Падіння Берлінського муру в 1989 році і відставка Михайла Горбачова з поста президента Радянського Союзу у 1991-му ознаменували початок розпаду СРСР, але не сам розпад. Хоча він припинив своє існування як юридична особа після 1991 року, розпад СРСР відбувається і сьогодні. Дві чеченські війни, вторгнення росії в Грузію у 2008 році, анексія Криму росією 2014-го, сутички на кордоні між Киргизстаном і Таджикистаном та Друга карабаська війна між Вірменією й Азербайджаном у 2020-му – це лише кілька прикладів, які свідчать про те, що Радянський Союз розвалюється і сьогодні.
Однак майбутні історики, ймовірно, опишуть вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року як найбільш послідовний момент, якщо не остаточний, розпаду СРСР. Коли закінчиться війна в Україні – невідомо, але вона, ймовірно, ознаменує розпад російської федерації (правонаступниці Радянського Союзу) в тому вигляді, в якому вона відома сьогодні. росія, безперечно, зазнала серйозного удару по економіці, спустошення військового потенціалу та деградації впливу в регіонах, де вона колись його мала. Російські кордони, скоріш за все, не виглядатимуть на мапі через 10 або 20 років так, як вони виглядають зараз. У міру того, як відбувається остаточний розпад СРСР і російська федерація стикається з можливістю розпаду, політики повинні почати планувати нову геополітичну реальність на євразійському континенті.
Метою цієї аналітичної записки не є пропаганда зміни режиму в росії – це буде справою російського народу. Цей документ також не передбачає, яким саме чином росія і ширший Євразійський регіон розвиватимуться після остаточного розпаду Радянського Союзу і розпаду російської федерації. Натомість вона встановлює реалістичні цілі для західних політиків, окреслює припущення, на яких ці цілі ґрунтуються, і висвітлює питання, які ті, хто приймає рішення, повинні поставити собі вже зараз, аби краще підготуватися до майбутнього.
Остаточний розпад Радянського Союзу. Завдання та цілі
Після розпаду російської федерації Сполучені Штати повинні переслідувати ряд досяжних цілей, які вузько фокусуються на американських національних інтересах. Зокрема, США повинні будуть:
Реалістично оцінювати демократичні та ринкові перспективи росії. 1990-ті роки показали, що геополітичні зміни (наприклад, юридичний розпад Радянського Союзу) не призвели до автоматичної трансформації російського суспільства, як багато хто сподівався. США та їхні партнери повинні вивчити невдалі уроки тих часів і не витрачати ресурси на спроби трансформувати російське суспільство, економіку чи уряд у демократію західного зразка. Спроби зазнали невдачі тоді та, ймовірно, зазнають невдачі знову. Замість цього політики повинні смиренно визнати межі західного впливу на створення демократичної росії.
Стримувати будь-які наслідки внутрішньоросійських конфліктів. Революція, повстання та громадянська війна, як на національному, так і на регіональному рівні, можуть виникнути після розпаду російської федерації. Стримування будь-яких внутрішніх бойових дій в межах нинішніх міжнародно визнаних кордонів росії має бути головним пріоритетом для Сполучених Штатів та їхніх партнерів.
Взяти до уваги російські запаси зброї масового знищення. У росії є майже 6 000 ядерних боєголовок, і відомо, що країна має значну програму хімічної та біологічної зброї. Облік цієї зброї був би в інтересах міжнародного співтовариства.
Поширення стабільності на периферії Європи шляхом розширення євроатлантичної інтеграції та поглиблення двосторонніх відносин. Євроатлантична інтеграція була одним із найбільших рушіїв стабільності в Європі з 1949 року. Коли російська федерація розпадеться, НАТО і Європейський Союз повинні скористатися слабкістю москви і підштовхнути до "великого вибуху" розширення для країн-кандидатів і країн-аспірантів, що залишилися. Планування цього, в тому числі підготовча робота до будь-яких інституційних реформ, необхідних для прийняття нових членів, має розпочатися вже зараз. Там, де членство в НАТО або ЄС не є доцільним, США повинні прагнути до зміцнення відносин на двосторонній або багатосторонній основі – особливо використовуючи регіональні угруповання, такі як ГУАМ або Організація тюркських держав.
Збереження переважаючої військової сили в Європі. Після закінчення Холодної війни багато політиків сподівалися на так звані "мирні дивіденди" в Європі. Виходячи з цієї надії, кілька адміністрацій скоротили військові витрати і зменшили американську військову присутність на Європейському континенті. Але мирний дивіденд так і не став військовим, а Сполучені Штати та їхні союзники виявилися недостатньо підготовленими до російської агресії. Америка не повинна повторити цю помилку зараз. Дехто стверджує, що кінець російської федерації усуне будь-яку потребу в сильній військовій присутності США в Європі. Але ніхто не знає, якою буде росія після правління владіміра путіна. Тому Сполучені Штати та їхні партнери повинні вжити заходів для пом'якшення, маргіналізації, приборкання, стримування, а у разі необхідності – перемоги над росією в осяжному майбутньому.
Коли це можливо, притягнути винних у росії до відповідальності за звірства, скоєні в Україні. Президент України Володимир Зеленський виступив з цікавою пропозицією, підтриманою різними західними парламентськими органами, створити Спеціальний трибунал для покарання за злочин агресії проти України. Цей трибунал мав би притягнути до відповідальності найвище політичне та військове керівництво росії. Навіть якщо можливість їхнього засудження є віддаленою, міжнародна спільнота все одно повинна спробувати. Хаотична ситуація всередині росії може створити можливості для міжнародного співтовариства притягнути цих осіб до відповідальності.
росія без путіна. Припущення для планування
Хоча ніхто не може передбачити, якою буде росія після закінчення правління путіна, деякі розумні припущення можуть допомогти політикам краще планувати. До таких припущень відносяться наступні.
росія продовжить фрагментацію. Розпад російської федерації, чи то де-факто, чи то де-юре, може зруйнувати росію в геополітичному плані. Ця подальша фрагментація, ймовірно, не буде такою прямолінійною або "чистою", як поява 15 нових держав після юридичного розпаду СРСР у 1991 році. Політики повинні виходити з того, що подальша фрагментація росії буде більше схожа, наприклад, на Чечню в 1994 році (жорстокий конфлікт), ніж на Естонію у 1991-му (мирний і прямолінійний процес).
Окремі російські регіони матимуть значну кількість безробітних ветеранів бойових дій. Значна кількість російських солдатів в Україні є вихідцями лише з кількох регіонів російської федерації. Тисячі молодих чоловіків з числа етнічних меншин матимуть бойовий досвід, отриманий в Україні, і повернуться до своїх рідних регіонів з невеликими економічними або соціальними перспективами. Багато з цих регіонів у минулому були схильні до боротьби за незалежність і повстанського руху. Це може зробити внутрішні бойові дії більш імовірними.
Китай і Туреччина намагатимуться заповнити вакуум влади в Євразії. Китай і Туреччина змагатимуться за вплив у Центральній Азії і на Кавказі, де москва традиційно має значний вплив. Конкуренція може виникнути і на російському Далекому Сході.
Приватні збройні угруповання будуть поширюватися. Після розпаду російської держави може збільшитися кількість "приватних армій" (наприклад, група "вагнера") або субнаціональних збройних угруповань (наприклад, чеченський 141-й спеціальний моторизований полк, який зазвичай називають "кадирівцями"). Ці групи та їхні лідери стануть важливими силовими гравцями у постпутінській росії – особливо в суспільстві, яке матиме десятки тисяч ветеранів російського вторгнення в Україну.
Заміна путіну не буде Томасом Джефферсоном. Одразу після падіння режиму президента путіна, хто б не прийшов йому на зміну, він буде таким же націоналістичним і авторитарним. Західним політикам слід припинити сподіватися на "поміркованого" російського лідера, який прагне миру з сусідами і реформ у себе вдома.
росія повернеться. Незалежно від того, наскільки серйозною буде поразка росії в Україні, і незалежно від того, наскільки деградує російська економіка і армія в результаті, москва ніколи не відмовиться від своїх імперських планів щодо Східної Європи. Навіть якщо переозброєння і відбудова займуть кілька десятиліть, москва буде загрозою для своїх сусідів. США і НАТО повинні виходити з цього припущення у своїй військовій політиці та стратегіях.
Рекомендацій нема. Але є сім запитань, які політики мають поставити собі зараз
Ніхто не може запропонувати конкретних рекомендацій для політиків щодо постпутінської росії. Однак, враховуючи вищезазначені цілі та припущення, вони повинні поставити собі сім запитань вже зараз, щоб краще підготуватися до остаточного розпаду Радянського Союзу та розпаду російської федерації.
- Що повинні зробити США для координації міжнародної відповіді на заклики до незалежності і самовизначення, які, ймовірно, пролунають по всій росії? російська федерація складається з 83 суб'єктів федерації. Багато із них, у свою чергу, складаються з людей зі спільною культурою, історією і мовою, відмінними від слов'янського населення росії. У деяких з цих суб'єктів вже існують рухи за незалежність на нижчому рівні. Після розпаду російської федерації політикам слід очікувати, що вони проголосять незалежність. Сполученим Штатам необхідно працювати зі своїми партнерами над координацією відповіді на ці заклики до самовизначення у спосіб, що відповідає інтересам США та міжнародному праву.
- Як США та їхні партнери можуть запобігти поширенню внутрішнього збройного конфлікту після розпаду російської федерації? Розпад російської федерації, швидше за все, призведе до внутрішньої боротьби між різними центрами сили. В інтересах Америки, щоб бойові дії і конфлікт залишалися в межах нинішніх російських кордонів і не зачіпали сусідні країни. Тому США і бажаючі партнери повинні будуть посилити двостороннє співробітництво на всьому євразійському континенті для поліпшення військової, прикордонної безпеки, правоохоронної діяльності та потенціалу сектору безпеки.
- Як США та їхні партнери можуть координувати міжнародну відповідь на захист російських запасів ЗМЗ? Тисячі одиниць ядерної зброї російської федерації, разом із її програмами хімічної та біологічної зброї, становлять ризик для глобальної стабільності за відсутності безпеки та підзвітності. Це питання має стати причиною спільного занепокоєння міжнародної спільноти. Сполучені Штати повинні вже зараз замислитися над тим, як вони будуть очолювати зусилля з вирішення цього питання. Для початку, вони мають більше інвестувати у кращі можливості виявлення на прикордонних переходах по всьому регіону.
- Чи повинні НАТО і ЄС скористатися слабкістю москви і наполягати на "великому вибуху" розширення для решти країн-кандидатів і країн-аспірантів? У Європі є кілька країн, які прагнуть одного дня вступити або до Європейського Союзу, або до НАТО, або до них обох. Для таких країн, як Грузія і Україна, головним каменем спотикання є тиск і збройна агресія з боку росії. Якщо російська федерація розпадеться, ЄС і НАТО повинні розглянути можливість прискорення процесу членства для окремих держав.
- Як США та їхні партнери можуть координувати економічну та відновлювальну допомогу регіонам, що перебувають під російською окупацією, які будуть звільнені? Розпад російської федерації, ймовірно, призведе не лише до закликів до незалежності з боку певних регіонів всередині росії, але й до того, що будуть звільнені місця, де росія наразі окупує території за межами своїх кордонів. Це включає Придністров'я в Молдові, Абхазію і Цхінвальський (також відомий як Південна Осетія) регіони в Грузії, а також Крим та інші місця в Україні, які зараз перебувають під російською окупацією. Вашингтон матиме унікальну можливість допомогти цим партнерам Сполучених Штатів відновити свою територіальну цілісність у межах міжнародно визнаних кордонів. Чим швидше і ефективніше це буде зроблено, тим стабільнішою стане ситуація.
- Що необхідно зробити США для координації міжнародної або регіональної відповіді на вирішення існуючих прикордонних суперечок між російською федерацією та деякими її сусідами? До них відносяться спірні острови Укатний, Жесткий і Малий Жемчужний у Каспійському морі, естонсько-російський де-факто кордон, статус Північних територій (Японія – iPress), і, можливо, Карельське питання (Фінляндія – iPress). Ці питання можуть здатися незначними для західних політиків, що знаходяться за тисячі миль від них, але кожне з них має потенціал стати регіональною проблемою, яка може мати глобальні наслідки.
- Що можуть зробити США та їхні партнери для зменшення російського впливу в інших частинах світу, таких як Сирія, Лівія та країни Африки на південь від Сахари? Через вторгнення росії в Україну вплив москви у певних частинах світу вже зменшився. Якщо російська федерація розпадеться, це також вплине на держави-клієнти кремля та маріонеткові сили на Близькому Сході та в Африці. Сполучені Штати повинні вже зараз почати працювати зі своїми партнерами над розробкою стратегії, як посилити західний вплив у регіонах, де російський вплив зменшується.
Висновок: загнати росію у її геополітичну коробку на ціле покоління
Вторгнення росії в Україну у лютому 2022 року змінило безпекову ситуацію в Північноатлантичному регіоні так, як цього не було з часів Другої світової війни. Євразійський сухопутний масив не відчуватиме повною мірою наслідки російського вторгнення, особливо в разі перемоги України, протягом багатьох років. Політики повинні визнати історичний масштаб ситуації та розпочати відповідну підготовку.
Успіх України на полі бою проти росії може надати унікальну можливість загнати її назад у геополітичну коробку на ціле покоління. Це створило б нову геополітичну реальність, якої не бачило жодне покоління. Плануючи цю нову геополітичну реальність, політики повинні засвоїти уроки 1990-х років, коли західні політики наївно сподівалися на демократичне врядування та економічні реформи в росії, які так і не відбулися. Якщо поведінка москви на світовій арені з 1991 року щось і показала, так це те, що росія навряд чи стане відповідальним глобальним гравцем в осяжному майбутньому. Замість того, щоб зосереджуватися на недосяжному, американські керівники повинні проводити прагматичну і реалістичну політику, яка просуває національні інтереси США.
Джерело: Hudson Institute
