Українська війна, 4 вересня 2022: українські атаки в Херсонській області
Привіт всім!
В останні дні ми бачимо багато заяв про український наступ у Херсонській області. На початку навіть мета та масштаби операції були неясні, тоді як пропагандистська машина путіна скористалася можливістю назвати операцію "провальною" відразу: чимало на Заході тим часом повторюють цю мантру. На кшталт "операція провалилася, тому що українці несуть втрати".
Бійці ЗСУ підіймають прапор України над Високопіллям, колишнім великим опорним пунктом Росії на півночі Херсонської області, ввечері 4 вересня 2022 року.
Я почну цей звіт в незвичний спосіб.
Оскільки хтось "справді спеціалізувався" на (повітряних) війнах на Близькому Сході та в Африці, вся ситуація тим часом нагадує мені арабо-ізраїльську війну в жовтні 1973 року та особливо знаменитий "невдалий наступ Єгипту" на Синай 14 жовтня 1973 року. Дозвольте мені пояснити чому.
Скрізь, де можна прочитати — а є десятки книжок і сотні, якщо не тисячі статей про ту війну — ця операція була розпочата, щоб зменшити тиск Ізраїлю на Сирію. Були задіяні два повні корпуси єгипетської армії (2-ї та 3-ї польові армії), широким фронтом, без концентрації. Перш за все, це призвело до найбільшої танкової битви з часів Курська, і ізраїльтяни перемогли в ній з легкістю, а єгиптяни втратили 300, 400, 500 чи скільки там основних бойових танків…
За іронією долі, жодна з усіх книг і статей про цю операцію не була заснована на якій-небудь документації.
….поки через десятиліття ізраїльський дослідник, який самостійно досліджував захоплену документацію 3-ї єгипетської польової армії, не дійшов висновку, що єгиптяни ніколи не проводили "натиск двох армій", а лише ледь помітні зусилля 4,5 бригад. Ці "трохи атакували", швидко втратили близько 70+ знищених танків, ще 50 пошкоджених, а потім відійшли. І це на додаток до того, що до 14 жовтня 1973 року ізраїльський наступ на Сирію був припинений щонайменше вже як два дні…
Не хвилюйтеся: книга, про яку йде мова, залишається де-факто невідомою широкому загалу до сьогоднішнього дня.
Це тому, що під час подій, про які йдеться, 14–15 жовтня 1973 року, ситуація була така, що "всі потребували хороших новин". Особливо це стосується Каїра та Тель-Авіва. У Каїрі президенту Садату були потрібні новини про те, що Єгипет "бореться і перемагає, принаймні намагаючись зменшити тиск Ізраїлю на Сирію". У Тель-Авіві уряд прем’єр-міністра Меїра потребував хороших новин після всіх "катастроф" (часто розкручених) перших кількох днів війни. Обом сторонам потрібні були новини про те, що вони "ламають кості ворогу"...
Найголовніше: ізраїльтяни чекали єгипетського наступу ще з 8–9 жовтня і весь час розраховували, що він провалиться. Таким чином, вони швидко завершили "великий" єгипетський наступ як невдалий, тому що вони очікували і хотіли, щоб він провалився.
…а потім обидві сторони були більш ніж щасливі створити міф про "найбільшу танкову битву з часів Курської дуги", тому що це відповідало їхнім інтересам і цілям на той час — і незважаючи на те, що все, що насправді сталося, було 4,5 незначними зіткненнями (звичайно, я повинен бути обережним з такими описами, тому що це все одно багато людей були вбиті в процесі).
У випадку з цим українським наступом на Херсонщину, схоже, не лише росіяни чи армії путінолюбів на Заході, але й багато західних "експертів" тим часом роблять подібні висновки: український наступ "повинен був зазнати невдачі" — тому що вони очікують, що він провалиться.
Тепер, чи це через те, що вони думають, що українці не можуть воювати, не можуть зробити краще, що Український Генштаб був недостатньо обережним чи щось інше, є інша причина. Дійсно, за іронією долі, вже протягом кількох місяців різні люди скаржилися на "надмірну обережність" Українського Генштабу і вимагали "контрнаступу": зараз, коли він відбувається, той самий Український Генштаб "недостатньо обережний", а операція "провалюється"...?
Справа в тому, що хоча обидві сторони (Київ і москва) майже нічого не говорять про те, що відбувається, але коли перехресно перевірити наявну інформацію, висновки насправді цілком зрозумілі. Ось приклад, заснований на приблизно 15–20 хвилинах "перебирання" в Інтернеті.
Північ Херсонської області, 29 серпня — 4 вересня 2022 р
Доволі легко зробити висновок, якщо перевірити веб-сайт militaryland.net (публікує лише офіційні українські релізи), із заходу на схід ЗСУ розташували "приблизно" такі сили:
- Іноземний легіон (1 батальйон) + чеченський батальйон
- 17-та танкова бригада (1 батальйон)
- 45-а артилерійська бригада
- 73-тя морська піхота (батальйон чи бригада?)
- 128-а гірська (піхотна) бригада
- 60-та (резервна) піхотна бригада
Як можна зробити висновок з чудової роботи Генрі Шлотмана над цією картою, українські сили протистояли батальйонно-тактичним групам (БТГ) щонайменше чотирьох бригад Сухопутних військ рф, а також одній бригаді та одному полку артилерії. Точніше:
- 10-та бригада спеціального призначення
- 34-а мотострілецька бригада
- 126-а гвардійська бригада берегової оборони
- 205-а мотострілецька бригада
- 227 артилерійська бригада
- 140-й артилерійський полк.
Бойові дії
Тепер, як можна судити лише з небагатьох оприлюднених відео, 29 серпня українська 60-та піхотна атакувала в кліщі з Іванівки та з Потьомкиного в район на південь від великого російського опорного пункту у Високопіллі.
60-та знищила БМД-2, захопила Т-72Б3М, БМП-2 та БМД-2 11-ї десантно-штурмової бригади (частина була знищена під Гостомелем, відтоді мабуть відновлена). Але захопити Високопілля, очевидно, вдалося не відразу.
Далі на схід про Миролюбівку майже нічого не повідомлялося, окрім того, що українці зайшли в село та захопили дві БМП-2.
В Петрівці 128-ма втратила один Т-72М1 на початку, а потім ще один. Потім росіяни вдарили з артилерії по одній із наступних колон, підбили 3 Т-72М1/М1Р, а також кілька вантажівок і БРМ-1К (це з відомого відео) — після чого московське "вище командування" кинулося оголосити 128-му як мінімум "переможеною", якщо не "знищеною"…
В Любимівці українці втратили три Т-72М1 та БМП.
….у відповідь на що, і цілком логічно, українці викликали свою 45-ту бригаду артилерії, яка обстріляла Любимівку та Хрещенівку: підбила БТР та 2С5 у Любимівці.
Понад те, 73-я бригада морської піхоти підбила 3 БМД та пошкодила ще 3 одиниці техніки у Хрещенівці. Це, ймовірно, відкрило шлях 60-ій і 128-ій далі на схід: вони атакували 205-у мотострілецьку бригаду БТГ у Золотій Балці і звільнили це село. До 30-го вони також звільнили південніше Михайлівку (хоча офіційно про це ніколи не повідомлялося, тому на Militaryland.com це місце досі позначається як "під контролем росії").
Тим часом українці штурмували Любимівку з північного, північного та північного заходу, зайняли принаймні позиції на її північній околиці, захопивши при цьому БМП.
Станом на вчора Український Генштаб повідомляв про "обстріл поблизу Хрещенівки" (ще одне підтвердження звільнення Петрівки). Відомо, що Іноземний легіон увійшов до Архангельського, але це місце залишається спірним.
Найголовніше: сьогодні вранці (йдеться про 4 вересня) 60-та піхотна нарешті — і "офіційно" — звільнила Високопілля, а "знищена" 128-ма повідомила про захоплення радара "Сілок М1" (спеціалізованого для відстеження БПЛА та заглушення їхніх сигналів управління та телеметрії).
Підказка: такі "речі", як радар Сілок, ніколи не тримають "на першій лінії оборони". Це означає: "знищена" 128-а, мабуть, прорвалася, а потім зайшла "щонайменше на кілька кілометрів углиб" за російським фронтом. Не знаю, де.
Висновок
Здається, що все це не має значення для багатьох балакунів. Один-два відео знищених танків ЗСУ? Український наступ провалився. Повідомлення на третьосортному українському клікбейт-сайті про "щонайменше 9 загиблих зі 128-ї бригади" — це "підтвердження"? "Український наступ — це важкий провал"… Не кажучи вже про нескінченні звіти "вищого командування" у Москві — усі вони в стилі "а, ми втратили ще одне місце в Херсоні?" …але українські бойовики зазнали 1000, 2000, 3000 убитих, а ми йдемо в контратаку, немає проблем"…
І все це лише тому, що люди надто ліниві, щоб зробити мінімум чогось такого простого, як онлайн-дослідження.
Зараз, мабуть, до москви, навіть до ростова-на-Дону українці не дійшли станом на сьогоднішній ранок, а про Високопілля, поклавши руку на серце, я ніколи не чув до того, як українці його вперше контратакували, принаймні місяць тому. Але сьогодні вранці вони таки звільнили міцно укріплене місце — і це на додачу розтерзання до 3–4 російських БТГ і звільнення приблизно 4–5 інших сіл неподалік. І зауважте: це якраз ця ділянка фронту: я навіть не намагаюся говорити про Інгулецький плацдарм чи південну частину Херсонщини.
Підсумок: дивіться та прийміть це. Так, це ще одна з "систематичних і повільних/без блискавичних просувань" операція, але "цілком нормальний наступ" — для цієї війни.
