Пір'я летить і розбіжності серед російських яструбів зростають, оскільки помилковість вторгнення в Україну стає все більш очевидною. Це потужне нагадування про те, що головна загроза для владіміра путіна у ці дні походить не від лібералів – в основному ув'язнених або змушених до вигнання – а від все більш невдоволених націоналістів.
Деякі з цих націоналістів виступали проти війни із самого початку, але більшість вітали її як те, що вони вважали необхідною протидією розширенню НАТО і "зраді" України, яка відвернулася від москви. Однак багато з них швидко були шоковані й обурені тим, що вони небезпідставно вважали дилетантством, некомпетентністю та корупцією, які так серйозно підірвали вторгнення.
Результатом цього стало зростання частки націоналістичної думки, яка фактично починає розглядати протистояння путіну як патріотичний обов'язок. Треба сказати, що ця конкретна течія думок все ще є незначною меншістю. Але вона має непропорційний вплив через те, що багато хто з них є нинішніми і колишніми співробітниками силових структур, у тому числі федеральної служби безпеки (фсб).
Це допомагає пояснити, чому, на відміну від лібералів, яких швидко змусили замовкнути, цим націоналістам продовжують дозволяти висловлювати свої погляди у соціальних мережах та на інших каналах. Частково через побоювання, що спроба заткнути їм рота просто зробить їх більш небезпечними. Частково це також пов'язано з тим, що в органах, які мали б це зробити, є багато тих, хто їм симпатизує.
В росії зростає частка націоналістичної думки, яка починає розглядати протистояння путіну як патріотичний обов'язок.
Одним із найвідоміших таких персонажів є ігор гіркін, який під псевдонімом "стрєлков" був серед головних рушіїв раннього повстання на українському Донбасі в 2014 році. Монархіст і націоналіст, він нещодавно був заочно визнаний винним Окружним судом Гааги за його роль у збитті цивільного авіалайнера MH17.
Можна було б подумати, що він підтримуватиме все більш монархічний стиль правління путіна, але натомість стає все більш критичним щодо нього. З моменту вторгнення гіркін навіть виявив несподіваний талант сатирика. Його канали в соціальних мережах поєднують досить точну критику війни з уїдливими нападками на путіна (якого він характеризує як "нашу унікальну стратегічну перевагу"), міністра оборони шойгу ("фанерного маршала", якого він назвав "дурнем, злодієм і негідником, тупим, як пробка") та решту уряду.
У жовтні він повідомив, що приєднався до бойових дій, але вже наступного місяця знову з'явився у москві. Очевидно, влада швидко вирішила відправити його назад, потребу у солдатах-ветеранах переважили як побоювання, що його зірка в результаті тільки зійде, так і те, що, якщо його захоплять українці, це буде великий політичний конфуз.
Те, що гіркіна вважають небезпечним, стало очевидним, коли на нього нацькували одного з головних кремлівських медіа-штурмовиків – владіміра соловйова, теле- та радіоведучого, який вражає чернечим чорним одягом і характерною лінією токсичної гіперболізації. соловйов, наприклад, припустив, що на Велику Британію може бути здійснена ядерна атака, а ті, хто залишив країну, є "блювотинням росії".
У позаминулу неділю соловйов назвав його "псевдопатріотом". Він стверджував, що гіркін "пішов на війну. Обкакався і повернувся додому". Він порадив йому піти і приєднатися до сумнозвісної групи найманців "вагнера", сказавши, що саме так би зробив він. (соловйов, до речі, ніколи не служив на жодній військовій посаді).
Мішенями соловйова зазвичай стають іноземці, ув'язнені ліберали та інша легка здобич. гіркін, однак, швидко відповів у телеграмі, запросивши його на публічні дебати, за умови, що їх не будуть редагувати. Він сказав, що буде радий обговорити будь-які теми, які соловйов захоче підняти, окрім свого приватного життя, і що "якщо владімір рудольфовіч [соловйов] (відомий своїми злиднями) не зможе зорганізувати дебати через брак ресурсів, то (за його згодою) я сам організую платформу".
Це вже був хитрий удар нижче поясу, оскільки при всьому тому, що соловйов полюбляє воювати проти Заходу і оточуючих його "спекулянтів", він своїми просторікуваннями та докорами дуже добре заробляє для себе. Він став мільйонером і володіє двома особняками на озері Комо (був помітно розлючений, коли їх конфіскувала італійська поліція).
У будь-якому випадку, додав гіркін, він не очікував відповіді від "цієї боягузливої і наскрізь брехливої істоти".
З одного боку, це – безглузда перепалка між військовим злочинцем і бездушним пропагандистом. Однак у той час, коли навіть нещодавно звільнений торговець зброєю Віктор Бут використав своє перше телевізійне інтерв'ю, щоб припустити, що, хоча він і пишається тим, що путін є його президентом, він (путін) повинен був втрутитися в Україну раніше, очевидно, що в росії піднімається новий тип дисидентів: яструбиних націоналістів, яких Захід навряд чи хоче бачити на горі, але які тим часом кидають путіну складний політичний виклик.
Автор: доктор Марк Галеотті – виконавчий директор консалтингової компанії Mayak Intelligence та почесний професор Університетського коледжу Лондона. Політолог, історик, автор кількох книг з російської історії, остання з яких – "Війни путіна: від Чечні до України".
Джерело: Spectator
