсолютно життєво необхідна в управлінні та виконанні операцій.
Задум. Оперативне планування є важливим компонентом військового професіоналізму. Завдяки якісному оперативному плануванню командири та їхні штаби визначають послідовність і організовують тактичні цілі та дії для досягнення стратегічних і політичних цілей.
Це мистецтво і наука, яким навчають своїх слухачів такі американські навчальні заклади, як Школа передових методів ведення бойових дій (SAW) Корпусу морської піхоти США і Школа передових військових досліджень (SAMS) Сухопутних військ Збройних сил США. Скажу відверто – я пишаюся тим, що є випускником Школи передових методів ведення бойових дій 2003 року.
Для України їм знадобиться оперативний план, який враховує, скільки наступальних операцій вони можуть здійснити одночасно і як буде відбуватися кожна наступна операція. Цей план враховує основні зусилля, допоміжні зусилля, командування і управління, обмеження та можливості використання проривів.
Іншим життєво важливим елементом планування кампанії є визначення пріоритетів. Для проведення кампанії необхідна всіляка підтримка, і вона повинна бути ретельно розподілена. Це стосується оцінки бойових сил, інженерної та артилерійської логістичної підтримки, розвідки, військової поліції та транспорту. Це також включає міжвідомчу взаємодію. Принаймні, теоретично, кампанії мають бути переважно спільними, а не орієнтованими на окремі види військ.
Будь-який український оперативний план на 2023 рік, ймовірно, намагатиметься уникнути того, що намагалися зробити росіяни під час свого вторгнення – наступати на кількох фронтах одночасно без очевидного головного зусилля і без достатньої єдності зусиль. Єдність зусиль є критично важливим аспектом оперативного планування.
Хороший оперативний задум також ляже в основу тактичного командування місією. Поки що українці показали себе більш інноваційними в тактичному плані, ніж росіяни.
Дійсно, як зазначається у нещодавньому звіті RUSI, росіяни мають тенденцію закріплювати невдачі: "Під час першої фази війни було очевидно, що перебіг подій, описаний у наказах, які віддавалися частинам, значно відрізнявся від розвитку подій на місцях. Тим не менш, підрозділи продовжували намагатися виконувати накази ще довго після того, як стало очевидним, що припущення в цих наказах були помилковими".
Українці, які, як видається, мають більш розподілений підхід до управління, також демонструють більшу готовність дозволити підлеглим використовувати можливості. Якщо це поєднується з хорошим оперативним плануванням, українські бойові сили в наступі зможуть краще використовувати командування місією для більш швидкої адаптації до мінливих ситуацій на полі бою, ніж їхні російські супротивники. В умовах швидкого просування вперед це має вирішальне значення.
Час. На війні вміння використовувати час є одним із найважливіших міркувань при плануванні та виконанні військових дій.
Про це писав Колін Грей: "Кожен військовий план на кожному рівні війни керується годинником".
На терміни майбутніх наступальних дій з обох сторін впливатиме здатність зосередити необхідну для ближнього бою кількість сил, інженерне забезпечення (для наступу потрібно багато інженерів), артилерійська підтримка, повітряна підтримка, зв'язок, логістика, психологічна та радіоелектронна боротьба.
З обох сторін час для майбутніх наступальних дій буде також визначатися рівнем виснаження сил противника, погодою (особливо хмарністю), фазами місяця (темрява все ще має значення), а також політичними міркуваннями (розглядаються далі в цій темі).
Нарешті, час буде продиктований здатністю кожної зі сторін послабити логістичні мережі, запаси (особливо боєприпасів) і резерви супротивника (згадайте атаки HIMARS на казарми російських військ). Важливе значення матиме вибір часу для нанесення фізичних і кібернетичних ударів по вузлах управління і штабах противника напередодні наступу. Вони повинні бути здійснені в потрібний час, щоб викликати максимальний зрив і невизначеність, якими потім можуть скористатися наступаючі війська.
Українці будуть проводити багато різних наступальних операцій, включаючи найкращий час для переходу від наступу на Кремінну до більш широкої кампанії. Це більш важлива діяльність, ніж багато хто може собі уявити. Таке планування і військові ігри вимагають відмінної розвідки російських резервів, бойового потенціалу, матеріально-технічного забезпечення та оперативних пріоритетів. Час матиме вирішальне значення.
Місце. Хоча я заздалегідь заявив, що не буду пропонувати найкращі місця для наступу, рельєф місцевості все ще залишається важливим фактором. Яка частина України пропонує найбільший потенціал для захоплення території українськими військами, що може бути доступною? І де знаходяться значні концентрації російських або українських військ?
Там, де це можливо, бажано наступати в секторі, де противник слабший, порівняно з іншими районами. Але це не завжди може бути можливим, а отже, є потреба в новій та вдосконаленій бронетанковій, артилерійській та інженерній техніці на 2023 рік.
Рельєф місцевості й пересічена місцевість також є важливими факторами планування. Чи буде наступ проводитись по закритій місцевості або по відкритій місцевості. Чи будуть міста і селища, і чи можна їх обійти? Кожен з цих факторів визначатиме темп просування військ, їхнє формування та логістичне забезпечення.
Ресурси. Наступальні операції вимагають величезних витрат на розвідувальні засоби (щоб знайти, зафіксувати і знищити ворога), артилерію, бронетехніку і засоби забезпечення мобільності (інженери), логістику і повітряну підтримку. Буде потрібно багато всього цього, об'єднаного в бригади, дивізії або корпуси.
Необхідні також сили супроводу. Чи то військова поліція для контролю за дорожнім рухом, цивільна поліція і служби з надзвичайних ситуацій або персонал з відновлення, після звільнення територій і міст необхідно відновити українську державну владу.
Для росії ключовою частиною збору ресурсів для майбутніх наступальних дій були мобілізаційні зусилля, які вона докладала протягом останніх чотирьох місяців. Незважаючи на хаотичність, рф, схоже, досягла певного впорядкування процесу призову людей на службу в Україні. Це призвело до того, що велика кількість мобілізованих військ була відправлена на фронт.
Як ці війська будуть використовуватися, вже стає зрозумілим. При відході з Херсона мобілізовані часто використовувалися як тилове забезпечення, оскільки більш цінні та елітні з'єднання відходили за Дніпро. А в битві за Бахмут мобілізовані війська використовуються в людських хвилях, по суті, як "ловці куль" (також описані президентом Зеленським як "гарматне м'ясо"), щоб інші підрозділи, які стоять за ними, могли скористатися будь-якими досягненнями. Ми, ймовірно, побачимо більше подібного у майбутніх кампаніях.
Україна теж набирає війська на заміну, а також продовжує будувати нові частини і з'єднання на 2023 рік. Однак ці війська, як видається, отримують більш високий рівень підготовки, у тому числі в країнах НАТО, і набагато краще оснащення. Це матиме важливе значення в боях цьогоріч.
Стратегічні ресурси та підтримка також будуть необхідні обом сторонам. Українська промисловість та західні донори допомоги повинні будуть забезпечити зброєю, боєприпасами та іншою підтримкою поточну оборонну кампанію, й створити величезні запаси для будь-якого наступу. Надання новітніх БМП і західних танків, а також допоміжних транспортних засобів, як-от ремонтно-евакуаційні машини, інженерні машини, бензовози і низькорамні навантажувачі, будуть критично важливими аспектами цієї підтримки, так само, як і паливо та боєприпаси для них.
Якщо Україна вестиме бої на випередження в рамках своїх наступальних операцій, ця бронетехніка буде життєво важливою. Так само, як і надання розвідданих про наміри росії, пересування військ та логістичне забезпечення. І, як я вже писав раніше, необхідне нарощування потужностей західної промисловості для збільшення виробництва боєприпасів.
Що стосується росіян, то їм явно починає не вистачати боєприпасів і озброєнь, які накопичувалися десятиліттями за часів Холодної війни. Отже, росія буде змушена збільшити обсяги виробництва своєї оборонної промисловості та шукати іноземні джерела постачання таких товарів, як боєприпаси і комп'ютерні чіпи.
Адаптація. Воюючі сторони у війні повинні постійно шукати способи перехитрити і переграти іншу сторону. Впроваджуються нові технології, розробляються нові тактики та створюються нові організації для використання нових ідей і технологій.
Обидві сторони адаптувалися в цій війні. росія, яка розраховувала здійснити державний переворот у перші дні війни, повинна була адаптуватися до ведення бойових дій від початкового завершимо "за 3 дні". Для цього їй довелося переорієнтувати мислення своїх військ і налагодити логістику. Але українці також постійно адаптували свої операції, і загалом робили це швидше, ніж їхні російські супротивники.
Постійне зондування можливостей навіть після завершення планування і початку наступу. Українці, особливо на тактичному рівні, перевершують росіян у розпізнаванні і використанні можливостей на полі бою. Це буде важливою характеристикою для них, коли вони розпочнуть свої наступальні операції у 2023 році.
Як зазначається у звіті RUSI за 2022 рік, росіяни є такими: "...з огляду на культуру вразливі до обману, оскільки їм бракує здатності швидко поширювати інформацію, не бажають надавати тим, хто виконує накази, контекст для винесення суджень".
Таким чином, українці, ймовірно, мають більший потенціал для обману росіян щодо основних і допоміжних зусиль, використання можливостей там, де вони з'являються, і переорієнтації наступу (або проведення негайних наступальних операцій) там, де це можливо.
При цьому в кожному наступі обидві сторони починають із боротьби "з" інформацією. У міру розвитку та еволюції наступальних дій обидві сторони будуть боротися "за" інформацію. За допомогою цього вони шукатимуть не виявлені до цього часу можливості використати слабкі місця в плані, моральному дусі або схемі маневру свого супротивника. Це ми побачимо вже цьогоріч.
Політика. Останнім міркуванням для обох сторін для їхніх наступальних дій у 2023 році буде політика.
Про це говорить Клаузевіц: "Війна – це не просто акт політики, а справжній політичний інструмент, продовження політичного спілкування, яке здійснюється іншими засобами".
Кожен наступ 2023-го буде пов'язаний з політичною ситуацією. Нещодавнє призначення гєрасімова, хоча значною мірою стосується московської політики, також свідчить про те, що путін нетерпляче чекає перемог на полі бою. Це вплине на час і характер російських наступальних дій цього року.
Це, безумовно, вплине і на майбутні українські наступальні дії. За наявності здорової взаємодії цивільних і військових лідерів (те, що Еліот Коен описує у своїй книзі "Верховне командування" як нерівний діалог), військові зусилля завжди мають політичні цілі.
Політика також впливає на межі використання. В наступальних операціях "межа використання" – це межа, за якою військове командування не може використовувати успіх попередніх етапів атаки". Така межа буде необхідна для українського наступу. У великій кампанії це буде не лише військове міркування.
Український президент буде шукати баланс між відвоюванням української території та збереженням підтримки Заходу. Хоча межі українського військового наступу можуть визначатися політичними, а не лише військовими питаннями, Зеленський також чітко висловився щодо звільнення всієї України, включно із Кримом. Незалежно від того, чи буде це 2023-й або навіть 2024 рік, в якийсь момент українцям доведеться планувати військову кампанію з повернення Криму.
Майбутні наступи. 2023 буде роком наступальних дій, просувань, відступів і запеклих боїв
Ми зараз знаходимося в точці, коли очікуємо потенційних українських і російських наступальних операцій у 2023 році. Дехто, використовуючи патові ситуації Першої світової війни на західному фронті як аналогію, припускає, що зараз існує патова ситуація у цій війні. Хоча це могло б стати приводом для цікавих заголовків, це просто не відповідає дійсності.
Обидві сторони мають значний військовий і стратегічний потенціал для продовження війни. Обидві сторони продемонстрували здатність адаптуватися та змінювати свої наступальні й оборонні дії. Існує багато способів, за допомогою яких ми можемо побачити інновації та еволюцію України і росії цьогоріч. Нинішня ситуація, незважаючи на уповільнення темпів, не є стагнацією.
Протягом зими обидві сторони готуються і формують середовище для цих наступальних дій. Вони тренували солдатів, розгортали підрозділи, проводили розвідку на землі, в кіберпросторі і в повітрі, шукаючи слабкі місця, щоб використати їх у майбутніх наступальних діях.
Ні Україна, ні росія не бажають відмовлятися від своїх політичних цілей у цій війні. Обидві сторони зберігають волю до боротьби. Чи стане 2023 рік вирішальним, ще належить з'ясувати. Але в одному ми можемо бути впевнені. 2023-й буде роком наступальних дій, просувань, відступів і запеклих боїв. Попереду ще багато наступів і боїв, перш ніж Україна звільнить всю свою територію.
