Війна в Україні, 1 грудня 2022 року
Доброго вечора (а потім: доброго ранку) усім!
Сьогодні перший день грудня цього року: ми вже понад дев'ять місяців у цій війні, а точніше - на десятому, а потім і більше... Так чи інакше, за останній тиждень ("або близько того") сталося чимало подій, а отже, настав час для інформування.
Повітряна/ракетна війна та відновлення енергомережі. Реконструювати і запустити електромережу в країні розміром з Україну – нелегке завдання
Витративши понад 200 балістичних і крилатих ракет та "баражуючих боєприпасів" протягом попередніх двох тижнів, в останній тиждень листопада дует путін/Суровікін значно сповільнив свій наступ на українську інфраструктуру.
Так, я знаю: 28 листопада очікувався потужний авіаудар (нібито із застосуванням до 200 крилатих ракет) - майже напевно, тому що американські та союзницькі розвідувальні супутники відстежували відповідну активність на АБ "Енгельс" - головній базі російських бомбардувальників Ту-95 і Ту-160. Звичайно, це викликало неабияке занепокоєння не тільки в Києві, але й в інших місцях по всій Україні: адже попередні удари завдали величезних збитків, повністю зруйнувавши щонайменше чверть української енергосистеми, а ще половину - серйозно пошкодивши.
Безумовно - і хоча я впевнений, що багато українців не мали і (ті, що досі залишаються без електрики) не мають такого відчуття - українські служби відреагували з надзвичайною енергією і майстерністю: дійсно, багато зацікавлених спостерігачів із Заходу були здивовані тим, як швидко вони відновлювали електромережу. Настільки, що багато "зацікавлених спостерігачів" тут, на Заході, тим часом здогадуються, що в ній було багато вбудованих резервів, які залишилися з радянських часів.
Я не знаю достатньо про цю електромережу, щоб стверджувати, але не маю сумнівів: реконструювати і запустити електромережу в країні розміром з Україну... дох... це нелегке завдання. Більше того, це надзвичайно складне завдання, яке потребує багато часу. Настільки, що навіть якщо мережа не була б пошкоджена, сам процес її відновлення міг би зайняти кілька днів. З урахуванням усіх пошкоджень, ситуація лише ускладнюється - адже, як повідомляється, росіяни в першу чергу націлилися на трансформатори та розподільчі центри. З їхньої точки зору, це була відносно непогана ідея: намагатися вразити атомні електростанції (АЕС) і теплові електростанції (ТЕС) складніше і вимагає точності, якої вони не мають, плюс - у випадку з АЕС - може легко мати вкрай негативні наслідки (натяк, натяк...). Вибити лінії і трансформатори дещо простіше - і завдати достатньої шкоди, власне, тому, що деяке обладнання настільки велике і складне, що на його заміну потрібні тижні, якщо не місяці.
Тим не менш, українці справляються з деякими значними ремонтними роботами. Я припускаю, що частина цієї "здатності до відновлення" пов'язана з тим, що їхні служби тим часом навчилися (як повідомлялося протягом останніх 2-3 тижнів) відключати вразливі частини системи, як тільки відбувається атака - вже до того, як її буде завдано. Більше того, за роки незалежності України значна частина мережі була модифікована настільки сильно, що росіяни відчувають серйозні проблеми при спробі її використання (на нещодавно окупованих частинах України). Наприклад: вони виявилися абсолютно нездатними підключити атомні електростанції в Енергодарі до своєї електромережі.
Крім того... 28 листопада, між 15.00 та 17.00 годинами за місцевим часом, українці заявили, що в районі між Бахмутом та Лисичанськом були збиті російські літаки Су-24 та Су-25. Ці два літаки, ймовірно, брали участь у підтримці атак на Білогорівку (на Сіверському Дінці) та на південь від Бахмута (детальніше див. нижче).
За останні кілька місяців українці капітально відремонтували (фактично: повністю відновили) низку старих Су-24М, "виведених з експлуатації" вже багато років тому. Неабияке досягнення - особливо з огляду на те, що і "вище московське командування" і маса західних експертів оголосили всі необхідні українські об'єкти "знищеними російськими авіа ударами"...
Відомо, що 29 листопада тільки в районі Бахмута ВКС рф завдали близько 50 авіаударів по позиціях ЗСУ; українські ВПС завдали у відповідь 17 авіаударів - переважно по російській артилерії (прикметно: на цьому відео видно пару Су-25 у супроводі МіГ-29).
Самотній український Су-25 пролітає над лінією фронту в районі Бахмута, приблизно 24-25 листопада.
Рубрика "Треба щось робити" і класична політика Заходу "Ми дбаємо про наслідки, але ніколи не дбаємо про причини"
Звичайно, хтось скаже, що "з ремонтом електромереж це легко зробити, враховуючи, що ЄС і НАТО знаходяться в процесі поставки (як повідомляється) до 120 000, якщо не 130 000 генераторів", в тому числі кілька (шість, якщо мені не зраджує пам'ять) дуже потужних генераторів.
Що ж, клятий сарказм в мені не може уникнути зауваження, що це знову "типовий Захід". Див. рубрику "Треба щось робити" і класичну політику "Ми дбаємо про наслідки, але ніколи не дбаємо про причини".
Чому так?
Поставка всіх генераторів в Україну - це чудово і, безумовно, заслуговує на схвалення. Немає сумнівів, що в короткостроковій перспективі це дуже допоможе. Але це НЕ ЗАПОБІГАЄ додатковим російським ударам: це може зробити лише посилена протиповітряна оборона.
Крім того, шановний платнику податків: пам'ятайте, що хтось повинен платити за всі ці генератори - що, в свою чергу, також означає, що хтось непогано заробляє на продажі їх нашим урядам, щоб ті могли переправити їх в Україну...
Рубрика: воювати заради наживи, а не заради перемоги
Найцікавіше, що через те, що Захід продовжує "систематично" недопостачати Україні системи ППО, досі не видно жодних спроб захистити всі ці нові генератори (не кажучи вже про їх користувачів..!) після того, як вони опиняться в країні. Рано чи пізно росіяни знайдуть спосіб уразити ту чи іншу мішень, а це означатиме, що Захід повинен буде поставити ще більше генераторів (після того, як політики витратять гроші платників податків на їх купівлю, звичайно) - щоб не одна чи дві, а кілька великих корпорацій могли заробити додаткові прибутки. Як завжди.
... звучить як суть "боротьба заради прибутку, а не заради перемоги", чи не так?
Так, саме так. Саме так, друзі, ведеться війна на Заході - і так, принаймні, з часів війни у В'єтнамі... (який сюрприз, але, за одним винятком, з тих пір Захід так і не здобув військової перемоги).
Англійський вальс: два кроки вперед, один назад. Про старі літальні апарати, що надає Європа Україні
Як називається те, що "два кроки вперед, один назад"? Англійський вальс, чи що?
Ну, другий крок вперед полягає в тому, що по лінії розвідки хтось нарешті пояснив дебілам, які керують КВІР в Тегерані, з якими наслідками вони "можуть зіткнутися", якщо продовжать постачати путіну баражуючи боєприпаси, не кажучи вже про балістичні ракети. Відповідно, Тегеран мав би припинити відповідні поставки: принаймні, нових дронів-камікадзе не було поставлено, і вже точно жодна іранська балістична ракета не впала в Україні. Поки що.
Звучить чудово, чи не так? Для людей, які не знають вищого керівництва КВІР - на 10000%. Для тих, хто знає їх хоч трохи краще: вибачте, не може бути. Принаймні, я не можу уявити собі жодної загрози, яка б серйозно вразила КВІР.
Крім того, розвідка стверджує, що путін зараз купує зброю в Китаї, по-крупному, і що вона також по-крупному доставляється в росію: літаками Ан-124, багацько яких були відстежені під час польотів на кшталт "повітряного мосту" з Москви до різних пунктів призначення в КНР протягом останнього тижня ("або близько того"). Наскільки мені відомо, візуального підтвердження немає, тому не можу ні підтвердити, ні спростувати.
Нарешті, і "тим часом"... дим навколо рішення Ріші Сунака щодо війни в Україні почав розсіюватися. Гелікоптери Sea Kings, які він... е-е-е... надав Міністерству оборони в Лондоні, це вертольоти HU.Mk 5: фактично зняті з озброєння британських збройних сил багато років тому. Але на відео вони виглядають такими новенькими та блискучими, і тренування для 10 українських екіпажів вже тривають...
А, так, і тут же виправляюся: виявилося, що Хорватія передала Україні 14 старих гелікоптерів Мі-8 і Мі-8МТВ. Жодного зі своїх (значно новіших) 10 Мі-17 (наданих росією з десяток років тому в рахунок погашення старих боргів Москви).
До речі, про хорватські Мі-8: гадаю, український технічний персонал впізнає деякі з цих вертольотів. Адже хорвати купували їх - таємно - в України, ще у 1994-1995 роках...
Битва за Мораст... еее... Донбас. Важкі бої під Бахмутом
Я говорив про це, принаймні, тиждень тому, і ми всі повинні бачити фото і відео зі сходу України за останній тиждень: поле бою там - це добрячий шмат багнюки. Все мокре, глибина води 20+ сантиметрів. Відповідно, всі на Заході очікували, що війна на землі припиниться - і це на всю зиму. Це нагадує мені ситуацію з гаубицями "Ламборджині": можливо, хтось на Заході і зупиниться, але росіяни і українці - не зупиняться. Можливо настав час для небагатьох людей "там" усвідомити, що це серйозна війна, а не чергова безглузда перестрілка десь в Гіндукуші...?
Кремінна. Приблизно 20-21 листопада українці, а це 81-а повітряно-десантна, 110-а бригада територіальної оборони (ТД), вийшли на околиці Кремінної. Ймовірно, південної околиці. Потім постійно надходили повідомлення про те, що росіяни "пустили" в контратаки 144-ту мотострілецьку дивізію (вже втретє відновлену), але вони одна за одною зазнавали поразки. Нарешті, вчора з'явилася інформація, що українці увійшли в Червонопопівку та Голикове, що на північ/північний захід від Кремінної. Незалежно від результату, українці все ще не увійшли до Кремінної, і це навряд чи зміниться, поки вони не витягнуть всі свої війська і техніку з моря багнюки на схід від Діброви.
Можна стверджувати, що ситуація на ділянці фронту від Орлянки до Ковалівки (приблизно: "на захід від Сватового"), в основному, залишається статичною. Росіяни провели кілька локальних контратак на Новоселівське, наприклад, але нічого особливого.
Набагато серйозніша ситуація південніше, в районі Бахмута. Протягом більшої частини листопада українські (з півночі на південь) 10-та гірсько-піхотна, 93-тя мехбригада, 58-ма мотопіхотна та 51-ша мехбригада, а також низка дрібніших підрозділів трималися дуже добре. ПВК "Вагнера" відправляла чергову атаку "Наскок Зерґів", розбивала ще одну роту на шматки і відходила. Не дивно, що з'явилися добре обґрунтовані повідомлення про те, що зсрф втрачали до 560 військовослужбовців на день (до цього моменту середня втрата в листопаді становила 404 особи на день) - плюс до 27 одиниць важкої техніки (танків, бронетранспортерів, артилерійських знарядь) на день. Згадаймо, що 26 листопада для ЗСУ в районі Бахмута, наприклад, був досить вдалим днем...
Однак, приблизно 27-28 листопада підрозділи, які росіяни називають "5000 музикантів" (ПВК "Ваґнера"), почали штурм позицій ЗСУ на північний схід, а потім і на південь від Бахмута. На північний схід від міста вони намагаються вбити клин між ним та Соледаром. Схоже, що вони вийшли на перехрестя між ними. Але більше занепокоєння викликали їхні атаки на ділянці між Опитним та Майорськом. Вони дуже сильно вдарили по 30-й мехбригаді, причому кількісно переважаючими силами: Опитне та Андріївка (незрозуміло, що за село вказує Купер – iPress) встояли, а от в селах Андріївка та Зеленопілля українці ледве втрималися (якщо ще залишилися), а з Курдюмівки та Озерянівки змушені були відійти. Очевидно, втратили і добру ділянку траси Т0513.
Відомо, що ЗСУ поспішили перекинути на підкріплення 62-гу мехбригаду та кілька дрібних підрозділів, а також кілька батарей, оснащених гаубицями М777. Здається, що це зупинило просування десь вздовж річки Наумиха або прилеглого каналу шириною 15 метрів, але це була близька небезпека: деякі підрозділи ЗСУ були змушені відступити, щоб уникнути оточення; один з них був врятований лише завдяки дуже ефективній місцевій контратаці.
Загалом, за останні чотири дні українці втратили близько 50 квадратних кілометрів території на південь від Бахмута. Звичайно, дехто вже бачить Бахмут "під прямою загрозою", "на межі падіння" та "перехилення фронту на користь росії"... Що ж, як на мене, місто міцно тримається в українських руках. Критично важливою є ситуація на півдні. Адже навіть пов'язані з ПВК "Ваґнера" акаунти в соціальних мережах підкреслюють: ні, до взяття Бахмута їм ще далеко. Просто дуже пишаються тим, що виконують свою самовбивчу місію...
З огляду на це, немає сумнівів, що ЗСУ доведеться відправити ще більше підкріплень до Бахмута, то, схоже, путін, Пригожин і Суровікін поклялися отримати це місто - незалежно від того, скільки в'язнів з російських в'язниць буде вбито в процесі цього. Отже, якщо вони так наполягають: чому б не зробити їм послугу?
До речі, про світле: потрапила на очі чергова публікація в американській пресі, в якій досить шокований автор скаржиться на те, як інтенсивно українці розгортають свої М777 (так, тим часом і в районі Бахмута), і що це призводить до того, що щонайменше третина поставлених гаубиць в будь-який момент може опинитися на ремонті, а то й на переобладнанні.
Звісно ж, винні в цьому "непідготовлені українські війська", які "постійно перевикористовують" свої М777...
А тепер уявіть собі: ці "недонавчені" українці... буксирують по багнюці свої американські гаубиці "Ламборджині"... або, що найгірше: по дорозі зі швидкістю 90 км/год+... або випускають за день стільки 155-мм снарядів, скільки американська армія витрачала за цілий місяць (або два) війни в Афганістані... і весь час їх пакують і розпаковують... Дійсно: вести серйозну війну з ворогом, який має приблизно в 9 разів більше артилерійських знарядь, і чого тільки немає, просто жахливо. Дійсно: трагічно... сльоза покотилася по щоці від думки про те, що роблять українці з цими блискучими зразками американських високих технологій. Як вони посміли? Ці варвари, вочевидь, не розуміють, що М777 створені для пересування рівними автобанами північної Італії, а не для ведення розважальних КОПІЙЧАНИХ війн протягом 20+ років - у темпі 2-4 снаряди на день..!
Подивіться на всю цю багнюку... дійсно немає можливості розмістити вашу сучасну гаубицю американського виробництва...
Авдіївка. росіяни продовжували атакувати передові українські позиції в районі Красногорівки, що на північ від Авдіївки. Незважаючи на підтримку переважаючої артилерії та щонайменше 30+ авіаударів, нанесених ВКС 28 листопада, вони знову зазнали чималих втрат лише при спробі перетнути місцеву ділянку траси Н20. Вони також продовжили свої атаки з Опитного (як завжди: на цій війні має бути два населених пункти з однаковою назвою щонайменше у двох різних секторах одночасно) та Пісків вздовж траси М30 на Первомайське, що на південь від Авдіївки. Однак, в цілому, ЗСУ на цій ділянці поки що тримаються досить непогано.
Далі на південь росіяни проводять атаки "Наскок Зерґів" на Мар'їнку, але 79-а повітряно-десантна (за підтримки підрозділів 1-ї танкової) тримається. За даними розвідки, зсрф і сепаратисти там отримали чимале підкріплення, але скільки саме - ніхто сказати не може. Здається, тим часом всі, кого я випадково знаю, припинили спроби з'ясувати, які саме російські підрозділи там дислокуються: путін "перекидає велику кількість резервістів на окремі ділянки фронту", ось і все, що можна оцінити.
На південь від Запоріжжя. Сидимо і чекаємо новин
Після місяців читання та репортажів про бойові дії в цій частині України, мушу визнати: незвично усвідомлювати, що це, де-факто, "остання ділянка" фронту, про яку варто говорити. Фронту "на захід" чи "на північ від Херсона" більше немає. І взагалі, нічого "на захід/північний захід від Дніпра"...
Так чи інакше, дві ночі тому - і після повідомлень про численні удари з М142 HIMARS по російських складах боєприпасів і постачання в кількох населених пунктах півдня Запорізької області - почали з'являтися чутки про відхід росіян з Михайлівки (мали б залишити місцевий відділок поліції і школу, зняти свої прапори і всі блокпости) і з Пологів (Пологи). Потім з'явилося ще більше чуток про те, що українці наступають з району Гуляйполя в загальному напрямку на Пологи (або, що більш ймовірно, навколо цього населеного пункту).
При цьому, що саме там відбувається - без поняття. Жодного достовірного підтвердження цьому не знайдено: майже всі повідомлення про цей район – "чутки", кількість (і якість) яких, між тим, порівнянна з кількістю бруду на південному сході України. Мабуть, доведеться повторити звичну для таких випадків вправу: сидіти і чекати новин.
