Веееллликий наступ Герасимова продовжується "повним ходом". З причин, які вже неодноразово пояснював, він просто виглядає інакше, ніж всі очікували – і продовжує йти в нікуди. Принаймні, на більшості напрямків. ...І тому і військові експерти в різних славних аналітичних центрах, що консультують наші святі уряди, і всі військові експерти в мейнстрімових ЗМІ все ще чекають початку наступу, або оголошують, що він почався лише вчора, або ще щось.
Куп'янськ-Сватове (або група всрф "Захід")... Як згадувалося раніше, росіяни змусили українців відступити з Дворічного та Гряниківки, що на схід від річки Оскіл. Спочатку це був невеликий плацдарм, "залишок" від наступу у вересні 2022 року: я так і не знайшов задовільного пояснення, наскільки добре він був пов'язаний з "основним наступом" у напрямку Сватового, далі на південь. Залишається лише сподіватися, що ЗСУ вийшли з "блакитноокими", а не з "закривавленим носом", тому що був лише один шлях відступу: дорога до Лиману Першого через ліси на півдні.
Далі на південь, по трасі Р66: останні два дні були "середніми". Кілька російських атак у районі Новоселівського та на південь від нього були зупинені українським вогнем у відповідь.
Кремінна (або група всрф "Центр")... нічого не може вдіяти: росіяни вдовольнилися штурмом залишків повністю розгромленої Діброви і намагаються захистити Червонопопівку. Зачекайте... хіба це не їхні власні вихідні позиції, 10 днів тому? ... Хто б більше міг розказати після року війни і п'яти місяців боїв на цій ділянці. Так чи інакше, більшість відео з цього району виглядають приблизно так...
Бахмут. Північ. (примітно: незважаючи на розгортання двох дивізій ВДВ та однієї мотопіхотної, "московське командування", схоже, не вважає ці сили "вартими" того, щоб називатися "угрупованням") ...погані новини з цього району не закінчуються. Вчора вранці стало відомо, що "Ваґнер" (це завжди "Ваґнер", коли росіяни наступають; я підозрюю, що за цим стоїть 7-а дивізія ВДВ) зайняв Берхівку та Ягідне. Українці підтверджують "важкі бої" і "критичну ситуацію" в Ягідному. Не знаю, що відбувається в Ступках, але схоже, що більша частина цього району також перебуває під російським контролем. Дійсно, деякі фанати путіна стверджують, що росіяни мають "вогневий контроль" над дорогою, що з'єднує Часів Яр з Хромовим (дорога 506). Правда це чи ні, але добре, що тим часом ЗСУ побудувала ще одну дорогу до Бахмута (тепер, будь ласка, не соромтеся "поправити" мене знову, скажіть, що я "помиляюся" і маю на увазі 506... *закочую очі*).
Бахмут. Схід. За останні два дні росіяни здійснили серію потужних обстрілів через дачний масив між дорогою Т0504 на півночі та звалищем на півдні: приблизно вздовж вулиць Щедрого та Першотравневої, а також у напрямку вулиці Щедрого. Тим часом, можливо, вони досягли вулиці Абрикосової, що розміщує їх приблизно за 1000 м на схід від центру міста.
Бахмут. Південь. росіяни повернулися до наступу і з півдня. Я не впевнений, як саме, тобто з якого напрямку, але, судячи з усього, з району на південь від Кладовища, або від Кладовища, і від Кліщіївки, і на схід від "того пагорба над Кліщіївкою" в напрямку дач на південь від в/ч 0504 – все це приблизно в напрямку заправки "WOG". Це має сенс, тому що там є ліс, який надасть їхній піхоті надійний захист.
...що підводить мене до важливого моменту: те, що, очевидно, ігнорується майже всіма, хто обговорює питання "чому українці програють у Бахмуті, але виграють у Вугледарі". Це питання рельєфу та рослинності.
Ці дві теми зараз майже не обговорюються. Можливо, тому, що більшість таких дискусій відбувається в наших чистих вітальнях, кухнях чи офісах, де домінують пласкі об'єкти: пласкі підлоги і пласкі столи, оточені пласкими стінами. Вулиці надворі теж пласкі, і більшість людей, які беруть у них участь, живуть у містах, де домінує, мабуть, "пласкість". І тому карти, що відображаються на пласких моніторах, завжди... ну, пласкі: немає ні пагорбів, ні долин, ні ярів, ні живоплотів, ні лісів, ні боліт, ні струмків, ні кущів, ні садів... і немає багна і бруду.
Насправді (і, звичайно, якщо звернути на це достатньо уваги), головна відмінність між Бахмутом і Вугледаром полягає не в стилі командування ЗСУ (або пов'язаних з цим внутрішніх дебатах), або в стилі командування зсрф, а в рельєфі місцевості. Місцевість в районі Бахмута горбиста і розбита, з великою кількістю невеликих полів (в основному шириною 400-600 м), оточених довгими лісосмугами. Навколо міста також є кілька лісів. Це дає росіянам широке прикриття для наступу: фактично, це пропонує їм безліч потенційних маршрутів для просування, в той же час ускладнюючи українцям моніторинг усіх можливих шляхів підходу до їхніх позицій. Додайте до цього постійний дефіцит артилерійських боєприпасів, і ви отримаєте картину: навіть коли українці вчасно виявляють наближення російського наступу, вони не можуть наситити його достатньою кількістю вогню.
Для порівняння, місцевість у районі Вугледара рівнинна і відкрита: на південь від міста, а це найкоротший шлях просування росіян, є 2 000 метрів відкритого простору: жодних лісосмуг, жодного укриття. Ідеальна "зона ураження". Єдине місце, де є укриття, - це "дачний масив" на південний схід від Вугледара. Те саме стосується сусідньої вугільної шахти, підходи до якої ще довші, але ще більш відкриті. ЗСУ легко спостерігати за полем бою і відповідно реагувати, в той час як росіяни мають дуже слабке прикриття, як тільки вони починають рухатися. Додайте той факт, що в цьому районі є лише одна артилерійська бригада ЗСУ, і висновок напрошується сам собою: вона має достатньо боєприпасів, щоб виконати свою роботу.
Нарешті, слід звернути увагу на різницю в чисельності задіяних російських сил. У районі Бахмута (і це твердження ґрунтується на реальному знімку екрану з системи управління вогнем "Кропива" ЗСУ) зсрф налічує "кілька десятків" батальйонів. У районі Вугледара вони ніколи не розгортали більше, ніж близько десятка батальйонів одночасно.
Підсумок, шановний читачу: пам'ятайте про рельєф місцевості і рослинність. А ще майте на увазі, що війни непередбачувані, тому що маса рішень командування приймається в умовах величезного стресу і тиску і далеко не в "ідеальних" умовах: у командирів бракує часу і безнадійно бракує інформації. Одному Богу відомо, скільки "геніальних" рішень того чи іншого "відомого (або знаменитого) генерала" в історії воєн були нічим іншим, як простою удачею або чистою випадковістю: що ж тоді дивуватися, якщо іноді справи йдуть добре, а іноді – погано.
Авдіївка (група всрф "Південь"). Новобахмутівка (приблизно 5 км на північ від Авдіївки) тим часом "у вирі боротьби". Це означає, що росіяни увійшли туди, а ЗСУ чинять опір. Українці провели контратаку в районі Кам'янки і стабілізували там ситуацію. На південь від Авдіївки 36-й бригаді морської піхоти (ЗСУ) поки що вдалося зупинити всі російські атаки на свій комплекс укріплень, побудований на північ від Водяного і Опитного, підбивши в процесі кілька "сепаратистських" Т-64 – і це незважаючи на кілька хвиль повітряних ударів винищувачів-бомбардувальників і вертольотів ВКС.
Мар'їнка. Протягом останніх двох днів росіяни продовжували безуспішні атаки через центр міста. На південь від Мар'їнки їхній штурм побєди 23 лютого був відбитий із втратою близько півдюжини танків та іншої бронетехніки (в тому числі БМП-3, яку видно нижче).
