Війна росії проти України не повинна закінчитися переговорами. Покиньте "дурнуватий реалізм". Дайте Україні всю зброю, крім ядерної – Еліот А. Коен

Переклад iPress
Війна росії проти України не повинна закінчитися переговорами. Покиньте "дурнуватий реалізм". Дайте Україні всю зброю, крім ядерної – Еліот А. Коен
Еліот А. Коен у своїй статті для The Atlantic критикує заяви окремих посадовців адміністрації США та різноманітних "самоназваних експертів" про необхідність переговорів України з росією для закінчення війни. Називає подібні заяви та пропозиції "безглуздим чи дурнуватим реалізмом". Він вважає, що такі заклики і постійний страх Заходу ескалації дозволяє росіянам залазити "в голову" і "лякати". Він наводить приклад "переговорів" Сполучених Штатів з талібами, які ні до чого не привели, окрім поспішного та ганебного виходу американців з Афганістану. Замість сумнівів у здатності українців протистояти росіянам, Еліот А. Коен пропонує допомогти Україні перемогти російську агресію і вигнати російські війська.

Джерело: The Аtlantic

Про автора: Еліот А. Коен – професор Школи перспективних міжнародних досліджень Університету Джона Гопкінса та голова стратегії ім. Арлі Берка в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень. 

Останніми тижнями генерал Марк Міллі, голова Об'єднаного комітету начальників штабів, розтривожив друзів України, висловивши на кількох форумах припущення, що боротьба України з російськими військами зайшла в "глухий кут", і що з огляду на патову ситуацію, яка складається на суші, й зиму, можливо, настав час для переговорів між Києвом і москвою.

В інших новинах повідомлялося, що Сполучені Штати відмовляють Україні в наданні безпілотних літальних апаратів дальнього радіусу дії Predator, а радник з національної безпеки Джейк Салліван попросив президента України Володимира Зеленського принаймні продемонструвати відкритість до переговорів з росією.

Після критики зауважень Міллі і, здавалося б, кваліфікованого сприйняття адміністрацією переговорів, відразу ж послідував відступ. Міллі, як повідомили The New York Times анонімні чиновники, випередив решту членів адміністрації. Публічно адміністрація Байдена наполягала на тому, що будь-яке рішення про звернення до дипломатії буде за Україною, і жодних угод без України не укладатиметься.

Міллі – людина твердих переконань, відверто висловлював ці думки як приватно, так і публічно, але не завжди ретельно готував їх заздалегідь. Можна припустити, що він був не так вже й далекий від позицій адміністрації. Але навмисно чи ні, він зміцнив думку, про яку перешіптувалися: що настав час подумати про те, як довести війну в Україні до кінця. На телебаченні і в зовнішньополітичних журналах можна почути подібні, яскравіші, версії цих переконань.

У розсудливих заявах тих (більшість із них принаймні прохолодно підтримують Україну), хто каже, що всі війни повинні закінчуватися переговорами, є велика доза "дурнуватого реалізму". Ні, вони не повинні. Ці самоназвані дорослі зовнішньополітичні діячі, мабуть, не помітили, що тривалі переговори Америки з талібами не мали нічого спільного з тим, що адміністрація Байдена завершила цю війну скоріше поспіхом, ніж угодою.

Так само закінчилася війна росії в Афганістані, хоча вона здійснила виведення своїх військ більш жорстко і більш вдало, ніж США. Війна в Іраку 1991 року закінчилася припиненням вогню, про яке домовлялися (погано, з американського боку) під дулом пістолета; війна 2003 року – капітуляцією. Не треба звертатися до відмови Уїнстона Черчилля вести переговори з Адольфом Гітлером чи Авраама Лінкольна від переговорів з Джефферсоном Девісом, щоб зрозуміти, що не всі війни закінчуються дипломатично укладеним миром. Україна бореться за своє виживання як держава і як окрема нація. У певному сенсі, якщо вже на те пішло, це такий же екзистенційний конфлікт і для режиму путіна, виживання якого (хоч і не росії) вимагає перемоги.

Аргумент на користь дипломатії зараз є хибним. Ті, хто систематично недооцінював волю українців боротися на смерть, їхнє вміння використовувати те, що вони мають, їхню здатність засвоювати карколомний набір сучасних військових технологій, їхню оперативну і тактичну хитрість, імовірно, роблять ще більше тактичних прорахунків. Довга лінія російського фронту, яка дедалі більше окопується на території, не можна порівняти із Західним фронтом у Першій світовій війні. При довжині 1000 кілометрів, навіть після розосередження російських військ на захід від Дніпра, лінія утримується не так щільно, як навіть траншейні лінії Франції і Бельгії у 1915 році.

Твердження про те, що зима ускладнює операції до неможливості є безпідставним. Сполучені Штати не вели зимову кампанію з часів Корейської війни 70 років тому. Українці ведуть їх щороку, починаючи з 2014-го, коли росія вторглася на Донбас. У цьому, як і в інших аспектах, західним експертам варто було б визнати, що ми можемо більше навчитися від українців у найважливіших аспектах сучасної війни, ніж вони можуть навчитися у нас.

Заклики до переговорів, як і стратегічно безглузді наші страхи перед ескалацією – безглузді. Вони практично запрошують росіян залізти нам в голову і потривожити нас – і це є небезпекою. Це природа маленького союзника, який бореться з труднощами, дивитися через плече на тих, хто підтримує його сьогодні, але може не мати достатньої рішучості, необхідної для того, щоб робити це упродовж тривалого періоду. Ці заклики свідчать про брак стратегічного терпіння та витримки, і це лише заохочує росію. Більше того, офіційне, стримане обговорення переговорів може набути особливо нещирої форми. Рішення про переговори – ваше, але ми не дамо вам зброї, щоб ви пішли далі, ніж ви вже пішли.

Таке лицемірство є нормою в міжнародній політиці, але це один з тих моментів, коли ставки занадто високі для нормальної зовнішньої політики. Слід віддати належне міністру оборони Ллойду Остіну, який у своєму виступі на Міжнародному безпековому форумі в Галіфаксі чітко змалював ставку Заходу на війну в Україні. Він чітко дав зрозуміти, що російська агресія є загрозою європейській безпеці та НАТО, і що вона є нападом на наші фундаментальні цінності, а також на міжнародний порядок. Питання полягає в тому, чи вистачить у адміністрації Байдена сміливості реалізувати наслідки цих декларацій.

Проте, треба визнати, що ми повинні мати певне уявлення про те, як ця війна може закінчитися або закінчиться. Одна з можливостей, малоймовірна, але не виключена, полягає в тому, що в якийсь момент Україна звернеться з проханням про мир, погодившись на втрату більшої території, ніж вона вже втратила в 2014 році. За відсутності колапсу на полі бою або жорстокого обмеження західними державами поставок зброї та економічної допомоги, від яких залежить Київ, це можливо, але вкрай малоймовірно.

Набагато важливішою є наша мета і наша теорія перемоги. Захід не може мати намір просто "допомогти Україні захистити себе" – це розмита фраза для розмитої ідеї. Ми повинні допомогти Україні перемогти російську агресію і вигнати російські війська в межах визнаних міжнародних кордонів України. Як це призведе до успіху? Звичайно, українські танкові армії не посунуть на москву, щоб диктувати мир. Але протягом всієї російської історії поразки на периферії – Крим у 1850-х роках, російсько-японська війна на початку 20-го століття та Афганістан у 1980-х роках – призводили до політичних змін всередині країни. Цілком розумно бачити в цьому нашу мету.

Засоби для досягнення цієї мети зрозумілі: широке й невпинне озброєння України всіма видами озброєнь, окрім ядерних бомб, і нищівна та всеосяжна система економічних санкцій проти ізольованої росії.

Хоча західні держави почали збільшувати виробництво озброєнь, вони ще не здійснили такої сміливої промислової мобілізації, яка необхідна для озброєння України, переозброєння Західної Європи і створення арсеналів, які зміцнять нашу позицію в Європі та Індо-Тихоокеанському регіоні. У найближчій перспективі Сполучені Штати та їхні союзники повинні надати Україні ракети великої дальності ATACMS, які дозволять вражати з руйнівним ефектом усі цілі в межах її визнаної території, і нарешті розірвати міст через Керченську протоку, який є життєво важливим для російських поставок. Захід повинен докласти набагато більше зусиль, щоб відрізати росію від світової економіки, застосовуючи вторинні санкції в разі потреби. А Сполученим Штатам необхідно сильніше спиратися на союзників і нейтралів, ніж вони це робили до цього часу.

Зокрема, настав час розпочати комплексне переоснащення України танковим озброєнням, що перевершує російський. Найпростішим заходом могло б стати використання великої кількості законсервованих танків "Леопард" німецького виробництва, що зберігаються не лише у цій, але й в інших країнах, які висловили готовність поставити їх в Україну. Сполучені Штати повинні допомогти переоснастити українські військово-повітряні сили, які, як не дивно, досі літають і ефективно діють в зубах російської протиповітряної оборони, винищувачами F-16 з наших та інших великих запасів неактивних літаків. І США повинні тиснути на млявих союзників і клієнтів – особливо на Ізраїль, який прагне нашої допомоги проти Ірану, але ганебно відмовився зробити достатньо, щоб допомогти Україні захистити своє цивільне населення від хвиль іранських безпілотників, – щоб надати ефективну допомогу, особливо в галузі протиповітряної оборони.

В якийсь момент переговори відбудуться. Але вони навряд чи нагадуватимуть Віденський конгрес, і ту балаканину, яку вели американські морські піхотинці з талібами, що оточили кабульський аеропорт, коли ті виходили з нього. А поки що час передати боєприпаси і припинити балаканину про балаканину.

Корупція та прагнення генералів до традиційних
Корупція та прагнення генералів до традиційних "радянських стандартів" поховали російські повітряні сили. Повітряна війна, частина 4 – Том Купер
росія та Україна ведуть першу повномасштабну війну безпілотників. Санкції діють –
росія та Україна ведуть першу повномасштабну війну безпілотників. Санкції діють – "орланів" поменшало – The Washington Post
Пентагон планує суттєве розширення військових навчань для України. Та до чого тут Елвіс Преслі – The Washington Post і Марк Гертлінг
Пентагон планує суттєве розширення військових навчань для України. Та до чого тут Елвіс Преслі – The Washington Post і Марк Гертлінг
Російський мільярдер продає війну путіна cуспільству. Як Юрій Ковальчук допомагає давньому товаришу путіну – Wall Street Journal
Російський мільярдер продає війну путіна cуспільству. Як Юрій Ковальчук допомагає давньому товаришу путіну – Wall Street Journal
Титанічна оборона українців в районі Бахмута і просування на схід в районі Куп’янська – Том Купер
Титанічна оборона українців в районі Бахмута і просування на схід в районі Куп’янська – Том Купер
Генерал Суровікін: Інший російський командувач? Частина ІІ – Мік Раян
Генерал Суровікін: Інший російський командувач? Частина ІІ – Мік Раян
Генерал Суровікін: інший російський командувач в Україні? Частина І – Мік Раян
Генерал Суровікін: інший російський командувач в Україні? Частина І – Мік Раян
Війна заради прибутку, а не перемоги? Україні потрібно більше ППО замість тисяч генераторів – Том Купер
Війна заради прибутку, а не перемоги? Україні потрібно більше ППО замість тисяч генераторів – Том Купер