Удари російськими безпілотниками та ракетами по українських цілях почастішали за тиждень, що минув після виборів у США, внаслідок чого загинули мирні жителі та була зруйнована ще одна дамба. російські війська продовжують поступово просуватися до міста Покровськ, пише Енн Епплбом у The Atlantic.
За її словами, російська армія готує новий наступ, цього разу із залученням північнокорейських військ. путін привітав Дональда Трампа з обранням, але натякнув, що він вестиме переговори лише за умови, що США почнуть перемовини, скасують санкції і відмовляться від подальшої підтримки України – тобто визнають перемогу росії. Тим часом російське державне телебачення привітало новини про вибори, радісно показавши оголені фотографії Меланії Трамп на найпопулярнішому каналі країни.
Як реагуватиме нова адміністрація США? Що має робити адміністрація, яка йде? Такі питання слушно ставить Енн Епплбом, намагаючись відшукати відповіді на них.
На її думку, в певному сенсі нічого не зміниться. Протягом майже трьох років багато, дуже багато людей, від правих до лівих, в Європі та Америці, закликали до переговорів, щоб покласти край російському вторгненню в Україну. Адміністрація Байдена неодноразово досліджувала можливість перемовин. Німецький уряд нескінченно їх пропонував. Тепер до Вашингтона прийде нова команда, яка також вимагатиме переговорів.
За словами Епплбом, нова команда одразу ж зіткнеться з тією ж дилемою, з якою стикалися всі інші: "територія в обмін на мир" звучить гарно, але президент росії воює не за територію. Він воює не за те, щоб завоювати Покровськ, а за те, щоб знищити Україну як державу і націю. Він хоче показати власному народу, що демократичні прагнення України безнадійні. Він хоче довести, що ціла низка міжнародних законів і норм, включаючи Статут Організації Об'єднаних Націй і Женевські конвенції, більше не мають значення. Його мета – не мир, а будівництво концентраційних таборів, катування цивільного населення, викрадення 20 000 українських дітей і безкарність. І це йому поки що вдається.
Окрім цього, як зауважує американська журналістка, путін також хоче показати, що Америка, НАТО і Захід слабкі й нерішучі, незалежно від того, хто є президентом, і що його жорстокий режим представляє якийсь новий світовий стандарт. А тепер, звісно, йому також потрібно показати своїй країні, що майже три роки боротьби мали якусь мету, враховуючи, що ця дорога, кривава, тривала війна, яка офіційно називається не інакше як "спеціальна військова операція", повинна була закінчитися за лічені дні. Можливо, путін міг бути зацікавлений у припиненні бойових дій на деякий час. Можливо, йому можна було б погрожувати, щоб він зупинив своє просування, або підкупити пропозицією послаблення санкцій. Але будь-яка угода про припинення вогню, яка не дає гарантії безпеки, війська НАТО в Україні, значне переозброєння, аби запобігти новому вторгненню, рано чи пізно провалиться, тому що просто дасть росії можливість відпочити, переозброїтися і відновити переслідування тих же цілей пізніше.
путін по-справжньому припинить воювати лише тоді, коли програє війну, втратить владу або втратить контроль над своєю економікою, переконує Енн Епплбом. І є багато свідчень того, що він боїться всього цього, незважаючи на повільне просування своїх військ уперед. Він не імпортував би тисячі північнокорейських солдатів, якби мав нескінченну кількість росіян, щоб замінити понад 600 000 солдатів, яких втратив через поранення або смерть. Він не платив би американським ютуберам за просування антиукраїнської пропаганди, якби не був стурбований тим, що американська громадськість продовжує підтримувати Україну. Його економіка в біді: російська інфляція швидко зростає; російські відсоткові ставки зараз становлять 21%; російські галузі, особливо вразливі до санкцій, як-от скраплений природний газ, страждають. російський флот був принижений у Чорному морі. російські військові досі не повернули собі територію, втрачену в Курській області росії, захоплену українцями минулого літа.
На думку авторки, коли наступний президент США, міністр оборони і держсекретар займуть свої посади, вони виявлять, що перед ними стоїть той самий вибір, що і перед нинішньою адміністрацією. Вони можуть посилити агонію путіна, використовуючи економічні, політичні та військові інструменти, і переконатися, що він припинить боротьбу. Або можуть дозволити йому перемогти, швидко чи повільно. Але перемога росії не зробить Європу безпечнішою, а США – сильнішими. Навпаки, витрати зростуть: масштабна криза біженців, гонка озброєнь і, можливо, новий виток ядерного розповсюдження можуть послідувати, коли європейські та азіатські демократії оцінять новий рівень небезпеки з боку авторитарного світу. Вторгнення на Тайвань стає все більш імовірним. Вторгнення в країну НАТО стає можливим.
Енн Епплбом наголошує, що в останні два місяці свого президентства Джо Байден разом з європейськими союзниками України матиме останній шанс натиснути на росію, відреагувати на надзвичайну російсько-північнокорейську ескалацію та стабілізувати лінію фронту в Україні. Це останній шанс Байдена дозволити Україні здійснювати дальні удари по цілях на території росії. Щоб зупинити атаки на свої міста і не дати російським військовим перекидати війська і техніку до своїх кордонів, українці повинні мати можливість використовувати ракети для ураження авіабаз і логістичних центрів всередині росії.
Ще важливішим є питання грошей, зауважує експертка. Байден повинен наполягати на тому, щоб європейці в терміновому порядку передали Києву заморожені російські активи: не лише відсотки, а й капітал. Ці гроші – понад 300 мільярдів доларів – можуть бути використані для закупівлі зброї, відбудови країни та підтримки економіки протягом багатьох місяців. Більша частина цих грошей знаходиться в європейських установах, лідери яких зволікають з прийняттям остаточних рішень щодо них, побоюючись, що москви помститься європейським компаніям, особливо французьким і німецьким, які все ще мають активи в росії. Але зараз час спливає: можливо, адміністрація Трампа збереже санкції проти росії, а можливо, ні.
Команда Байдена заявляє, що прискорить доставку решти зброї та ресурсів, які Конгрес вже виділив для України. За словами Енн Епплбом, цілями мають бути стабілізація лінії фронту і запобігання падінню морального духу українців; надання довгострокової підтримки, зокрема запасних частин, щоб ремонт і обслуговування існуючих систем озброєнь могло тривати; і, перш за все, нанесення удару по північнокорейських військах на Курщині. Дуже важливо, щоб північнокорейське керівництво сприйняло цю ескападу як катастрофічний провал, і якомога швидше, щоб у майбутньому не було відправлено більше військ.
Що після цього? На думку авторки, вибір і ставки залишаються дуже схожими на ті, що були в лютому 2022 року: "Або ми завдамо достатнього економічного тиску і військового болю, щоб переконати росію, що війну ніколи не виграти, або треба буде мати справу з набагато зловіснішими і набагато дорожчими наслідками поразки України", – пише публіцистка, нагадуючи, що у Байдена є ще кілька тижнів, щоб змінити ситуацію. Після цього, стверджує Енн Епплбом, Трамп вирішуватиме, чи допоможе він Україні досягти успіху і вижити, чи підштовхне її до поразки, а заразом і весь демократичний світ.
Джерело: The Atlantic
