Я хотів би зробити більше, але сьогодні, за деякими незначними винятками, пов'язаними з повітряною/ракетною війною, повністю зосереджуся на ситуації в районі Бахмута. Причина в тому, що я вважаю за необхідне розібратися з деякими пов'язаними із цими нісенітницями, які "літають" у соціальних мережах.
Повітряна/ракетна війна. З'явилося відео, на якому зафіксовано запуск українського безпілотника Ту-141: начебто підтверджує повідомлення/оцінки, згідно з якими саме така зброя була використана для нанесення ударів по російських бомбардувальних базах "Енгельс-2" та "Дягілєво". Україна мала б капітально відремонтувати близько 68 таких безпілотників ще у 2014 році.
З'явилося перше відео про розгортання мінібаражуючого боєприпасу Swtichblade-300. Про їхні поставки багато говорили ще у березні-квітні, але поки що жодного з них не бачили в дії.
Адміністрація Байдена, схоже, прийняла рішення про постачання в Україну зенітно-ракетних комплексів Patriot. Пентагон вже дав згоду, але план ще має бути схвалений міністром оборони Ллойдом Остіном, а потім підписаний Байденом. Наразі точна кількість та версія систем, які будуть поставлені, невідомі.
Очевидно, у відповідь на заяву США, Франція та Італія, як повідомляється, збираються поставити Україні ЗРК SAMP/T та "Мамба". Париж вже мав би це підтвердити, але переговори з Римом ще тривають.
Сказати, що все це відбувається надто пізно, тоді як до 15 мільйонів українців залишаються без світла та опалення, а часто і без води протягом декількох днів, було б применшенням. Але принаймні мало хто з балакунів на Заході нарешті зрозумів, що надання Україні оборонної зброї не може вважатися "провокацією" навіть за мірками Сі, не кажучи вже про мірки путіна.
Принаймні, ті системи, що надійшли на сьогодні, і ті, що вже експлуатуються українськими ППО з попередніх часів, працюють все краще і краще. Минулої ночі росіяни випустили 10 (пізніше ця цифра зросла до 13) дронів-мопєдів "Шахед-136" у напрямку Києва: за повідомленнями, всі 10/13 були збиті. Втім, осколками пошкоджено адміністративні будівлі у Шевченківському районі.
Битва за Бахмут. Напередодні поспілкувався з кількома людьми, які служать там останні декілька днів, і всі вони підкреслюють: немає жодних ознак чогось подібного до "відходу" ЗСУ з Бахмута. Навпаки: навіть якщо деякі російські атаки (як, наприклад, на східній стороні Бахмута протягом останніх двох днів) створюють проблеми, і хоча кілька підрозділів ЗСУ зазнали важких втрат, по суті, гарнізон був посилений і міцно тримається.
На північ від Бахмута під українським контролем залишаються Яковлівка, Соледар, Бахмутське та Підгородне (так, "навіть" Підгородне). Їх утримують розрізнені дрібні підрозділи з різних бригад, але під командуванням штабу 57-ї мехбригади.
Перш за все, весь Бахмут залишається під контролем України: виняток становлять лише східні передмістя (на схід від вулиці Патріса Лумумби) та південні передмістя (південно-східна сторона Опитного та Іванграду). Далі на південь лінія фронту стабілізувалася на схід від Кліщіївки, але росіяни контролюють Андрїівку.
Зараз як в Україні, так і за її межами є багато здогадок про те, з якою метою путін/суровікін так наполегливо наполягають на Бахмуті? Яка мета цієї битви?
Як можна побачити/почути у цьому відео, що містить інтерв'ю з "Арті Гріном", одним із найкращих українських артилерійських командирів (і дуже тверезою людиною), загальна мета росії полягає в тому, щоб досягти адміністративних кордонів Донецької області. Це "випадково" включає в себе Бахмут. Для цього росіяни намагаються обійти місто шляхом нанесення ударів на північний схід (район Соледара) та південь від нього (Опитне та Кліщіївка). Мета цих атак – відрізати українські шляхи постачання до Бахмута.
Чи є ситуація в Бахмуті позитивною для України?
Ні. Вона напружена, місцями навіть критична. Наприклад, за останні два дні росіянам вдалося вийти на східну околицю міста: відтіснити українців на 50-100 метрів.
Але це зовсім не означає, що гарнізон розбігається, здається в полон, знищується чи зазнає "великих" втрат (достатньо запитати кількох офіцерів ЗСУ, і всі вони одразу ж дадуть відповідь: їхні втрати не йдуть ні в яке порівняння з тими, яких зазнавали їхні підрозділи ще в травні, червні чи навіть липні).
За останні два тижні ЗСУ перекинули до міста значне підкріплення: дехто стверджує, що Україна тим часом має більше військ у Бахмуті, ніж росіяни можуть розгорнути для атаки на місто.
Українській артилерії все ще не вистачає боєприпасів, але поставки із Заходу продовжують надходити і підтримують її в робочому стані. Того, що артилерія ЗСУ отримала протягом жовтня-листопада, вистачило, щоб знищити масу російської важкої техніки (танки, БМП, БТР, артилерію тощо) в районі Бахмута – в першу чергу, керованими снарядами "Екскалібур" калібру 155 мм. Це змусило росіян відвести решту важкої техніки та діяти виключно піхотою, а також змінити свою тактику.
Більшість операцій, які зсрф проводили у цьому районі протягом останніх двох тижнів, були "людською хвилею", лобовими атаками (за повідомленнями) близько 26 000 засуджених, завербованих "вагнером". Спочатку це застало українців зненацька: ніхто не міг повірити, що росіяни будуть діяти таким чином, або будуть готові нести такі жертви, або матимуть війська, готові йти в атаку таким чином. Більше того, українцям довелося вчитися відбивати такі атаки. Саме це стало причиною втрати кількох позицій і важких втрат кількох українських підрозділів (про які я не буду говорити з причин, перелічених нижче) за останні два тижні. Тим часом, ЗСУ пристосувалися до цього "нововведення" і замінили кількох некомпетентних командирів на "оперативному рівні", намагаючись при цьому максимально використати загальну некомпетентність російських офіцерів.
Найважливіший момент – або щось на кшталт "найважливішого уроку" – у всьому цьому полягає в тому, що втрати перших десяти місяців війни знищили професійне ядро зсрф і деградували до рівня, коли вони не в змозі розгорнути таку ж вогневу міць, як під час весняних наступальних операцій: вони втратили занадто багато сучасної артилерії, їм так і не вдалося вирішити свої проблеми з управлінням і зв'язком, а тим часом їм не вистачає боєприпасів. Більше того, через систему путіна нею керують некомпетентні люди. Усвідомлюючи це, путін і суровікін зараз фактично шукають "почесне" завершення війни: якесь рішення, яке б змусило українців піти на переговори на їхніх умовах. Саме для цього вони набрали 300 000 резервістів і оголошують про мобілізацію ще більшої кількості: щоб погрожувати і лякати Київ і Захід для того, щоб змусити їх до переговорів на їхню користь. Все це не означає, що Україна втратить Бахмут: "лише", що росіяни зроблять все можливе, щоб отримати місто, а українці – щоб його захистити.
Дискусії про втрати. Як я вже неодноразово згадував, мені не подобаються дискусії про втрати, оскільки вони фактично безглузді: точні цифри – це добре збережена таємниця, незалежно від того, яка сторона у цій (чи будь-якій іншій) війні. Тому можна лише здогадуватися, прикидати, але ніколи не бути впевненим.
Перш за все, завжди є люди, які вважають за краще неправильно інтерпретувати і фантазувати щодо будь-яких цифр, які я наводжу – що "миттєво підтверджується" численними читачами моїх останніх звітів.
Наприклад: я згадав взвод 30-ї мехбригади і написав, що там було 22 військовослужбовці, троє з них зникли безвісти, і українці вважали їх військовополоненими, а 17 були поранені. У "відповідь" на це дехто почав фантазувати на кшталт того, що це був взвод з 22+17+3 бійців і таке інше...
Я вже звик до таких маразмів, коли мене називають і "нацистом", і "прихильником джихаду", і "проплаченим Катаром", і "турецьким МІТом", і ЦРУ, і Моссадом, і Мухбаратом, і ще як завгодно.... максимум, я з цього сміюся. Але, дійсно, в даному випадку я не розумію конкретних "реакцій", тому що все так просто.
22 військових всього (літерами: двадцять два).
22. Ніяких 21 і ніяких 23. Тим більше, ніяких 22+17+3 (тобто "42"). 22 – і немає жодних підстав перекручувати це у щось на кшталт "підрозділи ЗСУ організовані за стандартами НАТО, тому у цьому взводі має бути XY військовослужбовців". Їх всього 22.
Люди, будьте ласкаві, вмикайте мізки, коли читаєте: 22 – це 22, а не 11, не 37 і не 42...
Самохідна гаубиця 2С1 "Гвоздика" 30 ОМБр у бою в районі Бахмута у листопаді.
Аналогічна ситуація і з 93-ю бригадою, де "знищення" її ІІ батальйону, про яке заявляє одне з провідних путінських пропагандистських видань, тим часом обговорюється як "знищення всієї бригади"... "тому що так сказав Том Купер"...
Не уявляю, ким треба бути, щоб дійти таких висновків, але одне можу сказати точно: нічого подібного я ніколи не "говорив". Максимум, що я робив в процесі переказу того, про що повідомляють російські соціальні мережі протягом останніх кількох днів, це цитував заяву WarGonzo про "знищення" II батальйону 93-ї бригади і одразу ж висловлював свої сумніви з цього приводу. Навіть ті нечисленні росіяни, які ще достатньо тверезі, щоб це зробити, заперечують знищення 93-го (або його частин). Ось, наприклад, що говорить з цього приводу один з їхніх волонтерів: "Але ж Том Купер так сказав..."?!
Одне можу сказати точно: після пережитого я точно не збираюся обговорювати будь-які деталі подібного роду. Вибачте, але це абсолютно безглуздо.
14 грудня 2022 року
