Не хвилюйтеся, ви не пропустили нічого важливого: за останні кілька днів у війні в Україні нічого не змінилося, особливо в Києві. Там персонажі на кшталт Зеленського та Сирського продовжують стоїчно наполягати на ідеях, подібних до ідей директорів радянських ядерних відомств у 1986 році: "Радянські ядерні реактори не вибухають. І крапка"...
Тому, а також тому, що багато хто все ще запитує мене, чи можлива реформа ЗСУ в умовах війни, чи має сенс реформування війська і тому подібне – дозвольте мені почати з рекомендації "must see": інтерв'ю з полковником Андрієм Білецьким, командиром 3-ї штурмової бригади.
Можливо, доведеться багато дивитися і слухати, але там все сказано. Перш за все, як пояснив Білецький: найбільш фундаментальна частина (терміново необхідної) реформи ЗСУ – стандартизація базової підготовки та перепідготовка існуючого сержантського складу – не займе більше шести місяців, але різко підвищить боєздатність війська та його утримання.
...але, на думку Syrsky&Buddies, цього "не можна зробити": це "не на часі"... не на часі зараз, не на часі у 2022 році, не на часі у 2023-му, не на часі у 2024-му, і не буде на часі у майбутньому...
Повітряна/ракетна війна. СБУ навчилася операціям на території ворога. Але робить їх без єдиного міжоперативного плану
Українська СБУ продовжує свою приватну війну проти росії і, як завжди, робить це без жодних ознак чогось на кшталт єдиного міжоперативного плану (ЄМОП). Після того, як на початку січня СБУ застосувала безпілотні літальні апарати, щоб збити два гелікоптери Військово-морської авіації росії, 6 січня атакувала російську ППО вздовж Кінбурнської коси і вивела з ладу два "Панцирі" та один зенітно-ракетний комплекс "Оса-АКМ". Тим часом вона знову переключилася на нафтогазову галузь: з 4 січня серед об'єктів, по яких було завдано ударів, були порт Усть-Луга (під Санкт-Петербургом, близько 800 км від України), нафтопереробний завод "Танеко" (під Нижньокамськом, у Татарстані, близько 1200 км від України), Казанський нафтохімічний завод, АТ "Енгельс" і сусідній Саратовський нафтопереробний завод, Алексинський хімічний завод (під москвою), нафтопереробний завод "Лукойл" (під Волгоградом), нафтобаза "Ліски", а також 1060-й центр забезпечення...
Звісно, місцева російська влада завжди наполягає на тому, що всі ракети і ударні БПЛА були збиті, а якщо щось і було "уражено", то "падаючими уламками". Однак мало хто сумнівається, що такі удари стають дедалі ефективнішими і це ще один привід засмутитися з приводу їхньої поганої координації на стратегічному рівні. Причина їхнього успіху полягає в тому, що у поєднанні з приманками і засобами радіоелектронної боротьби українські ударні БПЛА і керовані ракети типу "Нептун"/Storm Shadow/SCALP-EG регулярно проникають крізь російську ППО і завдають прямих ударів. Про це свідчить той факт, що приблизно "на початку" чергової такої, періодичної, кампанії виводиться з ладу кілька російських ЗРК. Крім згаданих вище "Панцирів" і "Оса", останнім часом це, як мінімум, один із ЗРК С-400, розгорнутих уздовж кордону між росією і Україною.
Нова пожежа на АБ "Енгельс-2", де 8 січня 2025 року також було підірвано склад із ПММ, спричинена ударом кількох українських ударних БПЛА рано-вранці 12 січня, триває вже четвертий день.
Рано-вранці 13 січня з Брянської області надійшло повідомлення про 14 детонацій. Там знаходився 1060-й центр забезпечення всрф.
Пожежа на складі нафтобази в Лісках.
Інакше кажучи: принаймні на тактичному рівні СБУ навчилася проводити такі операції. Спочатку це "свердління проломів/дірок" у російській "зенітно-ракетній стіні" вздовж кордону, а потім власне удари по обраних цілях. Якби зараз, нарешті, вирішити, що саме вона хоче вразити, і з якими наслідками у довгостроковій перспективі також...
...який же тоді сюрприз, що довгострокові результати цієї кампанії ще попереду.
Наземна війна. Курський контрнаступ завершено?
Курськ... "Контрнаступ" ЗСУ, проведений за наказом Зеленського, щоб справити враження на НАТО під час останньої зустрічі Rammstein, захопив одне село 5 січня, і на цьому все закінчилося. Днем пізніше росіяни контратакували вздовж широкої лінії фронту на північному заході, і на цьому теж все закінчилося. Зараз обидві сторони повернулися до "позиційної війни". Дивіться: незначні обстріли тут і там...
Куп'янськ-Сватове... росіяни продовжують розширювати своє проникнення в районі Піщанського – насамперед у вигляді штурмів майже по всій ширині його південної сторони, від Загризового і Лозової до Зеленого Гаю і Степового. Українці б'ють у відповідь за допомогою FPV-дронів.
Бахмут... У Часовому Яру українці відбили принаймні частину головного залізничного вокзалу, але своєю чергою росіянам вдалося увійти на територію Рафінадного заводу, а також захопити південну сторону мікрорайону "Канал". Водночас вони ведуть наступ у напрямку головної місцевої лікарні.
російський безпілотник завдав удару по південному центру Часового Яру ще 14 або 15 січня.
А, так, поки ми у Часовому Яру: як можна почути з інтерв'ю Білецького, все копання і будівництво цих "довгих ліній великих окопів і укріплень" – це, по суті, марна трата часу, грошей, необхідних ресурсів і війська. Навіть росіяни більше цього не роблять.
Чому?
Такі польові укріплення надто очевидні й надто легкі для ураження.
Натомість, спираючись на досвід ПВК "Вагнер" в Сирії, росіяни першими перейшли від цієї практики до будівництва тисяч одиночних, але добре замаскованих "окопів" для 1-2 бійців. У такий спосіб вони також будують "оборону в глибину": змушуючи українців шукати, знаходити і знешкоджувати кожну із сотень (навіть тисяч) таких ям, якщо вони хочуть просунутися навіть на 100 метрів (не кажучи вже про "кілометри").
Однак, на відміну від українців, росіяни також мають достатньо мін, щоб заблокувати підходи до своїх окопів...
Інший сумний бік цієї "медалі": мало того, що нікому в Міністерстві оборони в Києві немає до цього діла, так ще менше до цього діла є в Генштабі. Відповідно, українці вкрай повільно адаптуються: мільйони гривень досі витрачаються на те, щоб доручити цивільним компаніям побудувати вееееликі лінії укріплень не на тих позиціях (або принаймні не в тих напрямках), тоді як цю адаптовану тактику побудови ліній оборони з десятків "маленьких" позицій застосовують, щонайбільше, можливо, десяток командирів бригад ЗСУ. Ті, хто достатньо професійний, щоб постійно адаптуватися.
Решта... "зараз на це немає часу"... Відповідно, люди, які скаржаться на те, що Часів Яр був недостатньо добре укріплений, бо немає "довгих, великих ліній окопів, які видно на супутникових фотографіях", або нарікають на те, що "о, ця велика лінія окопів взагалі не була зайнята українськими військами: яка марна трата позицій"... ехххх...
Можливо, важливо також зрозуміти це (хоча: хто я такий, щоб говорити...)
Торецьк... Так, звісно, українські FPV-дрони знищують російські війська по всьому зруйнованому місту; і так, звісно, ЗСУ збили десятки російських БПЛА над цим сектором за останні кілька днів. Однак росіяни все ще атакують і просуваються вперед. Наразі до 95% Торецька перебуває під їхнім контролем, а бої точаться на виїзді з міста у північно-західному напрямку та біля шахти на північному боці.
Кадр із російського відео, що демонструє удар по українському окопу – наочно показує, чому такі польові укріплення є контрпродуктивними: їх надто легко помітити.
Покровськ... "Цілком несподівано" бойові дії останніх днів зосередилися переважно на двох ділянках цього сектору. Перша – на схід від Покровська, де росіяни намагаються захопити Єлизаветівку, розширивши у такий спосіб свої підступи від Воздвиженки та Тимохівки до траси Т0504 на захід від Водяного Другого. "Несподівано" саме тому, що ці атаки ведуться вздовж абсолютно марної лінії українських укріплень, побудованих між Водяним і Тимохівкою (тобто по осі північ-південь), і особливо з чотирьох комплексів абсолютно марних українських укріплень в районі Тимохівки...
російська БМП-3, підбита FPV-дроном при спробі просунутися з Воздвиженки в напрямку Highwawy T0504, 14 або 15 січня.
Другий напрям – це російські атаки з Піщаного, Вовкового та Солоного на Звірове, залізничний вал між Котлиним і Удачним та Успенівку. Це на південь/південний схід від Покровська (фактично: близько п'яти кілометрів за межами міста). Можливо, укріплення ЗСУ в цьому районі були побудовані краще (немає "великих ліній траншей", а є "багато дрібних польових укріплень"), але останні все ще занадто легко помітити, а отже, росіянам легко їх обстрілювати – як планерними бомбами УМПК, так і, особливо, FPV-дронами. У поєднанні з ендемічною нестачею мін в українських збройних силах і тим фактом, що за ЗСУ в цьому секторі відповідає не хто інший, як генерал "фантастичних новин"... ехххх... який сюрприз, що російський наступ триває...
Андріївка... (колишній Курахівський напрямок). Так, звісно, рубіж ЗСУ між Дачним та Улакли "ще тримається". Це тому, що українські підрозділи там не мають іншого виходу, окрім як дотримуватися наказу Зеленського "ні кроку назад" так довго, як тільки можуть. Навіть якщо всі учасники знають, що це безглуздо: росіяни тим часом просуваються далі в спину, наступаючи з боку Шевченка на Андріївку, а з боку Зеленівки – на Улакли і Костянтинопіль...
Велика Новосілка... росіяни штурмують місто з шести різних напрямків: північного, північно-східного, південно-східного, південного, південно-західного та західного.
...і мені дуже шкода, але стежити за цією війною без великої кількості сарказму... абсолютно неможливо...