Час для оновлення... Моє звичайне застереження: насолоджуйтесь трьома ложками сарказму, або, якщо ні – не читайте. Заздалегідь дякую.
На тлі загального очікування "масованого удару російської авіації, балістичних і крилатих ракет по Україні" завтра, 24 лютого, офіційної "річниці російського вторгнення в Україну", дозвольте мені діяти наступним чином: я проігнорую той факт, що російське вторгнення в Україну почалося 20 лютого 2014 року (бо, знаєте, з цією датою існують "певні суперечності та внутрішні проблеми", принаймні на Заході) і перейду до теми: повітряна війна.
Повітряна війна. Повітряні сили обох сторін не готові ефективно діяти
Багато хто вважає повітряну війну "найскладнішою" і "найважчою" для пояснення дисципліною. Мабуть, це тому, що "літаки не тримаються в повітрі". Дійсно, в один момент вони "тут", а в наступний – "за кілометри звідси"... Очевидно, саме тому деякі найбільші нісенітниці про цю (повітряну) війну "повинні" публікуватися і поширюватися – чи то в соціальних мережах, чи то в основних ЗМІ.
Наприклад, якийсь анонім у твітері опублікував кілька рядків, в яких, по суті, оголосив про великий повітряний наступ російських повітряно-космічних сил (вкс). Відповідно, можна бути впевненим на 1000%: найближчими днями відбудеться великий російський повітряний наступ. Саме тому на Заході з'явилося пояснення – як завжди засноване на анонімних джерелах у розвідувальному співтоваристві: звісно, що вкс насправді відвели основну масу своєї авіації на авіабази за 200+ кілометрів від українських кордонів...
Тим часом російські військові експерти нападають одне на одного, пояснюючи речі на кшталт "навіть в умовах панування в повітрі штурмова авіація не може виконувати завдання... (навіть) на передовій". Принаймні у їхньому випадку винуватця швидко знаходять: НАТО. "Цілевказування з боку НАТО" винувате у недостатній ефективності вкс. Тому що, знаєте, за кожним другим деревом в Україні стоїть "радник НАТО", а за кожною третьою будівлею – "радар НАТО"... Насправді, більшість росіян вже не впевнені, кого більше в Україні, НАТО чи нацистів настільки, що вони об'єднали це в "нацизм", а "московське командування" заявляє про знищення чергового "радару американського виробництва" приблизно кожного другого дня.
На Заході всі можливі експерти продовжують захоплюватися "приголомшливою ефективністю" вкс, адже, знаєте, вони все ще очікують, що вона діятиме як ВПС США. Інші ж зайняті поясненнями того, чому вкс не можуть і не проводять "SEAD-операції" (що означає "придушення протиповітряної оборони противника"). Думаю, це поки що найкраще пояснення зі всіх фотографій і відео, опублікованих телеканалом "Звезда-ТВ", де Су-30СМ і Су-35С несуть протирадіолокаційні ракети Х-31П, і чому майже жодного з них не можна побачити в операціях проти України без встановлених на крилі блоків радіоелектронної боротьби "Сорбція" або "Хібінів"...
...і чому з'являється все більше світлин Су-34 ВКС, оснащених Х-31 і з масивними капсулами САП-518 під центропланом...
Але, безумовно, "найкращими" є коментатори з країн, що відомі як великі імпортери російської військової техніки. Наприклад, один із них нещодавно зробив бомбезний висновок: за кілька місяців до вторгнення літаки радіоелектронної розвідки Іл-20 і Су-24МР вкс рф "нанесли на мапу" позиції української протиповітряної оборони.
Літаки радіоелектронної розвідки використовують для радіоелектронної розвідки? Хто б міг подумати, що таке можливо...
І, звичайно ж, читачеві рекомендується звернути увагу на те, що українці були настільки люб'язні, що більше не переміщували жодних засобів ППО після того, як росіяни зафіксували їхні позиції. До війни. Дійсно, жодного разу до цього самого дня – саме тому той самий експерт у тій самій статті пояснив, що українські ВПС (і ППО) "продемонстрували здатність діяти... як підрозділи, що з'являються, а не як повністю сформовані батареї". Напевно, перебуваючи на тих самих позиціях, які росіяни розвідали ще в січні-лютому 2022 року...? Майже за девізом: "зламаний годинник теж показує правильний час: двічі на день"...
Насправді...
вкс все ще здійснюють близько 100 бойових вильотів на день. Як дозволяє погода, або "вище", або "нижче": його екіпажі залишаються непідготовленими до "всепогодних" операцій, а літаки погано обладнані для цього. Так, Су-30, Су-34 і Су-35 зазвичай літають над хмарами, а Су-25 і ударні гелікоптери – під ними.
Окрім української протиповітряної оборони (про яку йтиметься нижче), зростаючою проблемою є зношеність авіапарку: пам'ятайте, що російські бойові літаки розраховані, залежно від типу, на 200-600 годин інтенсивних операцій, а потім потребують, де-факто, повної переробки. Ця війна значно перевищує цей показник: після року бойових дій основна маса літаків або перебуває на капітальному ремонті, або потребує його. Проблема полягає у тому, що на заводах, де проводяться такі роботи, бракує кваліфікованих кадрів, а попит на фронті залишається високим. Не дивно, що доводиться чимось жертвувати: то немає часу нанести нове покриття, то льотні випробування після ремонту зведені до мінімуму, то літаки врізаються в житлові будинки (сталося щонайменше два задокументовані випадки у листопаді та грудні минулого року). В інших випадках вони падають на шляху до України або після повернення з місій над Україною (сьогодні Су-25 впав неподалік кордону, в результаті чого загинув його пілот). Не дивно, що більша частина парку Су-25 вкс, найбільш часто використовуваного типу літаків у цій війні, сьогодні виглядає так само побито і обвітрено, як і літаки ВМС США, що повернулися з шестимісячного базування на авіаносці, або й гірше. Ось так:
Примітно: якщо я не помиляюся, українці заявили про 110+ збитих російських Су-25. Наскільки мені відомо, візуально підтверджено близько 30. Так чи інакше, парк цих літаків і їхніх пілотів зазнав дуже серйозних втрат, і замінити все це буде великою проблемою. Цей тип знятий з виробництва вже десятки років тому і я сумніваюся, що навіть путін накаже використовувати замість них свої "дорогоцінні" Су-34, хіба що станеться ще одна подібна надзвичайна ситуація, як у південно-східній Харківщині у вересні минулого року: вони теж зазнали великих втрат.
З точки зору ефективності вкс нічого не змінилося, тому зараз росіяни жваво обговорюють збільшення кількості високоточних керованих боєприпасів (ВКБ). Дурні західники, які додумалися до такої ідеї... Проблема: запаси ВКБ у вкс завжди були низькими і оскільки внутрішнє виробництво мінімальне, здебільшого складалися з того, що залишилося у спадок з часів СРСР. Ось чому зараз дехто припускає, що Пекін міг почати таємно постачати до росії зброю на кшталт власних варіантів Х-29, Х-31 і Х-58. Поки що я не бачив жодних доказів, але їх буде важко отримати, оскільки "китайські версії" виглядають точно так само, як і російські оригінали...
Українські Військово-повітряні сили (ВПС) мають свої проблеми. Основними з них є великі втрати і мінімальна ефективність повітряних ударів. Вони здійснюють 13-14 бойових вильотів на день (у вересні-жовтні минулого року їхня кількість сягала 30+). Саме тому Київ вимагає західних літаків, а Захід обговорює можливість їх постачання. Тим часом, екіпажі ПС літають ось на таких і з таким озброєнням:
Це Су-24М, без сумніву. Але яке маркування на ньому? Очевидно: українське, обведене червоним кольором, щоб його було легше ідентифікувати. Тому нижня частина обох паливних баків і весь літак пофарбовані в жовтий колір. Все це свідчить про чималий негативний досвід братовбивчого вогню (див.: "синій на синьому"). Трохи загадковішим є озброєння, яке він несе: схоже на Х-23М або, що більш ймовірно, Х-29, але без рульового оперення...?
Тим часом українська протиповітряна оборона постійно перебуває в русі. Принаймні, ті комплекси, що розгорнуті для захисту ЗСУ на землі. І так, їхні підрозділи "розбиті" на підрозділи. Наприклад, замість того, щоб групуватися з 4, 6 чи більше пускових установок, середньостатистичний ЗРК "Бук" працює у складі двох-трьох підрозділів з однієї-двох установок – завжди в залежності від готовності систем управління вогнем. Українці розробили рішення для розгортання своїх пускових установок "Оса-АКМ" також як окремих одиниць. Саме тому ці два типи залишаються головною загрозою для винищувачів-бомбардувальників вкс, завдаючи великих втрат.
Власне, ось чому росіяни мають так багато проблем з їх придушенням: мало того, що кожна батарея зенітно-ракетних комплексів (ЗРК) "розбита до найнижчого функціонального елементу", так вони ще й змінюють позиції по кілька разів на день і зводять до мінімуму радіолокаційне випромінювання. росіяни мають величезні проблеми не лише з тим, щоб з'ясувати, в яких районах українці використовують які системи, а й з точним визначенням, щоб вони могли завдати удару у відповідь своїми ракетами (наприклад, Х-31 або Х-29).
Схожа ситуація і в тилу, наприклад, у випадку з підрозділами ППО ПСУ, розгорнутими для захисту великих міст: вони не потребують передислокації так часто, як підрозділи, розташовані ближче до лінії фронту, але все ж таки нерідко передислоковуються. І дедалі більше з них мають західне озброєння, як-от IRIS-T, MIM-23 HAWK тощо. Здебільшого вони не активують свої радари, допоки не відбудеться потужний російський повітряний або ракетний удар, раннє попередження про який дійсно надається НАТО. Це, в свою чергу, є причиною того, чому росіяни нещодавно почали випускати в повітря над Україною наповнені гелієм повітряні кулі, обладнані радіолокаційними відбивачами: щоб змусити українців активувати свої радари. У такий спосіб радіоелектронна розвідка вкс може фіксувати випромінювання радіолокаційних систем ЗРК, наданих Північноатлантичним альянсом. Це необхідно для їх аналізу і розробки заходів радіоелектронної протидії, а також (принаймні тимчасово) для того, аби фіксувати їхнє приблизне місцезнаходження.
Підсумок: наразі жодні з Повітряних сил сторін не можуть виконувати покладені на них завдання та ефективно діяти. І жодна сторона не має готового рішення. росіяни регулярно підтримують операції вкс величезною кількістю засобів радіоелектронної боротьби, але цього недостатньо: українцям вдається їм протидіяти. А російські засоби ППО настільки "численні" (й посилені МіГ-31 і Су-35, оснащеними Р-37М), що невелика кількість винищувачів-бомбардувальників вкс стикається з надзвичайно високими ризиками, діючи в межах 200 кілометрів від лінії фронту, не кажучи вже про безпосередню близькість до неї.
Через це буде дуже цікаво подивитися, чи зможуть, наприклад, українські Повітряні сили підвищити свою ефективність, отримавши, як повідомляється, американські комплекти керованих бомб JDAM-ER і GLDSDB з радіусом дії 72 км і 150 км відповідно (щоправда, лише за умови запуску з великої висоти). А якщо росіянам вдасться вичавити з Ірану (читай: Китаю) ще більше БПЛА...?
Скріншот з відео, знятого групою журналістів, які відвідали один із підрозділів Повітряних сил України @IRIS-Т@, що дислокується.., ймовірно, десь у районі Києва.
Битва за Донбас. Веееллликий наступ гєрасімова рухається в нікуди, але все ще хвилює Бахмут
Загалом, "веееелллликий" наступ гєрасімова у "повному розпалі", що, по суті, означає "йде рівно в нікуди, але ще більше відбувається". І, загалом, прігожин, окрім того, що вихваляється все новими і новими тілами "своїх" бойовиків, продовжує свою боротьбу з "московським командуванням" (і навпаки). Тим часом вони сваряться через нестачу боєприпасів. За іронією долі, зараз навіть зсрф і сепаратисти скаржаться на зменшення поставок тих самих боєприпасів (і не лише артилерійських, але й 7,62-мм набоїв для автоматів!). На тлі фотографій і документації такого роду це не дивно..., але, агов: принаймні туалети у них пристойно оформлені, будьте певні. Пудинг (так Том Купер раптом почав називати путіна – iPress) вирішить усі проблеми. Вірте в пудинг (і локшину)!
Куп'янськ-Сватове. Наразі виглядає "досить імовірно", що росіяни, можливо, захопили "більшу частину" Грянівки: принаймні так, що більшість українських спостерігачів або більше не згадують про це місце, або позначають його як "сіру зону": деякі навіть як "окуповану росіянами". Для мене більш тривожним є той факт, що те ж саме, схоже, стосується і Дворічного, що було б дуже поганою новиною (хоча б тому, що постало б питання, чи вдалося ЗСУ евакуювати свій плацдарм на річці Оскіл у цьому районі, і якщо так, то яким чином? ...якщо ні, то, мабуть, зазнали великих втрат). Досі не маючи контактів на цій ділянці фронту, не можу сказати.
Кремінна. З Новоселівки немає новин, тож, схоже, ситуація там стабільна? Я завжди помиляюся з такими висновками...
Далі на південь, за повідомленнями, росіяни розпочали чергову атаку "з усіх сил" у напрямку Торського. Навіть цілком песимістичний Гіркін заявляє про "наступ на Лиман". Зараз дехто (в Україні) каже, що ця спроба дійсно "прорвала українську оборону", але також і те, що ЗСУ вдалося відтіснити росіян назад. Наразі невідомо, що і де саме сталося. Натомість більшість доступних повідомлень з цього району свідчать про численні бої від південно-західної околиці Дворічного до лісу на південь від цього місця, причому українці заявляють не лише про знищення кількох Т-90М (див. фото підбитого 19 лютого нижче), але навіть про захоплення одного... Іншими словами, суперрозумні російські командири відправили свої танки в ліс і тепер глибоко розчаровані тим, що ЗСУ роблять з ними багато неприємних речей...
Сіверськ. Навіть росіяни визнають, що "ЗСУ вдалося відвоювати більшість позицій, раніше втрачених в районі Білогорівки". Сумніваюся, що вони (ЗСУ – iPress) там щось втратили: росіяни нічого не змогли взяти.
Бахмут. Загалом. Близько 17-18 лютого всрф провели ротацію своїх підрозділів у районі Бахмута. Ті, що діяли там раніше, зазнали великих втрат і були замінені свіжими підрозділами... а це: суміш "вагнера", "редута", вдв, спецназу та інших чмобіків, яких гєрасімов зможе знайти. Щось подібне ЗСУ зробило з частиною своїх підрозділів, вже двома-трьома днями раніше і "Соледарський дискусійний клуб" отримав підкріплення: цього разу у вигляді інсайдера, пов'язаного з обороною Вугледара, який обговорює командирські здібності... Ага, кращої ідеї, ніж обговорювати такі питання в публічній площині, не придумали...
(Не те, щоб я був прихильником такої практики, але дозвольте зауважити, що у росіян пудинга таких проблем немає: проблемних командирів просто розстрілюють, а їхні рації відбирають...).
Бахмут. Північ. Останні кілька днів були невдалими для гарнізону ЗСУ в цій частині міста: 18 лютого росіяни штурмували Ступку, 19 – захопили пагорб на північний захід від Берхівки, а 20 – пішли в наступ на Ягідне. Вже два дні вони наступають і на Берхівку. Це далі на захід (до речі, кілька днів тому я помилково вказав, що це "10 км на північ від Бахмута": перепрошую за це, місце невелике, і я не зміг знайти його на карті спочатку).
Отже, ЗСУ однозначно втратили контроль над трасою М03 на північ від Бахмута. Зараз лінія фронту проходить десь по лінії "центр Берхівки – центр Ягідного – центр Сковородинки", і бої тривають безперервно.
Найпомітніше тут: російські штурми ведуться під керівництвом спецназу. Тобто гєрасімов зводить все до того, що розгортає "спецназ" як "лінійну піхоту".
Бахмут. Центр. Якщо вулиця Патріса Лумумби не є новим центром Бахмута, то заяви Пушиліна про "російські війська в центрі Бахмута" є нісенітницею. Тобто бойові дії повернулися на східні околиці міста.
Бахмут. Південь. Контратаки ЗСУ 17-19 лютого стабілізували ситуацію в районі Часового Яру, (мабуть) зняли загрозу з Іванівського і витіснили росіян з більшої частини Опитного. Наскільки мені відомо, більшість бойових дій у цьому районі протягом останніх двох-трьох днів велися з району Курдюмівки, що на південь від Опитного.
Авдіївка. Останні 8-10 днів всрф, а це 1-а бригада "ДНР", схоже, досягли успіху у Водяному та Опитному на південь від міста, навіть попри те, що зазнали втрат у живій силі та техніці на рівні цілої бригади. Обидва населених пункти зараз перебувають під їхнім контролем. Однак ЗСУ все ще контролюють велику систему траншей на північ від Водяного. Крім того, росіяни стверджують, що просуваються до центру Новобахмутівки. Їхні атаки на Кам'янку і Веселе на півночі були не такими успішними.
Мар'їнка. Після того, як не вдалося взяти Красногорівку на півночі або Побєду і Новомихайлівку на півдні, геніальні командири 5-го і 101-го полків "ДНР", підсилені 150-ю мотострілецькою бригадою, прийшли до абсолютно нової ідеї, і атакували через центр повністю зруйнованого міста. Як повідомляється, вони знову захопили школу №2 на півночі та шинний завод на півдні. Останнє, що я чув: артилерія 79-ї десантно-штурмової (ЗСУ) створює їм великі проблеми.
Вугледар. росіяни, які повернулися на свої позиції 24-25 січня, все ще атакують – дедалі меншими "підрозділами" (або тим, що від них залишилося), і все ще втрачають війська, танки і бойові машини піхоти. Британське Міноборони очікує, що всрф знову посилять свій наступ на цій ділянці. Ймовірна причина: поява Т-90 на півдні Запорізької області:
Розділ стратегічний. Я впевнений на 1000 %: у майбутньому буде багато можливостей...
Зазвичай, я б розмістив "стратегічний розділ" на початку. Але не цього разу. У ці дні я не знайшов нічого цікавішого, ніж стежити за розвитком подій на стратегічному рівні. "Цікаво", тому що кожна окрема країна, а іноді й цілі континенти, мають абсолютно різне сприйняття того, що відбувається в Україні, і, відповідно, "що має значення". Тому сьогодні я завершу статтю лише кількома прикладами, виклавши основну суть у своїй звичній манері:
США. Ми знаємо краще за всіх, але, особливо, краще за тих європейців: вони знову створюють проблеми. Ми говорили їм, що путін – це загроза, і ми завжди будемо робити все можливе, щоб контролювати їх, але вони ніколи не слухають і не бачать, вони відволікають нас від того, що має значення, а саме від Китаю (і Тайваню трохи). Нездатність кожної наступної адміністрації сприймати путіна достатньо серйозно та/або стримувати його від тотального вторгнення в Україну (так гарно описано тут) – навіть співпраця Трампа з ФСБ..? Кого це хвилює? Десятиліття співпраці нашої олігархії з путіним і підриву нашого плюралізму? Ти, клятий марксист, загрожуєш нашій святій капіталістичній... е-е-е... свободі! Ах, так: і кожна промова путіна – це чергове оголошення Судного дня...
Члени ЄС/ЄС/НАТО ("західний фланг"). Ми культурні і цивілізовані, і не є анітрохи расистами чи шовіністами. Ми просто знаємо краще (особливо в порівнянні з американцями… інші не мають значення), і ми європейці (або не європейці взагалі: ми зовсім інші... Просто подивіться на Велику Британію), але, будь ласка, не дозволяйте "Німеччині", "Франції".... (вкажіть країну за вашим вибором)... стати надто потужними в ЄС чи НАТО, тому що вони надто конкурентні і надто націоналістичні, а ми (вкажіть країну за вашим вибором) – ні... І так, те, що сталося з Україною – це так сумно, і ми дуже-дуже здивовані, і як це могло трапитися? Тому більшість переключилася з "нашого російського друга (і джерела дешевих енергоносіїв)" на "того божевільного в кремлі"... Десятиліття співпраці нашої олігархії з путіним...? Кого це хвилює?
Члени ЄС/ЄС/НАТО ("Східний фланг"). Ми знаємо краще (ніж "Західний фланг") і є більш європейськими та цивілізованими, а також менш шовіністичними та расистськими, ніж будь-хто інший. Ми завжди знали, що путін є головною загрозою, і тому завжди тісно співпрацюємо зі США, що важливо для запобігання... (вкажіть країну-члена ЄС/ЄС/НАТО на ваш вибір) надмірному посиленню впливу в ЄС або НАТО. Агов, західний фланг, ми казали вам не співпрацювати з путіним – і поки ми це робимо, не забудьте надіслати нам більше грошей... Десятиліття співпраці нашої олігархії з путіним...? Ніколи не було, бо путіну було вигідніше співпрацювати з Німеччиною, Францією тощо ... і в усьому, що пішло не так, винні зелені партії.
Кандидати на членство в ЄС та/або НАТО. Ми знаємо краще і тому десятиліттями зберігали нейтралітет, але тепер, коли лайно потрапило на вентилятор... що ж, ми знаємо краще і тому збираємося приєднатися до будь-якого альянсу. Негайно. Принаймні нам не потрібно звинувачувати нашу олігархію у співпраці з путіним. Принаймні публічно.
"Баланс" Європи (країни, що не є членами ЄС/НАТО та Угорщина). Ми знаємо краще, а деякі з нас знають найкраще, і ми бачили, що так буде: вони всі хочуть війни, а ми навіть не намагалися обрати собі кращий уряд, тому винен Орбан; і це все відома змова; і ми ніколи не визнаємо цього публічно, тому що нам подобається фінансова допомога ЄС, але... саме агресивне розширення НАТО спровокувало путіна... Наша власна олігархія, в принципі, не має значення, тому ми не будемо її обговорювати.
росія: ....war? ....invasion? Ми інтернаціоналісти, гуманісти, ніколи ні на кого не нападали і тому поняття не маємо, про що ви всі говорите? Але за своєю природою ми знаємо найкраще, а ви нанесли нам у відповідь удар у спину...? Червона людина повинна перемогти, росія не може вижити як нація без України, і ми мусимо боротися з вашими занепадницькими західними змовами... а, дивіться там: Amazon транслює цей новий серіал...
....і так далі, від країни до країни... просто: оскільки мій власний досвід навчив мене, що "дистиляція" подібних "почуттів" і "сприйняття" з країн інших континентів обов'язково буде вважатися "неполіткоректною", навіть "расизмом", я утримаюся від цього... на цей раз: врешті-решт, і хоча я не люблю навіть думати про прогнози, одне я знаю на 1000% вже зараз. У майбутньому буде багато можливостей...
Чому я так впевнений? Це змусило б мене відволіктися.
Суть в тому, щоб подумати про все це, будучи українцем, а потім спробувати залишитися при здоровому глузді.
Це огидно, не інакше. Тому давайте ще раз – колективно – відволічемося на обговорення обіцянок США/НАТО щодо все нових і нових супер-турбо-старих-новітніх озброєнь, які можуть бути, а можуть і не бути поставлені в Україну. Іноді, в майбутньому. Або взагалі коли-небудь. І під час прогулянки Low Energy вулицями Києва, і під час спотикань, піднімаючись сходами на борт літака Air Force One.., і в промовах пудинга, і в циркових шоу...
Вибачте, будь ласка, але я можу тільки дивуватися: який сценарист написав цю комедію?
