Про автора: Мік Раян — генерал-майор австралійської армії у відставці. Випускник Школи передових міжнародних досліджень Університету Джонса Гопкінса, Командно-штабного коледжу та Школи оперативного мистецтва Університету морської піхоти США
Минуло майже 6 місяців з початку російського вторгнення в Україну. Сьогодні я спробую оцінити потенційний контрнаступ України на півдні та викласти міркування щодо планування та проведення такої широкомасштабної операції.
Спочатку трохи історії. В 2002-2003 рр. я вчився в Школі оперативного мистецтва Корпусу морської піхоти США. Її фокус – планування та проведення військових кампаній. Ми використовували історичні приклади для відточування навичок, в тому числі планування кампанії для успішного вторгнення в росію в 1812 році з Наполеоном.
Планування кампаній – це те, що мені дійсно подобалося вивчати, і я трохи попрактикувався в цьому для реальних операцій закордоном. Чому це має значення? Я використовую мій досвід, моє навчання та дослідження протягом двох десятків років для оцінки російських та українських операцій в цій війні.
Це дозволяє мені зазирнути в думки командирів та планувальників операцій. Я не претендую на те, що можу передбачити результати. Я вже раніше оцінював південний фронт тут.
Отже, давайте поговоримо про південний фронт з самого початку – це важливий контекст. росія допустила багато помилок в цій війні. Все почалося з поганої стратегії та хибних припущень. З цього виникли численні воєнні прорахунки. Погана тактика та матеріально-технічне забезпечення росії призвела до того, що вона втратила велику кількість живої сили та зброї при невдалому наступі на Київ та Харків. Відтоді це та їхня проблемна система підкріплення сил обмежують її наступальну здатність.
Тому, для демонстрації певного прогресу деінде, росіянам потрібно концентрувати великі сили з наступальною здатністю (не всі їхні сили) на сході для досягнення цілей путіна на Донбасі. Це зробило росіян вразливими в інших місцях.
З початку вторгнення, Україна добре зіграла свою партію. Це країна менша за розмірами, населенням , економічним та військовим потенціалом, аніж росія. Як я раніше згадував, в цій війні росія давить масою, а українці воюють розумом та серцем.
Хоча деякий час українці були втягнуті в бойові дії на виснаження на Донбасі, поява HIMARSів дозволила їм у деяких аспектах «розірвати коло» і повернутися до ударів по вразливих місцях росії на сході та півдні. І хоча на сході українці все ще ведуть складну оборонну кампанію, вони змогли провести операції, щоб повернути територію на півдні, який є, мабуть, найважливішим і вирішальним театром війни.
Отже, ми на тому етапі, коли багато хто чекає великого українського наступу на півдні. Протягом останніх двох місяців українці готували для цього простір, в тому числі і глибокі удари.
Які можуть бути важливі міркування щодо такого наступу?
- Політика. Український уряд, ймовірно, відчуває тиск, щоб розпочати наступ до зими, щоб отримати підтримку Заходу. Президент України шукатиме баланс між поверненням української території та збереженням підтримки Заходу. Ця мета трохи розходиться з військовою потужністю (це нормально під час війни). Пам’ятайте, що війна – це досягнення політичних цілей. І як зазначає Дара Масікот з корпорації RAND, Україна не може дозволити собі стабілізувати лінії фронту, оскільки очікується анексія територій росією.
- Операційне планування. Планування операції – важливий компонент професіоналізму військових. Завдяки доброму плануванню, командири та їхні штаби реалізують послідовно дії та досягнення тактичних цілей для подальшого досягнення стратегічних та політичних цілей. Для України таке планування передбачає досягнення операційних результатів на півдні. Воно може мати таку ціль як знищення всіх російських сил на Захід від Дніпра або ж їхня ізоляція для того, щоб змусити їх відступити. Або ж це може бути географічна ціль – базована на відвоюванні територій чи міст. Обидві цілі включатимуть знищення моралі та волі росіян. Операція буде націлена на те, щоб негативно вплинути на впевненість росіян (її народу) продовжувати цю війну. Важливим аспектом розробки української операції буде визначення пріоритетів для розподілу сил, матеріально-технічного забезпечення, розвідки, транспорту та взаємодії між підрозділами. Для цього потрібне планування, яке враховує, кількість наступів одночасно та послідовність кожного наступу.
- Часове планування. Під час війни годинник постійно тікає. Уміння використовувати час є одним із найважливіших факторів у плануванні та проведенні військових кампаній. Колін Грей пише, що «будь-який військовий план на кожному рівні війни керується годинником». Українці обиратимуть найкращий час для проведення наступу. Це важливіша дія, аніж більшість думають. Це вимагатиме добрих розвідданих про російські резерви, бойовий потенціал та логістику, зокрема в світлі недавнього поповнення сил росіянами. Також буде політичний вимір вибору часу для наступу. Навіть якщо військові не будуть повністю готовими для наступу (може бути багато причин для цього), політичні умови можуть превалювати при виборі часу. Важливо, що на вибір часу впливатиме здатність України концентрувати і координувати необхідні сили в близьких боях, інженерну підтримку, артилерію, авіапідтримку, комунікації, логістику, психологічні операції тощо. Це дійсно важко.
Наступальні операції є доволі дорогими в засобах розвідки (щоб знайти, зафіксувати та вбити ворога), артилерії, глибоких ударах, підтримки мобільності та броні (потрібні будуть інженери в бригадах та з’єднаннях, які мають пройти навчання та тренування).
Насамкінець, стратегічна підтримка також буде необхідна. Українська промисловість, та допомога західних донорів, мають постачати зброю, амуніцію, розвідку, та іншу підтримку для наступу. Наступальні операції вкрай дорогі в воєнних засобах та амуніції. Є багато спекуляцій щодо того, коли український наступ на півдні може розпочатися. Моя мета показати не точний час чи результат, але обговорити як українські планувальники операції можуть обмірковувати битву наперед.
Джерело: Твіттер Міка Раяна
