Напівзабута, напівготова теорія, яка стверджує, що сучасна білорусь є законною спадкоємицею Великого князівства Литовського, може здатися такою ж загадковою і тривіальною, як суперечки про спадщину Священної Римської імперії. Але незалежно від своєї сумнівної фактичної основи, литвинізм, як відомо, виконує три важливі цілі кремля. Він атакує сучасну литовську державність. Він розпалює ворожнечу між білоруською опозицією (яка здебільшого базується у столиці Литви Вільнюсі) та її господарями. І створює розбіжності всередині литовського уряду.
У певному сенсі цей аргумент гірший за абсурд. Оскільки Україна бореться за виживання, всі вороги кремля повинні відкинути свої розбіжності та допомогти. Зосередження на історіографічних тонкощах виглядає занудством і потуранням собі. Інші європейці подолали набагато більші недавні та гіркі розбіжності. Якщо країни, окуповані нацистською Німеччиною, можуть переступити через історичні тіні Другої світової війни, то, безсумнівно, литовці можуть припинити перейматися тим, що сталося вісім століть тому. Коли історія, географія і мова перетинаються, виникає безліч дивацтв і протиріч. Найвідоміша поема польською мовою "Пан Тадеуш" Адама Міцкевича починається словами "Литва! Батьківщино моя!", що є приводом для святкування, а не докорів сумління.
Проте литвинізм має значення. Щонайменше він може бути частиною кремлівського проєкту з делегітимізації литовської державності. Нещодавно опублікована в москві книга зі схвальною передмовою міністра закордонних справ Сєргєя Лаврова містить подібні аргументи. Мало кому потрібно нагадувати, що війна путіна в Україні почалася з псевдоісторичних нападів на українську державність.
Це викликає ще одне, пов'язане з цим занепокоєння: про десятки тисяч білорусів, які шукають політичного (або економічного) притулку в Литві. Чи стануть литвиністи серед них захищати Вільнюс від ймовірного нападу режиму в Мінську, можливо, після спільних з росією військових навчань "Захід-25", що відбудуться восени цього року? Можливо, дехто навіть вітатиме "звільнення" Вільнюса від литовських "окупантів"?
Скептики кажуть, що ці люди навряд чи є представниками п'ятої колони. Зрештою, вони втекли від режиму лукашенка, і в його руках на них чекає неприємна доля. Усі провідні білоруські опозиційні лідери та групи неодноразово наполягають на тому, що литвинізм є маргінальним явищем. Але достатньо білорусів публічно висловлювалися про орфографію, етнографію, географію, історію та інші спірні питання, щоб змусити литовців понервувати. Чи є вони нерозумними, навмисно грубими або відверто зловісними, залежить від вашої точки зору.
Розмір тут має значення. Якщо дивитися із заходу, то білорусь – це занедбана глухомань. Якщо дивитися з Литви, то це потенційно загрозлива російська маріонетка з 10-мільйонним населенням, що втричі більше, ніж у Литві. Столиця Вільнюс (історично білоруське місто, як стверджують литвиністи) знаходиться в небезпечній ситуації за 35 км від білоруського кордону.
Нещодавній скандал стосувався посвідчень особи, виданих білоруським опозиційним лідерам у вигнанні, на яких був зображений старовинний герб Великого князівства – кінь, що гарцює. Погоня з опущеним хвостом – це білоруська версія. Витис із піднятим хвостом – литовська. Багато країн із задоволенням обмінюються національними образами (наприклад, Естонія та Фінляндія мають однакову мелодію для своїх національних гімнів). Але цей крок викликав протести литовців, а потім обурення білорусів.
Коротко кажучи, литвинізм може бути нісенітницею, але це нісенітниця, що розколює суспільство. Він також спричинив розбрат у литовському суспільстві та уряді. Відділ стратегічних комунікацій збройних сил надмірно пильно стежить за литвинізмом. Інші відомства, такі як служба безпеки VSD, набагато більше стурбовані тим, що мінський режим використовує членів білоруської діаспори для саботажу та інших витівок, зокрема нападів на лідерів опозиції. Дійсно, нещодавно VSD заявила, що операція впливу кремля "намагається інсценувати конфлікти між протиборчими силами – білорусами, які виступають за литвиністські ідеї, і так званими литовськими групами, які, як видається, чинять їм опір".
Пильність необхідна. Як і почуття міри.
Джерело: CEPA
