Я хочу розпочати це оновлення з того, що в п'ятницю ми з Миколою Бєлєсковим записали новий епізод серії подкастів "Розмови про російсько-українську війну". У цьому випуску ми зосереджуємося на трьох питаннях: ситуація на лінії фронту, питання формування українських та російських військ, а також дозвіл Україні вести вогонь по росії на дуже обмежену відстань. Звісно, цього тижня сталося набагато більше подій, але я вважаю, що варто надати короткий огляд деяких із них (зокрема, того, що відбувається на полі бою), щоб спробувати побачити те, що відбувається, в певній перспективі для тих, хто продовжує говорити про український крах. Також, враховуючи те, що ми бачимо в Сирії, варто розглянути наслідки рішення путіна розпочати повномасштабне вторгнення. Воно мало і матиме наслідки протягом тривалого часу в майбутньому.
Загалом, у центрі уваги цього тижня – загальна деградація російської влади, яку ми спостерігаємо, яка була підтверджена крахом режиму Асада в Сирії.
Лінія фронту та український "колапс". Як маніпулюють світові ЗМІ
Вже кілька тижнів (насправді більшу частину 2024 року) ми чуємо про те, що Україна перебуває на межі колапсу. Це випливає з повідомлень основних ЗМІ, які зображують росіян на порозі великого прориву і швидкого наступу, який поглине українську територію, коли українці втратять здатність чинити опір. Ось приклад такої історії на BBC трохи більше двох тижнів тому.
Вона використовує дані Інституту вивчення війни, але потім робить поспішні висновки, не розглядаючи ці дані у жодному контексті. Ось лише один фрагмент. Зверніть увагу, що вони подають сирі дані (росія захопила 2700 кв. км території України цього року!), не вказуючи, скільки це становить у відносному вираженні. Також зверніть увагу, що виділена ними територія російського просування настільки мала, що вони змушені виділяти її на меншій карті, обводячи рамкою, що фактично вказує на те, про яку територію йдеться.
Отже, росія захопила 2700 квадратних кілометрів України, країни площею 603 549 квадратних кілометрів. Це мізерні 0,4 відсотка. Насправді це менший відсоток України, ніж я думав. І якщо взяти цю територію, то росія втратила цьогоріч понад 350 000 солдатів.
Цього тижня Guardian опублікував дуже схожу статтю, в якій дійсно були наведені такі дані, але потім були зроблені дуже дивні висновки. У статті під заголовком "Як Україна пережила свій найгірший місяць на полі бою" Guardian спирається на дані, які демонструють, яку невелику частину України росія фактично захопила 2024 року. Наводимо текст статті.
російський контроль над українською територією збільшився з 17,4% у листопаді 2023 року до 17,9% станом на 30 листопада 2024 року.
Ого, цілих пів відсотка України за рік.
Це також повторює наратив про "провал" у сюжеті ВВС.
Водночас ці історії ніколи детально не розглядають стан російської армії і не обговорюють її можливості. росія не продемонструвала абсолютно ніякої здатності до швидких, загальновійськових наступальних дій, необхідних для прориву/експлуатації. Ми з Миколою Бєлєсковим говоримо про це у подкасті, але росія втрачає так багато солдатів і так швидко втрачає техніку, що дуже важко уявити, що вони можуть навчити, оснастити і забезпечити війська, які мають навички для наступу загальновійськових підрозділів. Вони не продемонстрували жодних таких здібностей, і навіть коли розпочинали наступ з великою перевагою (згадайте Харків), їм було важко швидко просуватися вперед.
Не хочу звучати як заїжджена платівка, але те, що ми бачимо, є закономірним результатом того, як розвивалася війна і як Україна була озброєна. Україна не може дозволити собі втрачати солдатів у співвідношенні 1:1 або навіть 1:2 з росією. Вона також не має засобів, аби зупинити масову російську вогневу міць на невеликих ділянках, якщо росіяни використовують планерні бомби тощо. Отже, відбувається те, що вони торгують дуже маленькими ділянками землі, щоб виграти час. І вони отримують жахливі втрати росіян за цю маленьку територію. У 2024 році, наприклад, росія часто втрачає стільки солдатів щомісяця, скільки вони втратили у 2022 і 2023 роках разом узятих.
Такі темпи втрат є неприйнятними. Кілька днів тому джерела в НАТО повідомили, що росія генерує 30 000 солдатів щомісяця. Це число широко використовується протягом більшої частини 2024 року. Якщо росія втратить 45 000 – це буде історія відносної (і відносно швидкої) деградації. Це поставить росію на шлях ослаблення.
Те, що відбувається, схоже на те, що ми спостерігали протягом останніх шести місяців (і це набирає обертів після перемоги Трампа). путін жертвує власними солдатами з гротескною швидкістю, щоб захопити будь-яку територію, яку зможе, припускаючи, що США скажуть Україні, що американська допомога закінчилася, якщо росія не зможе утримати те, що вона захопила.
Послухайте, українці не в найкращій формі, але однобокий наратив про український крах, який просувається, є нелогічним і глибоко згубним. Він підживлює антиукраїнський наратив, який просувається по обидва боки Атлантики, про те, що Україна не має шансів і логічним наслідком цього є те, що її, ймовірно, слід покинути і дозволити росії зберегти свої завоювання.
Одяг Трампа. Триває сезон дурниць
Дуже коротка історія. Здається, люди були дуже схвильовані, коли Трамп з'явився на зустрічі з Макроном і Зеленським у синьому костюмі та жовто-золотистій краватці.
Не реагуйте на одяг надмірно!
Звісно ж, було сказано, що це, мабуть, Трамп відкрито демонструє свою відданість Україні через солідарність у одязі!
На жаль, зараз сезон дурниць, і люди шукають знаки там, де їх майже напевно не існує. Я зв'язався з республіканським джерелом, яке має досить хороше уявлення про мислення Трампа, і вони сказали, що немає ніякої "доречності" у цих заявах. Можливо, Трампу подобаються кольори, а можливо, він вважає, що костюм робить його худішим. Хто знає – ідея про те, що це свідомий сигнал підтримки України, ймовірно, не має під собою підґрунтя.
Насправді, набагато цікавішою (і не втішною) була позиція Трампа, яку він відкрито зайняв щодо того, що відбувається у Сирії і це частина останньої історії.
росія і Сирія. Велике стратегічне приниження, яке може перетворитися на велику стратегічну проблему
Доступ до військових об'єктів у Сирії має вирішальне значення для того, щоб росія була більше, ніж регіональною державою. Військово-морська база в Тартусі та аеродром в Латакії є, мабуть, найважливішими російськими військовими об'єктами за межами самої росії.
Це ключові об'єкти, які дозволяли росії поширювати свою владу в Середземномор'ї і через країни MENA (Близького Сходу і Північної Африки). Це єдині надійні тепловодні порти, які росія має у Середземному морі поза турецьким диктатом, і вони стали опорою і перевалочним пунктом для забезпечення російських операцій, наприклад, в Африці.
Без них стратегічні можливості росії значно обмежені.
Саме тому російський контроль над ними, отриманий завдяки підтримці режиму Асада, розглядався путіним як такий важливий крок. Дії росії в Сирії були ключовими для загального наративу про те, що рф є великою державою, який циркулює вже майже десять років. росія нібито відточувала свій великий військовий потенціал у Сирії і, зробивши режим Асада залежним від неї, розширила свій глобальний вплив у потужний спосіб. Якщо ви хочете побачити, наскільки важливою була Сирія в російському світогляді, зазирніть (якщо у вас вистачить сміливості) в деякі публікації Валдайського клубу (неймовірно добре фінансованого власного аналітичного центру путіна, який просуває його наратив). Публікації "Валдаю" регулярно обговорювали, наскільки приголомшливою була операція росії в Сирії і якою великою державою є росія. Всі ці теми пов'язані між собою, наприклад, у статті, опублікованій Майклом Кофманом і Андрєєм Сушенцовим для "Валдаю", в якій статус великої держави росії чітко прописаний у назві.
Кофман і Шушенцов докладають чимало зусиль, щоб зобразити росію як велику державу, яка стоїть поряд із Китаєм і США, і вихваляють російські військові дії в Сирії (які нібито зробили росію перевіреною в бою). Вони навіть продовжують (див. сторінку звіту нижче), демонструючи свою вірність лінії путіна, стверджувати, що Асад "звільнив" територію, яку він відвоював у сирійських повстанців, за допомогою російської авіації. Згадана нижче Сирійська арабська армія – це армія Асада.
Що ж, велика держава росія (підказка: це не так) стала свідком того, як її позиції в Сирії фактично почали руйнуватися за неймовірно короткий період – менше, ніж за два тижні. Сили Асада, схоже, втекли з міст Алеппо і Хомс, і, як повідомляється, навіть тікають з Дамаска, оскільки підтримувані Туреччиною повстанці ХТШ просуваються вперед.
росія (та Іран), які підтримували Асада, схоже, безсилі зупинити це просування і, як повне приниження для них обох. Днями Асад нібито запропонував Вашингтону стати союзником США, якщо Сполучені Штати допоможуть йому залишитися при владі.
Ще однією ознакою того, що справи кепські, було те, що путін, по суті, намагався вдавати, що нічого страшного не сталося (коли йому стає дуже соромно, він повертається до захисту у спосіб "тут немає на що дивитися"). путін говорив про співпрацю з Туреччиною (яка підтримує тих, хто скидає Асада), щоб спробувати заспокоїти ситуацію.
Це не спрацювало.
Отже, це велике стратегічне приниження, яке може перетворитися на велику стратегічну проблему, якщо росія втратить безперешкодний доступ до цих баз. Це свідчить про дві речі.
По-перше, вплив російсько-української війни полягає в тому, що вона фактично оголила російську силу майже скрізь, оскільки путін відчайдушно кидає всі ресурси, які він може, проти України. Ефекти другого/третього/четвертого порядку від повномасштабного вторгнення не є добрими для росії (про це ми напишемо статтю цього тижня). По суті, росіяни навіть не можуть захистити такого життєво важливого союзника, як Асад, через свої втрати в Україні.
Однак, на жаль, Дональд Трамп спробував прийти на допомогу путіну (репутаційно), просуваючи наратив про те, що росія насправді не має стратегічного інтересу в Сирії. Трамп зійшов зі свого шляху, заявивши, що "витіснення" росії із Сирії – це, можливо, добре, "найкраще, що може з ними статися". Немає жодного шансу, що путін насправді вірить у це або що це правда, якщо росія дійсно хоче бути великою державою. Однак Трамп, безумовно, намагається допомогти путіну репутаційно.
Слід зазначити, що інші частини заяви Трампа щодо Сирії непогані. Адміністрація Обами остаточно зіпсувала американо-сирійську політику, і зараз США повинні триматися подалі від Сирії і дозволити їй розвиватися далі. Це позиція, яку можна виправдати і яка є розважливою.
І останнє: те, що ми бачимо в Сирії, також висвітлює одну з основних історій цієї війни. Коли росія застосовує пряму військову силу, вона зазвичай робить це неефективно і в деяких випадках катастрофічно. У глобальному військовому плані росія зараз перебуває в набагато гіршому стані, ніж 2022 року.
З іншого боку, російські успіхи у проникненні в політичні процеси західних держав та у веденні інформаційної війни залишаються дуже успішними (і стають дедалі більшими). Той факт, що новий президент США переважно діє з метою поширення проросійського наративу, є найкращим прикладом цього, який тільки можна собі уявити.
