З наближенням до завершення північної зими і українці, і росіяни готуються до відновлення широкомасштабних наступальних дій. Війна не припинилася взимку. росія продовжила масовані ракетні та безпілотні атаки на українські міста та інфраструктуру, а також продовжує атакувати тактичні об'єкти навколо Соледара та Бахмута.
Україна, зі свого боку, продовжує кампанію з відвоювання стратегічно важливого трикутника Кремінна – Сватове – Старобільськ на сході України. Якщо Україна убезпечить цей регіон, російська позиція на Луганщині може стати нестійкою, а її сили в Донецькій області будуть змушені переорієнтувати свою оборону і переглянути пріоритети використання сил, які в іншому випадку могли б бути використані в наступальних діях.
Але попри всі спекуляції щодо потенційних місць і цілей цих майбутніх наступальних операцій, є одна стратегічна мета, яка може стати кульмінаційним моментом цієї війни.
Крим – це Україна. На війні результат ніколи не буває остаточним
Дійсно, незалежно від того, чи це буде велика військова кампанія, чи українська кампанія дальніх ударів, щоб зробити Крим непридатним для росії з військової точки зору, чи примусові переговори, Крим цілком може стати останньою кампанією у цій війні. Але перш ніж розглядати кампанію "як" таку, чому Україна може її провести?
По-перше, політика. Президент Зеленський неодноразово включав Крим до окупованої росією території, яку він хоче повернути. Це одна з його основних цілей для припинення війни. Дійсно, президенту Зеленському буде дуже важко, якщо війна закінчиться, а Крим залишиться в руках росії. У серпні 2021 року український уряд запустив Кримську платформу – ініціативу, яка здійснює міжнародну координацію для тиску на москву з метою повернення півострова Україні.
По-друге, за законом Крим є частиною України. Як зазначає ексміністр оборони України Андрій Загороднюк у своїй нещодавній статті для Foreign Affairs:
"Один з ключових російських наративів, який москва просуває протягом десятиліть і який повторюють багато міжнародних спостерігачів, полягає в тому, що Крим має особливий історичний зв'язок з росією... Більшість населення півострова розмовляє російською мовою. Як наслідок, путін вважає, що, повернувши Крим, він виправив історичну помилку. Але історія Криму набагато багатша і різноманітніша, ніж припускає цей наратив. Півострів став частиною росії лише після її вторгнення у 1783 році; протягом останнього тисячоліття він перебував під владою кількох імперій".
"Крим став частиною України в 1991 році після загальнонаціонального референдуму, на якому більшість жителів Криму проголосували за незалежність від Радянського Союзу. Він визнаний частиною України більшістю країн-членів Організації Об'єднаних Націй".
По-третє, утримання Криму росією становитиме постійну військову загрозу для України. Однією з причин, чому росія змогла досягти таких значних успіхів у Херсонській і Запорізькій областях на початку війни, є наземне сполучення з півднем України з півострова, а також значна повітряна, вогнева і матеріально-технічна підтримка, яку російські війська отримували з кримських баз. Якщо росія збереже Крим в рамках якихось майбутніх переговорів (я не підтримую цього), це становитиме значну і постійну загрозу для України. Як каже нам Клаузевіц:
"На війні результат ніколи не буває остаточним. Переможена держава часто розглядає результат лише як тимчасове зло, від якого можна позбутися в політичних умовах пізніше".
"Звісно, це має свої плюси і мінуси. Але якщо Україна поверне собі Крим, росії буде набагато складніше "виправити" свої втрати у цій війні пізніше".
Це позитивний бік справи повернення Криму.
Крим як символ. Які можуть бути причини для України не повертати свою територію півострова?
По-перше, існують вагомі військові підстави вважати, що військове завоювання Криму буде надзвичайно складним. На саміті в Рамштайні 20 січня 2023 року голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі заявив журналістам, що "з військової точки зору, я все ще вважаю, що цього року буде дуже і дуже важко вигнати російські війська з усієї ... окупованої росією України". Багато в чому це правда, якщо розглядати з точки зору нинішніх територіальних володінь і озброєнь воюючих сторін. Крім того, рельєф місцевості на підступах до Криму навряд чи сприяє нападнику. Існує лише два вузьких сухопутних підходи, обидва з яких, ймовірно, сильно укріплені росіянами.
Другою причиною є погляд путіна на Крим. Як пишуть Ліана Фікс і Майкл Кіммедж (тут варто зазначити, що Майкл Кіммедж останній рік був помічений у просуванні наративів кремля подібно до Самуеля Шарапа – iPress), Крим, схоже, займає "інше місце" у цій війні. Він має символічне, а також стратегічне значення. Вони припускають, що це особлива частина путінського бачення імперської росії.
"путін може програти в Херсоні чи деінде в Україні і змиритися з поразкою. Він може навіть втратити Донбас, частину східної України, яку росія окупувала з 2014 року, і обійтися політично. Але путін, безумовно, вважає, що втрата Криму і збереження президентського крісла є безкомпромісними цінностями. Він піде на все, щоб утримати Крим".
Таким чином, путін може вирішити, незважаючи на його нещодавнє послаблення ядерної риторики, що його єдиним варіантом захисту Криму є ядерна зброя. Існує багато статей, які спекулюють на цьому сценарії, але, незважаючи на це, ядерна зброя не може бути знята з порядку денного політиками чи стратегічними планувальниками, які вивчають проблему Криму. Нещодавня дискусія на подкасті Майкла Кофмана "Непередбачувані обставини в росії" детально досліджує це питання.
Зрештою, через імперські амбіції путіна існує мінімальна перспектива того, що росія вестиме переговори про майбутнє Криму, якщо тільки вона не буде змушена до цього через поразку на полі бою. путін продемонстрував нульову схильність до відмови від анексованої території, яку він не контролює, не кажучи вже про українську територію, яку він незаконно захопив у 2014 році.
Нарешті, дехто припускає, що завоювання Криму Україною може призвести до розколу європейської підтримки. У статті від 2022 року Борис Джонсон припустив, що повернення півострова до складу України пов'язане з ризиком. Незважаючи на правовий статус Криму як частини України, складається враження, що це окреме питання від українського відвоювання решти її території. Дехто вважає, що кампанія за Крим може збільшити тривалість війни. Як зазначають Фікс і Кіммедж, "країни глобального Півдня прагнуть якнайшвидшого завершення війни та подолання її численних глобальних наслідків. Вони агностично ставляться до Криму, не бажають визнавати його частиною росії, але прагнуть, щоб проблема зникла в цілому".
Але побоювання європейців та американців щодо повернення Криму поступово, якщо не повністю, зменшилися. У червні 2022 року повідомлялося, що Франція прагне повної військової перемоги України, включно з поверненням Криму. На початку 2023-го у звіті зазначалося, що президент США "готовий озброїти Україну для повернення Криму". А зовсім нещодавно, 23 січня, адміністрація Байдена чітко дала зрозуміти, що підтримує повернення Криму Україні. На пресбрифінгу в Білому домі про це заявив представник адміністрації.
"Крим - це Україна. Ми ніколи не визнавали незаконну анексію Криму росією. Але те, куди українці вирішують їхати і як вони вирішують проводити операції в своїй країні, - це їхнє рішення".
Отже, існують стратегічні переваги і недоліки для української кампанії з повернення кримської території. І обидві сторони твердо стоять на своїх позиціях щодо утримання або повернення Криму Україні. Що може передувати військовій кампанії?
Попередні операції. Передумови для повернення Криму Україні
Першим елементом підготовки є нарощування західною промисловістю виробництва боєприпасів і передача Україні бронетехніки (та інших наступальних засобів). Нещодавно Сполучені Штати оголосили про шестикратне збільшення виробництва боєприпасів для України. Це дуже позитивний крок, який, сподіваємось, створить підґрунтя для того, щоб інші країни наслідували цей приклад. Але, як пише Сет Джонс у своїй чудовій новій доповіді про оборонно-промислову базу США, в якій він описує вторгнення росії в Україну як "Велике пробудження":
"Багаторічна політика, культура та поведінка у сфері закупівель призвели до того, що ефективність і контроль витрат стали пріоритетнішими за швидкість та пропускну спроможність, і знадобиться час, щоб знайти більш відповідний баланс".
Але українці також потребують великої кількості бронетехніки (танків, бойових машин піхоти і броньованих машин подолання перешкод), нових артилерійських систем, гелікоптерів і сучасних винищувачів. Як зазначив український головнокомандувач Залужний у нещодавньому інтерв'ю The Economist, "ми зробили всі розрахунки – скільки нам потрібно танків, артилерії і так далі. Це те, на чому зараз усім потрібно зосередитися... Важливіше зараз зосередитися на накопиченні ресурсів для більш затяжних і важких боїв, які можуть початися наступного (2023 – iPress) року".
Нещодавні рішення про передачу бойових машин піхоти, західних основних бойових танків, а також додаткової артилерії, засобів протиповітряної оборони та розмінування є значною допомогою. Але більша частина цієї допомоги також знадобиться в наступальних операціях, які, ймовірно, відбуватимуться як попередні операції до будь-якої операції в Криму.
Другою передумовою будь-якого українського кроку з повернення кримської території є відвоювання всієї південної території України. Звільнення Херсонської та Запорізької областей стане оперативною і тактичною основою для будь-якої української кампанії в Криму. Вони не лише забезпечують дві наземні осі, які можуть бути використані для наступу на півострів, але й будуть критично важливими для логістики, вогневої підтримки артилерії та базування авіації. З політичної і військової точки зору, намагатися звільнити Крим, не зробивши цього у цих двох інших південних областях, було б надзвичайно складно.
Третім передвісником будуть операції впливу, спрямовані на те, щоб населення півострова зрозуміло, що дії України з повернення його території не призведуть до їхньої подальшої дискримінації. Значна частина населення Криму або ідентифікує себе як росіяни, або розмовляє російською мовою. Існує також значна меншина кримських татар. Тому, щоб заспокоїти жителів до, під час і після будь-якої кампанії щодо Криму, необхідно буде застосувати розумний стратегічний вплив та інформаційні операції, що проводяться Україною для отримання міжнародної підтримки і підтримки національної єдності.
По-четверте, стратегічне терпіння з боку міжнародних прихильників України має вирішальне значення. Цілком ймовірно, що Збройним силам України може знадобитися весь цей рік, щоб відвоювати свою південну територію, перш ніж стане можливим проведення операції в Криму. Справедливості заради варто відзначити, що терпіння – це те, що уряди і населення США та Європи вже продемонстрували у цій війні. Це, мабуть, непокоїть путіна, враховуючи його протилежні припущення до початку війни. Частково його логіка вторгнення в Україну ґрунтувалася на припущенні, що Захід навряд чи втрутиться, а навіть якщо захоче, то Київ буде захоплений занадто швидко, щоб він зміг відреагувати. Хоча путін, за чутками, сказав ізраїльському прем'єр-міністру на початку цього року, що "ми велика країна і у нас є терпіння", Захід дивує очільника кремля, демонструючи стійкість і постійну підтримку України. Це має тривати, ймовірно, до 2024 року.
Чи – гіпотетично – можливі переговори? Українські варіанти кримської кампанії
Все це є необхідними передумовами для того, щоб Україна розглядала можливість проведення великої військової кампанії з метою захоплення Криму. Існує два широких варіанти відвоювання півострова Україною.
По-перше, Україна може провести широкомасштабну повітряну, морську і наземну операцію з метою просування по декількох напрямках проти ключових наземних об'єктів в Криму. Враховуючи силу російського Чорноморського флоту і близькість півострова до російських аеродромів і портів, потрібна потужна повітряна і морська кампанія для супроводу близько ста тисяч українських військ, необхідних для захоплення Криму.
Ми не повинні мати хибних уявлень про таку кампанію. Це не буде одна чи дві битви. Це буде значна кампанія, яка вимагатиме залучення чималої частини загальної військово-повітряної, військово-морської і військово-сухопутної потужності України. Все це повинно бути підтримано дипломатією, інформаційними операціями та масивним накопиченням боєприпасів і запасів заздалегідь. Це буде кривава з обох боків і, можливо, найбільш запекла кампанія за всю війну. Це не означає, що захоплення Криму Україною неможливе. Але це означає, що вона має бути ретельно спланована, забезпечена необхідними ресурсами і доведена до кінця з величезною мужністю та волею.
Другий військовий варіант полягає в тому, що Україна звільнить усі свої південні області – Херсонську і Запорізьку, а потім утримає їх, по суті, сформувавши сухопутну блокаду та базу вогневої підтримки, щоб загрожувати Криму і його російській військовій інфраструктурі. Україна вже продемонструвала здатність наносити удари по цілях в Україні, включаючи авіабази і Керченський міст. За такого варіанту вона зможе утримувати весь Крим під загрозою широкомасштабних ракетних і безпілотних атак, які значно перевищують попередні атаки.
Такого підходу, за умови, що Україна зможе використовувати зброю великої дальності, як-от HIMARS, наземні бомби малого діаметру, безпілотники, ракети, системи ППО великої дальності та інші системи дальнього наведення і оцінки, може бути достатньо, щоб переконати росію в тому, що її позиція в Криму є неспроможною. Безумовно, військово-морська база стане практично непридатною для використання, а авіабази буде неможливо утримувати, якщо вони перебуватимуть під постійним обстрілом.
Звичайно, це не взаємовиключні військові варіанти. Обидва вони можуть бути реалізовані та мають безліч варіацій і потенційних планів розвитку. Українські планувальники, розуміючи, наскільки кривавим було б вторгнення до Криму, також розділили б свою кампанію на етапи, щоб спочатку спробувати останній варіант, перш ніж нарешті розпочати широкомасштабну операцію з повернення півострова.
Дійсно, якщо все це станеться, і Україна буде в змозі здійснити будь-яку з цих двох військових кампаній, може з'явитися можливість для переговорів про майбутнє Криму. росія опиниться у складному становищі, якщо ухилятиметься від переговорів. І, звичайно, вона все ще може розглядати ядерний варіант.
Чи всі дороги ведуть до Криму? Так, це може стати фіналом війни
Є багато речей, які повинні відбутися, перш ніж такий сценарій для Криму може бути розглянутий. Взимку Україна і росія зміцнювали втомлені та побиті підрозділи, захищали (або атакували) стратегічну інфраструктуру, закуповували боєприпаси і припаси на 2023 рік, продовжуючи при цьому обмежені напади на сході України. А у найближчі місяці на сході та півдні відбудуться військові кампанії, в яких візьмуть участь росіяни і українці. Проллється ще багато крові, перш ніж стане можливою кампанія за Крим.
Але в якийсь момент, якщо українці цьогоріч зможуть підтримати імпульс, отриманий наприкінці 2022-го, і утримати ініціативу на полі бою, вони можуть опинитися на порозі військових операцій з метою повернення Криму. Такий сценарій було майже неможливо уявити в похмурі перші дні після російського вторгнення в лютому 2022 року. Але, як зазначає Михайло Ходорковський, колишній російський нафтовий магнат і давній критик путіна, в нещодавній статті про Крим у Washington Post: "Питання Криму, на вирішення якого, як я думав до війни, підуть десятиліття, сьогодні є однозначним. Важко уявити справжнє закінчення війни без повернення Криму Україні".
У 2023 році всі дороги можуть вести до Криму. І це може стати фінальною кампанією російсько-української війни.
P. S. Бен Ходжес про Крим як вирішальну битву у війні росії з Україною для Business Insider
Новий виток боротьби України та росії може стати ще запеклішим цього року, як зазначає Insider, у зв’язку з очікуванням нового наступу росії та більшої кількості озброєння, яке дають Україні партнери. Цей новий виток боротьби може перекинутися до Криму, який служив плацдармом росії для вторгнення у лютому 2022 року.
"Вирішальною територією для цієї війни є Крим. Український уряд знає, що не може змиритися з тим, що росія збереже контроль над півостровом", – сказав генерал-лейтенант у відставці Бен Ходжес, колишній командувач Сухопутними військами США в Європі, в інтерв'ю виданню Insider.
"Наступні кілька місяців Україна буде створювати умови для остаточного звільнення Криму", – додав він, підкресливши, що країна "ніколи не буде в безпеці і не зможе відновити свою економіку, доки росія утримує Крим".
Як зазначає Insider, зростає когорта військових експертів, які вважають, що повернення Криму необхідне для довгострокового виживання України, і стверджують, що українські війська вже продемонстрували, що вони здатні виконати цю роботу. Загрозлива кампанія проти Криму також може посилити переговорний потенціал Києва на будь-яких майбутніх мирних переговорах.
Надання Україні танків є "дуже важливим", – сказав Ходжес, додавши, що "це лише частина загальних зусиль, необхідних Україні для перемоги, розгрому російських сил і примушення їх залишити Крим". Він наголосив, що для успішного витіснення росії з Криму Україні знадобиться високоточна ударна зброя великої дальності, як-от ракети великої дальності ATACMS.
Звільнення Криму може бути досягнуто шляхом ізоляції півострова за допомогою повітряних і наземних атак, щоб розірвати і порушити основні зв'язки росії з Кримом – Керченський міст, який вже був атакований Україною, і так званий сухопутний міст (окупована територія, що з'єднує росію з півостровом).
Як тільки Крим буде ізольований, Україна повинна буде застосувати "широкий спектр систем дальнього радіусу дії проти відкритих російських об'єктів і угруповань в Криму, щоб зробити його непридатним для них і змусити їх піти", – зауважив Ходжес.
Він сказав, що небажання уряду США надати зброю більшої дальності фактично забезпечило "притулок" для російських систем в Криму та інших місцях, які "вбивають невинних українців".
"Надання Україні можливостей, які позбавлять росію будь-якого притулку для її повітряних, безпілотних і ракетних ударів, дозволить Україні зробити Крим непридатним для росіян", – зазначив Ходжес.
