Останнім часом точаться дискусії про стратегічну і політичну важливість українських наступальних операцій, які, ймовірно, будуть розпочаті в найближчі тижні або місяці. У цих статтях здебільшого йдеться про наслідки невдачі. Як стверджується в статті від 24 квітня у New York Times, "без рішучої перемоги підтримка України з боку Заходу може ослабнути, і Київ може опинитися під зростаючим тиском, щоб вступити в серйозні переговори з метою припинення або заморожування конфлікту".
Але як виглядає вирішальна перемога? Одним із слабких місць у розмовах про майбутні українські наступальні операції є те, що немає визначення перемоги. Немає чіткого опису того, як успіх чи поразка можуть бути виміряні або сприйняті в Україні, росії чи на Заході. Як нещодавно написав Шашанк Джоші:
"Я бачу, що всі вже сперечаються про те, чи ми занадто песимістично чи оптимістично оцінюємо український контрнаступ, але ніхто не пояснює, що саме вважати успіхом чи невдачею".
У військових операціях вимірювання успіху найчастіше пов'язане з виконанням місій. Місії є критично важливими елементами військових операцій з кількох причин. По-перше, вони дають вищому керівництву орієнтири для планування. По-друге, вони описують як завдання, так і мету, що дає командирам вказівки, а також дозволяє здійснювати командування місією. Місії також лежать в основі залучення цілей на різних рівнях для досягнення єдності мети і визначення пріоритетів.
Але оцінка виконання місії у майбутніх наступальних операціях може бути недостатньою для того, щоб судити про успіх чи невдачу українських наступальних операцій. Це пов'язано з тим, що досягнення тактичних і оперативних цілей місії також матиме важливі стратегічні й політичні наслідки. Тому необхідні окремі, більш стратегічні показники успіху і невдач.
Вимірювання успіху. Залежить від масштабу та часових рамок
У нинішніх умовах на визначення успіху значною мірою впливають масштаб і часові рамки проведення військових операцій. Це означає, що критерії успіху можуть бути розроблені для різних рівнів операцій (тактичного, оперативного, стратегічного, політичного), а також для різних часових рамок.
Під час військових операцій вимірювання успіху також дозволяє перерозподілити ресурси після досягнення цілей. Воно також може слугувати основою для посилення операцій для забезпечення досягнення цілей.
Існує тісний взаємозв'язок між показниками успіху і військової ефективності. Наприкінці 1980-х років Аллан Міллетт і Вільямсон Мюррей провели, мабуть, найбільш детальне дослідження військової ефективності. Результатом їхнього дослідження стала тритомна серія книг, присвячених вивченню військової ефективності. У трьох книгах розглядаються Перша світова війна, міжвоєнний період і Друга світова війна. У кожній з них застосовано аналітичні рамки політичної, стратегічної, оперативної і тактичної ефективності для дослідження ефективності різних країн.
Це важливо, оскільки рівень військової ефективності, як і показники успіху, пов'язані між собою. Держава не досягне своїх політичних цілей, якщо не зможе вигравати битви чи якщо не зможе створити найактуальніші концепції ведення бойових дій, підготувати військовослужбовців або забезпечити логістичну та промислову підтримку. У найближчі місяці рівень підготовки і підтримки (стратегічної) українських військ перед наступальними діями матиме вплив на успіх на полі бою (тактичний). Це, в свою чергу, вплине на досягнення політичних цілей України у війні, а також на політичну підтримку, яку вона отримає від інших країн.
Отже, встановлення критеріїв успіху для майбутніх наступальних операцій стане важливим способом, за допомогою якого Україна та інші країни зможуть оцінити вплив цих наступальних операцій. Вони також забезпечать механізм для інформування українських стратегічних заходів впливу під час і після наступу.
Визначення та вимірювання невдач. Згодиться досвід АЕС
У той час як необхідність вимірювання успіху в майбутніх наступальних операціях може здаватися очевидною, важливість вимірювання невдач є менш очевидною. Описуючи набір місій і бажаних стратегічних результатів, визначення та опис важливих помилок, які можуть перешкодити досягненню цих цілей, часто залишають поза увагою.
Вивчення діяльності складних організацій показує, що установи або підрозділи, які піддаються підвищеному ризику збоїв із високим рівнем впливу (наприклад, авіаносці і атомні електростанції), розробили методи, що дозволяють їм справлятися зі складнощами краще, ніж більшості інших організацій. Ці установи називають "організаціями високої надійності", оскільки вони можуть працювати в дуже складних умовах, але при цьому мають менше аварій, ніж в інших галузях. Як з'ясували Вейк і Саткліфф, ці організації характеризуються занепокоєнням з приводу невдач і структуровані у такий спосіб, щоб розпізнавати відхилення, перехоплювати і зупиняти розвиток факторів, які сприяють невдачам.
Більш конкретно, як щодо помилок у військових операціях? У літературі, яка висвітлює цю тему, досліджується широкий спектр механізмів невдач військових організацій і військових операцій. Коен і Гуч ("Військові невдачі"), Норман Діксон ("Про психологію військової некомпетентності"), Шимон Наве ("У гонитві за військовою досконалістю"), Джон Г'юз-Вільсон ("Помилки військової розвідки"), Ендрю Крепіневич ("Армія і В'єтнам"), Меїр Фінкель ("Про гнучкість"), Нокс і Мюррей ("Динаміка військової революції 1300-2050 рр.") та Аластер Хорн ("Програти битву: 1940") задокументували військові невдачі та фактори, що призвели до таких катастрофічних результатів.
Всі ці публікації пропонують корисну інформацію про поразки. Але, мабуть, книга Коена і Гуча "Військові невдачі" пропонує найбільш безпосередньо застосовний метод виявлення, запобігання або адаптації після невдач. Вони досліджують найзначніші військові невдачі з більш ніж сторічної історії сучасних військових конфліктів, створюючи матриці невдач, які визначають критичні шляхи до катастрофи.
Коен і Гуч застосовують системний підхід до аналізу невдач і класифікують їх як прості або складні. Проста невдача є результатом однієї помилки або недоліку. Складна невдача включає в себе більш ніж одну форму помилки. Три типи помилок можуть бути наслідком простих або складних невдач: невміння вчитися, невміння передбачати і невміння адаптуватися. Я повернуся до них, коли описуватиму конкретні заходи запобігання невдачам у майбутніх українських наступальних операціях.
5 принципів вимірювання успіху і невдач. Розроблені для програми "Адаптивна армія"
У попередніх розділах описано, чому вимірювання успіху і невдач є важливим під час аналізу майбутніх українських наступальних операцій. Але також важливо мати принципи, якими ми могли б керуватися при їх розробці. Для цього я зазирнув у минуле.
У 2008-2009 роках я працював штабним офіцером у штабі армії в Канберрі. У той час я був провідним спеціалістом з кадрового планування ініціативи "Адаптивна армія". Це була програма трансформації, яка реструктуризувала армію зі структур часів В'єтнаму в організацію, яка була більш підготовленою, більш здатною до розгортання і більш спроможною підтримувати постійні оперативні зобов'язання. Під час цієї роботи я розробив критерії успіху і невдач у впровадженні програми "Адаптивна армія".
При плануванні й проведенні складних військових операцій, а також при узгодженні їх зі стратегічними і політичними цілями, прагнення повинні бути зосереджені не лише на успіху. Певний рівень занепокоєння щодо потенційно великих і (переважно) малих невдач під час виконання цих дій також є необхідним. Тому, розглядаючи майбутні українські наступальні операції, необхідно чітко уявляти, як виглядатимуть невдачі. Якщо їх не можна пом'якшити заздалегідь, мають бути розроблені методи їхнього виявлення.
Але перед цим я розробив п'ять принципів, якими можна керуватися при розробці, оцінці та адаптації цих показників успіху і невдач. Вони так само актуальні для розробки показників успіху і невдач для майбутніх українських наступальних операцій, як і для роботи в 2008-2009 роках. Вони полягають у наступному:
Принцип 1 – Зв'язок. Заходи мають бути "пов'язані". Будь-які показники успіху і невдач повинні бути пов'язані з цілями. Вивчення складних адаптивних систем показує, що жодна дія не відбувається в повній ізоляції. Отже, чіткий зв'язок між різними цілями і заходами є дуже важливим. Крім того, заходи мусять бути пов'язані зі заходами інших організацій.
Принцип 2 – Простота. Необхідність і використання показників успіху та невдач має бути широко зрозумілою. Було б помилкою вважати, що кожна людина автоматично розуміє обґрунтування вимірювання успіху й невдач. Армія повинна надати чіткі вказівки щодо обґрунтування вимірювання успіху і невдач в рамках ініціативи "Адаптивна армія", а також просте пояснення щодо впровадження цих заходів.
Принцип 3 – Здійсненність. Заходи повинні бути прагматичними і здійсненними. Це логічний наслідок принципу 2. Якщо заходи є складними і не мають чіткого зв'язку з [бажаними стратегічними результатами], вони будуть використовуватися в кращому випадку епізодично. Отже, ці заходи мусять бути доступними для широкого кола [людей]. Також вони мають бути співставні з кількісно вимірюваними результатами і підтримувати чітку оцінку того, чи були досягнуті цілі або чи будуть вони досягнуті в майбутньому.
Принцип 4 – Масштабованість. Повинні існувати різні заходи для різних масштабів. Для того, щоб ці заходи були широко застосовні, мають існувати різні заходи для різних масштабів (або рівнів управління) ... Як показує аналіз невдач, збереження вузького фокусу, швидше за все, призведе до нездатності розпізнати невдачу в тих масштабах, які не вимірюються, що призведе до відмови системи.
Принцип 5 – Тимчасова застосовність. Для різних часових періодів повинні існувати різні заходи. Поряд із досягненням правильного балансу в шкалах (див. Принцип 4), існує потреба в збалансуванні заходів для різних часових періодів. Як показує аналіз невдач, надмірне зосередження на короткострокових вигодах часто призводить до збоїв у роботі системи. Отже, заходи мають врівноважувати короткострокові результати з вимірюванням довгострокових результатів.
Вимірювання результатів українських наступальних операцій. Необхідно вийти за рамки спрощених публікацій "про кінець світу" на тему, "що станеться, якщо українські наступальні операції зазнають невдачі". Ми повинні не лише обговорювати, "що станеться, якщо українські наступальні операції будуть успішними", але й мати чітке уявлення про те, як виглядають успіх і поразка.
Тепер, коли ми розглянули обґрунтування критеріїв успіху і невдачі та способи їх побудови, у наступній, заключній частині будуть запропоновані детальні критерії успіху і невдачі для наступальних операцій, які збройні сили України планують провести в найближчому майбутньому.
