Автори колонки у Washington Post наголошують, що напад росії на Україну – це жорстока війна на виснаження, як у військовому, так і в економічному та соціальному плані. Україна втратила третину свого ВВП, третина населення вимушено покинула свої домівки. Ми можемо виграти, але все ще не позбулися ризику програти цю війну.
Попри те, що союзники України згуртувалися, щоб допомогти їй озброєнням, вони зазнали невдачі на економічному фронті. Адже передача Києву близько 300 мільярдів доларів активів російського центрального банку для покриття витрат через руйнування, які завдає москва, з одного боку була б справедливою, а з іншого продемонструвала б путіну, що він не зможе перемогти Україну і Захід в економічному плані. Автори наголошують, що вже є плани, які передбачають шляхи уникнення корупції і пов'язані з Європейським Союзом. На їхню думку, це була б стратегія надії.
Як нагадують експерти, ЄС вирішив, що підтримає відновлення України, і для цього планує використовувати заморожені та іммобілізовані російські активи відповідно до законодавства Євросоюзу та міжнародного права. Канада вже прийняла власне законодавство для просування конфіскації активів.
Автори певні, що "Велика сімка" очікує на лідерство США. Попри те, що Сполучені Штати витрачають мільярди доларів щомісяця на надзвичайну підтримку, щоб допомогти Києву оплачувати свої щомісячні рахунки, це не є стійким рішенням, яке дає змогу серйозно взятися за завдання відновлення та реконструкції. Експерти переконують, що передача заморожених російських резервів була б морально правильною, стратегічно мудрою і політично доцільною – особливо в умовах неспокійного Конгресу США.
На їхню думку, уряди матимуть достатньо правових підстав для подальших дій. І як приклад наводять рішення ООН від 14 листопада 2022 року, яким було офіційно визнано, що росія повинна "нести правові наслідки всіх своїх міжнародно-протиправних діянь, включно з відшкодуванням шкоди, в тому числі будь-якої шкоди, заподіяної такими діяннями".
Експерти наводять приклад конфіскації коштів Іраку після його війни проти Кувейту у 1990 році. Зокрема, завдяки таким самим надзвичайним повноваженням, до яких президент Байден звернувся під час цієї кризи, у жовтні 1992 року виконавчий указ "наказав і змусив кожен банк, що мав державні кошти Іраку, перевести їх відповідно до резолюції ООН". У такий спосіб понад 50 мільярдів доларів іракських державних коштів з усього світу були виплачені постраждалим країнам. Ніщо з цього, підкреслюють експерти, не вимагало судового розгляду чи дозволу агресора.
Автори переконують, що ті, хто має в розпорядженні російські активи, згідно з міжнародним правом державних контрзаходів у відповідь на серйозне порушення міжнародного права, мають анулювати свої зобов'язання перед російською державою і використати російські державні кошти для сплати боргу рф.
"У цьому випадку, не потрібно розглядати проблему в рамках сюрреалістичної парадигми "санкцій", що очікують на фантастичну капітуляцію росії. Це парадигма воєнного часу, і компенсація не може чекати. А використання коштів боржника для сплати його боргів є поширеним способом заохочення до врегулювання", – йдеться у колонці.
Експерти переконані, що потрібно відійти від публічних дебатів, сфокусованих на дорогих яхтах олігархів, які не є надто ліквідними активами і складнішими з юридичної точки зору, а все ж таки сконцентруватися на використанні заморожених активів російського центрального банку.
На думку авторів, у діях держави проти власності іншої держави немає жодних проблем з дотриманням належної правової процедури. росія не є "особою" згідно з Конституцією США, а власність, яку забирають, не є "приватною". Не виникає питання суверенного імунітету, оскільки це справа держави проти держави; тут немає приватних позивачів.
Експерти вважають, що прецедент обурливих репарацій, накладених на збанкрутілу Німеччину після Першої світової війни – це неправильна аналогія. Адже росія отримала величезні прибутки від продажу нафти, щонайменше 100 мільярдів доларів, з початку війни, і вони не заморожені. путін, швидше за все, вже списав заморожені кошти. За словами авторів колонки, важко уявити собі сценарій, за яким він повертатиме їх назад, коли Україна знаходитиметься на межі банкрутства.
"Деякі фінансисти будуть заламувати руки, боячись завдати шкоди долару США. Це важливе питання. Ось чому так важливо, щоб G7 рухалася узгоджено, у тому числі з євро та ієною. Це буде стримувати агресорів, але не матиме іншого ефекту, тому що країни, які хочуть торгувати доларами, євро та ієнами, не мають альтернативних ліквідних активів для зберігання", – вважають фінансові експерти.
"Європейські лідери активізувалися. Адміністрація Байдена поки що не наслідує їхній приклад. Вона повинна використати заморожені кошти росії та свої дипломатичні важелі впливу зараз, поки може вплинути на результат війни. Настав час для президента Байдена сказати своїм радникам те, що сказав би їм Рузвельт: "Це правильний крок. Знайдіть спосіб", – радять нинішнім керівникам американської держави колишні посадовці США.
Джерело: The Washington Post
