Всупереч стереотипу "росіяни дурні", що склався за час війни в Україні, вони продемонстрували здатність у деяких сферах вчитися та адаптуватися. Це не висловлення захоплення, зовсім ні! Однак необхідно з військової точки зору зрозуміти, де росіяни пристосовуються, і припустити, що вони можуть продовжувати це робити в найближчі місяці. Розуміючи російську адаптацію, ми можемо забезпечити розуміння українськими військами тактичних і оперативних ризиків, а також їхню найкращу підготовку до майбутніх битв.
Декілька сфер російської адаптації під час цієї війни потребують більш детального вивчення. Виділяються три ключові сфери навчання: стратегічна адаптація, оперативна адаптація і тактична адаптація. У кожній із цих сфер є підтеми, які заслуговують на більш глибоке вивчення. Я маю намір висвітлити ці три рівні російської адаптації в серії публікацій.
Тактична адаптація. Ви не можете виграти війну, якщо не здатні виграти битву
Тактична майстерність є основою військової ефективності військових організацій у театрі воєнних дій. Це базова навичка для військових лідерів будь-якого роду військ і будь-якої країни. Ви не можете виграти війну, якщо не здатні виграти битву.
На базовому рівні військових операцій армії, флоти, військово-повітряні сили та їхні допоміжні елементи повинні бути здатні вести і вигравати битви в межах своїх територій. Тактичний рівень війни зосереджений на плануванні і застосуванні збройних сил в боях, операціях та інших заходах для досягнення військових цілей.
У своїй книзі "Трансформація війни" я провів широке дослідження тактичної ефективності у ХХІ столітті. Ще більш детально цю тему досліджують Вільямсон Мюррей і Аллан Міллетт у своїй чудовій тритомній серії під назвою "Військова ефективність".
Тактична адаптація – це дії, які лежать в основі навчання і вдосконалення на полі бою, а також розповсюдження цих уроків серед інших елементів на полі бою та в навчальних закладах, які готують підкріплення і нові підрозділи. Існує багато тактичних адаптацій, які відбулися за період з початку російського вторгнення в Україну у 2022 році. У цій статті я розгляну ближній бій, тактику, використання найманців та еволюцію підходу до оборонних операцій.
Однією зі сфер адаптації було те, як росіяни вели ближній бій. На початку війни вони намагалися проводити широкомасштабні маневри, які координували повітряно-десантні операції з наземними наступальними операціями. Тоді інтеграція повітряно-сухопутних сил, а також тактика наземних загальновійськових операцій були проведені росіянами вкрай погано. Недостатня кількість піхоти також зіграла свою роль. У сукупності це дозволило українцям атакувати російську логістику і тилові райони, знищити бронетехніку, а також вбити багато піхотинців російських окупаційних військ, які були позбавлені коліс.
Нестача піхоти і "блискавичні прориви" російських танків до Києва на початку війни продемонстрували або брак тактичної компетентності, або нетерплячість командирів, які не бажали витрачати час на організацію різних елементів загальновійськового угруповання на місцевості. Зрештою, це призвело до відступу росіян з Києва і Харківщини.
Катастрофічне форсування російськими військами річки Сіверський Донець у травні 2022 року стало ще одним прикладом поганої тактичної інтеграції російських військ у їхніх бойових операціях. Протягом цілого дня 11 травня 2022 року спроба росіян форсувати річку відбивалася українськими військами. Вони втратили понад чверть особового складу, який брав участь у переправі, і майже 80 відсотків бронетехніки. Це була рішуча поразка, яка свідчить про те, що армія все ще опановує сучасні засоби спостереження і цілевказання, а також комплексну інтеграцію наземних і повітряних підрозділів під час подолання перешкод.
Однак після цього росіяни, схоже, навчилися. Їхній відхід з Херсона в жовтні та листопаді 2022 року свідчить про те, що вони адаптувалися. Вони змогли провести широкомасштабну операцію з форсування річки і вивести значну частину російських військ, які були розгорнуті на півдні України. Як описується в одному з оглядів цієї операції:
"росіянам вдалося вивести з правого берега Дніпра два угруповання розміром із армію: 22-й армійський корпус, що базувався в Криму і змішане північне угруповання, до складу якого входили з'єднання 35-ї загальновійськової армії та 49-ї загальновійськової армії. 42 370 військовослужбовців втекли ... 253 танки і майже 400 бронетранспортерів різних типів були також евакуйовані разом із кількома тисячами колісних транспортних засобів. російська армія втекла, а російський президент уникнув принизливої поразки на полі бою".
Їхні погані тактичні показники також змусили росіян адаптувати свою конструкцію для боїв на Донбасі. Замість більш маневреної тактики вони застосували дуже виснажливу модель. росіяни звернулися до масованої артилерії, керованої БПЛА, щоб "вести" свої наступальні операції. Це призвело до того, що росіяни просувалися повільніше і з більшою обережністю, щоб не наражати на небезпеку свою логістику.
Варто згадати ще дві нещодавні тактичні адаптації. Першою з них стало широкомасштабне розгортання найманців "Групи Вагнера" у 2022 році, зокрема в районі Бахмута на сході України. Їх адаптація – це, по суті, повернення до атак "людської хвилі", які були характерні для таких конфліктів, як ірано-іракська війна.
Однак це не було простим застосуванням тактики "людської хвилі". Це більш складна адаптація до тактики, в якій початкові "живі хвилі" є лише першим ешелоном з кількох солдат, а кожен наступний ешелон складається з більш досвідчених і боєздатних військ. "Група Вагнера", яка активно вербувала засуджених з російської пенітенціарної системи, використовувала їх як війська першої хвилі, і, по суті, як "ловців куль" від українських захисників. Кожна наступна хвиля виривала невеликі перемоги, і врешті-решт краще підготовлені та більш досвідчені війська "Вагнера" використовували будь-які здобутки, яких досягали ці людські атаки.
Ще однією нещодавньою тактичною адаптацією російських військ стало формування ударних загонів і використання тактики інфільтрації для обходу українських опорних пунктів. Мабуть, найкраще цю тему висвітлено в кількох публікаціях твіттер-стрічки @Tatarigami_UA. Я рекомендую підписатися, якщо ви ще цього не зробили. Тут також є ґрунтовний огляд еволюції російської тактики.
Ця тактика, розроблена під час Першої світової війни для подолання оперативних викликів кілометрових оборонних зон, вимагає тактичної дисципліни і хорошого керівництва. Вона також має на меті уможливити проникнення ударних сил, які здатні швидко просуватися в тилові райони противника і знищувати його резерви, логістику, артилерію та штаби. Незважаючи на тактичні адаптації, які ми бачили з боку росіян, ми ще не бачили, щоб вони досягли оперативного прориву під час наступальних операцій 2023 року.
росіяни також вдосконалили свої способи надання повітряної підтримки сухопутним військам. Щоб уникнути смертоносної української мережі протиповітряної і протиракетної оборони, вони адаптували свою повітряну тактику до застосування зброї більшої дальності. У березні стало відомо, що росіяни вперше застосували в бою свої 1,5-тонні планерні бомби УПАБ-1500Б. Вони не лише підвищують живучість літака-носія, але їх також дуже важко перехопити.
Одночасно російські війська були дуже зайняті адаптацією своєї оборонної тактики і розбудовою наступних оборонних зон на сході і півдні. Ще в листопаді 2022 року я досліджував корисність тактичних та оперативних смуг і зон перешкод. З того часу росіяни ще більше розвинули ці східні і південні оборонні пояси. Твіттер-стрічка Брейді Афріка є чудовим ресурсом для спостереження за будівництвом росіянами цих смуг перешкод і зон. Вони, ймовірно, створять значні труднощі для українських наступальних операцій у короткостроковій перспективі.
Існує ще кілька тактичних адаптацій, про які я розповім у наступному дописі. До них відносяться російські логістичні системи, системи захисту транспортних засобів, а також використання баражуючих безпілотників і боєприпасів.
Протидія російському навчанню. Насамперед навчатися самим та вивчати слабкі місця
Досі росіяни демонстрували здатність вчитися і адаптуватися на тактичному рівні. Ця адаптація була нерівномірною, не очевидною в масштабах російських військових операцій, і багато ідей навряд чи є новими. Але не можна заперечувати, що певне навчання і еволюція відбулися. Це військовий потенціал, який буде відігравати центральну роль у поточній здатності росії проводити операції в Україні, і який слід вивчати на предмет слабких місць, що можуть бути використані як українськими силами, так і західними розвідувальними службами.
Незважаючи на здатність росії вчитися і адаптуватися у цій війні, очевидно, що українці також швидко вчаться. Дійсно, від початку російського вторгнення вони продемонстрували здатність вчитися на полі бою і адаптуватися. Вони також продемонстрували вміння швидко освоювати нове обладнання, як-от РСЗВ HIMARS і західні бронемашини, а потім застосовувати ці системи з великою тактичною компетентністю.
Частиною цієї української спроможності до індивідуального та інституційного навчання має бути зосереджена на розвитку кращого розуміння російських систем і результатів навчання. Так, російське навчання може бути ускладнене або зупинене, а його тактична адаптація – менш ефективною і менш системною.
Я з нетерпінням чекаю на те, щоб розповісти більше на цю тему в найближчому майбутньому, сподіваючись допомогти українським збройним силам розвинути здатність протистояти російським військам.
