Facebook iPress Telegram iPress Twitter iPress search menu

Стримування росії провалилося. Тож вона має повірити, що Захід хоче і може завдати їй болю – Едвард Лукас

Переклад iPress
Стримування росії провалилося. Тож вона має повірити, що Захід хоче і може завдати їй болю – Едвард Лукас
Відомий журналіст і автор багатьох книг про росію Едвард Лукас у британському виданні The Times вирішив знову нагадати Заходу про неефективність їхніх гнівних заяв у відповідь на "активні дії" росії. Таке стримування неодноразово провалювалося і тому в Європі зараз триває найбільш жорстока війна з 1945 року, в якій загинули сотні тисяч, а мільйони змушені шукати притулку. Хоч Едвард Лукас і не пропонує вбивати західних пропутінських пройдисвітів, але закликає Захід дати зрозуміти всім у росії, що вона врешті-решт отримає відповідь: той, хто нападатиме, буде покараний.

Секрет ефективного стримування не у фізичному вимірі – наприклад, кількості ракет у нашому арсеналі та кілотон ядерної зброї, які вони можуть доставити. Він психологічний: здатність переконати іншу сторону в тому, що напад буде болючим і безрезультатним.

На цьому фронті нам, м'яко кажучи, є куди рости. Менш ніж за 20 років кремль і його союзники успішно вбивали критиків і втікачів у західних столицях, зокрема в Берліні (2019), Лондоні (2006), Відні (2020) і Вашингтоні (2016). російські агенти підірвали склади зброї в Чехії (2014) і Болгарії (2022). У 2007 році росія здійснила кібератаку проти члена НАТО – Естонії. Вона вивела з ладу французький телеканал в 2015-му і організувала переворот у Чорногорії в 2016-му. Вона неодноразово і у багатьох країнах підкуповувала політиків, втручалася у вибори і просувала страшилки.

У відповідь ми висилаємо дипломатів, запроваджуємо санкції та робимо гнівні публічні заяви. Після кожної провокації ми робимо це знову. І знову. Це не працює. Наше стримування провалилося, і провалилося неодноразово. Результатом є найгірша війна в Європі з 1945 року. Щонайменше 100 000 людей загинули, у багато разів більше покалічено і травмовано, мільйони людей стали вимушеними переселенцями.

Найгірше ще попереду. З якими б короткостроковими негараздами не зіткнувся путінський режим, наша слабкість і безвольність прокладає шлях до нових атак, і більш серйозних, у довгостроковій перспективі. Вони не передбачають чітких і акуратних сценаріїв, таких як ультиматум кремля, за яким слідують танки, що котяться через кордон НАТО.

Наша справжня вразливість – це брудні трюки так званої "гібридної війни", відомої в лексиконі КДБ як "активні заходи". Вони знаходяться за межею збройного конфлікту. Вони спрямовані на те, щоб внести розбрат, заплутати і дезорганізувати. З часом вони знищують нашу волю чинити опір нападу.

Останнє "підпорогове" занепокоєння – це вразливість наших трубопроводів і кабелів на морському дні. Раніше це було смертельною таємницею (на посту міністра оборони Гевін Вільямсон потрапив у страшенну халепу з американцями за те, що просто згадав про це у розмові із журналістом). Тепер, досить пізно, нам кажуть, що росія вже заклала вибухівку в ключових точках. Враховуючи, що ми не можемо бути впевнені, що здатні фізично запобігти саботажу, наш єдиний варіант – це стримати росію від реалізації її плану. Аналогічне занепокоєння викликають можливості росії (і Китаю) сіяти хаос у космосі, наприклад, глушити сигнали GPS, від яких залежить більшість картографічного і навігаційного програмного забезпечення.

Буває важко покласти відповідальність за гібридні атаки, заплановані або здійснені, на когось одного. Міхаїл Лєсін, кремлівський кум, який планував поговорити з американською владою, нібито забив себе до смерті бейсбольною битою у своєму вашингтонському готельному номері, що звучить неправдоподібно. Місцева поліція була спантеличена.

Майже через дев'ять місяців після того, як вибух зруйнував газопровід "Північний потік" у Балтійському морі винуватців досі не знайдено. Однією з причин може бути те, що країни НАТО спочатку побоювалися розкриття своїх джерел і методів розвідки, які могли б вказати на російські військові кораблі, що причаїлися над місцем вибуху.

Тим часом процвітали конспірологічні теорії про безглуздий американський трюк або про операцію українських найманців. Підсумок – ми не змогли чітко показати росії, що атакувати нашу критичну інфраструктуру – це погана ідея.

Проблема в тому, що наша ескалаційна драбина – послідовність відповідей на провокації іншої сторони – є незавершеною. Нижні сходинки добре протоптані, але не вражають. Більшість наступних сходинок відсутні, поки ми не дійдемо до ядерної зброї, яка у випадку Британії є нашою зброєю судного дня, стратегічним ядерним стримуванням. Ця прогалина обіцяє неприємності. Відповіді, до яких ми готові вдатися, малоефективні. А ті, які могли б мати ефект, занадто руйнівні, щоб викликати довіру. Коли росія стискає нам горло, ми повинні наступати на п'яти кремлівським керівникам, а не підривати світ.

Щоб прояснити наше мислення на цьому фронті, наші уряди грають у військові ігри. Я беру участь у написанні сценаріїв для цих ігор і виконую в них ролі, іноді в якості натовського керівника, іноді в якості російського.

Уявіть собі, наприклад, натовп, що вигукує антиімперіалістичні гасла, штурмує західні посольства в африканській країні, охопленій війною. Деяких співробітників вбивають. Ватажки натовпу білі і розмовляють російською. Що ми маємо робити? Це не можна ігнорувати. Але покарання африканської країни за поганий контроль над заворушеннями лише посилить там антизахідні настрої. Без чіткої атрибуції буде важко зібрати політичну підтримку для чогось гострого і болючого, спрямованого на росію. Нас, зі сторони кремля, не збентежила реакція західних колег.

Я б запропонував використовувати технології розпізнавання облич для ідентифікації ватажків і видачі ордерів на арешт, що зробило б їхні закордонні подорожі практично неможливими. Ми могли б завдати удару по бізнес-моделі їхніх роботодавців, націлитися на керівників, яким вони звітують у росії, і ускладнити життя їхнім іноземним клієнтам. Чим ризикованіший і дорожчий результат, тим менше шансів на майбутню атаку.

Нам не потрібно відповідати тим же: я не закликаю, наприклад, вбивати жменьку пропутінських західних діячів, які перейшли до російського табору. Але ми повинні чітко заявити, що будемо накладати покарання на людей, які нападають на нас, і робитимемо це без жодних вагань. Для цього потрібна уява, єдність і сміливість. Наразі всього цього бракує. Але ми більші і багатші за наших ворогів. Настав час діяти саме так.

Джерело: The Times

Угорщина: корупційний скандал та домашнє насильство. Що загрожує Орбану? – Politico
Угорщина: корупційний скандал та домашнє насильство. Що загрожує Орбану? – Politico
Параноя путіна. Тероризм, марення і самознищення – Тімоті Снайдер
Параноя путіна. Тероризм, марення і самознищення – Тімоті Снайдер
Макрон хоче керувати зовнішньою політикою Європи. Не всі союзники з цим згодні – Bloomberg
Макрон хоче керувати зовнішньою політикою Європи. Не всі союзники з цим згодні – Bloomberg
Смертельну недбалість путіна неможливо приховати. московська атака зробила його слабшим, ніж будь-коли – Саймон Тісдалл
Смертельну недбалість путіна неможливо приховати. московська атака зробила його слабшим, ніж будь-коли – Саймон Тісдалл
Чи настав час для безпольотної зони в Україні? путін ескалує повітряну війну – бригадний генерал Кевін Райан
Чи настав час для безпольотної зони в Україні? путін ескалує повітряну війну – бригадний генерал Кевін Райан
"Циркони" з суші, відновлені 1,5 та 3 тонні бомби і натиск на Донбасі. Про останню тактику росіян – Том Купер
Франції потрібні країни-однодумці. Макрон-яструб відкриває двері Європи для Великої Британії – Едвард Лукас
Франції потрібні країни-однодумці. Макрон-яструб відкриває двері Європи для Великої Британії – Едвард Лукас
Кілька думок про російський розвідувально-ударний ланцюг. Більшість обстрілів відбувається на основі агентурних даних – Том Купер
Кілька думок про російський розвідувально-ударний ланцюг. Більшість обстрілів відбувається на основі агентурних даних – Том Купер