Четвертий день поспіль Ізраїль продовжує перекидати війська до Сирії, завдаючи по країні сотні авіаударів.
Щоб переконатися: ні, це не "класична військова операція" з "проривом лінії фронту" і подальшими "сміливими і швидкими маневрами", а неквапливе наземне просування, що супроводжується сотнями авіаударів, які нагадують стрілянину по нерухомих мішенях на стрілецькій галері. Ізраїль не поспішає, бо Сирія не може себе захистити. Немає сирійської армії, яка могла б захистити країну, і немає "терористів" уздовж (колишньої) лінії припинення вогню на Голанських висотах.
Ізраїль міг би здійснювати такі повітряні удари постійно, починаючи з повстання в березні 2011 року: він міг би допомогти цьому повстанню і падінню асадівського режиму; він міг би врятувати понад 500 000 сирійських життів і запобігти тотальному знищенню країни. Він має більш ніж достатню військову міць, щоб зробити це кілька разів. Але він вирішив цього не робити: він вторгається лише зараз, коли стало зрозуміло, що на зміну асадівським масовим вбивцям прийде об'єднавчий і вільний від іноземного впливу уряд.
Ось чому висновок напрошується сам собою: мета Ізраїлю – не дати цьому уряду міцно утвердитися, дестабілізувати країну, повернути її в стан хаосу, а потім розчленувати шляхом створення та/або підтримки сепаратистських рухів і тероризму.
Те, що ізраїльське вторгнення є саме вторгненням, а не якимось "створенням буферних зон для зміцнення власної безпеки... і знищенням сирійської стратегічної зброї", очевидно з ізраїльського списку цілей. Тільки вчора вранці Ізраїль завдав ударів по більш ніж 300 об'єктах в Сирії, на додаток до щонайменше 150 повітряних ударів позавчора, які повністю знищили те, що залишилося від сирійських військово-повітряних сил і це на додаток до знищення всіх військових кораблів сирійського військово-морського флоту позавчора ввечері.
Кадр із відео, що демонструє результати ізраїльських авіаударів по суднах сирійського флоту в порту Латакії позавчора ввечері. Де-факто всі кораблі, що потрапили під удар, вже роками не функціонують. Якщо і були "укомплектовані", то лише кістяками екіпажів. Вони ніколи не становили жодної загрози для Ізраїлю, навіть коли були в строю, і вже точно не становлять її зараз. Через їхній напівзруйнований стан, а також через те, що сили КВО майже повністю контролюють місто (і населення на їхньому боці), не було жодної небезпеки того, що вони "опиняться в руках терористів".
Уламки швидкісного ракетного корабля класу "Оса II" колишнього сирійського флоту після його знищення ізраїльськими авіаударами по військовому порту Латтакія, і це кадри з ізраїльського БПЛА позавчора вранці.
Отже, ізраїльський уряд бреше.
Звісно, в цьому немає нічого нового: Ізраїль бреше про причини кожної своєї агресії, починаючи з 1948 року. Новим є те, що тепер навіть те, що залишилося від "респектабельних" ізраїльських ЗМІ, теж бреше. Наприклад, Jerusalem Post бреше про те, що "більшість ударів було завдано на півдні Сирії і навколо міста Дамаск". Як показує наведений нижче перелік, це неправда, так само як і ці "сирійські джерела безпеким є містифікацією. Сирійці ніколи б не назвали свої авіабази такими назвами, як "Шиншар" і "Акрба". Ці ізраїльські назви не лише базуються на географічних назвах, про які йдеться, але й є помилковими (що є "класичним" для ізраїльтян, про що знає кожен, хто вивчав їхню історію різних воєн з 1948 року).
"Шиншар" – це знаменитий подвійний комплекс ЗРК С-200/СА-5 на південь від Хомса, побудований Радянським Союзом у 1983 році:
...тоді як авіабаза, про яку йдеться, насправді є добре відомою авіабазою "Шайрат" (відомою під цією назвою по всій Сирії), розташованою ще за 20 км на південь (і "відомою" тим, що вона була головною ціллю американського удару крилатими ракетами у 2018 році):
"Акрба" – це невеликий район на південному сході Дамаска, а не "десь на південь від Дамаска". До складу "Акрби" входить невелика вертолітна база під назвою "Кабр ас-Сітт", розташована поруч із шосе, що з'єднує центр Дамаска з міжнародним аеропортом:
Окрім цих об'єктів, ізраїльтяни також бомбардували (за годинниковою стрілкою):
- Аеропорт "Камішлі" та прилеглі склади боєприпасів (також використовується як передова оперативна база сирійських військово-повітряних сил; наразі контролюється підтримуваними США PKK/PYD/YPG/SDF);
- 54-й полк (за межами Камішлі; також перебуває під контролем підтримуваних США PKK/PYD/YPG/SDF);
- Латакія (військова база і цивільний порт Латакії [це не одне і те ж]; місто, як і більша частина Сирії, перебуває під контролем КВО, і місцеві жителі постійно приймають повстанців);
- Джаблех (3 км на південь від російської авіабази "Хмеймім"; ймовірний склад боєприпасів);
- Тартус (ймовірний склад боєприпасів, 2 км на схід від бази ВМС рф у місцевому порту);
- Масяф ("оборонні заводи", що раніше належали КВІР, перебувають під контролем КВО щонайменше протягом двох ночей);
- Хама і Саламія (ймовірні склади боєприпасів, всі знаходяться під контролем УК вже майже тиждень);
- Талбісе (військова база; перебуває під контролем КВО майже тиждень);
- Хомс (дуже жорстокі авіаудари по численних базах навколо міста);
- АБ "Дмейр" (військова база, на якій раніше розміщувалося те, що залишилося від сирійського флоту МіГ-23БН і МіГ-29);
- Кутайфа (база колишнього 55-го полку ППО);
- Десятки цілей в Дамаску і навколо нього.
Характерними для поведінки Ізраїлю стали авіаудари в районі в'язниці "Седная", де "Білим каскам", нарешті, вдалося знайти шлях до підземного комплексу, щоб звільнити сотні ув'язнених, і де рятувальники також знайшли масові поховання.
Крім того, ізраїльські сухопутні війська просуваються в напрямку міста Катана, і приблизно 6 годин тому були лише за 3 км від нього.
Все це є чітким свідченням того, що Ізраїль не переслідує мету "створення буферної зони", а що це ще одне захоплення землі сіоністами, подібне до всіх інших, починаючи з 1947 року (не тільки 1948), плюс тотальна спроба зруйнувати все, що залишилося від сирійської здатності до оборони, з метою дестабілізації країни на роки вперед.
Як і з 1948 року, Ізраїль може не турбуватися про свої кричущі порушення сирійського суверенітету: навіть новий Уряд порятунку Сирії надто зайнятий іншими справами, щоб реагувати на цю агресію. Захід просто ігнорує її: він не може визначитися навіть з новим урядом і КВО, то чому ж його має хвилювати ізраїльська агресія? Поки що реакція була лише з боку Катару, Іраку, Саудівської Аравії та Ірану.
Інша "типова" річ – це те, як усі можливі балакуни по всьому світу зараз заявляють про "перемогу в Сирії" для себе. Звісно, я можу багато чого з цього зрозуміти. Наприклад, коли спікер іранського парламенту Мохаммад Багер Галібаф белькоче по телевізору про те, що іранці (тобто КВІР) "ніколи не нападали на легітимну сирійську опозицію". Отже, ми дійсно можемо зробити висновок, що КВІР "втратив орієнтири", опинився в Сирії, а потім атакував Алеппо за допомогою хімічної зброї, наданої Асадом, ще у 2015-2018 роках?
Ми вже згадували Ердогана, який фактично втратив контроль над КВО, а отже, і над результатами. Однак інші приклади є нічим іншим, як абсурдом. Найбезглуздіший приклад – Байден, який, здається, белькотів про щось на кшталт того, що існує "план" перенапруження росії та КВІР/"Хезболли", що дозволить скинути Асада. Насправді ж, судячи з того, що робило "Тріо фантастікус" у Білому домі протягом останніх чотирьох років, одне лише мислення в такому ключі було б занадто складним для їхніх самотніх мозкових клітин, не кажучи вже про те, щоб діяти згідно з такими планами. Крім того, чи є частиною цього плану їхня щира підтримка геноциду палестинців з боку Ізраїлю? І чи є зараз "частиною плану" дозвіл Ізраїлю зруйнувати і дестабілізувати Сирію і у такий спосіб підштовхнути Уряд порятунку Сирії або до рук путіна, або до рук КНР?
Тож я лише здивований, що Трамп не придумав якогось пояснення на кшталт того, що його "переконлива перемога" на виборах у США так налякала Асада, КВІР/"Хезболлу" і росію, що вони всі швидко здалися в Сирії...
Цікаво, що жоден із цих супергероїв не хвалиться своєю підтримкою індустріалізованого масового вбивства сирійців Асадом. Ніхто не хвалиться тим, що доставив обладнання, необхідне для будівництва та обслуговування підземель, в яких тисячі людей були ув'язнені протягом десятиліть (якщо не знищені... останнього з них вбили аж 7 грудня!)
Факт залишається фактом: на "Заході" продовжують домінувати зомбовані ідіоти – багато з яких тепер точно є співучасниками геноциду і масових вбивств і діють відповідно. У той час як Ізраїль використовує будь-яку можливість для здійснення сіоністської мрії про "Ізраїль від Нілу до Євфрату", і це потім вітається всіма його прихильниками, хоча і сприяє тому, щоб "війна" (незалежно від того, яка саме) тривала і тривала, і тривала, і тривала.
Отже, "далі буде"...
