Війна, яка почалася з російських танків, що перетинали кордони України, окопів часів Першої світової війни, виритих у землі, і артилерії радянського виробництва, що обстрілювала ландшафт, тепер має більш сучасний вимір: солдати спостерігають за полем бою на маленькому моніторі з супутниковим зв'язком, у той час, як їхній безпілотник розміром з долоню висить поза полем зору.
З сотнями розвідувальних і ударних безпілотників, які щодня пролітають над Україною, боротьба, розпочата захопленням землі, гідним імператора ХХVIII століття, перетворилася на змагання цифрової епохи за технологічну перевагу в небі – один з військових літописів відзначить цю подію як поворотний момент.
У минулих конфліктах безпілотники, як правило, використовувалися однією стороною над переважно безспірним повітряним простором для виявлення і ураження цілей – наприклад, в операціях США в Афганістані і на Близькому Сході.
У війні між росією і Україною безпілотники інтегровані в кожну фазу бойових дій, з великими флотами, протиповітряною обороною та системами глушіння з кожного боку. Це війна, яка ведеться на відстані – ворог часто знаходиться за багато миль – і ніщо не долає розрив більше, ніж безпілотники, надаючи росії і Україні можливість бачити та атакувати один одного, навіть не наближаючись близько.
Українські сили також використовували безпілотники для нанесення ударів по цілях, віддалених від зони бойових дій – в Криму, який росія незаконно анексувала у 2014 році, і в Бєлгородській прикордонній області росії, за словами багатьох українських посадовців, які говорили на умовах анонімності, але відмовилися повідомити, які саме безпілотники використовувалися. росія неодноразово завдавала ударів по критично важливих об'єктах цивільної інфраструктури України за допомогою самопідривних безпілотників – дешевого замінника високоточних ракет.
Безпілотники стали настільки важливими для успіху на полі бою, що іноді їх використовують для знищення інших безпілотників.
На початку вересня, за кілька днів до того, як Україна розпочала наступ з метою вигнання російських військ з північно-східної частини Харківської області, український розвідувальний дрон пролетів через прогалину між двома системами глушіння поблизу російського кордону. Він перетнув російську територію і повернув на північ через Бєлгородську область, де росія базує техніку для підтримки своєї війни на Сході України.
Дрон помітив базу для власних безпілотних літальних апаратів (БПЛА) москви, згідно з повітряними знімками, зробленими українцями, які пізніше були розглянуті газетою "The Washington Post".
На одному кадрі російський "Орлан-10" з фірмовим пропелером на носі видно, як він сидить у полі біля будинку. Потім на фото "після" будинок мав дірку в даху, і було видно, як до нього під'їжджає машина швидкої допомоги. Український ударний безпілотник пройшов тим же маршрутом, що і розвідувальний – і завдав удару по флоту ворожих "очей".
Атака, про яку раніше не повідомлялося, завдала удару по здатності російських військ побачити наступ українських збройних сил і контратакувати.
Тим часом українці розгорнули розвідувальні БПЛА для позначення координат російських командних пунктів, артилерійських батарей, систем радіоелектронної боротьби та складів з боєприпасами. Потім, коли надані Заходом реактивні системи залпового вогню обстрілювали ці цілі, безпілотники знову вилітали, перенаправляючи ракетний вогонь в режимі реального часу або підтверджуючи, що влучено у ціль. Іноді бойові безпілотники самі завдавали удару.
Українські удари послабили росіян і створили умови для наступу українських воїнів. Коли вони наступали, безпілотники знову висіли у повітрі, що дозволяло командувачу операції спостерігати за просуванням військ у прямому ефірі. "Ми мали повну картину бою", – сказав генерал-полковник Олександр Сирський, командувач Сухопутних військ Збройних Сил України.
Результатом став приголомшливий відступ росіян.
"Дві основні тенденції вплинуть на майбутню війну, – сказав Семюель Бендетт, військовий аналітик з дослідницької групи CNA, що базується у Вірджинії. – Поширення і доступність бойових безпілотників для проведення більш далекосяжних і складних операцій, а також абсолютна необхідність мати дешеві тактичні безпілотники для операцій ближньої підтримки".
В Україні це майбутнє вже настало.
"Армія дронів". Комерційні дрони – невеликі та відносно недорогі – роблять війну в Україні унікальною
Безпілотники, як ніщо інше, дають змогу бачити поле бою. І саме для того, щоб бачити пересування ворога, українські військові навесні минулого року створили підрозділ розвідувальних безпілотних команд під назвою "Очі". Команди з чотирьох осіб зараз розкидані по всьому східному фронту, вилітають на БПЛА щодня, окрім того часу, коли дощіть.
У вересні члени однієї з таких команд мружилися на свій маленький портативний монітор і хихикали. На екрані вони могли розгледіти кількох людей у військовій формі та візок на кукурудзяному полі за річкою Оскіл у частині Харківської області, яка на той час була окупована росіянам.
"Вони крадуть кукурудзу місцевих жителів", – сказав один з українських операторів безпілотника, який із міркувань безпеки говорив за умови, що його ідентифікують за позивним "Барс". Кілька російських військових не варті артилерійського удару, але безпілотник продовжував спостереження на випадок, якщо вони повернуться на базу.
Пересуваючись на неброньованому автомобілі, команда "Очі" обирає місце поблизу лінії фронту, підключає резервні батареї безпілотника до генератора і під'єднується до інтернету через мережу Starlink, щоб усе, що вони бачать, можна було передавати сусіднім бригадам.
Їхній безпілотник, квадрокоптер Matrice 300 вагою близько восьми кілограмів, разом із супутніми частинами, в тому числі моніторами, коштує близько 40 000 доларів США – що робить його одним із найдешевших інструментів війни.
Саме ці комерційні дрони – часто невеликі, відносно недорогі і тепер повсюдно поширені – роблять війну в Україні унікальною, забезпечуючи безпрецедентну видимість і загострюючи точність зазвичай неточного артилерійського вогню.
Бойові безпілотники військового класу, такі як турецький Bayraktar TB2, що використовується Україною, або іранський Shahed-136, розгорнутий росією, відіграють розширену, хоча і більш традиційну роль. Але найпопулярніший безпілотник, що використовується кожною стороною, може поміститися у вашій руці – більше жук, ніж птах.
Невеликий квадрокоптер Mavic, який, як і Matrice 300, виробляється китайським виробником DJI, коштує в інтернеті менше 4 000 доларів. Юрій Балуєвський, генерал у відставці, який служив головнокомандувачем збройних сил росії, назвав його "справжнім символом сучасної війни" в книзі про передові військові стратегії, опублікованій цього року.
Використання "Мавіків" настільки поширене в кожній армії, що українські солдати кажуть, що часто не знають, чи є помічений ними безпілотник своїм чи ворожим. Якщо безпілотник зависає надто довго, а не просто пролітає повз, це вже достатньо підозріло, щоб його збити.
DJI, найбільший у світі виробник комерційних безпілотників, офіційно не постачає ні Україні, ні росії Mavic або інші БПЛА. Щоб дистанціюватися від війни, DJI призупинила продажі в Україні та росії. Але це не заважає волонтерам та благодійним фондам масово закуповувати дрони у роздрібних мережах. Українці використовують безпілотники для розвідки, але також переобладнали їх для скидання невеликих боєприпасів.
Під час просування українських військ на півдні Херсонської області минулого місяця підрозділ спеціального призначення переробляв бляшанки з-під кока-коли на вибухівку, яку скидали з "Мавіків" на заміновані поля – це був дешевий спосіб розчистити шлях для своїх військ.
Однак, більш поширеним застосуванням "Мавіків" є психологічна війна. У Харкові добровольчий батальйон "Хартія" використовує їх для підриву невеликих циліндричних боєприпасів на російських базах. Вибухівка не може серйозно пошкодити танк, але може зробити ворога параноїком, який боїться більшої атаки у будь-який момент.
"Ми можемо перетворити їхнє життя на постійний жах", – сказав Олександр Дубінський, пілот батальйону "Хартія".
Mavic – це лише один дрон у величезному рої.
Існують також безпілотники EVO II, вироблені компанією Autel Robotics, яка, як і DJI, базується в Шеньчжені, Китай. Благодійний фонд Сергія Притули, української телезірки, скуповує безпілотники з усього світу – такі як німецький Vector UAV або кіпрський Poseidon – для того, щоб українські військові могли їх випробувати.
Старші українські та російські командири, багато з яких навчалися разом за радянських часів, раніше скептично ставилися до безпілотників. Тепер вони поспішають навчити тисячі пілотів.
Український державний краудфандер United24 має ініціативу "Армія безпілотників" з контрактами на купівлю майже 1000 безпілотників, заявив Михайло Федоров, міністр цифрової трансформації України. Але цього все ще недостатньо.
Мета, за словами Федорова, полягає в тому, щоб 10 000 безпілотників літали вздовж величезної лінії фронту, щоб безперервно транслювати бойові дії.
Наприкінці серпня в район Харкова була перекинута команда "Барса" з "Очі", завданням якої є спостереження за росіянами і виявлення цілей.
Зазвичай команди "Очі" перебувають на постійному зв'язку з артилерійським підрозділом – надають координати російської техніки або баз, а також в режимі реального часу відстежують удари, які наносять їхні колеги. Напередодні харківського контрнаступу був наказ спостерігати та накопичувати цілі. Бійці, які брали участь у блискавичному наступі на Північному Сході, кажуть, що ніколи не бачили такої кількості повітряної розвідки з такою деталізацією.
"Росіяни поводилися так, ніби це був їхній дім", – сказав інший оператор з підрозділу "Очі", якого The Post погодився ідентифікувати за позивним "Фелікс". "Їм було занадто комфортно. І вони поняття не мали, що на них чекає".
6 вересня українська армія почала контрнаступ на Харківщині, а також завдала ударів по цілях, визначених підрозділом "Очі", таких як склади боєприпасів і бази. "Ми надавали їм картину підтримки – куди йти, як об'їжджати, – розповів Фелікс. – Куди б не пішли наші хлопці, ми залишалися з ними".
Виробничі труднощі рф. Орланів поменшало
Кожен український солдат мав страшну зустріч з російським безпілотником "Орлан-10" – головним російським розвідувальним безпілотником, який також має можливості радіоелектронної боротьби.
Для лейтенанта Олександра Сосовського, заступника командира батальйону 93-ї окремої механізованої бригади, це сталося наприкінці квітня, коли він з чотирма солдатами їхав до села поблизу лінії фронту в Харківській області. Припаркувавши машину між двома будинками, він почув моторошне гудіння над головою. Вони не бачили свого ворога, але ворог бачив їх.
Протягом наступних кількох годин обстріли супроводжували їх, куди б вони не поїхали. Солдати намагалися розділитися, пересуваючись селом і пригинаючись в укриття. Але "Орлан" допомагав росіянам коригувати вогонь. Він був безперервним і точним. "Вони намагалися знищити машину і, очевидно, знищити нас", – розповів Сосовський.
Однак в останні місяці Сосовський помітив, що "Орланів" треба боятися менше. Раніше росіяни часто мали по два літаки одночасно – один для розвідки, а другий для коригування артилерійських ударів. Влітку почути або побачити один, а тим більше два, стало рідкістю.
У зв'язку з розширенням застосування безпілотних літальних апаратів Україна і росія намагаються нарощувати вітчизняне виробництво всіх типів безпілотників. Але помітне скорочення випуску "Орланів" оголило проблеми москви на виробничому фронті.
"Орлан-10" є робочою конячкою російських військових в небі, але неясно, скільки їх залишилося. Багато з них було збито, а даних про темпи виробництва дуже мало.
У вересні, після того, як російські війська були витіснені з Харкова, командир російського батальйону "восток" алєксандр ходаковскій поскаржився на нестачу безпілотників у москви.
"У мене менше людей, ніж хотілося б – але це не головна складність. А в тому, що я годинами не можу знайти позиції ворога, з яких по нас б'ють, – написав ходаковскій у телеграмі. – Не можу, бо немає засобів артилерійської розвідки".
Полковник Юрій Соловей, який очолює протиповітряну оборону Сухопутних військ Збройних Сил України, повідомив, що його підрозділ знищив понад 580 літаків "Орлан-10" з початку російського вторгнення. "Вони починають використовувати нові безпілотники, тому для нас це ознака того, що у них практично закінчилися "Орлани", – сказав Соловей. – Але вони все одно мають проводити розвідку".
Альтернативи важко знайти. російські військові системи, особливо безпілотними, залежать від мікроелектронних компонентів, вироблених у США, Європі і Азії, з постачанням яких москва зараз має труднощі через санкції.
Міністерство оборони росії визнало цей дефіцит.
"Міністерство оборони розробило відповідні тактико-технічні вимоги до безпілотних літальних апаратів", – заявив полковник ігор іщук на урядовій нараді у вересні. "Більшість виробників, на жаль, не в змозі їх виконати".
Це дає Україні перевагу, нарощуючи виробництво на заводах, які, як правило, виглядають як модні офіси. Їхнє місцезнаходження було стерто з Google Maps – через побоювання авіаударів.
Вітчизняні безпілотники варіюються від мініатюрних літаків, які можуть пролетіти майже 30 миль і скинути п'ятифунтову ракету як, наприклад, безпілотник "Каратель", якому надають перевагу українські спецслужби, до розвідувальних планерів. Міністр цифрових технологій Федоров сказав, що мета полягає в тому, щоб до кінця року виробляти в Україні 2000 малих бойових безпілотників на місяць.
Однак невдачі росії пов'язані не лише з браком обладнання. Її досвід підкреслює, що війна з використанням безпілотників вимагає не лише передового обладнання, а й сучасного мислення для прийняття рішень.
Жорстка субординація в росії вимагає від солдатів на місцях отримувати схвалення вищого керівництва для нанесення ударів, сказав Павел Аксьонов, військовий експерт і репортер російської служби Бі-бі-сі. Тому навіть коли російський розвідувальний безпілотник виявляє ціль, до того часу, коли він отримує команду на удар, вона часто вже переміщується.
Імпортні рішення. "Тепер їхній цар знає нове слово "Байрактар"
Вони почули загрозу раніше, ніж побачили її.
Коли гуркіт наблизився, українські правоохоронці в центрі Києва згуртувалися і підняли зброю вгору, шукаючи шум. Коли вони помітили білий трикутник крізь хмари, вони відкрили вогонь.
Очільник протиповітряної оборони українських наземних сил Соловей сказав, що безпілотник Shahed іранського виробництва, з вибуховою боєголовкою на носі, "це мопед в небі", який рухається повільно і голосно, перш ніж пірнути в ціль.
Shahed – це рішення росії для вирішення проблем внутрішнього виробництва – потужний безпілотник, куплений в іншій країні, підданій остракізму з боку Заходу. Українські офіційні особи заявили, що москва нещодавно замовила ще більше у Тегерана.
Київ і його західні союзники заявляють, що росія купила сотні безпілотників Shahed-136 і що іранські інструктори приїхали в Україну, щоб допомогти в їх експлуатації. Шахеди дебютували 20 вересня і спочатку використовувалися для терору на Півдні України.
Відтоді безпілотники сіяли хаос по всій країні.
Коли 17 жовтня київські поліцейські відкрили вогонь у небо, один безпілотник був збитий, але чотири інших впали біля електростанції. Один із них влучив у житловий будинок, який розколовся навпіл і обвалився. Загинуло п'ятеро людей.
Shahed має мало металевих частин і літає низько, що ускладнює його виявлення. Дорогі зенітно-ракетні комплекси, такі як С-300 або "Бук", можуть їх знищити, але це марна трата ресурсів, які Київ краще використає проти високоточних ракет москви. Нещодавно Україна підняла в повітря винищувачі для збиття іранських дронів.
На думку російського військового експерта Аксьонова, цей невдалий вибір частково має на меті виснажити ресурси Києва, зберігаючи при цьому власний арсенал росії.
Україна першою з двох сторін застосувала іноземні безпілотники. І один з них – Bayraktar TB2 турецького виробництва – відіграв ключову роль у провокуванні президента росії владіміра путіна перед вторгненням.
Київ купив свої перші TB2 у 2019 році і використовував дрони переважно для розвідки у своєму конфлікті з очолюваними росією сепаратистськими силами на Сході України. Але 26 жовтня 2021 року, коли прифронтове село Гранітне зазнало сильного обстрілу, TB2 завдав свого першого удару, знищивши ворожу гаубицю.
Пізніше путін підняв цей інцидент у телефонній розмові з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом, назвавши використання Україною безпілотників "деструктивною поведінкою" і "провокаційною діяльністю", як стверджують у кремлі. У москві TB2 були використані в пропаганді про те, що НАТО озброює Україну для нападів на росію – частина наративу для виправдання вторгнення путіна.
TB2, які коштують близько 5 мільйонів доларів кожен, є найпотужнішими безпілотниками в українському флоті і стали першим доказом того, як БПЛА можуть допомогти Києву конкурувати з набагато більшими і краще оснащеними російськими збройними силами. TB2 несе чотири ракети з лазерним наведенням і може літати понад 24 години на висоті до 25 000 футів.
До використання в Україні ТB2 відігравали важливу роль у конфліктах в Лівії і Сирії та відіграли вирішальну роль у перемозі Азербайджану над Вірменією у війні в Нагірному Карабасі в 2020 році.
У травні українські військові заявили, що використовували ТB2 для атаки російських баз і кораблів на острові Зміїний у Чорному морі, звідки московські війська відступили в липні.
Наразі Україна має на озброєнні кілька бойових безпілотників іноземного виробництва, в тому числі надані США безпілотними-камікадзе Switchblade. Але "Байрактари" залишаються іконою, яка допомагає стимулювати своєрідну безпілотну лихоманку в Україні.
Нещодавно волонтери організували рейв на станції київського метро, щоб зібрати кошти на купівлю безпілотника. По всій країні з'явилися школи керування дронами, в тому числі спеціально для жінок.
Один з тренерів, Сергій Рістенко, є фотографом, який використовував технологію дронів для зйомки сцен для популярного мінісеріалу HBO "Чорнобиль". Коли він і його сім'я провели більше місяця під російською окупацією на Півночі України на початку війни, він закопав свій дрон на задньому дворі.
Зараз Рістенко навчає бійців керувати октокоптером Р-18, виготовленим українським підприємством "Аеророзвідка". Дрон, оснащений тепловізором, може пролетіти близько шести миль, коли він завантажений вибухівкою.
"Одним з моїх учнів був капітан, якому було більше 50 років і який дуже хотів навчитися літати, – сказав Рістенко. – У мене було відчуття, що він вперше в житті отримав смартфон лише за тиждень до нашої зустрічі. Він дзвонив мені по 50 разів на день з питаннями. Але він дійсно хотів вчитися, і він дійсно це робив".
Невдовзі після початку вторгнення генерал-полковник Сирський, який тоді керував обороною Києва, звернувся до одного зі своїх заступників і запропонував зробити щось "художнє" про "Байрактар", щоб підняти громадський моральний дух. Він сказав, що було натхненно спостерігати, як нові технології знищують традиційну військову техніку.
Зрештою, завдання дісталося військовослужбовцю Тарасу Боровку, який швидко написав мелодію "Байрактар", що стала хітом на українському радіо. Серед слів пісні: "кремлівський урод веде пропаганду, народ ковтає слова. Тепер їхній цар знає нове слово: Байрактар".
Джерело: The Washington Post
Більше на тему безпілотників: Співвідношення людей і роботів на війні зміниться у найближчому майбутньому. Наразі використання росіянами дронів не носить масового характеру – Мік Раян
