Сьогодні в Європі існує майже одностайний консенсус щодо загрози з боку росії та необхідності й надалі підтримувати Україну проти агресії москви. Але цю непохитність може підірвати інший чинник – стійка та зростаюча залежність від російських енергоносіїв у низці країн. Дійсно, як показує новий аналіз Reuters, сім європейських держав – Франція, Нідерланди, Румунія, Бельгія, Хорватія, Португалія та Угорщина – фактично збільшили імпорт російських енергоносіїв за останній рік.
Дані вражають. У Нідерландах залежність від російських енергоносіїв зросла приблизно на 72% – до €498 млн ($580 млн) з 2024 року. У Франції вона піднялася на 40%, сягнувши €2,2 млрд ($2,56 млрд). У Хорватії та Румунії зростання становило 55% і 57% відповідно. Тим часом імпорт російської енергії Португалією буквально злетів – на 167% між 2024 і 2025 роками.
Чим пояснюється таке зростання? У випадку з Угорщиною відповідь очевидна. Віктор Орбан відтоді, як 2010 року очолив уряд, зарекомендував себе давнім союзником кремля. Зокрема, він риторично підтримував війну росії проти України, намагався підірвати консенсус усередині НАТО і блокувати європейські санкції проти москви. Інакше кажучи, Угорщина чітко засвідчила свою політичну позицію, і збільшення частки російських енергоносіїв у її імпорті цілком відповідає цій політиці.
Але жодна з інших країн, згаданих Reuters, не має настільки тісних зв'язків із росією. Навпаки, багато з них (зокрема Франція) очолюють кампанію з ізоляції та покарання кремля. Тож їхні нинішні споживчі тенденції виглядають і незрозумілими, і тривожними.
Вони також нетипові. Хоча Європа довгий час залежала від росії в енергетичному плані, що раніше дозволяло москві використовувати енергоносії як зброю у відносинах з континентом, з 2022 року багато що змінилося. В цілому Європейський Союз зменшив імпорт енергоносіїв з росії приблизно на 90% з 2021 року.
Але розрив не є повним. Від початку цього року Європа імпортувала російських енергоносіїв на суму понад €11 млрд (майже $13 млрд). Так вона сприяла, хоч і помірно, продовженню масштабних (і надзвичайно дорогих) воєнних дій росії.
Це, безумовно, не є метою посадовців у Брюсселі. Проте континент рухається надто повільно, аби дистанціюватися від російських енергоносіїв. Наприклад, план ЄС щодо заборони російського скрапленого природного газу набуде чинності не раніше 2027 року, а це означає, що закупівлі енергоносіїв Європою і надалі фінансуватимуть воєнні зусилля росії щонайменше ще півтора року.
Усе це значно ускладнює завдання оборони України. Президент Трамп чітко висловив це у своїй промові перед Генеральною Асамблеєю ООН минулого місяця. "Європа має активізуватися, – заявив Трамп. – Вони не можуть робити те, що роблять. Вони купують нафту й газ у росії, водночас воюючи з росією". Цей парадокс допомагає пояснити, чому Білий дім і далі скептично ставиться до стратегії Європи щодо України та до довгострокової готовності континенту підтримувати її боротьбу.
Зняти цю двозначність має бути першим пунктом порядку денного Євросоюзу. Наразі континент розглядає низку заходів для посилення підтримки Києва. Одна з пропозицій передбачає використання приблизно €176 млрд конфіскованих російських активів, які зберігаються в ЄС, як "репараційну позику", що буде погашена лише після того, як росія відшкодує завдані війною збитки. Це, безперечно, нова ідея. Але найефективніший спосіб для Європи продемонструвати підтримку України може водночас бути і найпростішим: нарешті повністю перекрити "російський кран" на континент.
Джерело: National Interest
