У путіна закінчується час, з розваленою економікою і перенапруженою армією він намагається просунути своє непродумане вторгнення в Україну, одночасно намагаючись придушити продемократичних активістів у кількох країнах навколо його нібито сфери впливу. Тепер, майже через три роки після свого великого вторгнення в Україну, яке мало завершитися за три дні, він розраховує на повернення Дональда Трампа в Білий дім, щоб підірвати підтримку України з боку союзників. Це не повинно статися так.
Наступні 50 днів надають історичну можливість для утвердження національної незалежності від контролю путіна на кількох східноєвропейських землях. У 1946 році шанований американський дипломат Джордж Кеннан пророчо попередив про "теорію доміно", за якою країни навколо росії потраплять до більшого Радянського Союзу. Зараз ми, можливо, стоїмо на порозі зворотного ефекту доміно, як це було у 1990-х роках, коли країни відкололися від росії.
У той час як сирійські повстанці "Хайят Тахрір аш-Шам" за лічені години захопили Алеппо, а потім і Дамаск, поваливши 60-річне правління сімейної династії Аль-Асадів, на вулицях столиці лунають радісні вигуки і скандування, що святкують падіння авторитарного режиму, який тривалий час підтримувався росією та Іраном. Обидві країни використовували Сирію як стратегічний регіональний форпост у своїх комерційних і військових інтересах.
Однак величезні ресурси, якими колись володіли росія та Іран, були або знищені, або спрямовані на інші невдалі завоювання. Фактично, саме крах підтримки з боку росії, Ірану та "Хезболли" сприяв несподіваному очищенню Сирії, оскільки деморалізовані військові під суворим контролем президента Башара Асада, як повідомляється, не зробили нічого, щоб протистояти повстанським силам. Що станеться в Сирії далі – незрозуміло, але США, безумовно, повинні працювати з Туреччиною над стабілізацією ситуації, тісно координуючи свої дії з усіма сторонами антиасадівської коаліції.
Приблизно за 700 миль на північ крики протестувальників і вибухи феєрверків можна почути на вулицях Тбілісі, Грузія, де демонстранти продовжують свої багатотижневі заклики покласти край проросійській правлячій партії в парламенті й вступити до Європейського Союзу. Лідер опозиції з білорусі у вигнанні Світлана Ціхановська закликала своїх товаришів проігнорувати фарсові президентські "вибори" в січні, які забеспечити підтримуваному росією президенту олександру лукашенку сьомий термін.
Картковий будинок, який путін так ретельно складав понад два десятиліття, руйнується на наших очах. Мало того, що його країни-сателіти відкидають вплив кремля, так ще й російська економіка руйнується, хитнувшись до сильної стагфляції.
Оцінки російського ВВП на 2025 рік варіюються від більш оптимістичних прогнозів Центрального банку росії на рівні мізерних 0,5-1,0% до незалежних аналітиків, які вказують на те, що рецесія вже настала. Інфляція продовжує зростати, перевищивши 8% на національному рівні та 22% для індивідуальних споживачів, що підживлюється значним падінням виробництва, рекордним дефіцитом робочої сили, нежиттєздатними субсидіями та розширенням санкцій під проводом Заходу. російський рубль зіткнувся з дестабілізуючими нападами волатильності в останні тижні, досягнувши рівнів, небачених з часів переляку від початкового вторгнення в Україну в лютому 2022 року.
Ба більше, витрати на оборону досягли 8% ВВП, що є найвищим показником з часів Холодної війни, погіршуючи фінансовий стан росії. Фонд національного добробуту, який використовується як "фонд на чорний день" для покриття підвищених витрат у воєнний час, буде вичерпаний до початку 2025 року. Що станеться після того, як резерви будуть витрачені, залишається питанням, оскільки поточні федеральні "запозичення не забезпечують коштів, необхідних для покриття бюджетного дефіциту".
Відчайдушна ситуація змусила голову російського Центрального банку Ельвіру Набіулліну підвищити відсоткові ставки до вражаючих 21%, а за оцінками трейдерів, до кінця року ставка може сягнути 25%. Такі економічні потрясіння спричинили незвичну внутрішню боротьбу за владу в москві за напрямок монетарної політики. російські олігархи почали висловлювати своє невдоволення кампанією Набіулліної з посилення монетарної політики. Зокрема, у рідкісному публічному виступі генеральний директор "Ростеха" і близький союзник путіна Сєргєй Чємєзов поскаржився в парламенті: "Весь прибуток з'їдають відсотки, які ми повинні платити... Якщо ми продовжимо так працювати, більшість компаній збанкрутують".
Поєднання цього внутрішнього економічного тиску з міжнародними викликами в Сирії, Грузії та білорусі нагадує іншу епоху, надто добре знайому кремлю. Зрештою, саме економічна стагнація і військове перенапруження призвели до розпаду Радянського Союзу в 1991 році. Повільний занепад лідера СРСР Міхаіла Горбачова розпочався так само, як і сьогодні, коли держави-сателіти повстали проти російського комуністичного правління. Лех Валенса привів Польщу до повалення комуністичного президента, генерала Войцеха Ярузельського, і встановлення демократичної системи правління. Незабаром після цього Угорщина, Східна Німеччина, Румунія та інші держави проголосили свою незалежність.
Розгадка теорії доміно Джорджа Кеннана, який справедливо побоювався у знаменитій "Довгій телеграмі", що після Другої світової війни одна країна за іншою впаде в комунізм, набула чинності. Але саме провал горбачовської перебудови, або економічної реструктуризації, призвів до його остаточної загибелі. Ми знову спостерігаємо зворотній ефект доміно, коли країни відриваються від росії, а не наближаються до неї, як побоювалися у 1950-х роках.
Зараз, коли скромно перебудований союз невдах путіна цілком може зіткнутися зі своїм крахом, новообраному президенту Трампу і його команді було б мудро пам'ятати про ці уроки історії. Конгресмен Майк Волтц, номінант Трампа на посаду радника з питань національної безпеки, нещодавно окреслив настрої нової адміністрації, заявивши: "Питання під час цього [президентського] переходу і другого терміну [Трампа] полягає в тому, як ми просуватимемо [російсько-українську] угоду?"
Припинення агресії москви в Україні можливе лише шляхом переговорів. Від того, коли ці переговори розпочнуться і під яким приводом, залежатиме їхній результат. Обраний шлях стане найважливішим чинником, що визначатиме не лише майбутнє путіна та України, але й стан глобального лідерства США.
Тверезий підхід починається з визнання того, що метою путіна залишається повний політичний контроль над Україною. Він вважає, що може виграти цю війну, випередивши Захід. Ця стратегія спрацювала для нього у 2008 році з Грузією і в 2014 році із захопленням Криму, і зараз його надихає зростаюче нетерпіння серед західних країн щодо вартості допомоги Україні.
Щоб мати хоч якийсь шанс посадити путіна за стіл переговорів, США та їхні союзники повинні посилити позиції України на полі бою. Якщо нова адміністрація Трампа скоротить допомогу Україні, вона повинна знайти інші способи продовжити постачання американської зброї. Одним із варіантів є остаточне переконання партнерів по G7 у тому, що Україна може законно використовувати заморожені російські державні активи на суму майже 300 мільярдів доларів в оборонних та економічних цілях. Інший варіант – надання США кредиту Україні під заставу її величезних родовищ рідкоземельних та інших цінних корисних копалин.
Трамп визнає логіку миру через силу. Він повинен відкинути боязку політику попередньої адміністрації і направити в Україну більш сучасне озброєння, таке як Tomahawk, які тодішній президент Трамп ефективно використовував проти Сирії. Якщо Київ не лише зупинить усі російські здобутки, але й почне відвойовувати території, у путіна нарешті з'явиться стимул розглянути можливість укладення справжньої мирної угоди, а не тимчасового припинення вогню.
У підштовхуванні путіна до столу переговорів існує також економічний елемент. Для новообраного президента першочерговим завданням є значне збільшення видобутку та експорту нафти і природного газу в США. Зростання пропозиції призведе до подальшого падіння цін на російський вуглеводневий експорт – головне джерело фінансування агресії кремля. Крім того, посилення існуючих санкцій і запровадження тарифів на російські товари, на додаток до товарів його прихильників, послабить владу путіна і російську економіку.
Альтернативним підходом могло б стати просте згортання участі США. Ця наївна ідея, яку підтримують деякі прихильники нової адміністрації, звела б участь США у війні до мінімуму, змусивши Європу надавати всю підтримку, що залишилася, а це майже неможливий подвиг. Санкції залишаться символічними, але будуть застосовуватися більш м'яко. Будь-яка нова допомога Україні буде несуттєвою. Як наслідок, путін отримав би підбадьорення, щоб домагатися більших успіхів на полі бою з високою ймовірністю успіху. Однак наслідки будуть ще ширшими. Відступ США неявно дасть зелене світло майбутній агресії з боку путіна або інших поганих акторів, таких як Іран чи Північна Корея. Це політика поразки.
Лише політика миру через силу, визнаючи, що путін вважає США своїм головним супротивником, надасть Сполученим Штатам та їхнім союзникам найбільші важелі впливу і зведе до мінімуму ймовірність несприятливого результату, особливо застосування ядерної зброї. Хоча кожен вибір тягне за собою значні наслідки, а саме: фінансовий тягар, скорочення запасів критично важливих озброєнь і боєприпасів, ескалацію на полі бою і за його межами, а також зміни у геополітичній силі й впливі – не можна ігнорувати нинішню ситуацію в росії. Україна може бути напруженою, але росія стоїть на краю прірви і катастрофи.
росія перебуває у класичному "переломному моменті" своєї довгої, гідної захоплення історії, оскільки путін відчайдушно тримається в надії, що Трамп згорне участь США і дозволить росії поетапно захопити Україну. Доля путіна цілком може бути в руках Трампа, але так само як і критичні американські інтереси, а також інтереси її союзників і України. Надії путіна на Трампа цілком можуть бути розчаровані. Новообраний президент заявив, що виживання України є важливим для США. Тому він не хоче укладати мирну угоду, яка лише ставить умови жертві та дозволяє агресору повернутися за рештою української території. Посередництво у встановленні тривалого миру – це шлях до Нобелівської премії. Слабке перемир'я, яке дозволить путіну захопити всю Україну, стане значно більшою поразкою національної безпеки США, навіть більшою, ніж катастрофа виведення військ Байдена з Афганістану.
Вихід США, що нав'язує план умиротворення, був би еквівалентний тому, коли Невілл Чемберлен передав Гітлеру Судети, що, звісно, лише розпалило б територіальні амбіції цього тирана. Хороша новина для України полягає в тому, що Трамп любить домовлятися про вигідні угоди, а росія стає слабшою з кожним днем.
Лише за кілька днів минулого тижня вільна коаліція бійців опору поклала край жорстокому тиранічному династичному правлінню в Сирії, оскільки росія та Іран надто відволіклися, щоб забезпечити повітряне прикриття своєму союзнику, деспотичному президенту Асаду. Якщо сирійці змогли скористатися цим моментом, то, можливо, це зможуть зробити і східноєвропейські країни, як вони це зробили у 1990-х роках.
Більше про авторів:
Джеффрі Зонненфельд є професором практики лідерства ім. Лестера Крауна та президентом Єльського інституту лідерства для керівників вищої ланки. Він був неофіційним радником п'яти президентів США і допомагав Джареду Кушнеру в організації конференції "Мир через процвітання" в Бахрейні у 2019 році, на якій були розроблені Абрахамські угоди та глобальний інвестиційний фонд для підйому економіки Палестини і сусідніх арабських держав, а також фінансування транспортного коридору вартістю 5 мільярдів доларів, який з'єднає Західний берег річки Йордан і Сектор Гази.
Джон Гербст – колишній посол США в Україні та Узбекистані, старший директор Євразійського центру Атлантичної ради. Він 31 рік працював на дипломатичній службі в Державному департаменті США. Гербст брав участь у зміцненні американсько-українських відносин, допомагав забезпечити проведення чесних президентських виборів в Україні та запобігти насильству під час української революції.
Роберт Горматс – колишній заступник Державного секретаря США, був високопосадовцем в адміністраціях п'яти американських президентів, представляючи різні політичні партії. Горматс також обіймав посаду заступника голови Goldman Sachs International та Kissinger Associates, а зараз є керуючим директором Tiedemann Advisors. Він був посланником Генрі Кіссінджера на найвищому рівні під час "човникової дипломатії" на Близькому Сході, де проводив часті переговори із сирійським режимом Асада.
Стівен Енрікес є старшим науковим співробітником Єльського інституту лідерства для вищого керівництва та колишнім консультантом McKinsey & Co з досвідом роботи в аерокосмічній та оборонній галузях.
Джерело: TIME
