Українська війна, 10 вересня 2022 р.
Ще одне "швидке та чорнове оновлення" (справді, пишу це "під час перерви").
З минулого вечора все розвивається з неочікуваною швидкістю. Організованої контратаки всрф все ще немає: натомість лише нові новини про українські наступи та відхід росіян. Ба більше, ситуація досягає точки, коли для її пояснення потрібні дві карти.
Примітка: мої "стрілки" призначені "лише для орієнтації". Аж ніяк не для того, щоб показати реальні українські осі просування. Я також не повідомляю нічого, чого росіяни ще не знають.
1. На схід від Харкова
Здійснивши вчора рейд свого спецназу на Великий Бурлук (і тим самим провівши розвідку), сьогодні вранці ЗСУ розпочали штурм цього міста.
Це дуже хороша ідея: захистити північний фланг того, що тим часом просувається через річку Оскіл, далі на південь. Обережно: звільнення Великого Бурлука може виявитися нелегким. Наскільки мені відомо, всрф стягували усі свої підкріплення в цей район, останні 3-4 дні.
Куп'янськ: західна частина міста міцно в українських руках.
Річка Оскіл: Сенькове в руках українців щонайменше 24 години, можливо, довше. Разом з місцевим мостом. Здається, використовувався для наступу на Сватове, далі на схід.
Бахтин: незрозуміло, але напевно український.
Ізюм: минулої ночі росіяни втекли, місто тим часом в руках українців.
Оскіл: північну сторону українці звільнили два дні тому, і станом на вчорашній вечір були в Кам'янці, але основна частина російського ізюмського гарнізону все ж встигла втекти (вони просто бігли швидше).
Нарешті, на схід від річки Оскіл, є Сватове: росіяни втекли, місто нібито під контролем України. Поки що не можу оцінити, скільки.
Тим часом драматичні події відбуваються південніше — уздовж лінії фронту від Майдану та Слов’янська до Сіверська.
Вчора ЗСУ з трьох напрямків атакували Лиман, тим часом були повідомлення, що його звільнили. Моя стрілка — північно-західний напрямок звідти — моє власне припущення: логічно наступати по трасі М03 і з’єднуватися з підрозділами, які наступають з боку Ізюм-Кам’янка. Принаймні такою ж логічною була б спроба наступу на Піски-Радьківські: це місце згадувалося як пункт зосередження підкріплень всрф. Звичайно, падіння Сватового, на північний схід від нього, могло багато чого змінити.
Крім того, українці, ймовірно, наступатимуть на Кремінну та Рубіжне з метою повернути Сєвєродонецьк.
Нарешті, сьогодні зранку повідомляють про наступ українців з Сіверська через Верхньокам'янку на Лисичанськ. За чутками, російські війська в цьому районі "в процесі загального відведення" до Лисичанська…
Усе це "десь між не дуже хорошими та хорошими новинами". Немає причин впадати у радість, просто варто бути задоволеним. Знищити БТГ, яка раніше утримувала Ізюм, і кілька інших, які раніше були розгорнуті південніше, було б "краще". Але "гаразд": російські склади постачання, захоплені там, у Балаклеї та Куп’янську, найближчими днями напевно полегшать українську логістику.
Понад усе мене хвилює реакція путіна. Це величезний удар по його престижу, і поразка, якої він ніколи раніше не зазнавав. Він достатньо ірраціональний, щоб робити навіть більше дурниць, ніж усі ті дурниці, які він робив за останні шість місяців.
З іншого боку, він міг би піти шляхом Саддама Хусейна після падіння Фоу в 1986 році і дозволити генералам всрф робити те, за що їм насправді платять... (думаю, це було б найкращим рішенням — для всіх учасників).
Іншими словами: немає причин зітхати з полегшенням, поки нічого не стане відомо про місце та час можливої російської контратаки. Як зазвичай, я не займаюся прогнозами майбутнього, але логіка підказує, що це станеться з півночі, тому що росіяни все ще контролюють залізницю від Бєлгорода до Великого Бурлука; З іншого боку, вони не мають інших великих вузлів постачання на північ чи північний схід від поточної зони бойових дій.
Поки цього не станеться, ми повинні сподіватися, що ЗСУ веде постійну розвідку перед своїми підрозділами, які наступають, щоб бути поінформованими про рух росіян і вчасно виявляти будь-які зосередження супротивника.
