Насамперед слід зазначити, що співавтор статті Джон Хадсон за дивним збігом обставин є автором іншої статті у Washington Post: "Немає переконливих доказів того, що росія стоїть за атакою на Nord Stream". іPress аналізував вже вихід аналогічних публікацій, за якими стоїть кремль, коментуючи статтю Беннетса у The Times: "Північний потік" могли підірвати і Велика Британія, і США? Про російські наративи на сторінках поважної The Times".
Цього разу Хадсон спирається на велику кількість анонімних співрозмовників Washington Post, які вважають, що далі буде важче забезпечувати допомогу Україні через позицію республіканців, які муситимуть зважати на крайніх правих з числа своїх однопартійців. Потім "логіка" статті розвиває думку, що українцям треба не триматися за Бахмут, але відвоювати більше території, щоб примусити путіна сісти за стіл переговорів. У статті хіба що бракує на завершення фрази і "погодитися на втрату частини території в обмін на…".
Цікаво, що за кілька днів до виходу цього матеріалу у WP, у The Hill вийшла стаття полковника ВПС США Джеффрі Фішера, де він попереджає, що адміністрація Байдена припускається тієї ж помилки, що і Сполучені Штати у В’єтнамі, коли політичним рішенням надають перевагу над військовими міркуваннями.
Читайте по темі: Україні потрібні винищувачі. Інакше США знов повторить власну помилку у В'єтнамі – полковник авіації Джеффрі Фішер
Наводимо переклад самої статті та нижче – коментар Еліота Коена.
З наближенням річниці від початку російського вторгнення в Україну, пише американська Washington Post, американські посадовці тиснуть на українських лідерів, мовляв, настав вирішальний момент для зміни ходу війни, потрібні вагомі результати на полі бою, оскільки зброя і допомога з боку США та союзників збільшуються.
Незважаючи на обіцянки підтримувати Україну "стільки, скільки потрібно", зазначає видання, офіційні представники Байдена стверджують, що нещодавні пакети допомоги від Конгресу та американських союзників є найкращим способом для Києва кардинально змінити хід війни. Багато консерваторів у Палаті представників, очолюваній республіканцями, пообіцяли припинити підтримку, а ставлення Європи до фінансування військових зусиль лишаються хиткими.
За твердженням Washington Post, посадовці підкреслили, що Конгрес дав Білому дому більше, ніж той просив для допомоги Україні, але тоді Палату представників і Сенат очолювали демократи. "Ми будемо продовжувати переконувати їх, що ми не можемо робити все і вся вічно", – цитує одного з них газета. За його словами, адміністрація "твердо переконана", що надалі отримувати такий же рівень безпеки та економічної допомоги від Конгресу буде важко. "Доти, доки це буде потрібно" стосується тривалості конфлікту, – додав посадовець з адміністрації Байдена. – Це не стосується розмірів допомоги".
WP констатує, що за останні місяці війна на сході України перетворилася на повільну м'ясорубку, в якій жодна зі сторін не має переваги. Представники Байдена вважають, що критичний момент настане цієї весни, коли росія розпочне наступ, а Україна перейде в контрнаступ, щоб повернути втрачені території.
Адміністрація підкреслює важливість цього моменту. Віцепрезидентка Гарріс, держсекретар Ентоні Блінкен і міністр внутрішньої безпеки Алехандро Майоркас цього тижня вирушають на великий саміт з питань безпеки в Німеччині, а президент Байден наступного тижня вирушає до Польщі, де виступить з промовою і проведе зустрічі з нагоди річниці початку війни.
Адміністрація Байдена також працює з Конгресом над затвердженням ще 10 мільярдів доларів прямої бюджетної допомоги Києву і, очікується, наступного тижня оголосить ще один великий пакет військової допомоги, до того ж запровадить нові санкції проти кремля.
Як зазначає Washington Post, про надважливість наступних кількох місяців прямо заявили Києву високопосадовці Байдена, зокрема заступник радника з національної безпеки Джон Файнер, заступник держсекретаря Венді Шерман та заступник міністра оборони Колін Кал, які відвідали Україну минулого місяця. Директор ЦРУ Вільям Бернс відвідав країну за тиждень до візиту цих посадовців, де поінформував президента України Володимира Зеленського про військові плани росії у найближчі місяці та наголосив на нагальності моменту.
"Водночас Байден і його помічники прагнуть уникнути будь-яких ознак відходу або послаблення рішучості західних союзників напередодні річниці 24 лютого, сподіваючись дати сигнал президенту росії владіміру путіну, що підтримка України не слабшає", – пише газета. Але дивно, що сама стаття і наведені в ній вибірково цитати високопосадовців адміністрації США кажуть про протилежне.
Далі Washington Post каже, що деякі аналітики попереджають, що ані росія, ані Україна навряд чи здобудуть вирішальну військову перевагу в осяжному майбутньому. І наводить цитату Андреа Кендалл-Тейлор, директорки Програми трансатлантичної безпеки в Центрі нової американської безпеки: "Таке відчуття, що ми розігруємо довгу війну. Я думаю, що це суперечить сподіванням багатьох людей на те, що ми насправді намагаємося допомогти Україні перемогти у військовому плані". Зауважимо, що навіть вирвана з контексту ця цитата не підтверджує тези WP, а навпаки критикує за повільну допомогу, яка призводить до затягування війни.
"Байден і його радники стверджують, що рішуче підтримають Україну – якнайдовше і якнайповніше. Та вони попереджають, що політичний курс стане жорсткішим після того, як Україна вичерпає поточний пакет допомоги Конгресу (вже цього літа)", – наголошує WP.
"Деякі західні лідери застерігають щодо надання Україні певних видів важкого озброєння, побоюючись прямої конфронтації з росією, особливо після того, як путін заявив про готовність застосувати ядерну зброю", – пише видання, застосовуючи кремлівські наративи про ядерні загрози.
Читайте по темі: Приручення ведмедя. Чому путін не застосував ядерну зброю – Джозеф Сірінсіоне
Втім, Washington Post констатує, що гучне публічне лобіювання Зеленського, за яким послідували тихі кулуарні домовленості з боку американських посадовців, змінило динаміку. Байден і Блінкен у грудні та січні переконували союзників надати Україні танки і ракети, які його адміністрація місяцями відмовлялася надсилати.
"Радники Байдена закликали Нідерланди, наприклад, допомогти США у наданні важливих систем протиповітряної оборони. Під час візиту Зеленського до Вашингтона, Байден оголосив про надання ракетної батареї "Патріот", а вже 17 січня під час візиту прем'єр-міністра Нідерландів Марка Рютте до Вашингтона, він заявив, що його країна надасть Україні дві пускові установки "Патріот" і ракети", – додає WP.
Газета також розповідає про перипетії щодо постачання танків, і як Байден, оголосивши про постачання танків M1 Abrams, змусив Німеччину погодитися на постачання своїх Leopard 2 і дозволити зробити це й іншим країнам. Як відзначає видання, зараз, коли США готуються відправити 31 найсучасніший танк у середньостроковій перспективі, Європа швидко збирає два танкові батальйони Leopard 2 в найближчій час, що еквівалентно щонайменше 70 танкам. Цей крок може суттєво змінити баланс сил на полі бою.
Проте публічна демонстрація єдності, переконана Washington Post, приховує напруженість щодо того, як Україні слід зосередити свої ресурси в найближчі місяці.
На думку видання, відверті дискусії в Києві минулого місяця свідчать: адміністрація Байдена докладає усіх зусиль, щоб Україна отримала результати від підтримки Заходу, оскільки війна триває майже рік. WP цитує осіб, знайомих з дискусіями, які говорили на умовах анонімності, що не завжди було легко домогтися того, аби Київ погоджувався із Заходом.
"Багато місяців Україна витрачала значні ресурси і війська, захищаючи Бахмут на сході Донбасу. Американські військові аналітики і планувальники стверджують, що нереально одночасно захищати Бахмут і розпочати весняний контрнаступ, щоб відвоювати територію, яку США вважають стратегічно важливою", – пише WP, не називаючи цих американських аналітиків.
Далі, із посиланням на двох також не названих високопосадовців адміністрації Байдена, газета зазначає, що Зеленський надає Бахмуту символічного значення і вважає, що втрата міста стане ударом по українському бойовому духу. У п'ятницю він заявив, що сили його країни "боротимуться, скільки зможуть", щоб утримати місто, що на волосині від окупації.
"Хоча офіційні особи США заявили, що розуміють Зеленського, але побоюються: якщо Україна продовжуватиме воювати усюди, куди заходять російські війська – це буде працювати на користь москви. Замість цього вони закликали Україну визначити пріоритети у виборі часу та проведенні весняного контрнаступу, тим паче США та Європа навчають українських бійців користуватися найскладнішим озброєнням, що існує", – пише Washington Post.
"Загалом, ми вважаємо, що вони повинні мати достатньо часу, щоб скористатися тим, що ми надали їм у вигляді матеріалів і тренувань, – цитує видання чергового неназваного високопоставленого представника адміністрації Байдена. – Якщо росія візьме Бахмут, це не призведе до значних стратегічних зрушень у війні. росіяни намагатимуться захопити його, але це лише точка на карті, заради якої вони витратили надзвичайну кількість крові та грошей".
Washington Post згадує, що окрім Бахмута, Зеленський весь час надихав свою країну на військову кампанію з повернення всієї окупованої росією України, зокрема Крим (півострів, який росія анексувала у 2014 році). І додає із посиланням на чергових анонимів, що американські розвідники дійшли висновку, що відвоювання добре укріпленого півострова зараз не під силу українській армії. І нагнітає (знов не називаючи хто, що і коли): "Цю реалістичну оцінку озвучили у багатьох комітетах на Капітолійському пагорбі упродовж останніх тижнів". При цьому видання робить вигляд, що навіть не чуло про наполягання України на наданні їй далекобійних ракет із винищувачами саме для того, щоб відвоювати Крим.
І далі WP знов тиражує вкиди кремля, аналіз та застереження щодо яких час від часу з'являється у світовій пресі від найвідоміших і найавторитетніших спікерів: "Така невідповідність між цілями та можливостями викликала стурбованість в Європі, що конфлікт в Україні триватиме нескінченно довго, а це перевантажує Захід, який бореться з іншими проблемами, зокрема з високою інфляцією та нестабільними цінами на енергоносії".
Читайте по темі:
Насамкінець WP намагається переконати читача у тому, що переговори із путіним невідворотні та що Крим чіпати не варто: "Радники Байдена стверджують, що вони дотримуються найкращого варіанту дій: надати Україні можливість повернути якомога більше території в найближчі місяці, перш ніж сідати з путіним за стіл переговорів. Цьому сприятимуть ракети Patriot, пускові установки HIMARS і велика кількість бронетехніки. Оптимісти бачать для України такий шлях – до кінця року запобігти подальшому російському просуванню на сході, відвоювати територію на півдні і змусити росію домовитися про припинення війни".
Дивіться, як зовсім необґрунтовано нагнітає Washington Post: "За оцінками західних і українських розвідників, росія наразі має в Україні понад 300 000 військовослужбовців (порівняно з 150 000 на початку) і планує кинути ще сотні тисяч. В рамках весняної кампанії російські війська можуть перетнути білоруський кордон і накриють маршрути постачання в Західній Україні, які використовував Київ".
І наостанок – нарешті – надає авторську цитату Сета Джонса, директора Програми міжнародної безпеки Центру стратегічних і міжнародних досліджень. Але у ній немає нічого, крім відкритих питань, на які, звісно, усі хотіли б отримати відповіді. Хоча ні, там ще є заклик про якнайбільшу допомогу Україні – тему, яку автор протягом всієї статті майже не згадує.
"Незрозуміло, чим це закінчиться. Чи закінчиться врегулюванням переговорами? Чи затягнеться, і ми отримаємо різновид заморожених конфліктів, які ми бачимо в інших місцях? Зараз ви (адміністрація Байдена – iPress) маєте достатню підтримку, і українці готові боротися, тому є невідворотна логіка в тому, щоб допомогти Україні якомога більше. Як довго ви зможете продовжувати це робити – питання відкрите", – каже Сет Джонс.
На завершення публікуємо коментар професора Еліота Коена до статті у Washington Post:
У цьому "творі" багато шарів безглуздості; міцна нитка, яку можна простежити, починаючи з навмисного витоку в пресу небезпечної картини.
"Ми будемо продовжувати намагатися переконати їх, що ми не можемо робити все і вся вічно": хто б із високопосадовців не сказав це репортерові, він або припустився грубої стратегічної помилки, або чогось гіршого.
Ви не телеграфуєте світові – і перш за все росіянам – про те, що готуєтеся підірвати свого узалежненого союзника. Ви не скиглите. І ви не виправдовуєтесь за Конгрес, коли президент не зміг довести важливість України.
Ви також не скаржитеся на промислову мобілізацію, коли ви не змогли використати повноваження, які Закон про оборонне виробництво дає уряду для просування виробництва.
Крім того, ви не говорите погано про свого союзника, коли ви не поспішали надавати йому те, що йому потрібно, не змогли передбачити його потреби і, перш за все, відмовили йому в системах (для початку, в ATACMS), які б дозволили йому перемогти.
Адміністрація також може врахувати, що ті ж самі експерти, які говорять про мобілізацію сотень тисяч російських військ і неминучий наступ, раніше помилялися в оцінці російського і українського військового потенціалу.
Вони також можуть застосувати трохи здорового глузду щодо того, які сили може створити росія після того, як вона понесла до двохсот тисяч втрат з невеликої початкової бази в 400 000 сухопутних військ (якщо це так) і поспішної мобілізації.
Є сумний досвід Афганістану. Спроба нав'язати Україні угоду з росією, яка посилить її втрати, була б не просто аморальною: це був би акт стратегічної імбецильності.
Еліот Коен – автор статей у The Atlantic. Він є професором кафедри Роберта Е. Осгуда (зовнішньої та військової політики) в Школі передових міжнародних досліджень Університету Джонса Гопкінса і завідувачем кафедри стратегії Арлі Берка в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень.
