російські війська досягли тактичних успіхів біля Очеретиного та Часового Яру, а також розпочали значний наступ у напрямку Сіверська. Українські війська стикаються з численними проблемами, але, незважаючи на складні обставини, їм вдалося запобігти розвалу фронту. У цьому звіті команда Frontelligence Insight надає всебічний аналіз важливих подій на фронті, включно з потенціалом російського наступу на Харківську та Сумську області.
Часів Яр. російські війська продовжують здобувати поступовий тактичний успіх, передусім зосереджуючись на виявленні слабких місць в обороні шляхом розгортання невеликих тактичних груп. Примітно, що вони досягли більшого успіху на південному фланзі порівняно з північним, де їхні сили стикаються з більшими труднощами. Повідомлення звідти вказують, що кілька російських груп тимчасово перетнули канал у Часовому Ярі, не створивши плацдарму, і згодом були або знищені, або змушені відступити. Аналіз відео з геолокацією від проєкту map.ukrdailyupdate свідчить про спроби росіян зайняти позицію на південь від Часового Яру біля наземного мостового переходу.
Концентрація переважаючих російських сил у цьому районі викликає значне занепокоєння. Без ефективних стабілізаційних заходів російські війська використають свою чисельну перевагу, щоб прорватися через канал і створити плацдарм у лісі на західному боці. Цей крок дозволить їм просуватися вперед і більш вільно обирати напрямки атаки. Неушкоджений ліс дозволив би росіянам використовувати зелень для прихованого пересування і позиціонування, що дозволило б їм проникати в різні сектори міста. У разі успіху організована оборона Часового Яру стала б надзвичайно складним завданням.
Втрата контролю над південною частиною Часового Яру мала б серйозні наслідки, оскільки це відкрило б дорогу, що веде безпосередньо до Костянтинівки, і лише невелике село Ступочки було б перешкодою на цьому шляху. Однак це не єдине занепокоєння. Важливим маршрутом для російських військ була б північна дорога з Часового Яру до Костянтинівки, особливо з огляду на теплі погодні умови, які роблять серію ґрунтових доріг прохідними. По суті, якщо Часів Яр впаде, російські війська зможуть одночасно просуватися до флангів Костянтинівки, створюючи складну ситуацію для захисників, які опиняться у невигідному становищі по відношенню до російських сил, які наступають з більш високих позицій.
Район Очеретиного. Проєкт DeepStateMap вказав на своїй карті, що українські позиції на північний захід від Очеретиного знаходяться під контролем росії. Однак на момент підготовки цього аналізу Frontelligence Insight отримала суперечливу інформацію щодо точності цих територіальних надбань. Якщо припустити, що це дійсно так, то це викликає значне занепокоєння, оскільки відкриває шлях до Новоолександрівки, а між нинішніми російськими позиціями і дорогою, що з'єднує Костянтинівку і Покровськ, залишається відносно невелика відстань – приблизно 10 кілометрів.
Особлива небезпека цієї дороги полягає в тому, що вона пролягає майже на всьому своєму шляху через поля від Очеретиного до районів на південь від Костянтинівки, з одним-двома населеними пунктами між ними. Ця дорога надає росіянам кілька варіантів руху і дозволяє їм розширити зону своєї діяльності, тим самим зменшуючи ризик потрапити в оточення або пастку з боку українських сил у разі контратаки.
російська експансія в Архангельському розширює спектр їхніх можливостей і ускладнює зусилля України зі створення цілісної системи оборони на такій великій території, особливо з огляду на недоукомплектованість багатьох бригад.
Команда Frontelligence Insight порівняла супутникові знімки від 22 квітня та 1 травня, щоб виявити нові сліди, залишені артилерією, авіаударами та іншими снарядами. Виходячи з наших висновків, очевидно, що російські зусилля зосереджені на західному і північному напрямках, що дозволяє припустити, що вони, ймовірно, спробують використати і цю дорогу на північ від Очеретиного.
Сіверськ - Білогорівка
На напрямку Білогорівка-Сіверськ за останні 48 годин противник здійснив кілька штурмів з різних напрямків за підтримки серії ударів КАБами. За даними наземних спостережень, протягом 30 хвилин відбулося близько вісім ударів КАБами. Ці атаки були відбиті.
Зокрема, на фото з дрона (вище), 6-та окрема мотострілецька бригада другого армійського корпусу здійснила спробу штурму в напрямку населеного пункту Спірне, розташованого на південь від Білогорівки. В атаці брали участь танк і три МТЛБ з піхотою. В результаті, лише одна МТЛБ вціліла і втекла, а інша техніка та піхота були знищені.
Харківський наступ? У нашому попередньому аналізі ми визначили, що російські війська мають приблизно два корпуси, дислоковані вздовж кордону Сумської та Харківської областей. Висловлювалися припущення щодо того, чи має росія намір увійти в Сумську та Харківську області, і тут важливо прояснити ключові деталі.
По-перше, ми не спостерігаємо формування концентрованих сил, здатних завдати глибокого удару. Замість цього ми бачимо розрізнені підрозділи, які потенційно можуть об'єднатися в ударну силу в майбутньому, хоча наразі це не є очевидним.
Нинішня кількість сил є недостатньою для проведення операції проти таких міст, як Харків чи навіть Суми. Сили подібної чисельності були використані для захоплення Авдіївки, міста з довоєнним населенням близько 30 тисяч осіб, що значно менше, ніж населення Харкова з його майже півторамільйонним населенням.
За наявною у нас інформацією, ці підрозділи складаються переважно з піхоти і не мають достатньої кількості танків та іншої бронетехніки для проведення глибокого маневру. Тому будь-яка активність проти українських сил на Сумщині та Харківщині, ймовірно, буде переважно артилерійською та піхотною, і її не можна буде порівняти з початковою фазою вторгнення, яка спостерігалася у 2022 році.
Заступник голови військової розвідки України Вадим Скібіцький припускає, що північне угруповання росії, розташоване по той бік кордону від Харкова, наразі налічує 35 тисяч військовослужбовців, але очікується, що воно розшириться до 50-70 тисяч солдатів. Це відповідає нашим попереднім оцінкам, що це угруповання приблизно еквівалентне двом російським корпусам у цьому районі. Скібіцький очікує, що основний наступ росії розпочнеться "наприкінці травня або на початку червня".
Не можна недооцінювати загрозу, пов'язану з їхньою посиленою присутністю, оскільки вони поступово продовжують розгортати додаткові сили і можуть раптово сформувати ударне угруповання в будь-який момент. Однак, як ми вже згадували раніше, нинішній рівень сил є недостатнім для проведення значного маневру вглиб української території.
Висновки. Є надія на покращення ситуації
Ситуація на фронті залишається складною, але докладаються зусилля для її стабілізації, а очікуване прибуття західних боєприпасів має покращити умови. Хоча російські війська досягають успіхів, ознак колапсу на фронті не спостерігається. Незважаючи на те, що тактичні успіхи можуть здаватися незначними, їх накопичення може призвести до оперативного успіху. Мета полягає у здійсненні багатоешелонового маневру "подвійних кліщів".
Менші "клешні" мають на меті ізолювати сили на південь від Бахмута, зосередившись на Кліщіївці, тоді як більші – мають на меті оточити більше угруповання сил, зосередившись на трасі Т0504 та оточенні Костянтинівки. Україна має можливість сповільнити і, можливо, зупинити російський наступ, але це може відбутися ціною втрати кількох населених пунктів.
Незважаючи на проблеми стратегічного та оперативного планування, старші офіцери та солдати на тактичному рівні демонструють особисту ініціативу для вирішення ситуації. Наприклад, окремі офіцери та солдати залучають техніку від благодійних фондів та волонтерів для будівництва оборонних споруд. Вони також проводять спеціальні тренінги для нових солдатів, які не отримали належної підготовки в офіційних тренувальних центрах.
Багато штурмів були відбиті піхотою за підтримки дронів FPV, а боєприпаси все ще виробляються в імпровізованих майстернях. Інноваційні методи обходу засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) або збільшення дальності польоту FPV розробляються і поширюються серед солдатів.
Загалом, завдяки зусиллям на місцях, зумовленим особистою ініціативою офіцерів, солдатів і сержантів бригади, а також очікуваній західній допомозі та нерозголошеним стабілізаційним заходам, є надія на покращення ситуації.
Застосування ATACMS та російська протидія. Україні слід змінити тактику і планування – Дара Массіко
Нещодавно Україна завдала удару по російському полігону за допомогою ATACMS. росія заявляє, що знищила пускові установки HIMARS, які пересувалися на приховані позиції. російські розвідувальні удари стають все швидшими і смертоноснішими за останні кілька місяців і вимагатимуть змін у тактиці та плануванні.
Отже, Україна завдала удару за допомогою ATACMS по полігону в Луганську. Якщо метою було нейтралізувати угруповання сил, то удар був успішним. Лише половина цих ракет влучила в ціль; додаткові використовуються для гарантії влучення.
Ось що я бачу: одна ракета ATACMS не спрацювала (помилка), одна ракета ATACMS не влучила у стаціонарний командний пункт (глушіння, або координати трохи збилися?), дві ракети ATACMS влучили в угруповання сил і, ймовірно, в іншу машину або КП посеред дерев.
Вчора російські військові показали відео, на якому БПЛА відстежує HIMARS, що переміщується в приховану позицію, а потім, як виглядає, росія завдає удару "Іскандером" по тій самій місцевості. Результати удару незрозумілі, як і місце/дата/час, але це відео демонструє здатність росії виявляти високоцінні українські цілі за допомогою БПЛА і наносити точні удари по швидких цілях, які залишаються на місці протягом дуже короткого періоду часу.
російські соціальні мережі повідомляють, що це за 40 км від лінії зіткнення.
Для визначення результату цього удару необхідна додаткова перевірка. Якщо росія змогла успішно знищити ці пускові установки, то це означає, що їхня зона ураження знаходиться в межах часу, необхідного для запуску цих ракет. Якщо це так, то необхідно внести корективи в українські тактику і планування.
Якщо підтвердиться, що пускові установки були знищені, це означатиме, що Україна втратила щось дуже цінне в обмін на те, що виглядає як майданчик для тренування розміром з роту. Якщо ж це неправда, це все одно означає, що росія відстежує ці об'єкти в реальному часі на великих відстанях.
Деякі російські удари за допомогою БПЛА з високих і маневрених повітряних цілей зараз наближаються до 100 км за лінією зіткнення. Це є частиною закономірності, що розвідувальні удари росії з часом покращуються на більших відстанях, і в результаті Україна втрачає свої ресурси.
З надходженням додаткових боєприпасів я припускаю збільшення кількості ударів ATACMS. Я також раджу бути готовими до того, що російське націлювання на пускові установки (+ інші динамічні високоцінні цілі, такі як ППО) прискориться. Саме тому ATACMS більшої дальності і подальше використання приманок високоцінних цілей є ключовими факторами для протидії.
Джерела: Frontelligence Insight та блог Дари Масіко
