Ви їдете на саміт у Вільнюсі?
Їду до Вільнюса, а на початку грудня їду до Будомєжа відкривати новий пункт перетину кордону спільно із Президентом України Віктором Януковичем і до Львова на польсько-український економічний форум. Львів – це сильний осередок європейських прагнень українців. Глибоко вірю, що "Ще не вмерла Україна". Вражає те, що наші гімни починаються так подібно.
Але нині це заклинання реальності.
Ні. Це політика. Не можна відштовхуватися і ображати, особливо коли шанси на успіх Вільнюського саміту суттєво зменшилися за рішенням української влади про призупинення процесу підписання Угоди з ЄС. Навіть сьогодні ми повинні думати про роботу після саміту у Вільнюсі. Попри те, зберігаємо шанси на парафування Угоди про асоціацію із Молдовою і Грузією. Ми працюватимемо над мудрою і рішучою реакцією Європейського союзу на російський диктат щодо України. Польща абсолютно не може відмовитися від надання підтримки Україні, відрікатися від пошуку гідного для неї місця в Європі.
Тобто м’яч досі перебуває у грі.
Розіграш був нелегким. Українці переконані у зближенні з ЄС, а держави ЄС стійкі у підписанні Угоди. Тепер жорстка позиція президента Путіна збільшує шанс на формування монолітної позиції ЄС і солідарної дії на користь України по Вільнюському саміті.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коморовський вірить в українців: євроінтеграція ще не втрачена
Помагає в тому позиція Юлії Тимошенко, яка підтверджує сьогодні, що єдиним шансом на рішення "проблеми Юлії Тимошенко" є підписання угоди товариства. Це змінює логіку дії у багатьох країнах Євросоюзу.
Брюссель припустився помилки в оцінці суті проблеми у відносинах ЄС і України. Не є нею Тимошенко. Проблемою є політика натиску і шантажу, який по відношенню до України застосував її східний сусід. На те не може бути згода західного світу. Не так розв'язується справи стратегічного розряду. Вибір України між Сходом і Заходом має бути її суверенним вибором.
Сам Путін декларував в 2008 році, що не буде спротиву Росії у справі наближення цих держав з ЄС. А сьогодні Росія визнає товариство Києва з Євросоюзом майже за casus belli.А ми не говоримо про членство України в ЄС, а лише про просту форму – асоціацію. У свою чергу українська влада подає абсурдні аргументи. Кажуть, що піддаються шантажу і водночас змовляються з тим, хто їх шантажує, а не шукають підтримки в того, хто хоче їм допомогти.
Влада України воліє продовжувати політику петляння між Сходом і Заходом, яку називають в Україні багатовекторністю і яка реалізовується усіма урядами, які були і є зараз при владі в державі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Якщо українці чогось хотітимуть, то це обов'язково станеться, - польський прем'єр
У вас нема ілюзій, що на саміті у Вільнюсі може дійти до прориву – йдеться про один відсоток на шанс?
Надія помирає останньою. Надійшов принциповий момент для визначення стратегії Західного світу в справах не тільки України, але також всіх держав, які лежать між Заходом і Сходом. Ми повинні підтримати волю розширення зони прав людини і демократичних цінностей на Схід.
Без довіри це не вдасться. А як довіряти групі Януковича, яка на тиждень перед вершиною у Вільнюсі перевертає стіл? Прем'єр Азаров стверджує, що Євросоюз дуже мало підтримував Україну в розмовах з МВФ і пропонує милостиню.
Українцям бажаємо найкращого. Варто переглянути статистику. У 1990 році національний дохід на душу населення в Польщі і Україні був однаковий. Після більш ніж двадцяти років у Польщі дохід є у три рази вищим. Це найкращий аргумент, чому треба проводити реформи, потоваришувати з ЄС і прийняти її стандарти. Це відмінно розуміють молоді українці, які їздять до різних європейських країн. Відчувають це сотні тисяч українців, які приїжджають до Польщі. Вибір західного напряму означає прийняття демократичних принципів і необхідність реалізації важких економічних реформ, а альтернативою є авторитарні уряди і мало модернізована економіка.
Державний радник професор Роман Кузняр повідомив мені, що Янукович з початку не хотів підписання Угоди і, що то була гра на зміцнення власної позиції по відношенню до росіян.
Я не цілком поділяю цей погляд Від моменту здобуття незалежності Україна завжди лавірувала між інтеграцією у ЄС і Сходом. Нинішній президент також чинить справедливо шукаючи вигоди для своєї країни.
Але сьогодні Україна може пропустити свій історичний шанс. Нашою відповіддю на лавірування України має бути показ, що ці вигоди можна знайти в інтеграції із Заходом.
Але для танго потрібні двоє.
Погоджуюся.
А у випадку з Україною ми б'ємося головою об стіну впродовж 20 років.
Б'ємося головою об стіну впродовж більше 350 років.
Оригінал: Wyborcza.pl
Переклад: iPress.ua
