Про перші зароблені гроші
Перші гроші я почав заробляти, мабуть, у 4 класі. Ходив на тік літом, підгортав зерно. За жнива отримував 5-10 карбованців, що на той час були непоганими грішма. Десь у 6 чи 8 класі я вже мав ділянку у колгоспі з буряком, і за літо виходило близько 40 карбованців.
У 1990, коли мені було вже 14 років з'явились "базари", перший гендель. Пам'ятаю, як запитав у батьків чи є щось продати вдома, і мама мені дала свої босоніжки, які отримала "по-дефіциту", але розмір не підійшов. Я взяв і поїхав на базар в районний центр, розстелив газету і за кілька годин продав.
Але найцікавіше, що я тоді помітив: ціни на один і той же товар відрізняються у декілька разів в різних місцях навіть одного міста.
Згодом, я почав купувати дезодоранти "Дзінтерс" в кіоску за 0,9 карбованця і ніс на базар, продавав за 3, а потім і за 5 карбованців. Це було весело (Сміється). Це і був мій перший досвід у бізнесі.
Треба розуміти, що ціни на товар залежать від ринку, від потоку людей та купівельних настроїв. І на кожен товар є свій покупець. Його треба відчувати. Я спробував в житті багато що: продавав м'ясо на базарі, одяг, працював на фермах та на будовах у Польщі, стояв "валютчиком", займався секонд-хендом, дистрибуцією комунальної техніки та засувками великих розмірів, автомобільними фарбами та лаками, продуктами харчування, реклама різних товарів та ін.
Про досвід роботи найманим працівником
Я працював майже рік у компанії "Філліп Морріс". Там я отримав величезний досвід розуміння роботи великих корпорацій. Коли навіть вигода / додатковий прибуток для компанії не береться до уваги, якщо це розходиться із загальними правилами, або стратегією компанії на даний момент. Тоді я цього ніяк не міг збагнути, а з часом коли ти управляєш колективом не у 20 чоловік то розумієш, що правила рятують компанію від хаосу.
Я люблю певний хаос у бізнесі, але лише розуміючи як працюють "великі акули", ти можеш із ними конкурувати.
Водночас, коли ти працюєш у великій системній компанії, то можеш прорахувати розвиток своєї кар’єри на 20 років вперед. Це не для мене. Немає відчуття "захоплення постійним потоком справ" і кайфу, який від цього отримуєш. Тому я й вирішив зайнятись своїм власним бізнесом.
Займатися своєю справою і ні від кого не залежати
Переломним моментом для мене стало певне рішення: працюючи після медучилища завідуючим фельдшерсько-акушерським пунктом у селі, вступити на економічний факультет ЛНУ ім. І. Франка. Так, я закінчив медучилище з червоним дипломом і мені подобалась моя справа. Але, оскільки, до того я вже відчув до смак самостійно зароблених грошей і незалежності, яку вони дають, вирішив не продовжувати навчання як більшість моїх друзів в медінституті, а пішов в економіку. І тоді почався справжній драйв.
Про роль освіти в бізнесі
Освіта однозначно допомогла. Тоді ще не було такого швидкісного та всеохоплюючого інтернету як сьогодні. А зараз можна використовуючи мережу здобути пристойний рівень освіти, і можливо навіть значно кращий, ніж дають наші ВУЗи. Окрім того, світ починає вузькоспеціалізуватись і освіта теж вимагає вузькоспеціалізації, а в навчальних закладах це зараз неможливо, у нашій країні - так точно.
Про найважливіші якості менеджера
для управління великою компанією
Банально - це розуміння того, для чого ми ходимо на роботу і що ми там робимо. Ми можемо говорити про людяність менеджера, про МВА, про соціальну мету і таке інше. Але бізнес, в першу чергу, створюється з метою отримання прибутку. І найкраще - в довгостроковій перспективі. Тому, якщо для досягнення мети нам потрібно всім ставати і працювати поспіль кілька днів, чи тижнів прибиральниками, або супервайзерами на запуску чергового об'єкту для того, аби зрозуміти, як це працює в деталях, в усіх тонкощах, щоб відпрацювати технологію, то немає значення хто у компанії: власник чи генеральний директор, всі йдуть і працюють. Це не просто маркетингова фішка така - одягнути комбінзон і стояти поруч на фабриці з робітниками, або з прибиральниками мити туалет, це необхідність розуміння бізнесу. Той хто розуміє як це працює, той розуміє основну мету бізнесу і є успішним менеджером.
Якщо ж ви хочете піти у відпустку на 30 днів то, ймовірно ви не там працюєте. Люди ліниві за своєю природою, або ж нас неправильно виховали. Тому, ми спочатку робимо не поспішаючи, завалюємо справу, а згодом шляхом героїзму витягуємо ситуацію, навіть інколи ризикуючи життям чи здоров'ям, перемагаємо і отримуємо очікуваний результат. А чи не простіше навчитись готуватись, спланувати і зробити все згідно з графіком? Коли все правильно підготовлено і зроблено, то зі сторони здається, що все відбувається само собою.
Про ризик заради вигоди
Життя в бізнесі - це часто ризик. А кожен день у бізнесі в Україні - це цілодобовий ризик. Жодної страховки, ніяких гарантій, реальних планів, що завтра не зміниться курс гривні, законодавство, податки, що не прийде черговий перевіряючий орган з "планом" на штрафи, або не відбудуться добре відомі нам "маски-шоу", під час яких, у тебе заберуть всі комп’ютери на кілька місяців для вияснення можливих фактів ухилення від податків.
Про "важкі часи"
Як писав Конфуцій, найважче починати у часи великих потрясінь. Після "Революції Гідності" справді було дуже складно. І я відкрив для себе нове правило: відкладати треба не на "чорний день", а на "чорний рік чи два".
Сьогодні досить непросто вести справи. Особливо, через відсутність людей, які готові працювати. Окрім того, чимало наших працівників, особливо на заході країни виїхали у сусідню Польщу у пошуках кращого заробітку.
Економіка вона самовідновлювана. Це живий організм. Потрібно лише здійснити мінімальне втручання влади і створити стабільно однакові правила для всіх. І за 2-4 роки все стабілізується навіть в умовах війни на Донбасі.
Чи реально на українському ринку працювати чесно?
Коли я створював фасіліті компанію, то запрошував кількох консультантів із Північної Америки. Одним із моїх вчителів був Білл Герленд Bill Garland, який наголошував, що потрібно завжди визначатись для себе ким ти є: політиком, громадським діячем чи бізнесменом?
Якщо ти громадський діяч, то борись за права людей. Якщо ти політик, то роби політичну кар'єру на тому, що хочуть почути люди. А якщо ти бізнесмен, то заробляй гроші за тими правилами, які тобі створили для тебе політики та громадські діячі.
Найбільше досягнення у бізнесі
Найбільше досягнення - це моя команда групи компаній "Клінінг Про". Коли ти збираєш правильних людей, тоді вже не важливо який бізнес робити. Сьогодні ти можеш робити клініговий бізнес, а завтра запускати космічні кораблі (Сміється).
Фото: cleaning-pro.com.ua
Будь-який бізнес - це в першу чергу "Люди", потім "Процес", і тільки наприкінці – "Продукт". Тому, саме люди, які з тобою працюють кожен день пліч-о-пліч - це найбільша цінність у бізнесі.
