З'являються новини про угоду між Вірменією, Азербайджаном і Туреччиною щодо Зангезурського коридору. Це сталося після візиту прем'єр-міністра Вірменії Пашиняна до Туреччини на початку цього тижня.
Кілька висновків із цього.
По-перше, це передвіщає укладення остаточної мирної угоди між Вірменією та Азербайджаном, яка нарешті покладе край десятиліттям суперечок навколо Нагірного Карабаху, і пропонує потенціал для відкриття кордонів між Вірменією та Азербайджаном, а також Туреччиною. Це величезний потенційний виграш у торгівлі й транзиті для всіх трьох країн, що відкриває шлях з Центральної Азії до Європи через ці три держави.
По-друге, для Туреччини будь-яка угода з Вірменією сприятиме подальшому поліпшенню відносин з Європою і США, які були напружені через лобіювання вірменської діаспори з відповідних питань.
По-третє, це ще одна величезна поразка росії і, я б сказав, наслідок її катастрофічної війни в Україні. Оскільки росія загрузла у війні в Україні, вона не змогла використати військову силу для захисту своїх інтересів на Південному Кавказі. Це означає, що коли Азербайджан, за підтримки турецьких військових і технологічних поставок, розпочав свій останній наступ у Нагірному Карабасі 2023 року, росія не змогла виконати свої зобов'язання щодо безпеки перед Вірменією, і результатом стала переконлива перемога Азербайджану. Пашинян тепер змушений жити з наслідками цього, й підписання остаточної мирної угоди з Азербайджаном і нормалізація відносин з Туреччиною є лише частиною цього процесу.
Побачивши, що російський вплив слабшає, Пашинян намагається нормалізувати відносини з Азербайджаном і Туреччиною та поглибити зв'язки з Європою (особливо з Францією), прагнучи остаточно вивести країну з російської орбіти. росія намагалася зупинити цей процес, втручаючись у політику Вірменії, щоб підірвати і послабити Пашиняна – нещодавно з'явилися повідомлення про спроби перевороту проти вірменського прем'єра, підтримані москвою.
Азербайджан чинить опір укладенню остаточної мирної угоди доти, доки до вірменської конституції не будуть внесені зміни, що підтверджують контроль Баку над Нагірним Карабахом. Для Пашиняна це було складно, оскільки його рейтинги падають, а незабаром вибори. Він відкладає ці поступки до завершення виборів. Проте поступка Азербайджану і Туреччині щодо Зангезурського коридору може призвести до того, що Азербайджан також запропонує поступки щодо цих же конституційних вимог. Це може дозволити підписати остаточну мирну угоду між Вірменією і Азербайджаном дуже скоро. Пашинян сподівається, що будь-які економічні вигоди від відкриття кордонів і поліпшення візового режиму для вірмен до Європи зрештою врятують його виборчу кампанію.
росія зараз спостерігає, як Вірменія та Азербайджан виходять з її орбіти в бік Європи і Туреччини, і, вочевидь, незадоволена цим. Нещодавні напади/арешти азербайджанців у росії можуть бути частиною зусиль москви, спрямованих на помсту Баку. Проте Баку показав, що не збирається піддаватися на поталу, про що свідчать нещодавні затримання співробітників російського медіа "Спутнік" в азербайджанській столиці. Рукавички зняті з обох сторін. Я сумніваюся, що москва шукатиме прямої військової конфронтації з Баку, оскільки: а) азербайджанські військові показали, що вони є боєздатною силою під час нещодавніх війн у Нагірному Карабасі; б) будь-який напад росії на Азербайджан може призвести до війни з Туреччиною; в) російські військові вже напружені в Україні.
Іронія полягає в тому, що тоді як Вірменія та Азербайджан виходять з орбіти росії, сусідня Грузія, колись улюбленець Заходу, була повернута назад до москви адміністрацією "Грузинської мрії" Іванішвілі, яка орієнтується на рф. Прозахідні демонстрації там все ще тривають, хоча й супроводжуються арештами і витісненням із країни чинним режимом. Грузія все ще перебуває у грі, з точки зору протистояння між росією і Заходом. Ще одним ускладненням є залучення Китаю, який претендує на управління портом Анаклія. Останнє дратує адміністрацію Трампа, яка все ще підтримує зусилля Конгресу США щодо запровадження санкцій проти режиму Іванішвілі, навіть попри те, що він вписується у популістський, ультраправий сімейний світ цінностей Трампа – Віктора Орбана, Роберта Фіцо та інших.
По-четверте, і нарешті, Азербайджан і Туреччина просувають Зангезурський коридор, використовуючи можливість, надану слабкістю Ірану після нещодавніх атак США/Ізраїлю. Досі Іран виступав проти відкриття Зангезурського коридору.
