Facebook iPress Telegram iPress Twitter iPress search menu

Сучасна росія у світлі української соціології. Жираф, якому зрештою доведеться віддати чужі території

Дмитро Редько
Сучасна росія у світлі української соціології. Жираф, якому зрештою доведеться віддати чужі території
Інститут конфліктології та аналізу росії (IKAR) провів перше відкрите соціологічне дослідження російського суспільства, результатами якого поділився доктор соціологічних наук Алєксандр Шульга. Опитування репрезентативне, чимале за обсягами і ще потребує аналізу та наукового пояснення. Але деякі висновки можна зробити вже зараз, у повній відповідності до пророчих рядків Тараса Шевченка щодо того, з ким не варто кохатися.

На своїй сторінці у соцмережі Facebook пан Шульга навів результати, які, на його погляд, є суттєвими для подальшого аналізу та розуміння суспільно-політичних процесів, які відбуваються у сучасній росії. Зокрема, дослідження показало, що 62% дорослого населення вважають, що події в рф розвиваються у правильному напрямі. Водночас головною проблемою для країни 50% опитаних називають спеціальну військову операцію, навіть попри низькі зарплати та пенсії, зростання цін, дороге медичне обслуговування.

Безклепкова свідомість росіян. Кричущі відсотки ватності та неадекватності

73% респондентів відчувають оптимізм, коли думають про майбутнє рф і своє майбутнє. 61% населення вважає, що часткова мобілізація була правильним рішенням, водночас більше половини називають її несправедливою за соціальною ознакою, коли мобілізували переважно бідних громадян без зв'язків. Майже 60% росіян мають близьких, друзів чи знайомих, яких нещодавно мобілізували, а третина вже має тих, хто загинув під час "спеціальної військової операції". 58% жителів підтримає рішення про оголошення загальної мобілізації в рф. Половина росіян виступає за те, щоб "СВО" не мала граничних часових рамок і тривала скільки потрібно. Водночас 69% позитивно сприйняли, якби спеціальна військова операція завершилася вже завтра.

Лише 3% опитаних вважають, що "спеціальна військова операція" досягла всіх поставлених цілей, 39% вважають, що вона досягла їх частково. У той же час 74% позитивно оцінили відступ російських військ з Херсона.

Одночасна підтримка "спеціальної військової операції" і відступу з Херсону більшістю російських громадян свідчать про те, що вони не тільки не здатні вибудовувати елементарні логічні зв’язки, але й знаходяться у стані розірваної, клаптикової свідомості. До того ж, як свідчать результати опитування, росіяни підтримують удари по об’єктам української критичної інфраструктури.

Суверенна цивілізація покори. росія як жираф, до якого дуже довго доходить

Українці не перестають дивуватися росіянам, їхній піддатливості пропаганді війни та відсутності емпатії до народу України, який вони не перестають називати "братнім", хоча, про яке братство йтиметься після Бучі, Маріуполя та Ізюма? І українці, і громадяни інших країн відчувають і жах, і подив, і нерозуміння – як, здавалося б, сучасний і цивілізований народ раптом перетворився на зграю бандитів, вбивць та мародерів? Що такого є в російському національному характері, що примушує росіян вчиняти злочини, прагнути загарбання чужих територій, вірити у свою виключність та апріорну правоту?

Дані з цитованого соцопитування дають якщо не відповіді, то шлях до їхнього отримання. Характерним є те, що війна з Україною безпосередньо торкнулася лише незначного числа росіян, порівняно із загальною кількістю населення. Коли ти не відчуваєш війну безпосередньо, в якості щоденних обстрілів, загибелі та каліцтві рідних та знайомих, коли твої доходи знаходяться на такому низькому рівні, що їхнє зниження просто неможливе – складно говорити про якісь симпатії або антипатії росіян до українців. Вони просто не розуміються, про що йдеться, і це найбільша проблема. У спробі достукатися якщо не до сердець, то хоча б до гаманців росіян, пояснити їм, що війна з Україною перш за все негативно та тривало впливає на саму росію та її мешканців, пояснення ситуації завжди впираються у глуху стіну нерозуміння. Це нерозуміння не тільки і не стільки продукт пропаганди, скільки наслідок віків існування у повному відриві від розвитку світової цивілізації, як від європейських, так і азіатських політичних та суспільно-економічних подій і перетворень.

Щоб спробувати зрозуміти, що таке росія і яким чином там проходить комунікація, потрібно завжди пам’ятати, що це країна величезних розмірів та відстаней. Шкільний жарт про жирафа, до якого довго доходить – це якраз про неї. Просто уявімо жирафа, якого поклали на бік, і від голови до хвоста якого – тисячі кілометрів. Засоби масової комунікації у вигляді інтернету, звичайно, доступні росіянам, але відсутня звичка використовувати досягнення цивілізації за їхнім прямим призначенням. Два-три офіційних інформаційних сайти, "Однокласнікі" та "Вконтактє" разом із набором відеокліпів з Яндексу – ось і увесь набір інформаційних ресурсів, якими користується пересічний росіянин. До цього додається якась незбагненна довіра до усього, що долинає назовні з телевізора. Пошуком інформації, її сепаруванням, порівнянням займається вкрай мала кількість громадян.

Щодо ставлення до влади та довіри до неї, то хрестоматійним прикладом є досить тривалий за часом епізод, який трапився після більшовицького перевороту в Петрограді, у листопаді 1917 року. В радянських підручниках часів СРСР це називалося "тріумфальна хода радянської влади". З листопада 1917-го по лютий-березень 1918-го на тій частині колишньої імперії, яка стала російською республікою, відбувалося перебрання влади від установ Тимчасового уряду до виконкомів місцевих рад робітничих та солдатських депутатів. Майже без збройного протистояння, просто за телеграмою з Петербургу, у якій йшлося про повалення попереднього уряду та створення нового, Ради народних комісарів. Місцеві чиновники слухняно брали під козирьок. Спротив радянщині та комуністам розпочався тільки після того, як на місцях прокотилася хвиля "червоного терору".

До того глибинка просто сприйняла перехід влади від одного уряду до іншого, як щось цілком природне. Влада ж у столиці? У столиці. Уряд помінявся? Помінявся. Ну то й у якійсь Сизрані чи Красноярську міняється. Століття жорсткої централізації, орієнтації на безумовне виконання циркулярів з центру імперії призвичаїли російську людність до необхідності виконувати забаганки центральної влади, навіть найбезглуздіші.

Архаїчний побут росіян – наслідок архаїчного мислення. І сподівань втекти, якщо що

Звичка до покори владі поєднується з архаїчним побутом, який є неодмінним супутником архаїчної свідомості. Ми сміялися крізь сльози, коли дізнавалися про вкрадені російськими вояками електрочайники, які вони ставили грітися на вогонь. Ми дивуємося світлинам "полоскалок" на річках, де й досі перуть білизну російські жінки. Історія з масовою крадіжкою унітазів взагалі знаходиться поза межами усвідомлення. росіяни з провінційних країв мають змогу побачити цивілізацію, у її сучасному технічному розумінні, тільки під час подорожей, при переїздах до промислових центрів у власній країні або під час вторгнення до сусідніх країн. Більшість росії – це провінція, глибинка. Більшість росіян – так званий глибинний народ, як за архаїчністю побуту, так і за архаїчністю мислення. Архаїка ж, у її істинному, а не казковому вигляді – це кров, бруд, знецінення людського життя, безумовна покора релігійним авторитетам та вождям племен. Замініть шамана на патріарха, а вождя на президента чи прем’єр-міністра – якість та сутність суспільних відносин від цього не зміниться.

1978 року радянські геологи у лісах Алтаю випадково знайшли родину Ликових. Ця сім’я старовірів десятиліттями мешкала поза увагою влади, вважаючи навколишній світ ворожим та налаштованим проти їхньої, правильної віри. Жодна влада, жодні репресивні органи не змогли виявити Ликових та перетворити на пересічних радянських громадян. Цікаво, що відхід в ліси та глухі місця від свавілля влади розпочався ще з реформ патріарха Нікона, люди цілими громадами втікали від церковної реформи та тривалий час жили за умов натурального господарства, без жодного контакту з цивілізацією. Ті ж "розкольники", які змушені були залишитися під наглядом та тиском влади або емігрувати, у своїй, вельми специфічній взаємодії з цивілізацією, що розвивалася, виявилися досить спритними у сільському господарстві та бізнесі.

В росії можна сховатися від влади, зникнути з публічного простору, просто вийшовши на якійсь маленькій залізничній станції за Уральськими горами та заглибитися у ліс. Простір між Сибіром та Тихим океаном, що складає дві третини території рф, заселений усього десятьма відсотками від загальної кількості населення. Сподівання на можливість пересидіти далеко, перебути будь-які соціальні та політичні катаклізми, вірогідно, і спонукає росіян бездумно підтримувати всі забаганки влади. Єдина відмінність якої від колишньої імперської полягає тільки у зміні місця перебування уряду.

Ті громадяни росії, які напряму взаємодіяли з цивілізацією, мали власний бізнес або працювали на західні фірми, подорожували за кордон, мали доступ до інформації та бажання і необхідність її споживати, після початку військових дій почали масово втікати на Захід або Схід. Словом, будь-куди, де можна пересидіти лихі часи. Втеча прискорилася та збільшилася у рази після проголошення мобілізації. Відсоток росіян, які втікли за кордон, незначний, у порівнянні з загальною кількістю населення рф. Але це найбільш економічно активні та розумово небезнадійні люди. Цікаво, що досі немає точного числа "біглогвардійців", тим більше – у прив’язці до міст, які вони покинули. Адже триста тисяч осіб на усю росію та триста тисяч бізнесменів, програмістів та менеджерів середньої ланки у москві – це числа різної якісної наповненості.

Архаїка у свідомості призводить до втілення в реальності архаїчних практик взаємодії зі світом. Вбити інакшого за мовою, кольором шкіри, релігією – не злочин для людини зі середньовічним способом мислення та розуміння світу. Ми дивуємося, як людина зі смартфоном у кишені може розчавити кувалдою голову іншої людини, як може стріляти у неозброєного цивільного, катувати дитину, зґвалтувати бабцю. Якщо людині роками вливати у мозок пропаганду про Івана Ґрозного або Петра Першого, якщо за зразок поведінки брати чекістів часів червоного терору та масових репресій, якщо свідомість цієї людини знаходиться десь у XIV-XVI столітті, то чому б і ні? Єретиків і відьом палять на багатті, визнання у злочинах отримують за допомогою диби, карають садженням на палю або четвертуванням. Отже, за такою логікою українців вбивають, міста рівняють з землею. Гасло "можемо повторити" отримало своє криваве та огидне втілення на нашій землі, повторили Батурин. До цього так само, криваво та огидно, "примушували до миру" Грузію, відриваючи у неї території та вбиваючи людей, вкотре "возз’єднували" Чечню з росією.

російське поле дослідів для психіатрів. Нічого феноменального, окрім способу мітити територію

росіяни, насправді, не є феноменом серед народів світу. Історія сучасної цивілізації – це історія нескінченних воєн, знищення народів та руйнування навіть слідів їхнього перебування на Землі. Давні греки вщент зруйнували Трою, римляни так само вчинили з Карфагеном та Єрусалимом. Візантійці виколювали очі полоненим болгарам та до ноги вирізали печенігів. У не дуже віддаленій від нас історії китайські війська випалювали, руйнували та вбивали джунгарів, османи – вірмен. У Другій світовій війні німці, одна з найосвіченіших європейських націй, наче збожеволіла, піддавши геноциду євреїв та ромів, сотнями тисяч вбиваючи слов’ян на захоплених територіях. У Руанді заклики до геноциду лунали за допомогою радіо, одного з найбільших надбань технічної цивілізації. Башти Всесвітнього торгівельного центру в Нью-Йорку було зруйновано за допомогою літаків, палестинські терористи використовують стільниковий зв’язок для приведення у дію вибухівки.

Ми, зазвичай, розуміємо цивілізацію як теперішній суспільний устрій – гуманістичний, демократичний, терпимий до інакшості. Однак цивілізацією є й часи замуровування немовлят у фундаменти ("будівельна жертва"), і криваві жертви ацтеків, і страти Влада Цепеша, і різанина часів Хмельниччини під Батогом. Водночас народи і увесь світ за століття розвитку дійшов висновку, що агресивні загарбницькі війни не є способом вирішення жодних проблем, але лише їхнім збільшенням. Що "розширення життєвого простору" – маячня, а проблеми голоду вирішуються не знищенням населення, а новими методами ведення сільського господарства.

Архаїчне мислення, притаманне росіянам, має на увазі і архаїчний спосіб здобуття поваги у інших, і архаїчні уявлення про велич держави та народу, і архаїчні способи ведення діалогу з оточуючим світом. Насилля як прийнятний засіб, бажання знищити інакше і незрозуміле, нерозуміння і не бажання почути думку інших та зважати на неї – усе це й є обличчям росії, її образом в очах світу. Архаїчність, апелювання до "доброї старовини" призводять до того, що народ, який живе у полоні таких уявлень про світ, відкидає вироблені людством універсальні правила співіснування. Міжнародне право має для них нижчу цінність, ніж звичаєве право, вага людського життя вимірюється на терезах державної та військової доцільності, та не вважається безумовною цінністю.

Процеси, які відбуваються в рф, потрібно ретельно вивчати, застосовуючи не тільки методи соціологічного  аналізу. За подіями, які відбуваються у росії тут і зараз, стоять не менш цікаві та жахаючі історичні події, які влада рф намагається повторити, свідомо чи на рівні інстинктів. Створення та існування російської імперії (а згодом – СРСР) завжди супроводжувалося захопленнями нових земель і винищенням або переселенням автохтонного населення. Теперішня експансія росії на Кавказ, безпосередньо або за допомогою створення підконтрольних квазі-держав – це пряме копіювання Кавказьких війн. Загрози країнам Балтії – спроби повторити Лівонські війни Івана IV та експансію Петра І і його наступників. Зазіхання на Україну, анексія наших територій – калька з політики московських царів та російських імператорів.

Настрої у російському суспільстві потребують ретельного дослідження, хоча б для того, щоб зрозуміти, чому рф увесь час намагається розширити свої території, водночас не займаючись розвитком та освоєнням вже наявних. Можливо, це відбувається ще й тому, що більшість російських територій на Сході – Сибір, Далекий Схід, Сахалін та острови Курильської гряди – також є захопленими і не сприймаються як свої. Так само, як і землі України та Грузії, які потрапили під тимчасовий російський контроль і на яких винищується та грабується геть усе, що спадає на очі окупантам.

Видається, росіяни підсвідомо відчувають, що незліченна кількість територій, які формально входять до складу їхньої імперії та насправді їм не належать, у слушний час будуть повернені справжнім господарям, і саме тому про них не потрібно дбати. Єдине, що дійсно складно пояснити – навіщо росіяни залишають по собі сліди та спогади у вигляді фекалій. Що такого, відмінного від усіх решта народів, є у національному характері великоросів. І це також тема для наукового дослідження, у тому числі психіатрами та психологами.

Угорщина: корупційний скандал та домашнє насильство. Що загрожує Орбану? – Politico
Угорщина: корупційний скандал та домашнє насильство. Що загрожує Орбану? – Politico
Параноя путіна. Тероризм, марення і самознищення – Тімоті Снайдер
Параноя путіна. Тероризм, марення і самознищення – Тімоті Снайдер
Макрон хоче керувати зовнішньою політикою Європи. Не всі союзники з цим згодні – Bloomberg
Макрон хоче керувати зовнішньою політикою Європи. Не всі союзники з цим згодні – Bloomberg
Смертельну недбалість путіна неможливо приховати. московська атака зробила його слабшим, ніж будь-коли – Саймон Тісдалл
Смертельну недбалість путіна неможливо приховати. московська атака зробила його слабшим, ніж будь-коли – Саймон Тісдалл
Чи настав час для безпольотної зони в Україні? путін ескалує повітряну війну – бригадний генерал Кевін Райан
Чи настав час для безпольотної зони в Україні? путін ескалує повітряну війну – бригадний генерал Кевін Райан
"Циркони" з суші, відновлені 1,5 та 3 тонні бомби і натиск на Донбасі. Про останню тактику росіян – Том Купер
Франції потрібні країни-однодумці. Макрон-яструб відкриває двері Європи для Великої Британії – Едвард Лукас
Франції потрібні країни-однодумці. Макрон-яструб відкриває двері Європи для Великої Британії – Едвард Лукас
Кілька думок про російський розвідувально-ударний ланцюг. Більшість обстрілів відбувається на основі агентурних даних – Том Купер
Кілька думок про російський розвідувально-ударний ланцюг. Більшість обстрілів відбувається на основі агентурних даних – Том Купер