Поставки зброї, відмивання кокаїнових грошей через російські банки. Як можливі колумбійські друзі здали Бута
Незабаром після 13:00 за бангкокським часом 8 березня 2008 року два кошлатих колумбійських партизана та геніальний мегабагатий російський торговець зброєю зустрілися поглядами і зрозуміли – їм є про що поговорити.
"Вони літають на "Апачах", – лютував партизан на прізвисько Рікардо. "Вони літають на "Блекхоках". У нас немає жодного. Як ми можемо захиститися гвинтівкою від "Чорного яструба" чи від "Апача"? Ми хочемо збити цих американських сучих синів. Тому що ми втомилися. Вбити їх і вигнати з моєї країни".
"Так. Так. Так, – співчував Віктор Бут, торговець зброєю. – Вони поводяться так, ніби це їхній дім... Пропаганда!"
Бут запевнив Рікардо і його приятеля Карлоса, які працюють на колумбійське марксистське повстанське угруповання, відоме як FARC, що він поділяє їхню ненависть до Сполучених Штатів. "У нас один і той же ворог".
І це могло стати початком прекрасної дружби.
Партизани і Бут розмовляли упродвж двох годин, спочатку в антресолях бангкокського готелю "Софітель", а потім сховалися у непоказній конференц-залі на 27-му поверсі. Без обіду, без вина, без строкатих повій, які приваблюють секс-туристів до Таїланду. Лише вода, чай і бізнес, бізнес і бізнес.
Колумбійці описували життя в джунглях під постійним обстрілом з боку уряду в Боготі та його американських військових радників, з їхніми потужними гелікоптерами, що розсікають у небі над головою.
Бут, вусатий 41-річний росіянин, відомий як "Торговець смертю", з довгою кривавою історією в Конго, Руанді, Сьєрра-Леоне та інших зонах бойових дій, запропонував співчуття і допомогу у вигляді величезного арсеналу.
Він перерахував, що може запропонувати: 30 000 автоматів АК-47, 10 мільйонів набоїв, або більше, п'ять тонн пластичної вибухівки С-4, надлегкі літаки, оснащені гранатометами, мінометами, безпілотними літальними апаратами, снайперськими гвинтівками Драгунова з прицілом нічного бачення, зенітні гармати на автомобілях, здатні збити авіалайнер, і найагресивніше – 700-800 самонавідних ракет класу "земля-повітря", відомих на Заході як ЗРК або ПЗРК, переносні зенітно-ракетні комплекси.
Це був величезний арсенал, готовий для озброєння цілої армії. Але найбільше його приваблювали ЗРК, і Бут пропонував набагато більше, ніж Рікардо і Карлос спочатку просили – вони просили лише 5 000 АК-47 і лише тонну вибухівки. Бут також запропонував такі речі, як гармати, про які вони взагалі не просили.
Рікардо і Карлос не були новачками. Рікардо – колишній колумбійський солдат і знавець зброї для правих ескадронів смерті та їхніх супротивників, колумбійських картелів. Карлос, який представився Буту як " мажор" – син лікаря, який проміняв свою освіту на відмивання грошей від продажу наркотиків. Вони погойдувалися в кріслах, поки Бут виводив цифри на блокноті: "АА = 100 + 700-800". Це означало, що 100 одиниць буде відразу, потім – ще від 700 до 800 у наступних партіях.
Він обвів запис жирними лініями. Рікардо добре знав, що терористичні угрупування в усьому світі були б раді заволодіти хоча б однією чи двома з цих легких, потужних машин для вбивства. Команда бійців, що випустила один із цих невеликих керованих снарядів, могла б запобігти використанню гелікоптерів з силами спеціальних операцій для нападу на віддалений опорний пункт у джунглях.
Бут все це знав. Він також знав, що якщо лідери FARC захочуть, вони можуть продати частину свого схрону іншим, більш божевільним фанатикам, таким як Аль-Каїда, для того, щоб зчинити безчинство будь-де.
Як наступальна зброя терору, ЗРК надзвичайно ефективний. Крихітна банда волоцюг може збити один пасажирський авіалайнер, спричинивши масові жертви, а потім заявити, що має більше ракет на позиціях біля трьох або чотирьох великих міжнародних аеропортів. Загроза може бути брехнею, але звідкіля владі про це знати? Кілька самогубців із ПЗРК можуть паралізувати міжнародні поїздки і торгівлю. Саме тому в 2004 році Конгрес США посилив покарання за продаж ЗРК до обов'язкового мінімуму в 25 років у федеральній в'язниці і максимуму – до довічного ув'язнення.
Та Бут не злякався. Пропонуючи зброю колумбійцям, він холоднокровно занотовував цифри, легко виводив літери "UAV" – що означали озброєний безпілотний літальний апарат. Сьогодні дистанційно керовані озброєні безпілотники є звичним явищем у війні в Україні, але у 2008 році їх не було.
Бут запропонував колумбійцям ще більше – інструкторів, радників, технології. Усе це, за його словами, за 20-30 мільйонів доларів для початку. Це була колосальна сума за звичайними стандартами злочинного світу, але Бут знав, що, незважаючи на дрантя і брудні нігті, партизани мають гроші. Він не мав багато справ із FARC – більшість його клієнтів були африканськими бойовиками, але в ніч перед зустріччю він прочитав дещо про Латинську Америку у своєму ноутбуці. Лідери FARC, хоча й були марксистами і занесені Державним департаментом США до списку терористів – відомі як затяті капіталісти. У 2006 році Міністерство юстиції Сполучених Штатів висунуло обвинувачення проти 50 лідерів FARC, звинувативши організацію у виробництві половини світового кокаїну та його переправленні до США та інших країн на суму 25 мільярдів доларів. Групи колумбійської національної поліції, до яких часто приєднувалися агенти Управління по боротьбі з наркотиками та бійці спецпідрозділів армії Сполучених Штатів, регулярно здійснювали спостережні польоти та періодично влаштовували нальоти на лабораторії – саме тому партизанам були потрібні зенітні батареї.
Рікардо і Карлос зізналися: вони мали стільки грошей, що не знали, що з ними робити, особливо в Європі, де кокаїн набував все більшої популярності. "Ми можемо мати близько 40 мільйонів євро щомісяця", – сказав Карлос. Він попросив поради, як відмити потоки готівки, що ставали надто обтяжливим.
"Правда? – запитав Бут. – Ми можемо знайти для вас спосіб, як зробити це правильно". І він порекомендував російські банки.
Десь за дві години плідних ділових переговорів колумбійці вибачилися, нібито для того, щоб зателефонувати людині, яка люб'язно представила їм Бута. Але насправді дзвінок був переадресований Роберту Захаріасевичу, агенту Управління по боротьбі з наркотиками США, який відкрив кримінальну справу проти Бута в червні 2007 року. Він перебував разом із іншими агентами Управління по боротьбі з наркотиками Сполучених Штатів та групою тайських поліцейських у приміщенні кількома поверхами нижче. Управління по боротьбі з наркотиками заарештувала Рікардо і Карлоса роками раніше, перетворила їх на співпрацюючих інсайдерів і підготувала до місій під прикриттям. Для цієї роботи агентів оснастили парою крихітних аудіовізуальних пристроїв, які записали довгу розмову з Бутом. "Зак", як називали його партнери, не підслуховував розмови, оскільки пристрої не передавали інформацію. Їхнє прикриття б розкрили, якби Бут прочесав кімнату з детектором випромінювання. Але коли оперативники сказали агенту: "Гей, ми все записали", він знав, що це означає.
Як підтвердив Захаріасевич, коли він і його партнери швидко завантажили та перевірили приховані цифрові записи, Бут зробив низку викривальних заяв, які порушували конкретні розділи федерального законодавства США. Це означало, що йому можуть пред'явити звинувачення у Південному окрузі Нью-Йорка, який розглядає більшість федеральних справ про тероризм. Фінальні звинувачення – змова з метою убивств американців, вбивства американських офіційних осіб при виконанні, підтримка терористів і продаж зенітних ракет – передбачали мінімум 25 років ув'язнення і максимум довічне ув'язнення.
Стенограма зустрічі Віктора Бута з оперативником УБН під прикриттям "Рікардо", який видавав себе за колумбійського партизана FARC, від 8 березня 2008 року. | Судові записи США
Неодноразові серйозні згадки Бута про вбивство американських пілотів гелікоптерів мали вирішальне значення, оскільки прокурори в Нью-Йорку могли використати їх для того, щоб розбити його потенційний захист, що його заманили у пастку і він просто пожартував, що він просто бреше колумбійцям. На плівці він говорив занадто серйозно. У наступні дні агенти знайшли набагато більше доказів на його ноутбуці і в його сумці, які доводили, що він добре знав збройову промисловість і мав намір здійснити поставки зброї, які описав Рікардо і Карлосу. Важливо, що у нього була карта, на якій позначені американські радарні установки в Колумбії, тому він міг проінструктувати пілотів своїх вантажних літаків, як їх уникнути.
Команда провела телефонну розмову з прокурорами Південного округу. "Ми знали, що у нас є вісім підходів до нього, – згадував Захаріасевич цього тижня в інтерв'ю. Ми були цілком упевнені – якщо доставимо до Південного округу, то візьмемо його з усіма доказами".
Але спочатку Бута потрібно було заарештувати. Тайські поліцейські увірвалися в двері конференц-зали, а за ними Захаріасевич та інші агенти Управління по боротьбі з наркотиками США. Бізнес-партнера Бута, Ендрю Смуліана, також заарештували, і агенти розіграли фальшивий арешт Рікардо та Карлоса. Це, мабуть, не надовго ввело Бута в оману. "Романс" з колумбійцями не вдався.
Кілька пакетів канабісу проти смертельної зброї, яку Бут здобуватиме попри санкції. Чому США стають вразливими
Знадобилося чотири роки й один місяць, і Бута екстрадували до США, визнали винним і засудили до 25 років за гратами. І ось минулого тижня Сполучені Штати відпустили його, обмінявши на звільнення Брітні Грінер, зірки WNBA, заарештованої й ув'язненої в росії за зберігання невеликої кількості канабісу.
Навіть президент Джо Байден визнав, що обмін не зовсім справедливий, що Грінер була ненавмисним злочинцем, а Бут – досвідченим і смертельно небезпечним. Але після обміну слідчих Управління по боротьбі з наркотиками США, які заарештували Бута, найбільше турбували наслідки його звільнення в майбутньому.
Дехто переконаний, що незабаром він знову стане гравцем – допомагатиме росії продавати і купувати зброю всупереч міжнародним санкціям, запровадженим у відповідь на її вторгнення в Україну і порушення прав людини.
Віктор Бут у 2016 році / Reuters
"Торговець смертю знов на волі, з більшою ненавистю до Америки і з більшою мотивацією розпалювати конфлікти та підтримувати росію в її кривавій і руйнівній війні з Україною", – стверджує Дерек Мальц, який як керівник відділу спеціальних операцій Управління по боротьбі з наркотиками США, керував розслідуванням справи Бута під прикриттям.
"Бут був майстром, – говорить Майк Браун, керівник оперативного відділу Управління по боротьбі з наркотиками на той час. – Ніхто навіть близько не здатен так переміщувати будь-які види озброєнь по всьому світу та доставляти їх із абсолютною точністю, за допомогою повітряних десантів, приземляючись на необлаштовані злітно-посадочні смуги, використовуючи старі радянські важкі вантажні літаки".
Захаріасевич стурбований сигналом, який Сполучені Штати послали, обмінявши його на Грінер.
"Я думаю, що американські громадяни в усьому світі стали просто товаром, – сказав він мені минулого тижня. – Ми просто сказали поганим акторам по всьому світу, що це хороший бізнес – невиправдано затримувати або викрадати американських громадян, і найкраща розмінна монета, яку ви можете мати, – це американський громадянин. Ми начебто дали їм знак, що будемо вести переговори, тому краще мати трохи активів за пазухою".
Браун не погоджується з тими, хто стверджує, що Бут – це "збитий льотчик", що його мережа зношена, а бізнес-модель розвалилася. За словами Брауна, за майже десяток років, які він провів у в'язничній системі США, Бут, все ж таки, налагодив цінні зв'язки.
"Будь-хто, хто думає, що він вичерпав себе і (президент росії владімір путін) не збирається повертати його на службу. Це поза межами мого розуміння, – сказав Браун. – Люди, які у це вірять, не розуміють, як працює справжній злочинний світ".
Режисер-постановник арештів без жодного пострілу. Хто і як полював на Бута
Справа Бута розвинулася з місії Управління по боротьбі з наркотиками США, що розпочалася після терактів Аль-Каїди 11 вересня 2001 року і вторгнення Сполучених Штатів до Іраку та Афганістану, з полювання на "наркотерористів", тобто людей, які використовували прибутки від наркотиків для фінансування тероризму та війни. Під це визначення підпадали FARC, ліванська Хезболла, афганський Талібан, а також менші численні суб'єкти та групи.
Захаріасевич ініціював розслідування Управління по боротьбі з наркотиками США щодо Бута в червні 2007 року, опираючись на інформацію спільного розслідування Управління по боротьбі з наркотиками Сполучених Штатів і Колумбії про те, що ЧепеБояко, відомий торговець зброєю й перевізник кокаїну для FARC, вів переговори з Бутом про постачання великої кількості важкого озброєння військового призначення, у тому числі ракети класу "земля-повітря".
Бутом цікавилися й інші впливові люди у Вашингтоні, але зовсім з інших причин. У серпні 2007 року Браун, Мальц і Лу Міліоне, агент відділу спеціальних операцій Мальца, відвідали Білий дім, щоб проінформувати Хуана Зарате, заступника радника президента Джорджа Буша з національної безпеки, про успішну операцію Міліоне під прикриттям проти сирійського фінансиста тероризму.
Зарате, молода зірка на небосхилі Буша (висхідна зірка) деякий час слухав, а потім показав відеоролик з новинами про Бута. "Ось хлопець, якого тобі треба взяти", – сказав він.
Зарате відстежував Бута упродовж кількох років. У 2004-го, коли він очолював підрозділ Казначейства США, який накладав санкції на недобросовісних суб'єктів, Зарате потурбувався про те, щоб Бут потрапив до чорного списку за постачання зброї Чарльзу Тейлору, воєначальнику, чия повстанська армія в Ліберії та Сьєрра-Леоне накачувала дітей наркотиками і вербувала їх в солдати, чинила звірства та ув'язнювала жінок як сексуальних рабинь.
Згодом Тейлора засудили за воєнні злочини і зараз він перебуває у в'язниці у Великій Британії. На той час було відомо, що авіаційний флот Бута доставляв зброю бойовикам в інші африканські країни, у тому числі в Анголу, Демократичну Республіку Конго, Ліберію, Руанду, Сьєрра-Леоне та Судан. Розслідування Міністерства фінансів США звинуватило компанії Бута в тому, що до вторгнення Сполучених Штатів в Афганістан кількома роками раніше, вони поставили режиму Талібану зброї на суму 50 мільйонів доларів. В умовах тривалої і, зрештою, невдалої війни США в Афганістані з повстанцями Талібану, будь-який торговець зброєю, пов'язаний з ісламським екстремістським рухом, опинився під прицілом Міністерства фінансів Сполучених Штатів.
На розчарування Зарате, санкції Казначейства не зупинили Бута. Навіть Міністерство оборони США проігнорувало їх. У 2004 році розслідування журналістів газети "Лос-Анджелес Таймс" виявило, що деякі підрядники Пентагону наймали компанії Бута для переміщення вантажів у зону бойових дій в Іраку.
Мальц, брат якого – сержант спеціальних операцій ВПС США, загинув в Афганістані, прислухався до думки Зарате. Він поспішив назад до Відділу спеціальних операцій, будівлі без жодних позначень біля міжнародного аеропорту імені Даллеса, і викликав Захаріасевича. "Ти повинен взятися за цю справу", – заявив він.
Захаріасевич посміхнувся. Він розпочав розслідування за два місяці до цього. Він уже займався цією справою, але чомусь бос ще не чув про це.
"Я до біса обожнюю тебе, чувак", – сказав Мальц.
Захаріасевич дотримав свого слова. Він просунув розслідування з дивовижною швидкістю. У глибокій центральній Африці він і його партнери знайшли британського пілота на ім'я Майк Сноу, який колись працював на Бута, посварився з ним і був зацікавлений потопити його кар'єру. Сноу привів агентів до партнера Бута Ендрю Смуліана, тіньового південноафриканця, якому не пощастило. У січні 2008 року, коли агенти спостерігали за ними з-за гавайських ліхтарів і бугенвілій, Сноу і Смуліан зустрілися в пляжному клубі на острові Кюрасао. Сноу познайомив Смуліана з Карлосом і Рікардо, колишніми наркоторговцями, які тепер працювали в Управлінні по боротьбі з наркотиками під прикриттям в якості оперативників. Вони запропонували багатомільйонну угоду з продажу зброї. Смуліан отримав би великі комісійні, але вони повинні були особисто зустрітися з Бутом.
Смуліан вилетів до москви, щоб передати пропозицію Буту, який погодився зустрітися з "представниками FARC" у Бухаресті. Для того, щоб посадити Бута за ґрати, американським агентам потрібно було, аби зустріч відбулася в країні, яка має договір про екстрадицію зі Сполученими Штатами. І Румунія була такою країною.
Захаріасевич, інші агенти та оперативники провели там три божевільні тижні в очікуванні Бута, який так і не з'явився. "Там є центри операцій грінго, багато великих", – сказав він Смуліану в прослухованій розмові. Він відчував, що румунська столиця кишить американськими шпигунами. Він мав рацію. ЦРУ мало велику станцію у Бухаресті і секретну в'язницю під кодовою назвою "Яскраве світло" на північному боці румунської столиці. Халід Шейх Мохаммед, організатор терактів 11 вересня, та інші високопоставлені підозрювані в тероризмі провели там певний час.
Незабаром жага до грошей і активних дій взяла гору над Бутом. Він погодився зустрітися у Бангкоку, що також мав договір про екстрадицію зі США. Коли тайська поліція закувала його в кайданки, а за нею стояли Захаріасевич, Міліоне та інші агенти Управління по боротьбі з наркотиками, Бут не намагався відмазатися. Він зрозумів, що наговорив вже занадто багато.
"У вас козирі в руках", – сказав він агентам. Але джокера у них не було, і всі це знали. Тримати Бута під замком у Таїланді було важко.
Агент DEA, актор Луї Міліоне /The Washington Post
У бангкокському готелі "Софітель", у глибині кімнати, стояв і думав режисер-постановник арешту на трьох континентах, Міліоне, бос Захаріасевича, керівник елітного підрозділу з полювання на людей у відділі спеціальних операцій Управління по боротьбі з нарктотиками. Міліоне мав не просте минуле. Він – професійний актор, навчався в легендарній театральній школі "Коло на площі", грав під керівництвом Джоан Вудворд, отримував акторські поради від Пола Ньюмана і зіграв коханця Уілла Сміта у фільмі "Шість ступенів розлуки".
До та після арешту Бута Міліоне прославився в Управлінні по боротьбі з наркотиками організацією низки успішних заманювань міжнародних злочинців без жодного пострілу, ретельно розроблених з урахуванням вимог американських судів і прав обвинувачених. Він не програв жодної справи.
Його суперсилою було розуміння людської психології, очевидно, відточене його театральними студіями. Обман, вчив він своїх агентів, майже завжди перемагає силу. Він грав на жадібності більшості професійних злочинців.
Гра путіна спрямована на політичний розкол у США. Але Штати програли значно більше
Бут не потребував грошей від колумбійців, і в москві він був у безпеці. Відомо, що він був пов'язаний із російськими спецслужбами і кремлем, які захищали його як беззаперечного короля міжнародного підпілля з торгівлі зброєю.
Підтримка москви стала очевидною, коли розпочався процес екстрадиції Бута. У дипломатичній телеграмі США, датованій 13 лютого 2009 року, яку потім оприлюднив Wikileaks, повідомлялося: "Є тривожні ознаки того, що прихильники Бута... російські прихильники використовують гроші та вплив, намагаючись заблокувати екстрадицію".
"Після арешту Бута російський уряд засудив звинувачення, і викликав посла Таїланду в москві, – написав Браун у випуску журналу ForeignPolicy від 5 серпня. – Потім уряд таємно задіяв гроші та вплив, намагаючись зірвати його екстрадицію до Сполучених Штатів". Перший тайський суд, який розглядав справу, виніс рішення проти екстрадиції. Вищий суд скасував це рішення і екстрадував Бута до Нью-Йорка в листопаді 2010 року. У листопаді 2011-го його визнали винним за чотирма пунктами звинувачення, а в квітні 2012-го засудили до 25 років позбавлення волі. (На розчарування прокурорів і агентів, федеральна суддя Шира Шайндлін відхилила вимогу прокурорів про довічне ув'язнення, заявивши, що зброю насправді не доставили. Це було правдою, але агенти стверджували, що фактична поставка смертоносного товару була надто ризикованою, щоб її здійснити).
Саме жадібність спокусила Бута на ту доленосну зустріч у бангкокському готелі "Софітель". Як і багато надбагатих баронів злочинного світу, він мав ненаситність до більшого. Тільки більшого. Міліон і його агенти розуміли цю своєрідну психологію. Так само, як і бізнес-конкуренти Бута.
Одним із них був Пол ЛеРу, південноафриканський торговець зброєю та наркотиками, який жив у Манілі. Коли ЛеРу почув про арешт Бута, у нього був один з тих моментів "Все про Єву" (американський фільм – iPress). Він не випивав, а тому відкоркував алюмінієву упаковку дієтичної коли, свого улюбленого напою, і відсвяткував це зі своїм помічником, європейським найманцем, якого називав Джеком.
"Хлопець мав би знати більше і краще захищати себе", – насміхався ЛеРу над Джеком, який розповів цю історію для моєї книги про ЛеРу. росіянин, як висловився ЛеРу, був уже не в формі – марнославний, бридкий і до того ж любитель попіаритися.
Як тільки Бут потрапив до стійкої до хабарів тюремної системи Сполучених Штатів – його останнім місцем ув'язнення, згідно з судовими документами, була федеральна в'язниця у Маріоні, штат Іллінойс, де він був ув'язненим Бюро в'язниць США під номером 91641-054 – кремль почав шукати можливість його обміну. За роки перебування Бута під вартою у Штатах різні американці стикалися з російською владою, але ніхто з них не мав такого статусу, як він. З арештом Грінер, знаменитої спортсменки з відданими прихильниками, російський уряд нарешті отримав важелі впливу, яких хотів.
Що далі надумав Бут – хто зна, і це викликає побоювання.
Віктор Бут вже став членом ЛДПР та заявив про підтримку війни проти України
Влада Сполучених Штатів не знає, скільки грошей він заховав у москві та інших "дірках", але вважає, що дуже мотивований завдати удару у відповідь по США і підтримати війну в Україні, розв'язану російським президентом владіміром путіним.
Деякі фахівці з Африки побоюються, що путін змусить його консультувати російського олігарха євгєнія прігожина та його групу найманців "вагнер", яка відіграє ключову роль у бойових діях в Україні і причетна до найгірших воєнних злочинів, що приписуються російським військам. Вважається, що прігожин і Бут пов'язані з російською військовою розвідкою, відомою як гру, і цілком можливо, що їхні шляхи перетнулися в Африці, де вони обидва працювали після розпаду радянського союзу.
Аналітики вважають, навіть якщо Бут не втягнеться у війну в Україні, він може завдати багато шкоди в Африці, оскільки група "вагнер" розширює російську присутність, торгуючи деревиною, мінералами та іншими природними ресурсами.
"вагнер" – це інструмент росії в Африці", – говорить Джозеф Сігл, керівник досліджень Африканського центру стратегічних досліджень при Національному університеті оборони, що входить до складу Пентагону.
"Хоч кількість розгорнутих в Африці військ і невелика, – говорить Сігл, – насправді вони мають дуже далекосяжні політичні наслідки для утримання при владі режимів, які підтримують москву". Це має далекосяжні геостратегічні наслідки для російської присутності в Африці. "вагнер" допомагає підтримувати найбільш дестабілізуючі сили на континенті. росія, її втручання там, робить їх ще більш нестабільними".
"Африка – великий центр прибутку для Wagner Group", – говорить Тім Віттіг, американський вчений, що живе у Південній Африці та спеціалізується на загрозах фінансів і торгівлі дикими тваринами. За словами Віттіга, логістичні навички, контакти і дисципліна Бута, які набагато перевершують ті, що демонструє WagnerGroup, "дійсно можуть допомогти зміцнити присутність Wagner в Африці та її складніше буде витіснити звідти".
Колишній старший агент ФБР Том О'Коннор, Linkedin
Том О'Коннор, колишній старший агент ФБР, що спеціалізується на внутрішньому тероризмі, а нині консультант, вважає, що гра путіна, швидше за все, спрямована на розпалювання політичного розколу всередині Сполучених Штатів, зокрема, через відмову включити колишнього морського піхотинця Пола Вілана в обмін на Грінер.
"Зняття Пола Вілана з переговорів є стратегічним кроком з боку путіна, – пише О'Коннор. – Реакція у багатьох таборах полягала в тиску на адміністрацію. ... Лідери республіканців, які вже заявили, що збираються припинити виплати допомоги Україні, зовні атакують Байдена і ускладнюють подальшу підтримку України. путін звільнив Грінер ... для продовження зусиль, спрямованих на те, щоб нацькувати правих на лівих у США. Кінцевим результатом, як він сподівається, стане менша підтримка України і продовження його зусиль з розколу американського населення. путіну – плюс бал".
Якщо О'Коннор правий, то путін досягнув безпрограшного результату. Байден мав усі підстави знати, що звільнення Бута викличе внутрішньополітичну бурю. Чиновники Міністерства юстиції виказали незгоду з обміном і звільненням Бута. І ця незгода добре відома і у внутрішніх дебатах, і всьому світу – через відставних колишніх високопоставлених чиновників, таких, як Браун.
"Ми колись поплатимося за це, – сказав мені Браун. – Арештовуючи Бута управління по боротьбі з наркотиками працювало з шістьма або сімома іншими агентствами, іншими країнами та міністрами юстиції, керівниками правоохоронних органів і низкою агентств на три літери у цьому місті. Іноземні колеги співпрацювали з нами, тому що знали, наскільки небезпечним був цей хлопець".
Надалі, за словами Брауна, здатність нашої системи притягувати до відповідальності зловмисників може бути спірним питанням.
"Вони вірили у нашу судову систему і вважали, що ніколи не зможуть досягти в своїх країнах того, що змогли ми – посадити Бута за ґрати, – сказав він. – Наступного разу, коли у нас виникне подібна ситуація, вони запитають: а щось із цього вийде?".
Джерело: Politico
