Журналіст The Atlantic у промовистій статті "Рон ДеСантіс вже вилетів?" вказує на згубність заяви ДеСантіса для його власної кампанії. На думку журналіста, губернатор Флориди має план, як виграти праймеріз на Fox News і програти все інше.
Рон ДеСантіс, йдеться в статті The Atlantic, довгий час намагався уникати висловлення своєї позиції щодо війни росії з Україною. Проте є певні промовисті факти. Напередодні російського вторгнення 165 військовослужбовців Національної гвардії Флориди перебували на навчанні в Україні. У лютому 2022 року вони були евакуйовані для продовження своєї місії в сусідніх країнах. Проте, коли вони повернулися до Флориди в серпні, ДеСантіс не зустрів їх. Він не похвалив і навіть не визнав їхню роботу в жодній публічній заяві.
Водночас ДеСантіс знайшов час, щоб у жовтні зробити зауваження українським посадовцям за недостатню вдячність новому власнику твітеру Ілону Маску (адже Маск підтримав ДеСантіса на президентських виборах), пише видання.
Під час турне цього місяця з метою просування своєї нової книги ДеСантіс незграбно ухилявся від відповідей на питання про російське вторгнення. Коли репортер лондонської "Таймс" натиснув на губернатора, ДеСантіс вилаяв його: "Можливо, вам варто зачепити якусь іншу тему? Думаю, я сказав достатньо".
Втім, подібні настрої панують серед багатьох республіканців. Видання Washington Post нагадує, що коли Рональд Рейган виступав перед оновленою організацією консерваторів майже п'ять десятиліть тому, він назвав зарубіжні зв'язки США частиною долі нації, яка полягає в тому, щоб взяти на себе "лідерство у вільному світі" і служити блискучим "містом на пагорбі", що надихає інші країни.
З того часу багато чого змінилося. На вечорі на честь колишнього президента під час щорічної Конференції консервативної політичної дії (CPAC) на початку цього місяця, невдаха-кандидатка в губернатори Арізони Карі Лейк звернулася до активістів партії із зовсім іншим меседжем.
"Ми живемо на божевільній планеті, де сотні мільярдів доларів наших важко зароблених американських грошей відправляються за кордон, щоб розпочати Третю світову війну", – цитує WP програмну промову пані Лейк, в якій вона перебільшила обсяг допомоги США, що була надана Україні після російського вторгнення. Вона підкреслила: "Це не наша боротьба. Ми за "Америку понад усе!"
Водночас Washington Post зауважує, що позицію Лейк щодо зменшення американської участі в Україні, яку поділяли багато спікерів на зібранні, рішуче відкинули деякі республіканці в Конгресі, назвавши її маргінальною точкою зору купки консерваторів, яка не становить реальної загрози єдності НАТО проти вторгнення путіна.
Що ж стосується ДеСантіса, то, як зазначає The Atlantic, навіть його союзники вважають поєднання минулої яструбиності губернатора Флориди і теперішньої ухильності від цього питання тривожним. Особливо тому, що в 2014 і 2015 роках він офіційно закликав адміністрацію Обами надіслати Україні "оборонну і наступальну" зброю після російської анексії Криму.
Автор The Atlantic прямо зазначає, що заява ДеСантіса щодо України – це все, що російський диктатор владімір путін та його прихильники могли б побажати від ймовірного кандидата в президенти США. Як відзначає журналіст видання, губернатор почав з перерахування "життєво важливих інтересів" Америки таким чином, що явно виключив НАТО і захист Європи. Він погодився з нинішньою російською позицією, що путінська окупація України є лише "територіальною суперечкою". Він погодився з російським аргументом, що американська допомога Україні дорівнює прямій участі в конфлікті. Він підтримав і поширив фантазію – регулярно висунуту пропутінськими гостями ток-шоу на телеканалі Fox – про те, що адміністрація Байдена якимось чином планує "зміну режиму" в москві. Він назвав марним економічне ембарго проти росії і безпідставно натякнув, що Україна розтринькує американську фінансову допомогу. Насамкінець, зазначає The Atlantic, він загравав з ідеєю військової операції США проти Мексики – ідеєю, яка виникла на крайньому правому фланзі, але мігрувала до республіканського мейнстріму.
Проте, за словами Washington Post, виборці-республіканці дедалі частіше дотримуються тих самих скептичних поглядів: опитування показують, що вони стають дедалі прохолоднішими до продовження американської допомоги, оскільки конфлікт затягується на другий рік. На думку видання, ймовірні та оголошені кандидати в президенти від Республіканської партії, зокрема Рон ДеСантіс і колишній президент Дональд Трамп, а також певна фракція законодавців-республіканців у Палаті представників сприяють поширенню цього скептицизму, що може мати сейсмічні наслідки для конфлікту і самої партії.
The Atlantic наводить цікаве порівняння. У телевізійній драмі "Спадкоємність" є сцена, в якій медіамагнат Логан Рой перевіряє потенційних кандидатів у президенти від Республіканської партії, наказуючи їм принести йому кока-колу. Чоловік, який врешті-решт отримує кивок, – це той, хто навіть не чекав, поки його попросять – він прийшов на зустріч з колою для Логана вже в руці. Саме таким кандидатом, вважає видання, показує себе ДеСантіс.
The Atlantic стверджує, що ДеСантіс – це машина, спроєктована для перемоги на президентських виборах від Республіканської партії. Він працює за останнім кодом культурної війни: проти вакцинації, проти індустрії розмаїття, проти книг на гей-тематику в шкільних бібліотеках. Старіші моделі – Мітт Ромні, Джеб Буш – докладали певних зусиль, щоб апелювати до поміркованих і незалежних. Нічого подібного немає в ДеСантіса. За словами видання, він відмовляється навіть говорити з медіаплатформами, які не належать Руперту Мердоку.
За зміною поглядів Рейгана на такі як у Корі Лейк, пише WP, стоїть історія трансформації зовнішньої політики Республіканської партії за останні кілька десятиліть, коли частина відомих консервативних діячів, найвпливовіший із яких Трамп, почала відкрито відкидати позицію Рейгана часів Холодної війни як лідера "вільного світу" (як тут не згадати візит Трампа в 1987 році до москви і його критику Рейгана на сторінках американських газет), просуваючи зовсім інший погляд на роль Америки у світі.
"Це триваюча громадянська війна, і я думаю, що реалісти і ті з нас, хто вірить у більш стриману зовнішню політику, дійсно мають рацію", – цитує Washington Post слова Дена Колдуелл, віцепрезидента Центру за оновлення Америки – політичного центру, який очолює колишній бюджетний директор Білого дому Трампа Расс Воут. "Ви бачите все більше республіканців на низовому рівні, на рівні політиків і навіть на інституційному та донорському рівні, які підтримують реалістичну і стриману зовнішню політику", – підкреслив Колдуелл.
Як зазначає Washington Post, "Америка понад усе" мігрує з периферії. Останнім часом Республіканська партія часто асоціюється з силовою зовнішньою політикою, яку Рейган сформулював як "мир через силу". Однак задовго до Рейгана серед американських правих існувала традиція ізоляціонізму. Гасло "Америка понад усе" належить групі впливових консерваторів, які виступали проти допомоги союзникам на початку Другої світової війни.
Після війни загроза Радянського Союзу та міжнародного комунізму об'єднала республіканців навколо більш агресивної зовнішньої політики, тимчасово прикривши ідеологічні розбіжності щодо ролі Сполучених Штатів у світі. Washington Post наводить цитату Ніколь Хеммер, історикині з Університету Вандербільта. За її словами, як тільки закінчилися Холодна війна, ізоляціоністська течія консервативного руху повернулася. Найбільш відомим є те, що кандидат-невдаха у президенти США Пет Б'юкенен відродив гасло "Америка понад усе", виступаючи за вихід із зарубіжних військових зобов'язань у 1990-х роках. Республіканці критикували інтервенції президента Клінтона в Сомалі і Косово, а Джордж Буш-молодший під час президентської кампанії 2000 року виступав проти концепції розбудови націй за кордоном.
WP стверджує, що у 2014 році мережа консервативних груп на чолі з мільярдером-промисловцем Чарльзом Кохом (його предок заробив свій капітал на співпраці зі сталінським режимом в СРСР – iPress) розширила інвестиції у зовнішню політику, заснувавши аналітичні центри, адвокаційні групи та активістські організації, які створили інтелектуальну базу для більш стриманого підходу до зовнішніх справ (серед фінансованих цією групою людей такі науковці, як-от професор Джон Мішаймер з Чиказького університету, який постійно виступає за домовленості з росіянами – iPress).
Washington Post наводить думку Білла Крістола, колишнього республіканця-антитрампівця, який вважає, що зміна зовнішньополітичного курсу Республіканської партії стала можливою завдяки Дональду Трампу.
Україна та росія, наголошує видання, відіграли значну роль у президентстві Трампа, починаючи з розслідування втручання путіна у вибори 2016 року і закінчуючи його зусиллями, спрямованими на те, щоб змусити українського главу держави Володимира Зеленського розслідувати справу Байдена, які призвели до першого імпічменту експрезидента США.
Тепер "громадянська війна" республіканців щодо зовнішньої політики, на думку Washington Post, перекинулася з конференц-залів аналітичних центрів на передвиборчу кампанію 2024 року, первинних виборців Республіканської партії та Капітолійський пагорб.
Трамп і союзники почали атакувати конкурентів на виборах 2024 року за більш яструбині позиції. Колишня пані посол ООН Ніккі Гейлі, яка працювала за президенства Трампа, була освистана його прихильниками на початку цього місяця на CPAC. Колишній віцепрезидент Майк Пенс, ще один прихильник підтримки України, також часто стає об'єктом їхнього презирства. ДеСантіс, який, згідно з опитуваннями, є лідером у боротьбі за номінацію, позбувся колишньої традиційної позиції республіканського яструба, яку він займав, коли був членом Палати представників, і відкинув важливість захисту України.
Позиція низки провідних діячів Республіканської партії щодо необхідності зменшення допомоги Україні впливає на виборців, і ті в свою чергу тиснуть на сенаторів-республіканців, які активно підтримують Київ. На думку Washington Post, це може поставити під загрозу майбутні потоки фінансування війни, які досі користувалися двопартійною підтримкою.
За твердженням The Atlantic, нове опитування CNN показує, що 59% виборців-республіканців найбільше турбує те, щоб їхній кандидат погоджувався з ними у різноманітних питаннях; лише 41% турбується про перемогу над Байденом. ДеСантіс вловив це бажання і відповідає на нього.
Десантіс буде кандидатом від республіканців для республіканців. Як і Трамп, пише The Atlantic, він любить демонструвати свою зневагу до всіх інших. Трамп, однак, керується своїми психопатологіями і не може емоційно впоратися з незгодою. ДеСантіс – раціональний актор і слідує тому, в чому його хтось переконав, що це правильна стратегія.
До чого це призведе? Наводимо думки експертів.
Деніел Фрід, колишній Координатор Державного департаменту США із санкційної політики, помічник державного секретаря з європейських та євразійських справ, посол США у Польщі:
Трамп і ДеСантіс прагнуть повернути Республіканську партію до її довоєнної традиції байдужості до європейської безпеки (і фашизму). Тоді це погано закінчилося. Але вони ще не перемогли рейганістів у своїй партії, і їм потрібно виграти вибори, перш ніж вони зможуть перекреслити 80 років лідерства США у вільному світі.
Гай Верхофстадт, депутат Європарламенту, група Лібералів:
Джон Маккейн був правий: путін – вбивця і бандит, який хоче побудувати нову російську імперію. Почувши, як Рон ДеСантіс назвав вторгнення в Україну "територіальною суперечкою", Маккейн перевернувся б у могилі. Що стало з колись великою Республіканською партією та чи Європа готова до цього?
Марк Герлтінг, генерал США у відставці, екскомандувач армії США в Європі:
Тим, хто думав, що Рон ДеСантіс лише забороняв книги, наймав некомпетентного головного хірурга, нелегально переправляв іммігрантів, атакував Діснея та проголосив Флориду місцем, де помирає вейк... ви ще нічого не бачили.
Мітт Ромні, сенатор-республіканець, екскандидат в президенти США:
Підтримувати Україну в інтересах Америки. Якщо росія може безкарно вторгатися, підкоряти і грабувати Україну, вона буде робити те ж саме з іншими, а світ у стані війни зменшує безпеку американців.
Підбадьорена і експансіоністська росія може врешті-решт вторгнутися до одного з наших союзників по НАТО, втягнувши США у війну.
Вторгнення росії в Україну спустошило російську армію, послабивши супротивника. І це добре! А незадовільні військові показники знизили її глобальний авторитет.
У 1994 році, щоб заохотити Україну відмовитися від своєї ядерної зброї, Америка надала гарантії безпеки щодо її суверенітету – і ми будемо дотримуватися цих гарантій. Держава, яку сприймають як таку, що відмовляється від своїх зобов'язань, матиме небагато союзників, коли вони знадобляться.
Ми підтримуємо наших союзників. Європейський Союз повідомляє, що його члени надали Україні 74 мільярди доларів. Громадяни ЄС страждають від стрімкого зростання цін на енергоносії, оскільки росія перекрила газові магістралі. Проте наші друзі прийняли мільйони українських біженців.
За тим, як ми реагуємо на російське вторгнення, уважно спостерігає Китай, який готується до вторгнення на Тайвань. В наших інтересах захистити свободу і не дозволити КНР безкарно впливати на свого сусіда. Тайвань також виробляє майже 3/4 напівпровідників, необхідних для нашої економіки і армії.
Ми повинні дати зрозуміти своїми діями в Україні, що допоможемо людям захистити себе. 40% американської допомоги Україні йде на закупівлю зброї американського виробництва та, відповідно, підвищення боєготовності США. Вартість цієї підтримки є значною, але, на щастя, наші солдати не проливають крові.
Мужність і рішучість українських солдатів, лідерів і громадян перевершили всі очікування. Це їхня війна, а ми допомагаємо їм зброєю та коштами.
Глобальне змагання між диктатурою та демократією перебуває в центрі уваги в Україні. Світ спостерігає за тим, чи вистачить у нас мужності відстоювати свої переконання. Америка не ухилятиметься від підтримки свободи.
Дуглас Лондон, ветеран секретної служби ЦРУ з 34-річним стажем, працює в Центрі безпекових досліджень Джорджтаунсього університету:
Заперечення ДеСантісом війни росії в Україні як життєво важливого інтересу США дозволить кремлівським кібер- та дезінформаційним інструментам посилити меседжі, зарядити його базу та посіяти подальший розкол в Америці. Навмисно чи випадково це з боку ДеСантіса?
