Українська територія в обмін на НАТО? Чи є місто угоді
Минулий тиждень відзначився тим, що президент України вперше згадав про можливу угоду про припинення вогню, яка передбачає обмін (можливо, тимчасовий) контролю над частиною юридично визнаної території України в обмін на членство в НАТО для решти території. Це заслуговує на увагу. Крім того, новий президент Трамп зробив кадровий вибір, який, з точки зору України, є не зовсім поганим (хоча поки що не варто поспішати з висновками). І, нарешті, цікаво звернути увагу на те, що сталося у Курській області за два тижні після того, як Україна отримала дозвіл США на здійснення дальніх ударів по російських військових об'єктах – і це мало що змінює.
Чи готовий Зеленський обміняти українську землю на членство в НАТО?
Напередодні я опублікував статтю у The Atlantic, яка отримала багато коментарів. Постійні читачі цього блогу знають, що протягом останніх двох років я дедалі більше критикував українську політику адміністрації Байдена. The Atlantic попросив мене підсумувати, де ми знаходимося, і кінцевий продукт – одна з найбільш депресивних статей, які я коли-небудь писав. Однак я вважаю, що це потрібно було сказати. Адміністрація Байдена скористалася неочікуваною стратегічною можливістю зробити світ безпечнішим і демократичнішим, але через недолугість, зарозумілість і, що особливо важливо, нездатність вчитися, зробила ситуацію набагато гіршою, а світ – менш безпечним.
Я вважаю, що важливо притягнути адміністрацію Байдена до відповідальності – це один із найбільших провалів зовнішньої політики США в моєму житті.
А тепер до решти новин.
Українська територія в обмін на НАТО? Недбале ставлення
Президент Зеленський в інтерв'ю британському телебаченню озвучив ідею, яка вже давно циркулює в суспільстві. Ця ідея полягає в тому, що можна було б домовитися про припинення вогню (або завершення "гарячої фази війни"), а в обмін на це росія залишила б в окупації частину української землі, яку вона захопила. Україна хотіла б отримати в обмін на цю поступку (а вона є основною) членство в НАТО, яке б охоплювало б решту території країни (ті частини, які росії не дозволять окупувати).
Якщо ви хочете подивитися новину про інтерв'ю та послухати, що сказав Зеленський, дивіться відео:
Якщо ви хочете прочитати текст – ось уривок:
Якщо ми хочемо зупинити гарячу фазу війни, ми повинні взяти під парасольку НАТО територію України, яку ми контролюємо, – сказав він.
Ми повинні зробити це швидко. І тоді [окуповані] території України, вона зможе повернути їх дипломатичним шляхом.
Зеленський сказав, що припинення вогню необхідне, щоб гарантувати, що путін не повернеться, аби захопити більше української території.
Він сказав, що НАТО має "негайно" покрити ту частину України, яка залишається під контролем Києва, що, за його словами, дуже потрібно Україні, інакше путін повернеться.
Ця угода, якщо вона буде укладена, має низку величезних питань, які необхідно буде вирішити. По-перше, чи будуть окуповані росією території (Крим, частини Донбасу) передані Україною росії, або ж російській окупації просто більше не будуть протистояти у військовому плані? Це головне питання, оскільки юридична передача Україною цієї території мала б глибокі наслідки (для всієї Європи). Це поклало б край світу після 1945 року, де міжнародні кордони вважалися недоторканими. Коротко кажучи, це означає, що європейські держави визнали б, що будь-який з їхніх кордонів може бути змінений силою. Отже, якби ви були частиною СРСР або імперської росії (Фінляндія, країни Балтії, Польща тощо), ви б побачили легітимізацію російських претензій на ваші землі, припускаючи, що росія може захопити їх силою.
Я думаю, що люди, які недбало говорять про те, щоб віддати території росії, не до кінця розуміють, на що вони погоджуються. Тому правовий статус окупованої росією території був би надзвичайно важливим, і не дивно, що Зеленський не заглиблюється в це питання.
В обмін на "дозвіл" росії продовжувати окупацію частини України Зеленський заявив, що членство в НАТО буде необхідним для решти території. Тепер це знову викликає деякі питання, якщо припинення вогню заморозить лінію, як вона є (позиція Джей Ді Венса), чи означає це, що один дюйм над за цією лінією тепер є територією Альянсу. Нова адміністрація Трампа натякнула, що вона не хоче членства України в НАТО, тому було б досить дивно, якби вона погодилася на це.
З іншого боку, багато європейських держав хотіли б бачити Україну в НАТО якнайшвидше, і якомога більшу частину української території. Тож це питання далеко не просте.
До речі, про це, ймовірно, ще буде сказано окремо, однак, якби можна було укласти угоду, яка надала б Україні членство в НАТО, а в обмін на це росія продовжувала б окупувати її частини, але, що важливо, не отримала б юридичного статусу, можна було б побачити переваги такої угоди для України, особливо враховуючи той факт, що Білий дім незабаром займе Трамп.
Існує також питання Курської області (більше про це нижче). Що, здається, ніхто не розглядав, так це те, що станеться, якщо буде оголошено про припинення вогню, а Україна все ще окуповує шматок росії? Це несподіванка, якої ніхто не очікував, коли такі угоди вперше почали обговорюватися на початку 2024 року (див. план Келлога нижче). Це також причина, чому путін відчайдушно намагається повернути собі цю ділянку російської території, а Україна намагається її утримати. Утримання частини території росії надає Україні певні важелі впливу, щоб змусити росію відступити з деяких українських територій, які вона захопила цьогоріч.
Це довгий шлях до того, щоб сказати, що будь-яка така угода про членство України в НАТО і окупацію росією частини української землі не обов'язково має бути відкинута, але є кілька важливих питань, які мають бути вирішені до того, як вона побачить світ. Це юридичний титул землі, доля Курської області і ступінь членства в НАТО.
Вибір Трампа. Є трохи непоганих новин
Цього тижня з'явився найменший шматочок хороших новин для прихильників України, пов'язаних із зусиллями Трампа щодо перехідного періоду. І я підкреслюю, що це саме крихта, бо насправді загальна структура влади в оточенні Трампа зовсім не сприятлива для України, і це потрібно розуміти (докладніше про це нижче). Ба більше, навіть ця "хороша" новина супроводжується серйозною дозою негативу. Тож вона є доброю в загальному дуже тривожному і негативному контексті.
Новина полягала в тому, що Трамп обрав своїм посланцем у справах України та росії генерала у відставці Кіта Келлога.
Генерал Кіт Келлог (у відставці).
Келлог вже деякий час є відданим прихильником Трампа, і це дає йому певні переваги. Як ми бачимо з вибору Трампа, лояльність до нього є найважливішою характеристикою, яка використовується в процесі відбору. "Хороша" новина, і знову ж таки, все це відносно, полягає в тому, що Келлог був, мабуть, тією людиною в оточенні Трампа, яка найбільш активно виступала за продовження допомоги Україні і не йшла на негайне припинення її надання.
У червні Келлог і Фред Фляйц оприлюднили ескізний "мирний" план для росії та України, який передбачав, що США продовжать надавати Україні значну військову допомогу. Однак, перш ніж ви почнете радіти, решта бачення Келлога є досить негативною. Він говорив про фактичне заморожування конфлікту і примушення України до передачі окупованих територій, і водночас говорив про відмову України від членства в НАТО в осяжному майбутньому.
Отже, продовження допомоги пов'язане з дуже серйозними умовами. Саме тому я не можу назвати це гарною новиною. І, будьмо відвертими, малоймовірно, що Келлог матиме такий вплив у найближчому оточенні Трампа, як Дональд Трамп-молодший чи Ілон Маск, які є дуже впливовими і, схоже, просувають вкрай антиукраїнську лінію. Крім того, Келлогу 80 років, що обмежує його енергію та здатність переконливо аргументувати свою позицію.
Але він не Каш Патель – це вже щось.
Загалом, вибір Трампа, схоже, вимальовується у (не надто втішну) картину. На зовнішньополітичних посадах є кілька більш традиціоналістичних республіканців – Марко Рубіо на посаді держсекретаря, Майк Вальц на посаді радника з питань національної безпеки і, можливо, тепер Кіт Келлог на посаді спецпредставника щодо України. Однак у випадку з першими двома вони витратили роки на те, щоб перетворитися на лояльних прихильників MAGA, і дуже важко сказати, що залишилося від їхніх більш традиціоналістичних коренів. З іншого боку, внутрішнє коло (Дон-молодший, Маск, Джей Ді Венс) залишається жорстко антиукраїнським. Якби Трамп віддав перевагу зовнішньому, а не внутрішньому колу, це був би помітний відхід.
Дистанційний вогонь і поле бою. Навіть за недостатньої підтримки Заходу…
Минуло вже два тижні відтоді, як адміністрація Байдена, неохоче і в обмеженій кількості, дозволила Україні стріляти по військових об'єктах у росії. Я говорив про це минулими вихідними, якщо ви хочете повернутися і подивитися.
Думаю, можна сказати, що обмеження, про які я говорив у минулотижневій статті, все ще залишаються в силі. Україна не має такої кількості американського озброєння, щоб здійснювати такі атаки. Було кілька помітних ударів ATACMS по цілях, що підтримували російську Курську операцію, але їх було дуже мало. Ба більше, всі удари були завдані в районі Курської області, тому малоймовірно, що Україна зможе використовувати американські системи на інших театрах – наприклад, для допомоги Україні в атаці на російську логістику або командування/контроль, що підтримує російські атаки на Донбасі.
Ми повинні бути обережними, говорячи про те, що українці атакували в районі Курська, але, схоже, вони справді мають намір атакувати логістику і систему командування/контролю за допомогою свого нового дальнього авіаудару. Вони відкрили наступ, атакувавши командний центр, в якому, вірогідно, перебувало кілька північнокорейських офіцерів. Також повідомляється про напади на російські аеродроми та склади, які могли б підтримати наступальні дії рф на Курщині.
Отже, поки є інформація про невелику кількість ударів, вона послідовна у своїй націленості (тільки російські цілі, що підтримують їхні спроби повернути Курську область). Чи має це значення? Занадто рано говорити про це. Враховуючи невелику кількість атак, які Україна змогла здійснити, не варто робити поспішних висновків. Тим не менш, варто зазначити, що за останні десять днів спроби росії повернути собі будь-які свої курські володіння здебільшого зайшли у глухий кут. Ось карта Deep State відразу після того, як почалися масовані удари.
І ось найсвіжіша з них.
Невеликі зміни по краях, але основний рубіж, який Україна захопила на Курщині, залишається недоторканим.
І відвоювання цього важливого рубежу залишається одним із найвищих пріоритетів путіна. Кажуть, що він відправив 50 000 військових, зокрема 10 000 північнокорейців, щоб спробувати відвоювати його. Якщо це так, то це дуже складне завдання для росіян, оскільки українці отримали можливість наносити удари на великі відстані.
Подивимось, як все розгортатиметься найближчими днями, але поки що навіть дуже обмежений за дальністю удар, схоже, має здатність впливати на те, що відбувається на полі бою.
