Трамп має очевидну слабкість, яка робить Америку слабкою. Він ставить американську економіку під загрозу заради своєї особистої слабкості, видимої вразливості.
Усе своє свідоме життя Трамп обкрадав людей. Це його modus operandi. Замість совісті у нього є звичка витіснення. Річ не у тім, що він обкрадає людей. Проблема, що він думає, що це всі інші обкрадають його.
З віком це перетворилося на вразливість. Він справді вважає, що всі його обкрадають. Він не робить різниці між собою та урядом. І він не має жодного уявлення про те, як насправді працює будь-яка важлива політика. Це означає, що будь-хто, хто має до нього доступ і розуміє його вразливість, може створити саморуйнівну американську політику.
Простим прикладом цього, ще до тарифів, була Україна. Десь у Трампа з'явилася ідея, що Україна обкрадає США. І щойно ця ідея з'явилася в його голові, він став її рабом. Він постійно повторював, що Україна винна Сполученим Штатам 350 мільярдів доларів.
Це не мало жодного сенсу. Допомога, про яку йдеться, була допомогою, а не позикою. Вартість допомоги становила приблизно третину від того, про що заявляв Трамп. Більша частина військової допомоги була надана у формі витрат всередині США. І, звісно, українці розрахувалися. Вони самотужки виконали всю місію НАТО зі стримування російської агресії. Вони зазнали величезних втрат усіх видів. І вони поділилися розвідданими та інноваціями зі США. Але нічого з цього не має значення для Трампа. Щойно йому кажуть, що його обкрадають, він стає безпорадним, і страждати повинні інші.
Зараз ми не знаємо, хоча неважко здогадатися, хто сказав Трампу, що Україна його обкрадає. росіяни мають гостре відчуття психологічної вразливості, і вони вже давно придивляються до Трампа.
Трамп також наводить вигадану цифру в 350 мільярдів доларів для обґрунтування тарифів. Він стверджує, що європейці, що цікаво, якимось чином "винні" США таку саму суму. Трамп вважає, якщо американці купують в іншій країні більше, ніж жителі цієї країни купують в Америці, то це збиток, що його особисто у якийсь спосіб обкрадають. І тому, коли минулого тижня США формулювали тарифи для всього світу, принцип роботи полягав у тому, що всі торговельні дефіцити повинні бути усунені.
Це безглуздо. Не існує такого стану природи, коли країни купують і продають одна одній однакову кількість товарів.
Уявіть собі вечірку, на якій люди вільно спілкуються між собою. А потім хтось вискакує на стіл і наполягає на тому, що у кожній розмові кожен співрозмовник повинен вживати точно таку ж кількість слів, як і співрозмовник, з яким він веде діалог. Що тоді станеться? Кожна розмова зупиниться, тому що штучна запланована рівність слів – це не те, як працюють розмови. Штучна планова рівність вартості імпорту та експорту, з тієї ж причини, не є тим, як працює торгівля.
У міжнародній торгівлі існує багато несправедливості. І можна багато чого сказати про продуману торговельну політику, яка захищає або заохочує певні галузі. Виробництво має власну цінність. Але нічого з цього не виникне через ображені почуття олігархічного президента.
Оскільки політика Трампа ґрунтується на особистій вразливості, вона нестабільна. Якщо хтось змусить його відчути себе більш вразливим, ніж він вже був, він зупиниться. Трамп не буде, наприклад, вводити тарифи проти росії, тому що він боїться росії. З іншого боку, якщо хтось переконає його, що він переміг, то він також знизить тарифи, як це щойно сталося. Якщо він більше не відчуває, що його обдирають, то він поступається. До того моменту, поки його відчуття не зміняться.
Людині з такою очевидною вразливістю все здається таким, що вийшло з-під контролю. І тому контроль – це єдина відповідь. Всі намагаються мене обікрасти. І тому я повинен встановити контроль, викликавши їх усіх і змусивши їх поводитися зі мною з позиції слабкості та насмішки. І ось тепер США, як говорить теорія, вестимуть переговори індивідуально з кожною окремою країною світу. З багатьма з них ми порушили домовленості, а тепер будемо підписувати нові угоди, які, ймовірно, будуть ще гіршими: нам бракує часу, терпіння і зосередженості. І ми ніколи не зможемо повернути довіру наших найближчих торговельних партнерів.
Те ж саме стосується і внутрішньої політики. Встановлюючи тарифи, Трамп думає, що створює для себе важелі впливу на американські компанії. Їм усім доведеться приходити до нього особисто, щоб отримати виняток, який дозволить їм продовжувати торгувати на світових ринках і функціонувати так, як вони це робили раніше. Отже, Трамп може насолоджуватися відчуттям меншої вразливості, намагаючись залякати компанії. Але це означає центральне планування, причому особливо ірраціональне: таке, що залежить від почуттів однієї людини. Інвестування всередині США більше не означає те, що колись означало. І це не зміниться швидко.
Ми всі маємо свої слабкості, забаганки, вразливості. Але коли одна людина має безконтрольну владу, ірраціональність стає безконтрольною. Дональд Трамп вважає, що всі його постійно обкрадають. Якби він був президентом у нормальній ситуації, це було б незначною проблемою. Але в ситуації, коли йому зійшла з рук спроба державного перевороту, коли Верховний суд сказав йому, що він має імунітет від судового переслідування, коли члени його власної партії рідко кидають йому виклик, коли Конгрес більше не бачить необхідності ухвалювати закони тощо, коли занадто багато ЗМІ нормалізують його, вразливість Трампа може призвести до руйнування країни.
Тисячолітня політична теорія і справді чудова література навчають нас цьому: надмірна влада пробуджує найгірше в людях, особливо серед найгірших з людей. Як розуміли засновники, мета верховенства права, системи стримувань і противаг, регулярних виборів полягає в тому, щоб запобігти саме такій ситуації. Дозвіл скомпрометувати нашу республіку коштує багато. Наприклад, наших прав і нашої гідності. Але це також має витрати в дуже базовому економічному сенсі. Коли ви підносите божевільного короля, ви підносите божевілля.
