Премія Стуса – для тих, хто хоче бути українцем насправді
Голова журі український правозахисник та почесний президент Українського ПЕН, один із перших лауреатів цієї премії Мирослав Маринович назвав цьогорічного лауреата побратимом Василя Стуса, адже він так само як і Стус є справжнім борцем і патріотом.
"Від далекого вже 2014 року його статті про агресію Росії в Україні часто перетворюються на "коктейлі Молотова", чи, як тепер кажуть, на "Бандера-смузі". Тому Василь і Віталій – це ніби два давні лицарі, які при зустрічі віддають одне одному честь. Ми певні, що для Віталія Портникова є честю отримати премію імені Василя Стуса. І ми, члени Капітули, також засвідчуємо, що для премії Василевого імені є честю отримати новим своїм лауреатом Віталія Портникова", – наголосив під час церемонії нагородження Мирослав Маринович.
Мирослав Маринович. Фото: Валентина Науменко, pen.org.uа
Сам Віталій не заперечує. "Коли я думаю про долю Василя Стуса (а це не такий вже далекий для всіх нас час — у роки його випробувань я вже навчався у школі та університеті), перше, що до мене приходить як найважливіше відчуття — відчуття меншості… Набагато важче жити, коли ти у меншості серед своїх. А це і була доля Василя Стуса. Це і була доля кожного, хто за радянських часів хотів бути українцем насправді", - написав він згодом у своєму блозі для "НВ".
Віталій Портников – український публіцист, письменник, журналіст, якого називали "жидобандерівцем" ще у часи, коли Україна ще тільки замислювалась над своєю незалежністю. Перший радянський парламентський кореспондент в Україні. Перший і останній український журналіст, котрий взяв інтерв’ю у Михайла Горбачова саме як у президента СРСР. Перший, хто на міжнародних заходах представляв пресу радянської України. Оглядач Радіо Свобода і постійний автор аналітичних статей на політичну та історичну тематику.
З 1994 року публікується у газеті "Дзеркало тижня", у рубриці "Щоденники" - матеріали цієї рубрики зібрані в книжці "Богородиця у синагозі". Всі роки веде публіцистичні й інформаційно-аналітичні програми на кількох українських телеканалах. У 2009-2011 роках на телеканалі ТВі виходила авторська програма "Правда Віталія Портникова". З 2013 року Віталій Портников веде програми на телеканалі "Еспресо". Автор книг "Дзвони Майдану", "Тюрма для янголів" та "Евора". Лауреат премії Спілки журналістів України "Золоте перо" та заохочувальної премії імені гетьмана Орлика. Про Віталія Портникова кажуть, що: "він публіцист, до думки якого дослухаються американські та європейські експерти".
Під час своєї промови на церемонії нагородження Віталій Портников подякував капітулі премії, засновнику Української Ґельсінської групи Мирославу Мариновичу, своїм батькам та колегам з телеканалу "Еспресо" і "Радіо Свобода": "У 2022 році, коли вирішується доля української державності і української нації, отримувати премію, названу ім'ям людини, яка пожертвувала за цю націю своїм життям, своєю творчістю і здоров'ям – це особливий виклик, це навіть не відзнака. Це нагадування про те, чого варта Україна".
Віталій Портников. Фото: Валентина Науменко, pen.org.uа
Загалом Портніков опинився у гарній компанії. У різні роки лауреатами Премії були, зокрема, сам Мирослав Маринович, відомий український Іван Світличний поет та мовознавець, діяч українського руху опору Іван Світличний та його сестра - правозахисниця, публіцистка, членкиня Закордонного представництва Української Гельсінської групи Надія Світлична, художниця та дисидентка, соратниця Світличного і Сверстюка Галина Севрук. І цей список видатних постатей можна довго продовжувати.
Поєднання правозахисників та літераторів. 5 премій Українського ПЕН
"ПЕН" ("PEN") – абревіатура, утворена від англійських слів "poets", "playwrights", "essayists" та "novelists" – "поети", "драматурги", "есеїсти" та "романісти".
Міжнародний ПЕН був заснований у Лондоні у 1921 році за ініціативи письменників Джона Голсуорсі та Кетрін Емі Доусон-Скотт. ПЕН став однією з перших міжнародних правозахисних організацій, а також першим міжнародним об’єднанням письменників.
Український ПЕН був заснований у 1989 році та прийнятий до Міжнародного ПЕН у 1990 р. Першим президентом Українського ПЕН був Микола Вінграновський, який очолював його до 1993 р, а згодом передав керівництво Євгену Сверстюку. З 2010 року президентствовав правозахисник і публіцист Мирослав Маринович. У 2014 році президентом обрано журналіста, поета та перекладача Миколу Рябчука, а у грудні 2018 року –письменника Андрія Куркова.
Фото: tsn
- Премія імені Василя Стуса. Заснована 1989 року Українською асоціацією незалежної творчої інтелігенції на чолі з Євгеном Сверстюком. Вручається щороку 14 січня – в День святого Василя. У 2016 році до ПЕНу приєдналися Києво-Могилянська Бізнес-Школа та видавництво "Дух і Літера". Відтоді створено журі.
За три місяці до церемонії нагородження лауреата кожен член журі заявляє від себе одну кандидатуру з письмовим обґрунтуванням. Усі зголошені кандидатури розглядаються на засіданні журі у два етапи. На першому етапі рейтинговим шляхом формується довгий список кандидатів. На другому – шляхом анонімного голосування, за результатом простої більшості голосів, визначається лауреат. Церемонія вручення відбувається щороку восени.
Торік лауреатом Премії став Тарас Возняк – культуролог, політолог, засновник Незалежного культурологічного журналу "Ї", генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Возницького.
Фото: chytay-ua.com
- Премія модерної есеїстики імені Юрія Шевельова. "Шевельов це не просто прізвище письменника, мовознавця і літературного критика. Сміливо можна сказати, що саме він започаткував модерну українську есеїстику. Його твори випереджали час написання", - пише редакція літературного порталу "Читай".
Премія заснована 2013 року. Вона присуджується раз на рік українському авторові за художню та наукову есеїстику, опубліковану протягом останнього року. Нагорода носить імʼя Юрія Шевельова, який започаткував модерну українську есеїстику, та відзначає внесок у невідʼємні для цього жанру цінності: незалежність думки та витонченість стилю.
Засновники премії – ті самі Український ПЕН, Києво-Могилянська Бізнес-Школа та видавництво "Дух і Літера", але до них приєднуються Центр юдаїки та Український науковий інститут Гарвардського університету.
Кандидатів на здобуття Премії можуть запропонувати українські та іноземні культурні інституції, видавництва, наукові центри, творчі обʼєднання і приватні особи. А до розгляду приймаються художні або наукові есеї українських авторів (нон-фікшн), опубліковані в паперовому вигляді (книжка, збірка) протягом календарного року. До складу Капітули, окрім представників організацій-засновників Премії, входять письменники, критики, науковці та лауреати Премії трьох останніх років.
Першим лауреатом премії у 2013 році стали Тарас Прохасько за твір "Одної і тої самої" та Андрій Портнов з "Історіями для домашнього вжитку". У наступні роки премію отримували Костянтин Москалець, Олександр Бойченко, Вахтанґ Кебуладзе, Андрій Любка, Володимир, Діана Клочко, Тарас Лютий.
Фото: Укрінформ
Торік премію отримав Андрій Бондар за "Ласощі для Медора". Ось як описує цю книгу критик та есеїст Віталій Жежера: "Вся книжка – якраз про нашу нинішню війну. Тільки не про тактику й стратегію, не про втрати і не про забезпечення армії харчами та озброєнням. А про те, що залишиться "лінією розмежування" (чи "лінією зіткнення") в суспільстві навіть тоді, коли війна закінчиться. Про все те, що ця війна загострила й зробила очевидним. Про те, що, як цілком можна припустити, лежить десь глибоко в самій основі цієї війни".
А хто отримає цю премію цьогоріч ми дізнаємось вже незабаром, після 15 жовтня.
- Премія імені Георгія Ґонґадзе. Заснована 2019 року Українським ПЕН у партнерстві з Києво-Могилянською Бізнес-Школою, Асоціацією випускників Києво-Могилянської Бізнес-Школи та виданням "Українська правда".
Премія покликана підтримати тих журналістів, які не бояться викликів, здатні знаходити інноваційні способи донесення інформації, сприяють впровадженню ліберальних реформ в Україні, відкривають нові можливості для цілого медіасередовища, спроможні створювати сталість у тому, що роблять, лишаються вірні професійним принципам і цінностям.
Тут цікаво, що премія може бути відкликана членами Капітули, а лауреат позбавлений свого статусу, якщо він здійснить вчинок, що суперечить етичним та професійним нормам журналістики.
Вахтанг Кіпіані отримав премію імені Георгія ґонґадзе. Фото: PEN Ukraine
Першим лауреатом цієї премії став відомий журналіст, історик та засновник Музею-архіву преси Вахтанг Кіпіані. Торік премію отримала Мирослава Барчук, ведуча токшоу “Зворотний відлік”, членкиня Українського ПЕН, а у 2020 році премію здобув Павло Казарін. Цьогорічними лауреатами стали журналісти Мстислав Чернов та Євген Малолєтка в тандемі.
4. Літературна премія Європейського Союзу. Тут ПЕН не засновник, а партнер. Це щорічна нагорода, покликана сприяти популяризації та міжнародній промоції творчості ще не надто відомих, але талановитих авторів художньої прози з різних європейських країн. Премія фінансується Європейською комісією в рамках підпрограми "Креативна Європа"
2019 року Український ПЕН був головним партнером Консорціуму Літературної премії ЄС в Україні і премію здобула талановита Гаська Шиян за свій роман "За спиною". У ньому йдеться про 27-річну успішну українку, життя якої різко змінилося, коли її хлопцеві прийшла повістка в армію. Війна підштовхне героїню до переоцінки власних цінностей та ухвалення непростих рішень. Читається і сьогодні із захопленням та на одному диханні.
5. Drahoman Prize. Це премія не за особисті твори, а за майстерність перекладу з української на мови світу, що, погодьтеся, дуже важливо сьогодні. Заснована 2020 року Українським інститутом, Українським ПЕН та Українським інститутом книги премія покликана підтримати і відзначити сподвижницьку роботу перекладачів з української мови на мови світу, які відкривають світу українську літературу, а отже, справжню Україну, відтворену в текстах її письменників. Премія вручається не лише за високу перекладацьку майстерність, але і внесок у промоцію української літератури за кордоном.
Цікаво, що окрім визнання, статуетки українського скульптора та грошового призу у 2000 євро лауреат отримує додаткові можливості для роботи та промоції своєї творчості від Українського інституту та Українського інституту книги - участь у перекладацьких резиденціях, закордонних ярмарках та фестивалях.
Фото: PEN Ukraine
Поки що цю відзнаку у 2020 році отримала лише одна лауреатка - Клаудія Дате з Німеччини. Але сподіваємося, що після перемоги ця ініціатива набуде нової сили та великих масштабів. Бо забороняти Толстого та Булгакова – це, ймовірно, важливо сьогодні, але куди как важливіше, аби світ доторкнувся до видатної і потужної української літератури, захопився як захоплюємся нею ми, і затамував подих від глибини та майстерності наших митців.
Тож, якщо ви наразі роздумуєте, що почитати з укрсучліту – список номінантів більшості премій ПЕНу дуже згодиться для поціновувачів як публіцистики, так і жанру есеїв. Втім, у авторів, що її отримали, є багато творів у різноманітних інших жанрах.
